Вивчення Біблії: Проповідь “Більший, ніж Йона та Соломон” (Від Матвія 12:22-45)

Більший, ніж Йона та Соломон

Від Матвія 12:22-45

Ключові вірші 12:41,42 : “Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона! Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!”

У своєму служінні Ісус зустрічав не лише людей, які скромно приходили до Нього за допомогою чи просилися до Нього в учні. Він зустрічав і шалений спротив. Він зустрічав хитрих людей, які наговорювали на Нього різні нісенітниці, не хотіли вірити Йому та приймати Його слово. Він зустрічав хитрих людей, які лише шукали різні відмовки та причини, щоб не розкаятись. Звичайно важко мати справу з такими хитрими людьми. Там, де потужно працює Бог, завжди працює і диявол. Цей світ – це поле битви між Богом та дияволом. І усі ми, усвідомлюємо це чи ні, втягнуті у цю боротьбу. Ми можемо бути або на стороні Бога, або на стороні диявола. Ісус любив цих людей, які противились Йому та серйозно попереджав, що у своїх бажаннях хитрувати, вони роблять собі лише гірше. Він змалював біди, в які попадають хитрі люди. Хай Господь дасть нам оновлене серце, віру та покаяння перед Його словом.

Подивіться на вірш 22: «Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити». Цей чоловік був серйозно хворий як фізично (він був німий та сліпий) так і духовно (він був біснуватим). Життя цього чоловіка котилося у прірву, як життя безнадійного алкоголіка. Але Ісус уздоровив його – він став говорити та бачити, і Ісус вигнав з нього бісів. Подивіться на вірш 23: «І дивувались усі люди й казали: Чи ж не Син це Давидів?» Діла Христа задавали людям запитання, яке неможливо було проігнорувати: «Хто такий Христос?» І, дивлячись на діла Христа, люди зробили висновок: «Чи ж не Син це Давидів?» У Старому Заповіті Бог обіцяв у потомках Давида послати у цей світ Месію, Який буде робити саме ті справи, які й робив Ісус. Євреї добре пам’ятали цю Божу обіцянку й очікували Месію. І ось, коли прийшов Ісус, люди бачили в Ньому обіцяного сина Давида.

Бог ставить нам запитання, які ми не можемо проігнорувати, і на які маємо знайти відповідь. Ми дивимось на цей світ, на землю, на всесвіт, і чуємо запитання: «Звідки це взялося? Хто це створив?» Ми читаємо в Біблії про Ісуса. І ми маємо знайти відповідь на запитання: «Те, що написано в Біблії – це правда? Христос дійсно приходив на землю? Хто Він?» Однією з перших християнських книг, яку я прочитав, була книга Джоша Мак-Дауелла «Не просто тесля». Він сам колись посміювався над християнами. Але коли він об’єктивно розглянув факти, то прийшов до висновку що усе, що написано в Біблії про Христа – правда, і став його послідовником.

Однак фарисеї не хотіли приймати Христа. Христос був не таким, яким вони уявляли собі Месію. Коли людина не хоче приймати Христа, їх потрібно знайти інше пояснення словам та справам Христа. Подивіться на вірш 24: «Фарисеї ж, почувши, сказали: Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів». Теорія фарисеїв полягала в тому, що у царстві диявола існують розділення. Одні демони увійшли у цього чоловіка, але Ісус уклав договір із князем демонів та вигнав їх. Досить сумнівна теорія, чи не так? Нагадує інші теорії, як люди придумують, бо відмовляються вірити в Бога. Наприклад, вони пояснюють походження світу великим вибухом, а походження життя на землі тим, що його на землю занесли інопланетяни. Якщо люди відмовляються вірити очевидним фактам, їм приходиться вигадувати неймовірні теорії. Чи дійсно фарисеї вірили в те, що говорили? Людина не може довгий час обманювати себе. Тому їй приходиться вірити у ці неймовірні теорії. І фарисеї почали вірити, в те що Ісус робить справи силою диявола! Там, де з’являвся Ісус, сатана відходив. Але фарисеї говорили що Ісус співпрацює з дияволом. Це був нонсенс. У віршах 25-29 Ісус це показує. Якщо царство сатани розділилося, він не зможе встояти. Усяка громада, розділившись, не встоїть. Тому ми молимося за єдність в нашій церкві. Сатана надто розумний, щоб дозволити розділення. Подивіться на вірш 29: «Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв’яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує». Злодії добре знають, що якщо вдертися в будинок, а там дужий господар, то пограбувати добро просто так не вийде – спочатку доведеться зв’язати дужого. Ісус виганяє бісів не тому що співпрацює з дияволом, а тому що переміг його.

Прочитаємо разом 30-ий вірш: «Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає». Ми усі втягнуті у духовну війну, немає нейтральної сторони. Люди, які з Ісусом, служать Богу та іншим, віддаючи свій час, сили та фінанси. Вони збираються разом, моляться та радяться, як краще служити Богу та іншим. Люди, які проти, лише критикують Божих слуг та Божу роботу, і живуть егоїстично для себе.

У віршах 31-32 Ісус сказав:

31. Тому то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!
32. І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!

Від цих віршів ідуть мурашки по тілі. Виявляється, можна вчинити такі гріхи, за які не буде прощення. Люди могли зневажати Христа по незнанню. Наприклад, ап. Павло переслідував Христа тому що не знав, Хто він є насправді. Такі гріхи прощаються, коли людина розкаюється в них. І коли Христос відкрився ап. Павлу, той розкаявся і послідував за Ним. Але коли Святий Дух відкриває людині істину, але вона навмисно не вірить, не приймає Христа і не розкаються, то це є богозневага на Духа. Саме так робили фарисеї: діла Христа очевидно свідчили про те, що Він – обіцяний Богом Месія. Але фарисеї казали, що Він робить справи силою диявола. Щоб не робив Христос, вони не вірили Йому та постійно обливали Його брудом. Вони біле називали чорним, а чорне називали білим. Їх упередження стосовно Христа мали тяжкі наслідки. Такі люди самі, навмисно, відсікають себе від Божої благодаті та Божого прощення.

У 12-ому розділі Ісус бореться зі звинуваченнями проти Нього. Його звинувачують у тому, що Він порушує суботу, а потім і в тому, що Він став союзником самого диявола. Однак у віршах 33-37 Ісус показує, що це не Його, а Він буде судити людські серця. Ці вірші називають ще «Божим судом над людськими серцями». Прочитаймо вірші 33-34:

33. Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з плоду!
34. Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.

Те, що у людини на серці, зазвичай показують її слова. Звичайно, часто на людях, люди говорять гарно, підбираючи кожне слово. Однак в гніві або суперечці, або коли вони просто розслабились – коли вони втрачають контроль, їх слова стають іншими. І саме вони показують, яким є їх серце. Проблема фарисеїв була в їх серцях. Вони були злими. Їх серця були наповнені злом до самого верху. А які наші серця? Біблія каже, що людські серця злі (Єр.17:9). А що нам робити із нашими серцями, наповненими злом? Ми маємо віддати їх Бога і Він замінить їх на нові серця. У вірші 35 Ісус сказав:

35. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.

Слова бувають різними. Вони можуть ранити, вони можуть видатися пустим звуком, а можуть і підтримати, надихнути. Нам потрібно вчитися говорити слова підтримки та зміцнення іншим. І це можливо лише коли Бог змінює наші серця.

Нам потрібно пам’ятати, що наші слова матимуть значення й у вічності.

36. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
37. Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

Ісус не закликає нас мовчати. Ісус хоче дати нам нове серце, з гарними плодами, від якого змінюються і наші слова.

Прочитаємо 38-ий вірш: «Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе». Насправді Ісус показав і так уже багато ознак. Він лише недавно уздоровив німого сліпоко та біснуватого чоловіка. Однак ці люди хотіли ще ознак. Ісус їм відповів:

39. А Ісус відповів їм: Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
40. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
41. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!

Він назвав цей рід лукавим та  перелюбним. Їх проблема не в тому, що їм не вистачає ознак, а в тому, що вони не хотіли вірити. Вони не хотіли приймати Ісуса таким, Яким Він був. Вони зовсім інакше уявляли собі Месію. Хитра людина просить ознаки, тому що не хоче нічого робити, не хоче нічого змінювати, а хоче жити лише для себе. Перелюбний – це люди, які лише шукають задоволень у житті, які хочуть робити лише те, що їм  приємно і подобається. Ісус не показує ознак хитрим та лінивим людям. Хоча, одну ознаку їм таки дано – це ознака пророка Йони. Бог послав Йону проповідувати в місто Ніневію. Це було язичницьке місто, а Йона був націоналістом і бажав смерті усім жителям цього жахливого міста. Спочатку він навіть не хотів туди їхати, але коли побув всередині кита три дні, та три ночі, то вирішив, що краще все ж проповідувати в Ніневії. Він не готувався серйозно до проповіді. Це не була класична роз’яснювальна проповідь. Він не любив цих людей і бажав їм смерті. Він не закликав їх до покаяння. Він ходив по місту і казав: «Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!» (Йона 3:4). Однак сталося чудо: ніневітяни покаялися від проповіді Йониної. Тепер з ними був більше Йони – з ними був Сам Ісус. Ісус проповідував людям різними способами – і на природі, і в будинках, в синагогах, говорив притчами, наставляв особисто. Ісус уздоровлював хворих і навіть воскрешав мертвих. Він являв людям Божу любов і кликав у Небесно Царство. І вони все одно не вірили і хотіли це ознак! Тому ніненітяти стануть з ними на суд і осудять, тому що вони розкаялися лише від одної проповіді Йони.

40. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.

Подібно тому, як Йона перебував у киті три дні та три ночі, так і Христос воскрес на третій день після смерті. Христос – це та ознака, яка дана Богом людям. Іншої шукати не потрібно. Сама велика ознака у нашому житті – це коли ми повіримо в смерть та воскресіння Ісуса Христа. Христос вирішує проблему гріха, проблему хитрих та перелюбних людей.

Люди часто ходять в цю і в ту церкву, шукаючи різних ознак. В церквах різна музика, різні проповіді, різні люди та правила, але в кінець кінцем усе зводиться до одного: чи приймаю я Христа, який помер і воскрес заради мене?

Прочитаємо вірш 42: «Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!» Цариця з півдня прийшла з кінця світу шукати мудрості у Соломона. Вона була царицею – дуже зайнятою людиною. Зайнятою справами держави, чи то розвагами. Але вона прийшла здалеку щоб навчитися мудрості у Соломона. Ми живемо у час дуже зайнятих людей. Таких зайнятих, що вони не знаходять часу на Бога. Але вони не зможуть виправдатися своєю зайнятістю. Тому що цариця з півдня стане з ними на суд та засудить їх, тому що вона прийшла від краю землі послухати Соломона. Ніхто не казав їй що Соломон воскрес із мертвих. Ніхто не казав їй що він – син Бога. Він просто був мудрою людиною. Ісус каже: «А тут ото Більший, ніж Соломон!» Якщо цариця з півдня знайшла час на Соломона, то наскільки більше ми маємо знаходити час для Христа!

У віршах 43-45 Ісус каже про те, у яку халепу попадають люди, які шукають ознак, однак не хочуть розкаятись.

43. А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
44. Тоді він говорить: Вернуся до дому свого, звідки вийшов. А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
45. Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше… Так буде й лукавому родові цьому!

Ісус тут відкриває нам те, що ми напряму не бачимо, вводить нас у світ духів. Ззовні тут змальована людина, яка жила погано, потім стала жити краще, а потім – дуже погано. Але це лише зовнішні прояви того, що відбувалося у неї всередині. В одній людині жив нечистий дух, не самий злий, а потім з неї через якісь причини вийшов. Іноді так трапляється, що людина приходить до Бога, розкаюється, ззовні змінюються, залишає гріхи, стає краще. Однак вона так і не приймає Христа у своє серце, не навертається до Бога. Тоді її серце стає як хата, порожня, заметена й прибрана. Тоді цей один, не самий злий дух, повертається назад, і приводить з собою сімох інших, лютіших за себе. І буде останнє людині тій гірше за перше. Лише зовнішні зміни без народження згори, завжди приводять до ще гіршого стану. Так буде й лукавому родові цьому! Якщо людина хоче лише бачити ознаки, жити заради свого задоволення, але не приймати в серце Христа і дозволити Йому управляти її життям, то він повертається до ще гіршого життя. Така людина хитра, думає що може підманути інших чи Бога. Але кінець кінцем підманює себе самого.
В сьогоднішньому слові ми бачили злих та хитрих людей. Але людина не може підманути Бога, і, в кінці кінців, підманює саму себе і попадає ще в більшу халепу. Єдиний шлях – це відкрито стати на сторону Христа і дозволити Йому змінити наше серце.

(п. Яків)