Вивчення Біблії: Проповідь “А хто витерпить аж до кінця” (Від Матвія 24:1-28)

А хто витерпить аж до кінця.

Від Матвія 24:1-28

Ключовий вірш 13 : “А хто витерпіть аж до кінця, той буде спасений!”

24 та 25 розділ Євангелії від Матвія — це останній раз, коли Ісус публічно вчить народ та учнів. Загальна тема цього вчення: майбутній другий прихід Ісуса Христа, як володаря цього світу та судді живих й мертвих, коли Він встановить Своє Царство на всій землі, та судитиме людей. У цьому вченні Ісус попереджає, які події будуть передувати Його другому приходу, які спокуси будуть у віруючих та як вони мають жити, очікуючи повернення Ісуса. В решті решт Ісус говорить про нагороду для вірних.

Подивіться вірші 1,2: “І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!…” Після того, як Ісус викривав фарисеїв, Він проголосив: “Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!” (23:38,39) та вийшов з храму. Як ми чули минулого разу — це страшні слова. Вони означають, що храм більше не буде місцем, на яке Бог звертає особливу увагу. Вони можуть продовжувати приносити жертви, можуть молитися, але це буде пусті ритуали, що не мають жодного стосунку до того, що відбувається на небесах. Бог більше не звертатиме на них уваги, аж до того часу, як Ісус прийде в другий раз, коли всі: і живі, і воскреслі мертві, незалежно від їхнього бажання проголосять: “Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я”.

Саме в цей час до Ісуса підійшли учні й захотіли показати Йому храмові будинки. Мабуть, вони були вражені величною архітектурою та дорогоцінним оздобленням храму. Якби в той час були мобільні телефони, мабуть, вони б точно зробили селфі на фоні храму, потім би сфотографувалися на фоні величезних казанів, в яких варили жертви, а потім зробили б панораму з натовпом богомільців. Тобто, вони поводилися як типові туристи, яким пощастило побачити відому споруду. Чесно кажучи, я також, коли кудись їду, довго думаю: чи варто брати фотоапарат, чи буде достатньо мобілки, якщо я не очікую, що можна буде зробити цікаві фото, то обмежуюся мобілкою. Але як Ісус їм відповів? “Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!…” (2) Ісус дивився на храм не як турист, але як Бог. З Ісусової точки зору храм повністю втратив своє значення, як місце поклоніння Богу. Після повернення з вавилонського полону, переселенці відбудовували храм саме як місце поклоніння Богу, і, хоча другий храм був дуже непримітним, не оздобленим, зробленим з дешевого каміння й деревини, але Господь уважно дивився на нього. Цей, вже третій храм був збудований з дорогих кам’яних блоків, оздоблений золотом та білим мармуром, але став пустим місцем, тому що тут вже не шукали Бога. Він перестав бути храмом, а став лише пам’яткою архітектури. Тому Господь знищить цей храм. Так і сталося. Зараз на місці, де, як вважається, стояв храм, збудували мечеть. Господь відкинув формальне й лицемірне поклоніння.

Дивлячись на поведінку учнів, та на Ісуса, ми бачимо, що в них був різний погляд на світ. Учні дивилися на зовнішність. Вони бачили величний та красивий храм. Вони думали, що така прекрасні білі колони та золотий дах звеличують Бога, показують, наскільки Він великий. Вони навіть не могли уявити, що це все не являє для Бога жодної цінності. Але Ісус дивився на внутрішню суть. Якщо в храмі не має поклоніння Богу, то це вже не храм, яким би розкішним він не був. Ісус завжди дивиться на суть: чи є в нас поклоніння Богові, чи є в нас страх божий, чи є віра. Якщо не має, то жодними словами, жодним зовнішнім виглядом не можна це виправити. Ми також маємо вчитися дивитися не на зовнішнє, а на суть.

Подивіться вірш 3: “Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку?” Для учнів звістка про зруйнування храму стала несподіваною та шокуючою. Вони не могли повірити, що Ісус просто так говорить про те, що було символом юдейської віри, що було центром їхнього поклоніння. Храм був символом того, що вони — вибраний Богом народ. Вони задали три запитання: 1) коли станеться; 2) яка ознака приходу Ісуса; 3) яка ознака кінця світу? Ісус не дав їм відповіді на перше питання, тобто, не дав конкретного часу, але дав аж вісім ознак останніх часів, наближення другого приходу Ісуса та кінця світу.

Будуть фальшиві Хрести й фальшиві пророки.
Будуть війни та воєнні чутки, також міжнаціональні та міжнародні конфлікти.
Будуть голод, епідемії та землетруси.
Учнів Ісуса Христа будуть ненавидіти за ім’я Ісуса Христа, їх видаватимуть та вбиватимуть.
Серед учнів багато хто спокуситься, будуть видавати один одного, і будуть ненавидіти один одного.
Буде ріст беззаконня.
Через зростання беззаконня в багатьох віруючих охолоне любов.
Буде проповідуване Євангелія Царства по всьому світові, на свідоцтво всім народам.

Ці ознаки є як зовнішніми до віруючих, наприклад війни, так і внутрішніми. Вони стосуються як відносин віруючих з невуруючими, так і відносин між віруючими, відносин віруючих з Богом, розбещеності світу загалом та християн зокрема, і, також, до справи проповіді Євангелії. Коротко подивимося.

Війни, чутки, голод, епідемії, землетруси та інше апокаліптичні події. Тут нема про що говорити. Скажу лише, що якщо подивитися список нових фільмів за будь-який рік, то завжди декілька фільмів буде про кінець світу, про глобальну війну, про глобальну епідемію, про зіткнення з астероїдом та таке інше. Люди бояться такого і женуть від себе думки про такі страшні події. Ми також боїмося цього. Хоча зараз, зазвичай, військові конфлікти менш інтенсивні, ніж перша й друга світова війна, але чуток й страху вони викликають не менше, ніж тоді.
Гоніння на християн за віру в Ісуса Христа. Ми також часто про це говоримо. Гоніння за віру дійсно існують. В світі не так багато країн, де, на державному рівні, християн не гонять за віру в Ісуса Христа. Мабуть, Україна одна з цих небагатьох таких країн. Тому ми маємо підтримувати й цінувати нашу країну, таких зовсім не багато.
Буде проповідуване Євангелія Царства по всьому світові, щоб кожна людина мала особисто вирішити, чи вірить вона в Ісуса Христа, чи ні. Ми також багато говоримо про цю ознаку, і говоримо, що вже майже всі народи почули звістку про Ісуса. Це дійсно так, вже майже не залишилося білих плям, де невідомо, які люди живуть. Але трохи ще є.
Серед учнів теж багато хто спокуситься, будуть ненавидіти один одного, будуть не любити ні один одного, ні невіруючіх, ні Бога. Це також ознака, але про неї ми не любимо говорити, тому що, подивившись у своє серце, ми побачимо там і беззаконня, й хіть до цього світу, й байдужість до інших, і ще багато чого. Через все це ми стаємо ані холодними, ані гарячими, такими, яким байдуже до всього, найперше до Бога. Але це також ознака останнього часу. Це, звичайно не значить, що, щоб прискорити прихід Ісуса Христа, ми маємо ненавидіти або бути байдужими один до одного, але це вказує на тенденцію. Чим більше ми помічаємо такого, тим більше маємо стерегтися.
Зростання беззаконня. Це не тільки беззаконня в зовнішньому світі, це, також, толерантність до гріха в нашому особистому житті, і відчуття безсили, коли пробуєш боротися з проявами грішної культури в світі. Чесно кажучи, ніхто не любить, коли йому вказують на його помилки та недоліки, але християни мають боротися з гріхом перш за все в своєму житті, і, також, не ігнорувати проблеми суспільства.
Буде багато фальшивих христів та неправдивих пророків. В цьому уривку Ісус тричі попередив, що з’являться фальшиві христи, та двічі попередив про неправдивих пророків. Значить це дуже важливо. Кожен раз Ісус говорив, що їхня мета — звести віруючіх. Неправдиві христи й пророки будуть давати знамена, робити чуда, але ми не маємо їм вірити. Другий прихід Христа відрізнятиметься від усього, що ми можемо уявити. Коли прийде Христос, в жодної людини не лишиться жодного сумніву, що це саме Ісус Христос прийшов другий раз. Його прихід відрізнятиметься від приходу фальшивих месій, як блискавка відрізняється від згаслої свічки. “Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли.” Коли йдеш по пустелі чи степу та бачиш, що грифи та стерв’ятники кружляють на одному місці, то можна бути впевненим, що там десь валяється труп. Так і другий прихід Ісуса Христа буде беззаперечний.

Що таке неправдивий христос і неправдивий пророк? Інколи це дуже явно. Наприклад, я до цього часу пам’ятаю, як у, десь 91-му, може в 92-му році, в Києві була розповсюджена секта “великое белое братство”. На перетині Великої Васильківської та бульвару Тараса Шевченко, навпроти Бесарабки, стояли молоді хлопці й дівчата в білих простирадлах та всім казали, що Київ — пуп землі, що такого числа Софійський Собор зануриться під землю, і буде кінець світу, а Христос вже прийшов — ось це конкретно, “Марія-Деві-Христос”. В назначений час цього не сталося, а організаторів секти посадили років на 10 за шахрайство та організацію тоталітарної секти. А потім ще років 10 всі двері в вагонах метро були обклеєні її фотографіями. Але таке 100-відсоткове співпадіння зі словами Ісуса буває не завжди. Фальшивим христом може бути спокуса, коли ми покладаємо надію в чомусь, а не в Христі. Наприклад, деякий час було популярно казати, що гроші й технології — це фальшивий христос. Потім християни багато звертали уваги на те, які почуття виникають у них від проповіді, від хвали, від служіння. Але це теж не правильно. Справжній Христос — це не почуття, які в нас з’являються. Ще один варіант спокуси — коли вчать не про Христа, що описаний в Біблії, але про якогось іншого христа, зручного, що не потребує складного служіння, чи каяття, або, навпаки, вимагає, але не того, що вимагав справжній Ісус. Як нам розпізнати таких неправдивих христів та пророків? Інколи вони дуже гарно маскуються. Все, що ми знаємо про Христа — воно в Біблії. Всі інші, неправдиві христи — вони в чомусь відрізняються. Тому нам треба бути уважними, до того що ми чуємо й до того, що читаємо, до тих смислів, що нам нав’язують, щоб навчитися розпізнавати обман. Але розпізнавати обман буває не легко, тому Ісус кожен раз говорив учням: “Стережіться, щоб вас хто не звів!”

Далі, у віршах з 15 по 22 Ісус говорить про конкретну історичну подію, що станеться ще за життя учнів. Ця подія — падіння Єрусалиму, що сталося в 70 році. Саме під час падіння Єрусалиму храм був вщент спалений та зруйнований, що справдило слова Ісуса: “Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!…” Тоді римляни винищили майже все населення Єрусалиму, включаючи жінок, дітей та нон-комбатантів. Подивіться вірш 15: “Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє”. Тут Ісус посилається на слова пророка Даниїла, 9:26,27: “І по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини. А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його у повідді. І аж до кінця буде війна, гострі спустошення. І Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень, а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну. І на святиню прийде гидота спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя.” Після розп’яття безвинного Христа станеться те, що на Єрусалим та Юдею прийде народ іншого володаря. Війна буде дуже запекла, аж до кінця, потім настане гидота спустошення, аж до другого пришестя Христа. Ісус попередив, що, коли вони побачать це, то ті, хто в Юдеї, мають втікати в гори, тому що буде велика скорбота й великі страждання, що їх не можна уявити. Виходячи з того, що римляни винищили Єрусалим та всю Юдею, євреї втратили батьківщину майже на 1900 років, то, мабуть, ця біда була для них гірша, ніж Холокост. Коли майбутній імператор Тит прийшов з військом, керівництво церкви пригадало саме це пророцтво Ісуса, та вивели вірних з Єрусалиму, як казав Ісус. Саме ця подія розділила юдейських християн та юдеїв: юдеї вважали християн зрадниками та колаборантами. Але слова Ісуса повністю справдилися.

Ми маємо визнати, що більшість з цих ознак, або й всі, вже виконані, тобто ми живемо в останні часи, коли Ісус може прийти в будь-який момент. Тоді, як віруючи мають жити в світі в цей час часи? Ісус дав на це конкретні відповіді. Більшість з них ми ще почуємо в наступних проповідях, але ось вони:

Не боятися, не лякатися. Подивіться на вірш 6: “Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще.” Та на 8: “А все це початок терпінь породільних.” Цей світ зіпсований і не може бути виправлений, тому належить статися тому. Хоч як би нам не хотілося, але війні, воєнні чутки, голод, епідемії та інше має статися. Але це ще не кінець, це лише перейми при пологах. Щоб народилося дитя мати має пройти через страждання та муки. Так само й перед народженням вічного Небесного Царства, де Христос зацарює, де вже не буде страждань, війн, смерті, то того часу все це все має статися. Але ми маємо вірити в Ісуса Христа, в те, що для вірних Він приготував Своє Царство. Наша надія має бути в небесах. Цього року багато хто з нас втратив батьків, або знає, що його добрі друзі втратили батьків або родичів. Ми знаємо, що кожен має зустрітися зі смертю, але, якщо ми віримо в Ісуса Христа, то маємо очікування Царства Божого, тому маємо не боятися, не панікувати, не сидіти в страху, а вірити в Ісуса Христа.

Ми часто боїмося. Цьому є причина: ми дивимося на цей світ, як на щось постійне. Ми борсаємося в наших повсякденних проблемах, переживаємо про дітей, про майбутнє, про роботу, про здоров’я, слідкуємо за стрічкою новин з фронту та з Китаю. Але наше життя не в цьому. Ми маємо дивитися не лише на це. Наше життя в Ісусі Христі та дивитися, перш за все, ми маємо на Небесне Царство, у вічність. Це не значить, що віруючи мають самоусунутися зі світу і не звертати уваги на повсякденні проблеми, бути паразитами для суспільства: тобто тільки користуватися благами та нічого не давати в замін. Це значить, що за повсякденними проблемами, за реальними викликами ми маємо дивитися в вічність. Тоді, те, що ми робимо чи не робимо, чого прагнемо або уникаємо, для чого присвячуємо своє життя має зовсім інший сенс.

Стерегтися, щоб хто не звів. Ісус чотири рази попередив про це, щоб учні не йшли за неправдивими пророками та христами. Це — велика небезпека для віруючого. Фальшивий месія — це те або хто, до чого приліплюється наше серце, на що ми покладаємо надію та чому присвячуємо думки та час. Багато фальшивих месій — це сутність цього часу. Нас багато що приваблює в цьому світі. Але в цьому світі не має нічого, що б не зруйнувалося, що б залишилося, коли прийде Христос. Учні не мали покладатися ні на храм, він був зруйнований ще за їхнього життя. Вони мали покладатися на Христа. Так само і в нас, єдина надія — Ісус Христос.
Робити те, що маємо робити. Хоча ми бачимо багато ознак останніх часів, але це не значить, що завтра прийде Христос. Він може прийти прямо зараз, а може ще не скоро. Коли він прийде, не знає ніхто, крім Бога-Отця на небесах. Але ми маємо бути готові, що Він прийде зараз, і бути терпеливими, щоб бути готовими, навіть, якщо Він забариться.
Проповідувати Євангеліє. Це одна з передумов, коли Ісус прийде вдруге. Але Євангеліє не проповідується саме собою, мають бути проповідники.

І останнє. Всі ці ознаки, працюють не так, як замки на сейфі: коли вони всі виконаються, то двері відкриються. Інакше маємо визнати, що ознаки приходу вже давно є, але Христос досі не прийшов. Але так воно не працює. Це ознаки останнього часу. Вони відкривають суть останніх часів, тобто нашого часу. Саме таким був, таким є, і таким буде світ аж до приходу Христа. Це суть цього світу: люди воюватимуть, люди гнатимуть християн, християни теж грішники, вони будуть спокушатися, ненавидітимуть один одного, не будуть сповнені любові. Ми не маємо обманюватися: цей світ ніколи не буде по-справжньому вклонятися Богові, ніколи не буде приязний ні до імені Ісуса Христа, ні до тих, хто Його сповідує. Бог бачить це. Саме тому, так само як храм, цей світ буде зруйнований. Ми маємо це знати. Але ми маємо жити в цьому світі як вірні Ісуса Христа. Якщо ми бачимо, що сповнені беззаконня, то маємо розкаятися, якщо бачимо, що в нас мало вірності та любові, маємо постаратися бути вірними та любити попри все і благати Бога, щоб дав вірності та любові. Якщо бачимо, що щось з цього світу стає в нашому серці на місце Христа, то маємо розкаятися і повернутися до Нього. Ми маємо дивитися на цей світ як на тимчасове, не покладаючи тут своєї надії. Наше життя — разом з Ісусом на небесах. І в нас є обіцянка Ісуса: “А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений!”

(п. Авраам Влад)