Вивчення Біблії: Проповідь “Блаженні (теорія щастя)” (Від Матвія 5:1-4)

Блаженні (теорія щастя)

Від Матвія 5:1-4

Ключовий вірш 3 : “Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне”

Прочитаємо перші два вірші розділу:

1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.

2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:

Ми починаємо вивчати Нагірну проповідь Ісуса, яку ще називають “заповідями блаженства”. Деякі слова, що трапляються в перекладах Біблії, ми звикли оточувати якоюсь аурою дуже духовного смислу, через що вони здаються дуже відірваними від звичайного людського життя. Слово “блаженні” – одне з таких, бо в простій мові його вживають рідко. Як на мене, було б дивно, якби Ісус спеціально вишукував малозрозумілі слова. Навпаки, Він намагався говорити настільки просто, щоб Його зрозуміли всі. І говорив Він про те, що всім цікаво. Інакше натовп не приходив би Його слухати. Тому звернемося до оригіналу. Там ми знаходимо слово μακάριοι (макаріой), що перекладається як “щасливі”. Звучить зрозуміліше, чи не так?

Щастя – це те, чого хочуть всі і кожен. Соцмережі повні знімків, на яких люди з усіх сил намагаються виглядати щасливими. Є відома історія, яку розповів Джон Леннон:

Коли мені було 5 років, мама завжди повторювала мені, що найважливіше в житті – бути щасливим. Коли я пішов до школи, мене запитали, ким я хочу стати, коли виросту. Я написав «щасливим». Мені сказали: «Ти не зрозумів завдання!», я їм сказав: «Ви не зрозуміли життя…».

Чи був сам Леннон щасливим? Його ненормальні стосунки з жінками і захоплення наркотиками свідкують, скоріше, про протилежне, але очевидно, що він шукав щастя все своє життя. Як і кожен із нас.

Хто з вас не хоче бути щасливим? А хто може дати відповідь на два простих питання:

1) Що таке щастя?

2) Що треба робити, щоб здобути щастя?

Люди нещасливі з двох причин: не розуміють, що таке щастя, або обирають неправильний шлях його пошуку. Так що, не такі ці питання і прості. Але спробуємо у них розібратися. Почнемо з визначення.

Вікіпедія дає таке визначення:

Ща́стя — психоемоційний стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості. Те, що викликає відчуття найвищого задоволення життям, дає радість людині. Стан чи якість бути щасливим; насолоджувальний досвід чи емоція, що породжується від володіння добром чи задоволення бажань; втіха, приємність; благословенність.

“Лінгвістичний і екзегетичний ключ” Роджерса тлумачить слово μακάριοι як “благословенні, щасливі, блаженні, ті, що не знають повсякденних турбот і жалів”.

Іншими словами, щастя – це коли ти живеш саме так, як того хочеш, і не маєш про що жалкувати.

Люди досить різні за характером, і одному подобається спокійне життя, іншому активне, а ще інший прожити не може без катастроф і ризиків. Але жодна людина, який би характер у неї не був, не хоче жалкувати про те, як проходить її життя.

Чи спостерігали ви, що люди роблять багато речей в ім’я щастя, а потім жалкують про скоєне? Заради щастя люди хитрують і обманюють. Заради щастя зраджують і ламають сім’ї. Заради щастя крадуть і убивають. Все це – щоб стати щасливим. Але був вибраний неправильний метод. Риба щаслива у воді, а птах – у небі. Якщо їх поміняти місцями, обоє будуть нещасливі, бо такий стан речей протирічить їх природі. Нам треба розуміти природу людини, якою її створив Бог, щоб знати, як і для чого нам жити.

Один хлопчик, коли хотів, щоб йому щось купили, починав розмову з татом здалеку: “Тату, а твоє дитинство теж було тяжким і безрадісним?”. Для нього “тяжке і безрадісне життя” було тоді, коли в нього не було якоїсь іграшки, чи смартфона, чи комплекту книг про Гаррі Потера. А почтальйон Пєчкін був злим, доки в нього не було велосипеда. Але чи дійсно щастя приходить через матеріальні надбання? Якщо у тебе чогось немає чи ти щось втратив, чи треба розчаровуватись у житті? Біблія говорить, що це не так. І Ісус дає нам рецепти, як бути по-справжньому щасливими. Прочитаємо вірш 3:

Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.

Цю фразу інколи цитують не повністю і роблять висновок, що бідність приводить людину до Небесного Царства. Навіть пісня про це є у Гадюкіних. Але це не правильне тлумачення. Бідність не робить людину щасливою і, тим більше, не примирює з Богом.

Ця фраза значить: “щасливі ті, хто усвідомлює, що їм не обійтися без Бога”. Як сказав класик, людина – це звучить гордо. Інколи занадто гордо. Наприклад, цар Вавілону Навуходоносор створив велику і могутню імперію. Одного разу він споглядав з балкону на свою столицю, і сказав:

“Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?” (Дан.4:27)

Пам’ятаєте, що було з ним потім? На деякий час він втратив не лише царство, а й розум, і став як осел. І тяма повернулася до нього, а з нею і царство, лише тоді, коли він збагнув, що над ним є Бог. Це змінило все його життя, і навіть археологи відмічають, що в певний момент змінився його стиль керування державою: з жорстокого загарбника він перетворився у мудрого і розважливого правителя. До того він не був щасливим, бо він щодня боявся, що його царство закінчиться. Одного разу йому наснився сон: величезний ідол з золотою головою, срібними грудьми, залізним низом і глиняними ступнями, через слабість яких і зруйнувався повністю. Даниїл пояснив йому значення сну: золота голова – це царство, яке збудував він, Навуходоносор. Після нього буде інше царство, слабше, потім інше, і так далі, доки Бог все те не зруйнує і не поставить своє вічне царство. І що зробив Навуходоносор, отримавши цю інформацію? Він відсилає розумного Даниїла у відрядження, а сам тим часом будує ідола, такого, як бачив уві сні, але повністю золотого. “Дзуськи тобі, Даниїле, моє царство не закінчиться ніколи!”. Він пригрозив знищити тих, хто не поклониться цьому ідолу – тобто, хто не розділить цінностей Навуходоносора. Бог тоді спас в палаючій печі трьох друзів Даниїла, і через це нагадав царю, що той не всесильний. Але поки він не визнав владу Бога над ним, він щодня жив у страху втратити все, що здобув тяжкою працею.

Чи не схожий він чимось на нас? Ми працюємо, заробляємо, купуємо, щоб побудувати собі маленький рай. І щодня переживаємо, що стане з цим раєм, якщо буде війна, валютний стрибок чи підвищення цін на комуналку. Ісус же нагадує нам, що блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне. Щасливі ті, хто усвідомлює неможливість побудувати рай самотужки, бо він знайде Бога і в Богові отримає саме те, що шукає. Комуністи казали: “Никто не даст нам избавленья, ни Бог, ни царь и не герой. Добьемся мьі освобожденья своею собственной рукой”. І чого добилися? То не звільнення було, а рабство. Ми були вільні тільки від грошей, він нормальних умов проживання, від свободи пересування і від права на власну думку. Навіть саме людське життя втратило цінність. Ісус казав, що без Нього ми не можемо робити нічого. Старатися чи працювати треба обов’язково, але при тому важливо пам’ятати, що ми створені для більшого.  Ми створені для Бога, і немає щастя без Бога. Оце значить бути вбогим духом.

Перший псалом говорить:

1 Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків,

2 та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує!

3 І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєдчасно, і що листя не в’яне його, і все, що він чинить, щаститься йому!

Ми бачимо тут картину людини, яка дійсно потребує Бога. Він роздумує над тим, що сказав йому Бог, і старається жити згідно того. Він не ходить на зібрання і тусовки, де можна вирішити питання прибутку, популярності чи насолоди, якщо знає, що там роблять те, що не подобається Богу. Цей чоловік не тільки зображує з себе віруючого в зібранні, але день і ніч шукає Бога, роблячи свої щоденні справи. І він названий блаженним, тобто щасливим. Його життя приносить плід, за який не буде соромно. Це не значить, що така людина не робить помилок. Псалом 31-й каже:

1 Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито,

2 блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!

Ми всі робимо помилки і через це потребуємо Божого пробачення. Нехай же в нашому дусі не буде лукавства, і наші помилки допомагають нам зрозуміти, наскільки Бог потрібен нам щодня.

Будь ласка, коли учитесь, чи заробляєте гроші, чи дбаєте про свою сім’ю, чи, хто молодший, намагаєтеся завести стосунки – пам’ятайте про те, щоб бути вбогими духом. Не псуйте своє життя, роблячи за своїми миттєвими бажаннями, робіть згідно Божих слів, і будете щасливі.

Прочитаємо вірш 4:

Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.

Хтось сказав, що людина – це процес. Ми живемо у часі. Ісус нагадує нам, що щастя – це не те, що я відчуваю прямо зараз, бо життя ще не закінчилося. Треба думати про те, що буде за п’ять хвилин, що буде завтра, через рік, через десясть, і, головне, що буде у вічності. Дуже часто людина руйнує своє майбутнє тим, що намагається задовольнити свої бажання прямо зараз будь-якими засобами. Зараз хочу гуляти і насолоджуватись, а не вчитися і працювати – і цим вкрасти щастя у себе завтрашнього. Ісус каже нам не жити одним моментом, а розширити своє бачення на вічність. Не тікати від смутку зараз, а прагнути того втішення, яке прийде.

Доки ми живемо в цьому світі, кожна людина буває засмучена. І навіть сам Ісус Христос, втілений Бог, терпів страждання. Але Він обіцяє тим, хто засмучений зараз, втішення. Тому християнин може бути щасливим навіть проходячи страждання. Але важливо, чому ти засмучуєшся.

Причина існування страждань в тому, що цей світ зламаний і функціонує неправильно. Напочатку Бог створив все вельми добрим, і поставив людину господарем цього світу.

І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, вельми добре воно! (Буття 1:31)

Але Біблія говорить, що через гріх людини світу стало погано. Цей факт можна вважати експериментально доведеним. Наша багата країна тяжко страждає не через випадкові катаклізми, а через гріх. І не тільки гріх тих, хто прийшов до нас з війною, а в основному через наш власний, який виражається в корупції, байдужості, ліні і всякій іншій безбожній поведінці. Та ворог би носа боявся до нас сунути, якби не знав, що ми продажні і зіпсовані.  Нам є чому засмучуватися через наші гріхи. І вся історія людства повна проблем, що прийшли саме через гріх людини. Через гріх речі діють не так, як очікуємо, і навіть наші почуття і наше мислення обманюють нас, і ми самі жалкуємо про те, що робимо, хоча робили з впевненістю і великим запалом. В 7-му розділі послання до Римлян написано:

19 Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.

20 Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.

Чудовий механізм Божого творіння був зіпсований нашим гріхом. Тепер цей механізм глючить і трощить людські долі і руйнується сам.

Тоді що робить Бог? Він посилає Свого Сина у цей світ агентом змін. Що робить Ісус? Лікує хворих, відновлює життя пропащих, навіть мертвих воскрешає. Одним словом, ремонтує все те, що зламане. Наприкінці Він приносить Себе в жертву за гріхи всіх людей. Ісус помер на хресті, щоб дати нам спасіння. Але для чого Бог нас спас? Щоб ми тут сиділи і насолоджувались, поки все розвалюється? Ні, щоб через нас здійснювати Божу мету. Мета Бога дуже потужня: відновити порядок творіння. Апостол Павло говорить про це у 8-му розділі послання до Римлян:

18 Бо я думаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті супроти тієї слави, що має з’явитися в нас.

19 Бо чекання створіння очікує з’явлення синів Божих,

20 бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,

21 що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.

22 Бо знаємо, що все створіння разом зідхає й разом мучиться аж досі.

23 Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.

Такий Божий план: він викупив нас, і через щоденне освячення звільняє нас самих від рабства марноті, а через людей звільнених відновлює і роботу всього творіння. Наша країна буде щасливою, коли діти Божі будуть міняти її; коли діти Божі будуть не тільки у владі, а на будь-якій роботі, працюватимуть чесно і старанно, як для Господа; у школі вчитимуться не тому, щоб не сварили за погані оцінки, а щоб навчитися і бути здатним міняти світ; у сім’ях не битимуться через егоїзм, а любитимуть одне одного.

Книга Об’явлення, 21-й розділ, говорить нам про кінцевий результат Божого плану:

2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.

3 І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними,

4 і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!

5 І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні!

В новому творінні вже не буде місця смутку. А поки що нам варто сумувати і плакати, коли бачимо себе у гріхах, коли відсуваємо Бога подалі від свого життя. Сумувати через гріх, а не через його наслідки. Через те, що зробив зле, а не через те, що попався. Цей сум у Біблії зветься каяттям. Без покаяння не буває втішення.

Ісус назвав Святого Духа Втішителем. Серед страждань треба не скаржитися і звинувачувати, а покаятися і наповнюватися Святим Духом – і Він дасть втішення. Ось такий рецепт щастя.

Нагірна проповідь на цьому не закінчилася, ми продовжимо вивчати її на наступних Богослужіннях.

Хай Бог допоможе нам добре усвідомити, наскільки Він потрібен нам.

(п. Ной)