Вивчення Біблії: Проповідь “Христос помер за наші гріхи” (Від Матвія 27:32-66)

ХРИСТОС ПОМЕР ЗА НАШІ ГРІХИ

Від Матвія 27:32-66

Ключовий вірш 27:46 : “А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?…”

Сьогоднішнє слово – про розп’яття Ісуса Христа. Хрест, на якому був розіп’ятий Ісус, – цей ганебний засіб катування, став символом слави і перемоги. 

Довгий час вороги церкви висміювали віруючих за їх поклоніння розп’ятому на хресті злочинцеві. Як може розумна людина поклонятись чоловікові засудженому як злочинець і померла найбільш ганебною смертю. Апостол Павло про це говорив, що розп’ятий Христос – це безумство для греків і гріх для юдеїв. 

В 1857 році під час археологічних досліджень одного з пагорбів Риму була знайдена будівля, яка скоріш за все була школою-інтернатом для імператорських рабів. В цій будівлі було знайдене графіті  орієнтовно початку 3 ст. – так званий Граффіто Алексоменоса. На вапняній штукатурці було намальовано розп’ятого на хресті з головою віслюка і під ним чоловіка, який поклоняється розп’ятому. І надпис на грецькій з помилками “Алексаменос поклоняється своєму Богові”. Вважається, що ця каррикатура є на сьогодні першим зображенням Христа. Зображення голови віслюка і як і саме розп’яття для римського суспільства було дуже образливим. І той, хто його малював цей малюнок, хотів висміяти Алексаменоса за його віру. Та це і не дивно, бо як і тоді так і зараз: слово про хреста тим, що гинуть, – то глупота, а для нас, що спасаємось, – Сила Божа!

І сьогодні слово про хреста для багатьох є темою, яку багато хто хоче забути, чи пом’якшити: хай хрест буде лиши милою ювелірною прикрасою. Тему гріха, страждань та ганебної смерті на хресті – уникнути  та перейти прямо до тем, які зручні.  Таким чином, Євангеліє часто стає «дешевою благодаттю», яка не потребує покаяння і зміни. Але справжній хрест, на якому був розп’ятий Ісус Христос – кидає виклик усім нам радикально змінити свою думку про Бога і про себе. 

Тож давайте підемо до цього хреста на якому був розіп’ятий Христос і нехай Дух Святий допоможе нам зрозуміти чому Христос помер саме так.

• І повели Його на розп’яття

Давайте прочитаємо вірші 31-36

31 А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп’яття. 32 А виходячи, стріли одного кірінеянина, Симон на ймення, його змусили нести для Нього хреста. 33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, 34 дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів. 35 А розп’явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. 36 І, посідавши, стерегли Його там.

 

Попередній уривок закінчився тим, що Понтій Пілат звелів збичувати Ісуса. Римське бичування насправді було жахливою тортурою: жертву роздягала, її руки зав’язували за спиною і прив’язували її до стовпа в зігнутому положенні, щоб спина була добре відкрита бичуванням. Сам бич являв собою довгий шкіряний батіг з закріпленими на кінці шматочками кістки чи свинцю. Таке бичування завжди передувало розп’яттю і воно робило з тіла людини як перекопану на весні ріллю – шматки сирого м’яса і кроваві рубці. Часто засудженні вмирали під час бичування, чи втрачали від болю розум. Лише деякі не втрачали свідомість до кінця бичування. 

Після цього бичування воїни забрали Ісуса до Преторії де почали знущатися з Нього. В цей час йшли останні приготування до розп’яття, коли готували сам хрест.  Коли воїни назнущались з Ісуса, вони зняли з Нього плаща і знову зодягли в Його одяг. 

На місце розп’яття засудженого вели посеред чотирьох воїнів. За звичаєм засуджений сам мав нести поперечину від хреста, вертикальна стовп вже був на місці страти. Звинувачення, за яким мали стратити засудженого, писали на дошці і зазвичай вішали йому на шию, або його ніс судовий виконавець попереду. В 37 вірші сказано, яким було звинувачення Ісуса: Це Ісус, Цар Юдейський. 

Після жахливого бичування і знущання римських воїнів, а до цього ніч слідства в Каяфи Ісус був настільки виснажений, що не міг нести хреста. Тому римські воїни наказали випадковому перехожому, яким виявився Симон з Кірінеї нести хреста за Ісуса. Ніхто б не захотів приймати участь в такому – нести хреста за злочинця. В цей день він готувався святкувати Пасху, але натомість його спіткала участь у розправі над засудженими, де він мав на якийсь час зайняти місце засудженого. Мабуть Симон спершу сприйняв це як ганьбу. Та те, що спершу для нього стало днем ганьби, потім стало днем слави. 

Давайте прочитаємо вірші 33,34 

33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати Череповище, 34 дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, та, покуштувавши, Він пити не схотів.

Місце страти, куди воїни вели Ісуса знаходилось на Голгофі. Цей пагорб так був названий бо був схожий на череп людини. Там Ісуса поклали на хрест і прибили його руки і ноги цвяхами. В цей час Йому дали напій який складався з вина змішаного з гіркотою. Цей напій, як акт милосердя готували заможні жінки з Єрусалиму. Для заглушення болю і послаблення відчуттів в вино додавали наркотичні трави чи крихту ладану. Та спробувавши Ісус не став пити цей знеболюючий засіб. Він вирішив ні на краплю не зменшувати страждання і біль, але сприйняти смерть у її найболючіший формі. Він вирішив страждати до кінця.

Давайте прочитаємо вірш 35

35 А розп’явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба. 

Матвій дуже коротко говорить про розп’яття і здається, що події відбувались дуже швидко. Насправді це було не так. Вся ця тортура була направлена не на те щоб смертю покарати злочинця, а щоб болісні відчуття розтягнути на довгий час. З засуджених знімали весь одяг, лишаючи лише набедрену пов’язку. Вони страждали від болю від бичів, задухи, спеки сонця і спраги, а також комах які обліплювали кроваві рани. 

 Тут Матвій згадує як воїни кидали жереба про Ісусовий одяг. Євангеліст Іван пояснює це тим, що це був цільнотканий хітон, який якби його розірвати був би повністю зіпсований. Тому воїни вирішили кинути жереба, кому дістанеться. Тим самим вони виконали пророцтво яке записано в 21 Псалмі 19: 19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…

Давайте прочитаємо вірші 38-44

38 Тоді розп’ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, 40 і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! 41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: 42 Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! 43 Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий… 44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп’яті.

Ісуса розіп’яли між двох злочинців, як головного злочинця. Ми бачимо як багато було тих, хто хотів насміхатися з Нього. Навіть розбійники які були розп’яті з Ним і ті насміхалися з Ісуса. Насмішники кричали Ісусу: спасти Себе, зійти з хреста, яви силу. Коли Ти Цар Ізраїлів – зійди тепер з хреста і ми повіримо тобі. Все це було спокусою диявола, щоб Ісус не витерпів до кінця, програв. Так само диявол спокушав Ісуса в пустелі: яви Свою силу і вони повірять в Тебе. Та Ісус нічого не відповідав він мовчки зносив всю біль і знущання, щоб виконати волю Отця. 

Ісая 53

7 Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст..

2. Нащо Мене Ти покинув?

45 А від години шостої аж до години дев’ятої темрява сталась по цілій землі!

46 А коло години дев’ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?…

Від 12 години дня до 15 години по цілій землі сталася темрява. Це була незвичайна темрява. Темрява в Біблії – це час Божого гніву. Бог є світло, та коли Він відвертається від грішника для того настає темрява. Але в цей час Бог відвернувся не від грішника, Він відвернувся від Свого Сина! 

Це не може вкластись в наш розум. Отець залишив Того, про Кого Він Сам говорив: Ти Син Мій улюблений, що Я вподобав Тебе. Що може заставити батьків, кинути на смерть свою улюблену дитину? Важко уявити собі, що відчуває покинута батьками дитина. Досі Ісус мовчки зносив всю біль і знущання від людей. Але коли Бог Отець покинув Його, Він не міг мовчати – він кричав. І крик Ісуса посеред темряви говорить, що Він відчував: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? Отець відвернувся від Свого Сина. Він покинув Його. Чому? Що змусило зробити це Всемогутнього Бога?

Подивіться як про це пише пророк Ісая 53:10б 10 Та зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому… Це не випадковість, не через заздрощі і ненависть священників, не через рішення Пилата уникнути повстання… Так зволив Отець, щоб побити Свого Сина, щоб Йому було завдано муки? Так! Та Бог не залишає нас в невіданні, чому Він так вирішив зробити:

Іс. 53:5,6

5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 

Це слово відкриває нам волю Бога – Він поклав наш гріх, мій гріх, твій гріх на Свого Сина і покарав Його за цей гріх. Ісус поніс покарання за мій і твій гріх, за гріхи усіх нас. Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом.

І це показує кожному з нас, наскільки жахливий наш гріх. Наскільки він великий перед Богом. Ми порушили всі Божі заповіді. Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск і відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві…Іс.59:13. Мій гріх такий великий, що не знайшлось іншої жертви, яка б покрила його, як тільки смерть Улюбленого Божого Сина.  

Справедливість і Святість Бога вимагає за усякий мій гріх відплату – смерть. Мою смерть. Та Бог віддав на смерть Свого Сина, а мене спас. І цю жертву я потребую щодня. Відтоді як я вперше покаявся і досі я не можу прийти до Бога інакше як тільки через жертву Ісуса Христа. Тільки завдяки їй, коли я розкаююсь в своїх гріхах, то вірю, що Бог приймає мене і пробачає.  

То що ж змусило Бога зробити так? Його незбагненна любов.

Ось ширина, довжина  і глибина  і вишина Божої любові до нас. Він не пожалів улюбленого Сина і покинув Його, щоб спасти нас від наших гріхів. Ця любов і утримувала Ісуса на хресті – а не цвяхи якими прибили Його руки і ноги. Від Івана 3

16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Цією любов’ю, кожен, хто вірує в Ісуса – має вічне життя. 

Подивіться на вірш 50

50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав…Євангеліст Іван відкриває нам, що саме в кінці скрикнув Ісус: Звершилось! Так це було Його останнє слово. Звершилось! Ісус звершив, здійснив те для чого прийшов. Він здійснив твоє спасіння! 

А що було далі? Смерть Ісуса – це був не кінець, а лиш початок.

51 І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі, 52 і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,53 а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із’явились. 

1. Про те, що Ісус здійснив наше спасіння, засвідчив Сам Бог роздерши завісу в храмі надвоє від верху аж додолу. 

Це була завіса, яка відділювала в храмі Святе Святих. Місце – яке символізувало Божу присутність, там перебував Божий Дух. А завіса показувала, що грішник не може ввійти в цю присутність через свій гріх. Лиш раз в рік на День Очищення туди входив первосвященник з кров’ю тварин за гріх народа і свій гріх. Бог розірвав її і відкрив вільний вхід в Свою присутність спасенним. 

До євреїв 10

19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров’ю Ісусовою, 20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,

1. Відкриті гроби, воскресіння святих – символізують перемогу Ісуса над смертю. 
2. Свідчення сотника – вірш 54. Ще недавно він був серед тих, хто бичував і знущався з Ісуса. Та  зараз бачачи таку смерть Ісуса, він засвідчив: Він був справді Син Божий!
3. Переміна Йосипа з Аріматеї. Як каже євангеліст Іван, Йосип був учень Ісуса, але потайний,- бо боявся юдеїв. Та бачачи смерть Ісуса він відважно прийшов до Пилата і просив Ісусове тіло, щоб похоронити в своєму новому гробі. 

Таким чином ми побачили, що хрест, який був ганебним засобом катувань, в Ісусі став місцем Його перемоги над нашим гріхом і смертю. Місцем де ми були  примирені з Богом. Каналом через який вилилась Божа любов. Дверима в присутність Божу.

Брати і сестри, пізнавши цю любов, давайте з вірою і покаянням приходити до  Христа, Який був розп’ятий щоб викупити нас і через Нього приходити до Бога.

(п. Діма)