Вивчення Біблії: Проповідь “Блаженні (частина 2)” (Від Матвія 5:5-7)

Починаючи своє служіння, Іван Христитель проголосив: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (3:2) Ісус Христос почав із тієї є самої проповіді: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» (4:17) Боже Царство наблизилось. Але те, що воно близько, ще не означає, що усі туди попадуть. Людина може усе життя блукати поблизу Божого Царства, але так туди і не попасти. Це схоже на те, як багато євреїв блукали поблизу обіцяної землі, але так і не ввійшли у неї. Як же нам попасти у Небесне Царство? Перше, що необхідно для цього – ми маємо захотіти цього.

Коли євреї жили у єгипетському полоні, їх життя було схоже на життя у пеклі. І ось Бог відкрив їм шлях до обіцяної землі, у якій текли молоко та мед, і життя у якій було схоже на життя у раю. І, тим не менше, більшість із них 40 років блукали по пустелі, але так і не ввійшли в обіцяну землю. І знаєте чому? Вони не хотіли цього! В Числах 14 вони сказали Мойсею та Аарону:

2. … О, якби ми померли були в єгипетськім краї, або щоб ми померли були в цій пустині!
3. І нащо Господь провадить нас до того Краю, щоб нам попадати від меча? Жінки наші та діти наші стануть здобиччю… Чи не краще нам вернутися до Єгипту?
4. І сказали вони один до одного: Оберімо собі голову, та й вертаймось до Єгипту!

Так, вони не увійшли в обіцяну землю просто тому, що не хотіли цього. Щоб нам увійти в Боже Царство, нам перш за все потрібно захотіти цього. Тому сьогодні Ісус продовжує розповідати нам про те, які щасливі люди у Небесному Царстві. П. Ной назвав це «Теорія щастя». Сьогодні ми продовжимо говорити про щастя людей у Небесному Царстві, частина друга. Сьогодні Ісус тричі проголошує: «Блаженні». Ви відчуваєте себе блаженними? Хай Господь зробить Вас по-справжньому блаженними!

Перше, блаженні лагідні (5). Прочитаємо разом вірш 5-ий: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». Якби Ісус сказав: «Блаженні нахабні, бо вони завжди досягають чого добиваються», то це було б більш зрозумілим для нас. Здається, що у цьому світі нахабні, жорсткі люди добиваються свого. Вони підрізають на дорозі, ідуть без черги, грублять. Вони живуть за принципом: «Якщо тобі потрібно, то іди і візьми це». При цьому здається, що якщо ти будеш лагідним, то об тебе усі будуть витирати ноги. Яким же чином саме лагідні люди наслідують землю? Найкраще це видно на прикладах. Давайте подивимось на деякі із них.

Спочатку подивимося на життя Ісака, сина Авраамова, точніше на одну історію з його життя, а саме історію з криницями. Ця історія мала місце під час його життя на филистимській території біля міста Герар (Буття 26:1-33). Ісак прийшов туди через голод в землі Палестинській. Виживання на тій землі напряму залежало від води. Тому, поселившись там, Ісак спочатку копав криницю. Але коли криниця була викопана, филистимляни приходили і забирали її собі, кажучи: «Це наша вода!» Ісак не сварився з ними, він збирав свої речі, переходив на інше місце і там копав криницю. Филистимляни приходили і туди, і казали: «Це наша вода!» Ісак збирав речі та ішов у інше місце. Цей період його життя так і називається: «Період копання криниць». Поведінка Ісака здається слабкістю. Здається, він був занадто лагідним, і що йому варто було постояти за свої права і провчити як слід тих негідних филистимлян, які псували його життя. Але тут важливо, що сталося у кінці кінців. А в кінці кінців Ісак виграв цю війну з филистимлянами. Вони побачили, що з Ісаком Бог, тому прийшли до нього та уклали з ним мир.

Звідки ж Ісак черпав сили бути лагідним? Перед тим, як оселитися у цій землі, Бог прийшов до Ісака і обіцяв йому: «Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю». І Ісак схопився міцно за цю Божу обіцянку. Якщо Бог обіцяв поблагословити, люди не можуть забрати цього благословіння. Тому не варто боротися з людьми, натомість варто боротися за те, щоб міцно триматися цієї Божої обіцянки. Тут ми бачимо одну цікаву річ: виявляєтья лагідність напряму пов’язана з нашою вірою. Якщо у нас є віра в те, що благословіння приходить від Бога, а не від нашої наполегливості та жорсткості, ми будемо лагідними. Інші люди не можуть зіпсувати нам життя, якщо Бог нас благословив. Якщо ми думаємо, що благословіння залежить від нас, то нас постійно будуть дратувати і злити оточуючі люди, і нам буде здаватися, що вони заважають мені жити щасливо.

Інший добрий приклад – це внук Ісака – Йосип. Коли він був юнаком, його брати через заздрість продали його в рабство в Єгипет. Фактично, вони зіпсували йому молодість. Він мав провести свою молодість у приниженні, у антисанітарії, у тяжкій праці, напівголодний. Однак з Божою допомогою Йосип не здався, а викарабкався із цієї ями, більше того, він став прем’єр-міністром самої потужної Імперії того часу – Єгипту. Саме у цей час до Єгипту прийшли його брати у пошуках хліба, так як у їх землі був голод. Він упізнав їх. Йосип міг бути навіть не жорстоким до них, а просто справедливим і віддати їх у рабство на кілька років. Але він сказав: «А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення» (Бут.45:5). Йосип проявив лагідність до своїх братів. Він був лагідним, бо вірив у Бога і Його добру волю у його житті. Ця віра в Бога розбила камінь ненависті і непрощення у його серці.

На Україні близько 70% людей ідентифікують себе як християни. Але навколо ми бачимо багато ненависті, жорсткості та непрощення. Це означає, що сказати що я християнин – не так важко, але вірити, що справжнє благословіння приходить лише від Бога нелегко. Але коли ми віримо, що Бог управляє цим світом і тримає усе під Своїм контролем, що справжнє благословінні приходить лише від Нього, то стаємо лагідними. Лагідність у тому, щоб довірити Своє життя Богу, Який один може по-справжньому благословити нас. Хай Господь допоможе нам вірити, що благословіння приходить від Бога і бути лагідними.

Друге, блаженні голодні та спрагнені правди (6). Прочитаємо вірш 6: «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть». На щастя на Україні люди не голодні на хліб і масло. Але люди голодні на багато інших речей: люди голодні на розваги – це видно по переповненим торгівельно-розважальним комплексам. Люди голодні на відпочинок і подорожі – це видно по переповненим пляжам та аеропортам. Є і більш серйозний голод – голод любові, голод поваги, голод по успіху. Ісус не обіцяє, що усі вони будуть нагодовані. Чому Ісус цього не обіцяє? Тому що цей голод неможливо втамувати без Бога! Самарянська жінка намагалася втамувати голод чоловіками. Митар Матвій – грошима. Але усі вони лишалися такими ж спрагненими та нещасними. Ми створені за образом і подобою Божою. Тому ніякі речі у цьому світі ніколи не зможуть задовільнити нас. Люди намагаються здаватися щасливими. Тому вони викладають в Інтернет безліч фотографій, де намагаються видавити з себе щастя. Але без Бога людина так і залишається голодною, спрагненою та нещасною.

Що ж Ісус тут обіцяє? Ісус тут обіцяє що будуть нагодовані лише спрагнені правди. Що таке правда? В 41-ому Псалмі написано: «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Пс.41:2,3) Правда – це Божа праведність, правильні стосунки з Ним. Блаженні ті, які спрагнені Бога, які спрагнені Ісуса Христа, Який є хліб життя та жива вода, бо такі люди будуть нагодовані.

Чи спрагнете Ви правди? Ми їмо та п’ємо щоденно, деякі щогодини. Голод – це ознака здорової людини. І як було б добре, якби і наш духовний голод був таким же! Як було б добре, якби ми як і псалмист не могли дочекатися того часу, коли нарешті почнеться Богослужіння, і не хотіли, щоб воно закінчувалося. Де взяти такий здоровий духовний голод?

Тут важливий порядок віршів 3, 4, 5 та 6. Спочатку ми маємо усвідомити свою духовну бідність (3), ми маємо засмутитися через свої гріхи (4), ми маємо стати лагідними і довіритися Богу, Який один може нас спасти (6). Тоді і лише тоді ми будемо спрагнути Бога і правильних стосунків з Ним. Але що робити якщо я не відчуваю у собі цього здорового духовного голоду і спраги? Часто так трапляється, що ми перебиваємо наш фізичний голод нездоровою їжею – різними снеками, чіпсами, кока-колою, хот-догами і солодощами. Ця їжа насправді не тамує голод, вона лише притупляє його, і потім робить ще більшим. Схоже і в духовному світі. Якщо ми дивимось надто багато новин, чи фільмів, чи спортивних передач, чи надто багато працюємо чи вчимося, то це притупляє наше почуття духовного голоду. Тому нам потрібно слідкувати за тим, як ми проводимо наш час. Якщо ми вживаємо надто багато шкідливої їжі, можливо варто від чогось відмовитись і молитись до Бога: «Господь, дай мені голод і спрагу по Тобі Одному і по правильним стосункам з Тобою!»

Третє, блаженні милостиві (7). Прочитаємо разом 7-ий вірш: «Блаженні милостиві, бо помилувані будуть вони». Прощати іншим надзвичайно складно. Одного пастора запитали, яку найбільшу жертву він робить, слідуючи за Ісусом. Він відповів, що одна з них – це те, що він ставиться до деяких людей краще ніж вони на це заслуговують (Bill Hull. The complete book of discipleship). Бути милостивим надзвичайно складно. Фактично, ми не можемо бути милостивими без Божої допомоги. Лише коли ми знаємо Божу благодать до нас, грішників, ми можемо бути милостивими до інших. В Євангелії від Мт.25 Ісус описав останній суд таким чином:

31. Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.
34. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.
36. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене.
37. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?
38. Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?
39. Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли?
40. Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.
41. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,
43. мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці і Мене не відвідали ви.
44. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці і не послужили Тобі?
45. Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!
46. І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Це одні з тих слів, які холодять нам кров. В них говориться в тому числі і про те, що багато людей, які ідентифікують себе християнами, підуть у пекло. Усе своє життя вони ідентифікували себе вівцями, але на останньому суді Ісус відправив їх до групи козлів. В них говориться про те, що наша вічна доля буде залежати від того, як ми являли милість до інших у цьому житті, які її потребували. У 1 Цар.17 описана історія однієї бідної вдови, яка жила під час голоду в невеликому містечку Сарепті. У неї та її сина лишилося хліба лише на один день. До неї прийшов пророк Ілля і попросив його нагодувати. Вдова віддала йому останнє. Але вони з сином не померли, Бог забезпечив їх продуктами. На минулому тижні кілька братів і сестер з нашої церкви проявили милість до мандрівників. У них було небагато часу, можливо навіть небагато тепла і любові. Але вони як та вдова послухалися Бога і віддали те, що мали. Хай Господь благословить їх щедро!

На завершення давайте ще раз прочитаємо ключовий вірш: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони». Ви відчуваєте  себе блаженним? Ми не станемо блаженними, якщо просто будемо викладати в Інтернет фотографії, де ми виглядаємо усміхненими та щасливими. Ми будемо блаженними, якщо прийдемо з покаянням до Христа, Який Один є джерелом усякого щастя. Я дякую Ісусу, Який Один робить нас блаженними та щасливими!

(п. Яків)