Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус прийшов, щоб виконати закон” (Від Матвія 5:11-20)

ІСУС ПРИЙШОВ, ЩОБ ВИКОНАТИ ЗАКОН

Від Матвія 5:11-20

Ключовий вірш 17 : “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати”

В минулих уривках ми навчились про ознаки щасливих (або блаженних) людей. Деякі з цих ознак стосуються того, ким ми є, наших внутрішніх рис. Інші — наших вчинків (які, звичайно, також проростають з того, ким ми є). Ще інші стосуються того, як ми реагуємо на зовнішні виклики і обставини. Усі ці ознаки характеризують людей Божого Царства. Ці люди справді щасливі, бо Царство Боже наблизилося, так само, як їхня нагорода та втіха. Також, я дуже надіюся, що в цих ознаках ви змогли впізнати себе і отримати в словах Ісуса з однієї сторони мотивацію змінюватися, а з іншої — велику втіху і укріплення.

В сьогоднішньому уривку ми завершуємо цикл блаженств, але не завершуємо нагорної проповіді. Через блаженства ми взнали ознаки людей Божого Царства, тепер прийшов час взнати також і про наші права та обов’язки. Тому сьогодні буде три частини: 1 — блаженство гнаних; 2 — роль Божого народу в цьому світі; 3 — наші стосунки з Христом і Законом. Кожна з цих тем досить вагома, тому нам потрібно бути уважними. Нехай Господь Духом Своїм зараз укріпить наші серця і навчить нас Своєї правди.

І. Блаженство гнаних (11-12).

Подивіться вірші 11, 12: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”.

Якими ознаками завершується список блаженств? — ганьба і гоніння. Ісус каже, що люди, які належать Божому Царству, в цьому світі завжди будуть гнані. Через вашу вірність імені Ісуса вас будуть утискати, наговорювати на вас і зневажати. При чому, зверніть увагу: Ісус не каже “блаженні ви, якщо ганьбити та гнати вас будуть”, Він каже: “як (або коли) ганьбити та гнати вас будуть”. Питання гонінь — це не питання умовностей (історичного та культурного контексту, в якому ми живемо), це лише питання часу. Якщо ви вірні імені Ісуса, гоніння і труднощі прийдуть в будь якому випадку, питання лише коли.

Але нам не потрібно обманюватися. Ісус тут говорить саме про гоніння за Його ім’я, а не за наші гріхи та дурість. Тобто, якщо у вас поганий характер, ви кричите на людей і сваритеся зі всіма, і в результаті вам ніхто руки не хоче подати, не потрібно думати: “мене женуть за ім’я Ісуса”. Деякі люди думають, що їх ніхто не любить, тому що вони прямо говорять правду, але насправді їх ніхто не любить, бо вони просто не виховані і грубіяни. І якщо ви обпишете стіни на роботі словом “Ісус” і на вас накладуть штраф, або звільнять, це також не за Ісусове ім’я, а за псування чужої власності.

Гоніння самі по собі не є чимось приємним. Їх не потрібно шукати спеціально і нариватись на грубість. Однак з дивовижного задуму Господнього, в гоніннях Він приховав для вірних також і джерело невимовної втіхи і радості. Чому ми щасливі, коли нас женуть за ім’я Ісуса? Вірш 12 відповідає: на те є дві причини.

Перша — тому що ваша нагорода велика. Бог приготував велику нагороду тим, хто посеред гонінь і труднощів залишився вірним Його Царству. Слідування за Христом вимагає від нас посвяти, вимагає зректися певних вигід і надбань. Є безліч прикладів вірних, які заради вірності Христу віддали не тільки якісь надбання, а навіть власне життя і загинули в муках. В нашій країні зараз нема прямих гонінь на віруючих, але ми все одно зустрічаємось з необхідністю щось віддати заради Христа. Щоб мати можливість прийняти участь в зібранні віруючих іноді ми відмовляємось від гарної стабільної роботи. Наші колеги не розуміють нас і дивляться, як на диваків, коли замість того, щоб піти на тімбілдінг, ми йдемо на Богослужіння. Той час, який ми могли присвятити сім’ї, чи відпочинку, ми віддаємо служінню. А якщо вийти за межі нашої країни, то навіть в наш час в світі є багато місць де люди ризикують своєю свободою і навіть життям, щоб залишатися вірними Христу.

Як можна відмовитись від чогось цінного? — тільки заради чогось більш цінного. Джим Еліот, місіонер в Еквадорі, якось сказав: “Зовсім не дурний той, хто віддає те, що все одно не зможе втримати, заради того, що ніколи не втратить”. Джим справді віддав усе. Він загинув від рук індіанців, яким проповідував у віці всього 28 років, залишивши жінку і маленьку доньку. Це сталось не колись давно, всього 60 років тому. Але Бог використав його життя і віру, щоб навернути цих індіанців до віри в Христа (“На вістрі списа”).

Христос обіцяє вірним велику нагороду. Що б ви не втратили заради Христа і Євангелії, ваша нагорода більше. “Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне” (Лук.18:29,30). Амінь.

Яке друге джерело втіхи в гоніннях? — “так гнали й пророків, що були перед вами”, каже Господь. Наявність гонінь і труднощів за ім’я Христа в наших життях говорять нам про наше місце в Божому задумі. Він ставить нас на один щабель з великими пророками минулого. Єремія, Ісая, Єзекіль, Осія, Данило… кожного з них Бог обрав для втілення Свого задуму, і усі вони пройшли через гоніння. Наявність труднощів в нашому житті говорить нам про те, що Бог обрав і нас, щоб і в наших життях явити Свою славу. Наявність труднощів за ім’я Христа говорять нам про те, що ми опинилися в церкві не випадково, про те, що ми законні діти, яких Господь любить і виховує, щоб в наших життях явилася слава Христа.

Ми не шукаємо гонінь. Але коли вони приходять, в цих труднощах і утисках ми знаходимо джерело невимовної втіхи, укріплення і радості. Амінь.

ІІ. Ви — світло для світу (13-16).

Подивіться вірші 13-14: “Ви сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми. Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори”.

В цих віршах Господь відкриває яку роль в цьому світі мають відігравати ті, кого Він тільки що назвав блаженними. Яка це роль? — сіль, світло і місто на горі.

Сіль, світло і місто на горі — усе це агенти впливу в тому середовищі, в якому вони знаходяться. Сіль виявляє смак їжі і запобігає псуванню, світло розвіює темряву, а місто на горі стає чітким орієнтиром для усіх подорожніх. Вони впливають. Їхня присутність відчутна і видима, її не можна приховати. Таким самим відчутним і видимим має бути присутність віруючих в цьому світі. Наша присутність в цьому світі.

Вірш 15 каже: “І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі”. Де нам взяти цю соленість? Як ми можемо стати світлом для світу? — тільки якщо хтось запалить. Наше світло, ця здатність впливати на світ — це результат Божої роботи в нашому житті. Це Він відроджує тих, хто був мертвий в гріхах, щоб у віках показати безмірне багатство Своєї благодаті в Ісусі Христі. Але Він запалив це світло не для того, щоб сховати його під глечиком, не для того, щоб ми світили самі собі в стінах церкви і вдягали на себе чохла, коли виходимо назовні. А для того, щоб ми світили світу.

Бути образом Божим, являти своїми словами, своїми вчинками, самим своїм існуванням вічного і досконалого Бога в цьому світі, це є не просто завдання людини, це — її сутність від самого початку. І в цьому задумі нічого не змінилося. Якщо ми поглянемо на історію спасіння, то помітимо, що Бог використовував тих, кого Він сам відродив Своєю благодаттю, як джерело впливу в цьому світі. Погляньте на Євр.11. Там перераховані герої віри: Авель, Ной, Авраам, Мойсей, інші. Усі вони не просто тихо собі вірили глибоко в серці. Вони активно впливали на світ навколо себе. Авель — сказано, що його кров і донині говорить ще. Ной проповідував своєму поколінню про Божий суд і спасіння. Авррам, Ісак, Яків — кочівники які очікували небесного міста. Подивіться на історію Виходу. З якою метою Бог покликав Собі ізраїльський народ? — щоб вони були царством священиків для всіх народів. Навіщо Бог покликав нас? Навіщо Духом Своїм Він запалив в наших життях Своє світло? — не для того, щоб сховати його, а щоб ми світили, щоб ми впливали.

Який це вплив? — вірш 16 каже: це добрі справи. Ми покликані творити добро і таким чином прославляти Бога. З часів Реформації істина про те, що спасіння дається тільки по благодаті і тільки через віру, не залежно від справ, повторювалась так часто, що дехто почав думати, що справи — це не важливо. Але це не так. Справи це дуже важливо. Добрі справи є свідченням і доказом Божої роботи в наших життях. Не буває спасіння без зміни життя. Не може зміна образу мислення не відобразитися на поведінці. Віра без справ — мертва, каже нам Писання.

Часто християни думають: “ми належимо Божому Царству, а не цьому світу”, “цей світ все одно згорить”, тому вони не бачать смислу навіть намагатись щось змінити навколо себе. Політика? — там лише бруд, ми поза політикою. Культура? — вона уся зіпсована і грішна, нас це не стосується. Суспільство? — тут вже нічого не змінити. Коли ми мислимо подібним чином, ми повертаємось до світу спиною і дивимось лише всередину церкви, одне на одного. Кінець кінцем такі віруючі починають жити у вигаданому світі. Борються з вигаданими проблемами. І, звичайно, не можуть впливати ні на кого.

Але подивіться на Бога, на нашого Отця на небесах. Не дивлячись на те, який цей світ злий, Він все одно полюбив його. Як полюбив? — Сина віддав. Не дивлячись на всю темряву цього світу, Отець на небесах кожного дня чинить добро. Він велить сонцю Своєму сходити над добрими і злими, посилає дощ і хліб, посилає Своїх служителів, втішає вдів і захищає сиріт. Бог кожного дня стримує зло людських сердець і дбає про добро. Якщо ми є образом Божим, Його світлом, для цього світу, чи не повинні ми робити так само? “Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі” (16)

ІІІ. Стосунки віруючих з Законом (17-20).

Подивіться вірш 17: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати”.

Чому хтось міг подумати, що Ісус прийшов, щоб зруйнувати Закон? Тому що Його служіння було справді революційним для того часу. Те, як Він чинив, те як Він пояснював Писання йшло в розріз із загальноприйнятим розумінням. Він зцілював в суботу, Він спілкувався з митарями і блудницями, Його учні не мили рук перед їжею. Він все робив не як книжники і не як заведено.

Однак, якою була істина мета Христа? Він каже: Я прийшов не руйнувати, а виконати. В якому смислі Ісус виконав Закон і Пророків?

По-перше, Ісус виконав Закон тим, що прожив життя цілковитої покори вимогам Закону. В Мат.3:15 ми читали, як Ісус скромно прийняв хрищення від Івана Христителя. Він каже: “так годиться нам виповнити усю правду”. Христос займає місце Божого народу, Ізраїлю, у викупній Божій історії. Але там, де Ізраїль не встояв і впав, Він переміг. Там де ми не стояли і впали, Він вистояв. Заради нас і замість нас. Все, чого вимагав Закон, Він здійснив, а в Ньому і ми.

По-друге, Ісус вдовольнив прокляття Закону. Через Мойсея Бог дав Своєму народу скинію, священиків і систему жертвоприношень. Кожного дня там лилася кров тварин на викуп за гріхи людей. Але вся ця система була лише тінню, лише вказівником на істину жертву викуплення. В Євр.9 говориться, що Христос увійшов не в образ святилища, а в самі небеса і не з кров’ю тварин, а з власною Кров’ю. Увійшов один раз і набув вічне відкуплення для нас, щоб очистити наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богу Живому!

По-третє, Ісус став виконанням усіх обітниць СЗ. Своїм народженням, життям, смертю і воскресінням Ісус встановив обіцяне Небесне Царство. Він був піднесений, як Цар царів над усім творінням. Його Царство вже явилося і ще більше явиться у всій повноті, коли Він прийде знову. В Ісусі усі Божі обіцянки для нас стали так і амінь (1Кор.1:20).

Однак, в нас виникає питання: “якщо Ісус виконав закон, то чи має Закон якийсь смисл чи значення сьогодні?” — Так! Подивіться вірші 18, 19: “Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все. Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім” (Матв.5:18,19).

Сьогодні, так само як і в часи Мойсея, Закон продовжує виконувати свою роль: він показує нам Бога, Його високі стандарти, Його вимоги. І він показує нам нас, нашу нездатність задовольнити ці стандарти і вимоги. Так само, як і в часи Мойсея, сьогодні Закон приводить нас до Христа з вірою і надією. Тому Господь вчить нас поважати Його Закон, Його слово. Хто порушить, каже Він, а в оригіналі “відмінить”, “об’явить недійсною”, “не важливою” найменшу з цих заповідей і навчить так інших, той сам буде названий найменшим, не важливим в Царстві Христа. Хто ж буде ставитись навіть до найменшої заповіді, як до абсолютного Божого слова, виконувати його і навчить так інших — буде названий великим в Христовому Царстві.

Нехтуючи роллю і значенням Закону, Божої заповіді ми нехтуємо і заслугами Христа, який прийшов виконати цей Закон. Якщо заповідь не важлива, тоді і заслуга Христа не така вже й велика. Але заповідь Божа абсолютна. Бо той хто сказав “не вбивай”, сказав і “не бажай”, порушивши одну заповідь ми порушили увесь Закон.

У 20му вірші Господь каже: “Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!”. Фарисеї намагались виконати усі приписи Божого закону, його букву, так як він записаний. Але у наступних віршах 21-48 Ісус розкриває істинне значення древніх заповідей. Ми розглянемо їх детально в наступні рази. Але коли ми розуміємо, що заповідь “не вбивай” означає не тільки фізичне вбивство, а навіть і вияви гніву, і те саме стосується кожної заповіді, ми приходимо у відчай. Навіть букву Закону так важко виконати, а хто може виконати дух Закону? Хто може явити таку рясну праведність і увійти в Царство Небесне? — тільки Христос. Той, хто прийшов, щоб виконати Закон і Пророки. Тому слова Христа: “Я не руйнувати прийшов, але виконати” звучать для нас Євангелієм, радісною новиною і дають таку велику втіху. Амінь.

Давайте згадаємо основні тези, які ми дізнались сьогодні:

1. Питання гонінь за ім’я Христа, це не питання “якщо?”, а питання “коли?”. Але в цих гоніннях Господь поклав нам джерело невимовної втіхи і радості. Вони нагадують нам про наше місце в Божій історії і про велику нагороду в Його Царстві.
2. Роль і місце віруючих в цьому світі — бути агентами Божого впливу. Нам потрібно бути повернутими лицем до світу і являти своїми справами нашого Отця на небесах.
3. Закон не втратив свою роль і значення, навпаки він розкрився в Христі. Сьогодні, як і завжди, він приводить нас до Христа, який прийшов, щоб виконати цей закон для нас і замість нас.

Нехай Господь допоможе нам перебувати в Його слові і нехай Його Дух ростить нас в якостях людей Його Царства, щоб через наші життя завжди був прославлений наш Отець на Небесах. Амінь.

(п. Йонатан)