Вивчення Біблії: Проповідь “Коли праведники засяють, немов сонце” (Від Матвія 13:24-43)

Коли праведники заСяють, немов сонце

Від Матвія 13:24-43

Ключовий вірш 13:43 : «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!»

Минулий раз ми вивчали притчу про сіяча. Сьогодні ми будемо вивчати зразу три притчі. І всі вони починаються словами: «Царство Небесне подібне». Ісус, Який був у Небесному Царстві, розповідає нам, які там не були, на зрозумілій нам мові, яке Боже Царство. Сучасні люди не думають, що наука про Небесне Царство якось допоможе їм у цьому житті. Якщо вони і цікавляться Богом та християнством, то якимись практичними речами для себе, наприклад, як отримати від Бога зцілення, як вирішувати конфлікти у сім’ї або як отримати матеріальне благословіння. Ба більше, люди так зосереджені на вирішенні нагальних проблем (на Україні іде війна, ідуть реформи, скоро вибори президента та Верховної ради, ми займаємося житлом, роботою, дітьми та своїм здоров’ям), що з великим трудом можуть відвести свої очі від землі та подивитися в майбутнє. Люди не думають, що такі речі як Боже Царство, має наразі для них якесь значення. Часто так трапляється, що навіть ті, які цікавляться Божим Царством, мають про нього невірні уявлення і тому розчаровуються. Сьогодні Ісус каже, що прийде час, коли люди, які ігнорували Боже Царство, будуть обмануті. Він каже, що прийде час, коли тільки Боже Царство матиме значення. Тому уже зараз нам потрібно знати, яке Боже Царство. Давайте сьогодні через ці 3 притчі Ісуса навчимося, чому подібне Царство Небесне.

Усе, що Ісус сьогодні сказав, Він сказав у притчах. Подивіться на вірші 34-35:

34. Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
35. щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!

Ми уже говорили про дві причини, чому Ісус проповідував притчами. Перша – це щоб відкрити Боже Царство для тих, які прийняли Ісуса як Месію та бажають навчитися від Нього. Друга причина – це сховати значення Божого Царства для невіруючих. Прихід Ісуса розділив людей на 2 категорії. Перші, це ті, які повірили Йому та прийняли Його. Вони мають духовне бажання навчитися від Нього і жити заради Божого Царства. Інші – це хто не прийняв Його і противиться Йому. І тут ми бачимо третю причину – Ісус проповідував притчами, щоб справдилось пророцтво. Для українців дуже важливо щоб президент був легітимним. Для євреїв того часу, для яких ап. Матвій писав це Євангеліє, було важливо, щоб Месія був легітимним. І ап. Матвій показує, що Ісус в точності виконував усе, що було передбачено про Месію у Старому Заповіті. Ісус – це Месія!

Прочитаймо притчу про кукіль (24-30):

24. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
27. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?
28. А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?
29. Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
30. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї.

Що вона означає? Нам не потрібно придумувати свого тлумачення, тому що для цієї притчі тлумачення дам Сам Ісус. Подивимося його (вірші 36-38):

36. Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: Поясни нам притчу про кукіль польовий.
37. А Він відповів і промовив до них: Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський,
38. а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого;

Що ми тут бачимо?  

Перше, ми бачимо двох сіячів. Перший – це Ісус, який посіяв насіння Божого Царства у цьому світі. Другий – це диявол, який посіяв серед цього насіння бур’яни. Це говорить про те, що зростанню Божого Царства в серцях людей у цьому світі чиниться шалений спротив. Ісус змалював це у вигляді сільськогосподарської картини, Ап. Павло говорить про це прямо: «Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф.6:12). Ми, християни, втягнуті у духовну війну, ми знаходимося в окопах, про мирне життя можна забути.

Ворог, який посіяв бур’яни між пшеницею мав лише одну ціль – зіпсувати врожай та зробити роботу господаря марною. І, варто сказати, він мав певний успіх. Коли виросло збіжжя, показався і кукіль, так що господареві раби прийшли до нього із запитанням: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» Диявол не лише доставляє нам клопоти та не дає спокійно жити. Тут ми бачимо ще дещо більше: він хоче забрати Божу славу. Бог посіяв добре насіння – Свою церкву, у цьому світі. Але диявол змішав добре насіння з бур’яном. Він хоче, щоб люди цього світу дивилися на Божу церкву і бачили там лише одні бур’яни, одне лицемір’я, і думали, що ці люди нічим не відрізняються від нас, і тому немає ніякого сенсу вірувати в Бога і бути християнином. Диявол намагається зневажити велике ім’я Спасителя Ісуса, сіючи між пшеницю кукіль підробленого християнства.

Проте дияволу не вдалося зруйнувати Божу справу. Бур’яни значно менш вибагливі і ростуть швидше. І все ж їм не вдалося повністю подавити ріст пшениці. Коли прийшов час, пшениця таки виросла і принесла плоди. Пшеницю насіяв Господар. Ісус сіє християн у цьому світі. І, якщо ви християнин, це значить, що Ісус Вас посіяв. Ви є плодом його праці. Хоча диявол робить відчайдушні спроби очорнити та зруйнувати Божу церкву, вона до цього часу стоїть та процвітає. І так буде до кінця віку, коли Ісус прийде збирати врожай. Тому наша надія має базуватися на Христі, а не тому, хто зараз президент України чи згодом їм стане. Ісус насаджує та зрощує християн. Ісус – це все що нам потрібно, бо Він садить та ростить. Нам потрібно покладатися на Нього і триматися за Нього.

Друге, ми бачимо два види зерен. Перші – це добре насіння, сини Царства, другі – це кукіль – сини лукавого. І між ними існує протистояння – добре насіння намагається принести добрі плоди, а кукіль плодів добрих плодів не приносить, лукавий посіяв його з ціллю завадити добрим плодам приносити плоди. Це дуже древній конфлікт, який бере свій початок ще в раю, в час, коли перші люди згрішили. Проклинаючи диявола, Бог сказав: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Бут.3:15). Також цікаво буде помітити, що кукіль до певного моменту важко відрізнити від пшениці. Різницю видно лише коли приходить час збирати плоди. А до цього часу вони виглядають досить схоже. Тому у 26-ому вірші Ісус сказав, що кукіль виявили, коли вже збіжжя виросло і показалися колоски.

Кого символізує кукіль? Синів лукавого. Але що цікаво, що Ісус не змалював їх як чортів з рогами, Він змалював їх як кукіль – який дуже схожий на добре насіння. Відмінність проявляється лише коли приходить час збирати плоди. В 7:15, 20 Ісус сказав:

15. Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки.
16. Ото ж бо, по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

Що відрізняє християн від нехристиян? Не те, що ми читаємо християнську літературу та володіємо релігійними словами. Не тому що можемо пояснити різницю між реформатами та п’ятидесятниками. Кукіль також знає християнські слова та може приводити аргументи. Що відрізняє християн – то це плоди. Ми маємо показати плоди любові. Чи любите Ви Христа? Якщо так, то любов до Христа веде до любові до Його народу, до братів та сестер. Любов до Христа означає любов до Його слова Біблії – ви маєте любити вивчати її. Любов до Христа проявляється в любові до Божого дня, до Богослужіння. Чи боретеся ви з гріхом? З хіттю, з лінню, з егоїзмом. Чи готові Ви послужити, коли бачите потребу чи коли Вас просять? Псалмист сказав: «Ліпший бо день на подвір’ях Твоїх, аніж тисяча в іншому місці, я б вибрав сидіти при порозі дому Бога мого, аніж жити в наметах безбожности!» (84:11). Чи любите Ви Божу церкву та сидіти у неї на порозі?

Третє, ми бачимо що Господар не дозволив слугам повиполювати кукіль, коли вони попросили про це. Коли ми бачимо зло, наша природна реакція – зразу ж його знищити. Але цей господар здається нам поганим фермером. Якщо не боротися з бур’яном, то доброго врожаю не буде.

Ми маємо жити серед зла до кінця свого життя або ж до кінця віку. Тому у нас виникає фундаментальне запитання: чому Бог зразу не знищує зло, чому не виполює кукіль?

По-перше, ми маємо знати, що в нас самих є зло. Так, ми прийняли Христа, але це не зробило нас безгрішними. Так, Бог через наше спасіння почав процес нашої зміни, освячення, але поки в нас лишається багато зла. І гарна новина в тому, що Бог не судить нас одразу за наше зло.

По-друге, це означає, що Бог дає час злим людям час розкаятись. В історії час від часу Бог знищував злих людей з цього світу. Під час всесвітнього потопу Бог знищив усе людство крім восьми чоловік. Іноді Бог знищував цілі міста, наприклад Содом та Гоморру. Іноді Бог знищував окремих людей, наприклад Бог умертвив двох синів Юди. Однак зазвичай Бог дає людям час на покаяння. Ап. Петро сказав: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Пет.3:9).

По-третє, це означає, що тільки один Бог бачить серця. Так, у видимій церкві є зерно, а є кукіль. Але проблема в тому, що слуги господаря не могли завжди точно визначити, де зерно, а де кукіль. І якщо вони не могли, то і ми не можемо точно визначити, де добре зерно, а де бур’ян. Тому якщо ми будемо діяти необачно, інстинктивно, то можемо пошкодити корені пшениці. Тільки Ісус бачить серця людей, тільки Він знає напевно, хто спасений, а хто ні. Ісус застерігає нас від того, щоб необачно судити інших, натомість нам потрібно слідкувати за своїм серцем – визнавати свої гріхи та розкаюватися в них.

Подивіться на вірші 40-42:

40. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
41. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
42. і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!

Пекло – це страшне місце. Ісус, Який прийняв страшні страждання на хресті щоб спасти нас від мук пекла знав, як ніхто інший про це. Але буде і інше місце. У вірші 43 Ісус сказав: «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця».

І в кінці Він додає: «Хто має вуха слухати, нехай слухає». Тут Ісус запитує: «Якою буде твоя доля?» Якщо у Вас немає Спасителя, то Ваша дося незавидна. Якщо у Вас є Спаситель, то Ви будете сяяти, як сонце.

Прочитаймо притчу про гірчичне зерно (31-32) та розчину (33):

31. Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32. Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його.
33. Іншу притчу Він їм розповів: Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне.

Гірчичне зерно найдрібніше з усього насіння. Але коли виростає, то стає деревом, яке дає притулок птахам. Боже Царство непомітно починається в серці однієї людини. Але воно має здатність до росту. Тому з часом воно змінює і саму людину, і спільноту, і цілі країни. І це дерево буде дуже затребуваним серед небесних птахів! В історії був час, коли найбільше була затребувана плодорідна земля. Тому такі країни як Єгипет, чи країни Месопотамії були дуже розвиненими та багатими. Потім настала ера технологій, індустріальної революції, машин. Були затребувані машини. Країни, які володіти технологіями – Англія, Німеччина – були дуже розвиненими. Зараз ми живемо у вік інформації – інформація є самою затребованою, і компанії які володіють нею – самі багаті – Google, Apple, Facebook. Але не інформаційні компанії виростуть великим деревом. Прийде час, коли в світі буде одна реальність – це Боже Царство. Прийде час, коли будуть цінуватися пастирі, які зможуть вказати людям шлях в Небесне Царство.  

В притчі про розчину жінка кладе маленький кусочок розчини в три міри муки, і оцей маленький кусочок розчини приводить у рух усе тісто. Як таке можливо? Боже Царство має таку силу: змінювати окрему людину, і ціле суспільство.

За кілька століть до цього пророк Даниїл побачив видіння приходу Ісуса і Божого Царства. Він написав: (Дан.7:13:14)

13. Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього.
14. І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване.

У 2-ому та 3-ому століттях нашої ери невіруючі багато звинувачували християн в лицемірстві і багато писали проти церкви. Вони казали про те, що християнство не може бути істинним, тому що в церкві є багато лицемірів. Ці лицеміри заявляли, що є християнами, однак вели розпутне життя. Отці церкви, такі як Іреней та Тертуліан, відповідали, що, навпаки, це доводить що християнство істинне, тому що Ісус попереджав, що будуть лицеміри. Ми також можемо уявляти собі Боже Царство як ідеальне місце, а церкву – ідеальним місцем, де збираються ідеальні люди. Так воно і буде, коли Христос прийде вдруге, знищить всяке зло і встановить Своє правління. Але до цього часу ми живемо на полі, де поряд із добрим зерном ростуть бур’яни. Ці отці церкви також казали, що краще місце для лицемірів – це церква, тому що тут вони чують Євангеліє, і добру звістку про те, як можна спастися та змінитися.

Ми також можемо думати, що Царство Боже не має великого значення. Ми дивимося на цей світ, і нам здається, що значення має політична влада, гроші, зв’язки. Сьогодні Ісус спростовує ці уявлення. Він говорить про те, що Боже Царство – це потужна сила, яка зростає. Цей ріст зупинити неможливо. Розчина працює, поки не підходить усе тісто. Гірчичне зерно зростає, поки не стає деревом. Боже Царство росте, поки не захоплює усе. Прийде час, коли політична влада, і гроші втратять усяке значення, а буде мати значення лише Боже Царство. Тоді виявиться, що люди, які жили та трудилися заради Божого Царства – самі мудрі. Ці праведники будуть сіяти, немов сонце.

(п. Яків)