Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус являє Свою владу: Зцілення прокаженного” (Від Матвія 8:1-4)

Ісус являє Свою владу: Зцілення прокаженного

Від Матвія 8:1-4

Ключовий вірш 8:3 : “А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази”

«Мені ніяк не вдавалося до кінця осмислити революційний характер вчення Ісуса. Допомогла робота серед прокажених в Індії. Я знову і знову дивився на цих вигнаних з товариства людей, які вміли випромінювати Божу любов і благість набагато сильніше, ніж багаті, красиві і благополучні християни, яких я знав вдома в Англії. Як Сам Бог зодягнувся в смиренний вигляд, так і Його самі вірні послідовники відзначалися лагідністю. У них було природне право на гіркоту й образи, проте ступінь відданості і духовної зрілості пацієнтів, які пізнали Христа, іноді змушувала нас – лікарів і місіонерів – соромитися за себе. Я бився над парадоксом: ті, у кого було менше всіх причин дякувати Богові, краще за всіх вміли виявляти Божу любов.» Так описав своє враження про євангельську віру прокажених в Індії хірург Пол Бренд в книжці «За образом Його». Сьогодні ми розглянемо історію одного прокаженного, який не зважаючи на своє становище призренного й позбавленого будь-якого права на здорове життя в суспільстві, прийшов до ніг Ісуса, вклонився Йому й сказав: «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!». І у відповідь почув те, чого можливо й неочикував почути, але це назавжди змінило його життя: «Хочу, будь чистий!» І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.  

Давайте помолимося

• «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!»

Давайте прочитаємо разом вірші 1-2: «1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. 2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!»

Отже в 7 й главі Ісус притчею про дім на камені і піску закінчив цикл вчення відомий нам як «Нагорна проповідь». Після цього у 8 мій главі ми знаходимо, що Він залишає гору й йде до низу. Але натовп не полишає Його й слідує за Ним. Народ під великим впливом від вчення Христа. Люди відчули, що Слова Ісуса не пусті, –  за ними стоїть влада й сила. На моє переконання саме це спонукало одного відчайдуху вийти на зустріч Ісусу й поклонитися Йому. Цей чоловік був прокажений. До речі, що це за хвороба?. Наукова назва прокази – Ле́пра. Неформально її називають «повільна смерть».  Інфекційне захворювання яке протікає з переважним ураженням шкіри та периферичної нервової системи. В основному лепра поширена в тропічних країнах. Саме в цих кліматичних умовах збуднику прокази найкращі умови для розвитку. Найчастіше цією хворобою хворіють люди, які мають слабкий імунітет і не мають можливості притримуватися елементарної гігієни й чистоти.

Проказа або лепра відома людству, ще з давніх часів. Навіть в Біблії в старому заповіті цій хворобі відводиться окреме місце. Якщо ми поглянемо на книгу Левит, то в 13 главі Бог дає настанови священникам як реагувати на цю хворобу, які дії потрібно вчиняти щоб локалізувати її й обмежити її поширення. Там  говориться «45 А прокажений, що проказа на ньому, одежа його буде роздерта, а голова його буде відкрита, і по уста закриє, і буде кричати: Нечистий, нечистий! 46 По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий, він нечистий. Самітний буде пробувати він, поза табором оселя його.»

Звичайно і відношення у суспільстві до цих людей було особливим. До них ставилися негативно, їх цуралися й принижували. В Біблії є декілька випадків які описують ставлення  до прокажених. Наприклад, Йов був поважною людиною в суспільстві свого часу, але після того як захворів на проказу, – його почали сторонитися, а його друзі звинувачувати в гріху. Йов 19: 15-19 «… 15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, чужаком я став в їхніх очах… 17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах синам моєї утроби… 18 Навіть діти малі зневажають мене, коли я встаю, то глузують із мене…» В Ізраїлі того часу існувала стійка думка – той хто захворів на проказу, той проклятий Богом. Зазвичай такі люди доживали своє життя в фізичних та душевних муках.

Один лікар про хворого на проказу писав: «Мало того, що він осліп, він ще позбувся дотикового сприйняття … Відчутні і больові клітини абсолютно не функціонували. В результаті його руки, обличчя і ноги були покриті шрамами і виразками. На тому місці, де повинні бути пальці рук, у нього стирчали лише короткі тупі обрубки. Так як больові клітини більше не повідомляли очам, коли потрібно моргати, очі поступово висохли… Також він позбувся слуху. Він не відчував навіть запаху, так як проказа торкнулася і слизову оболонку носа. Ніякі сигнали, які повинні передаватися органами чуттів, не надходили. Його розум почав миритися з тим, що втрачено смисловий контакт зі світом природи і людей. Він ніколи не знав, що зараз: день чи ніч. Іноді він просто розмовляв сам з собою,…, аби не відчувати цю порожнечу, цю нестерпну тугу розуму, засудженого до одиночного ув’язнення…»

Отже проказа це в`язниця для тіла, душі та розуму. Це приречення на самотність, відторгненість й неприйняття в суспільстві. Це повна відсутність хоча б маленької надії на нормальне життя.

Але знову поглянемо на вірш 2, «2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!»

Що ми бачимо тут? Віру. Ця хвора людина прийшла до Ісуса з вірою. На його шляху стояло дуже багато перешкод. В його розумі йшла страшенна війна. Він знав – суспільство проти нього, трактування в законі по відношенню до його хвороби також проти нього, в кінці кінців зважаючи на те, що загально прийнята догма: «проказа наслідок прокляття» – можливо і Бог проти? Прокаженому належало пройти величезну внутрішню боротьбу, щоб все ж таки знайти сили й прийти в присутність Ісуса. Саме в таких умовах і народжується віра. Якщо хтось із вас сьогодні в чомусь сумнівається, у вас боротьба за слово Боже чи Його обітницю – ви на правильному шляху – адже у вас народжується віра. Бог завжди реагує на віру. Але головне прийдіть з вірою до Його ніг і поклоніться Йому.

Також варто звернути увагу на звернення прокаженого до Ісуса – «Господи». «Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!» В цьому контексті це слово означає – той що має більш високий статус та має владу. Сьогодні Ісус для багатьох людей – це великий філософ, гарний добродій, навіть Син Божий, але виключно як персонаж релігійний. Та для цього прокаженого Він був персональним Господом, таким Хто звершує його долю, Хто має могутню силу врятувати його життя. Знову ж в цьому ми бачимо віру цієї людини.

Іще один момент який нам буде цікавим – особиста зустріч. Написано «підійшов прокажений, уклонився Йому». Як важливо прийти в присутність Ісуса. Іноді ми жаліємося на Бога – бо здається, що Він не чує нас, не відповідає на бажання нашого серця. Про те нам слідує чесно задати собі питання: «А як часто я приходжу в Його присутність?» Наприклад, скільки часу я виділяю на моє молитовне життя? Науково технічний стрибок нашої цивілізації призвів до неймовірно великих швидкостей в нашому житті. Це дало поштовх до сильної конкуренції за гарну освіту, гарну роботу, коротше кажучи за місце під сонцем. Але це забирає майже весь час. Молитися майже ніколи, думати й міркувати над Словом Божим теж ніколи. Втома, стрес великого міста, повсякденні обовязки на роботі в сімї, в служіннні відбирають всю енергію і бажання знаходити час для особистої зустрічі і спілкування з Богом. Ця ситуація подібна до тої – коли ми призначаємо місце зустрічі з Ісусом, а самі туди не приходимо. Тому, я вкотре прийняв рішення, берегти вранішню молитву й намагатися регулярно молитися також і перед сном. Кожному з нас це потрібно. То ж будуймо наше життя в привильному приорітеті – де найперш є місце для зустрічі з Богом. Амінь!

• «Хочу, будь чистий!»

Проказа як хвороба в фізичному світі є повною тотожністю хворобі в духовному – гріху. Так як проказа позбавляє будь-якої можливості людське тіло жити в гармонії зі світом, так гріх позбавляє людину жити в гармонії з Богом. Гріх спотворює образ людини, нівечить людську душу, ув`язнює під владу смерті. І здавалося б це безвихідь, глухий кут. Проте Бог послав свого Сина який розбив вщент пута гріха і дарував свободу кожному хто бажає цього і приходить до Нього.

Поглянемо на вірш 3й, разом прочитаємо його: «3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.» Отже, що ми бачимо тут?

По-перше «Хочу, будь чистий». Ісус бажає нам міцного здоровя. Є так багато людей які страждають від невиліковних хвороб. Хвороба це наслідок гріха і прокляття які прийшли в наше життя через гріх Адама. Того дня була зроблена велика помилка людства – що стало приреченням для нас. Але Бог виправив це через свого Сина Ісуса Христа. У 17 вірші, цієї ж глави Матвій нагадує нам такі слова: «17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.» Перед нами повстає Ісус Христос, який має владу зцілювати від хвороб. Ісус має владу зцілити нас від будь-якої хвороби, тому що особисто це поніс через смерть на христі на собі. Амінь?!

По-друге Ісус милосердний до хворого і до грішника. Ми живемо в дуже жорсткому світі. Для людей принциповим і важливим є в першу чергу особисті інтереси. Найкраще це видно під час дорожно-транспортної події. Коли водій одного авто порушив правила й вдарив друге авто. В цій ситуації водій пострадавшого авто безжальний до першого. Проте, є й зворотні приклади, коли ми відчуваємо милість до нас, наприклад через наших батьків. Не зважаючи на нас – чи ми хороші, чи не дуже вони завжди люблять нас. Вони завжди готові пробачити нам наші помилки й не судити нас, а жаліти й підтримувати. Недавно у мене з моєю мамою відбувся діалог стосовна моєї сестри. Іноді моя сестра не цінує мамин труд й своєю поведінкою дуже її ображає. Коли мама мені це розказала, я вскипів й кинув їй у відповідь: «це її (тобто сестри) життя, якщо вона його руйнує, то це її проблеми». І хоча це була правда, я відчув як на тому кінці телефона мамі стало дуже боляче. Це її дитина, і хоча вона помиляється мама все одно готова приймати її з милістю, а не осудом. Отакий наш Господь Ісус. Так, ми грішники – і ми достойні вічного осуду. Але йому дуже боляче за нас. Йому боляче коли ми помиляємося і від цього страждаємо. Він перший, Хто хоче змилуватися над нами, пробачити нам й не засуджувати нас.

По-третє Ісус не відвертається, а приймає того хто кличе Його допомоги. Знову ж таки , хто такі прокажені для того суспільства. Це люди ізгої. Вони були соціально принижені. Вони повинні були кричати: “Нечистий! Нечистий! “, покриваючи нижню частину свого обличчя, коли їм траплялося проходити повз кого-небудь. Коли люди виявляли прокажених, вони відганяли їх, кидаючи камінням в їх бік. Але, як поступив Ісус? Написано: «А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього…»

Найбільше ми торкаємося один до одного через обійми. Чи ви знаєте, як важливо наприклад обійматися? Вчені довели, що люди коли їх обіймають, відчувають безпеку й довіру. Активується робота гормона, що допомогає позбутися відчуття самотності і гніву, навіть покращується робота нервової системи.

Аж раптом, до того кого всі гнали торкнулася рука. Ніхто не хотів навіть наблизитися до нього. Але Ісус перший торкнувся його. Ніхто не хотів допомогти йому. Але Ісус хотів. Всі вірили, що прокажений був нечистим. Але Ісус сказав: “Будь чистий”. Тут ми вчимося у Ісуса вбачати в кожній людині Божий Образ. Мати Тереза говорила, що коли дивиться в обличчя вмираючого бідняка в Калькутті, то молить Бога побачити обличчя Ісуса Христа, щоб служити вмираючому так, як служила б Самому Христу. Звичайно, нам іноді не просто приймати інших людей, особливо коли їх соціальний статус нижчий від нашого. Проте Ісус своїми діями показує нам приклад, коли ми маємо виходити із своєї зони комфорту й приймати інших так, наче ми приймаємо самого Христа.

І останнє. Ісус Христос – Син Божий, Який прийшов у цей світ, щоб врятувати людей від їхніх гріхів, зцілити від їх хвороб та відновити в положенні дітей Божих. Через зцілення прокаженого ми бачимо як Бог, через свого Сина відновлює всі сфери життя людини. Він своєю  силою зробив цього прокаженого фізично здоровим. Він своєю милістю не засудив прокаженого за його гріхи якими осудили його інші, а пробачив йомі ці гріхи. Він прийняв прокаженого і через дотик своєї руки показав, що той є цінним для нього. Через слова у 4 му вірші: «йди, покажися священикові, та дар принеси,» Він відновив його соціальний статус. Не тільки його, а й кожного з нас, більше того Він відновив наш духовний статус – бути дітьми Божими, що належать до небесного Царства! Ісус – це Господь який лікує дух, душу й тіло людини і тому він є всемогутнім Богом, достойним всякої похвали і слави! Амінь?!

• Принести дар

Поглянемо на вірш 4. «І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.»  В цьому вірші ми знаходимо, те, що Ісус фіналізує путівку в життя прокаженого через процедуру його відновлення в суспільстві. Про те, тут є дещо важливіше – це стосується принесення дару Богу. Що це значить для нас? Це показує нам, що ми маємо бути вдячними Богу за все, що він робить в нашому житті. Навіть, якщо ми чогось не бачимо, або чогось не розуміємо, ми завжди маємо вчитися дякувати Богові. Адже Його жертва, що була принесена нам в дар покриває все в чому б ми не нуждалися. 1Кор 1:4 : «Я завжди дякую моєму Богові за вас, через Божу благодать, що була вам дана в Христі Ісусі,». Ісус Христос це Божа благодать – яку отримав прокажений й став здоровим у всіх сферах. Ісус Христос – це Божа благодать, яку отримали ми і стали вільними від наших гріхів. Амінь!?

Також ми знаходимо в цьому слові побудження приносити хвалу Богу. Коли я свідчу іншим про дивовижну роботу Бога в моєму житті – насправді цим я приношу Йому хвалу Тож давайте зараз своїми оплесками прославим Бога та подякуємо Христові за все, що Він зробив для нас.

Давайте прочитаєм разом кл. вірш 3: ««3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.»»

(п. Джентельмен)