Вивчення Біблії: Проповідь “І тим мене випробуйте” (Малахії 3:6-12)

І ТИМ МЕНЕ ВИПРОБУЙТЕ

Малахії 3:6-12

Ключовий вірш 10 : “Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?”

В 4му розділі Євангелії від Матвія ми читаємо про випробовування від диявола, яке Господь Ісус пройшов в пустелі. Загалом сатана приступав до Христа тричі, з трьома різними спокусами. Під час другого випробовування він підняв Ісуса на дах храму і запропонував Йому випробувати Божу вірність. Якщо Ти – Божий Син, – каже диявол, – то кинься вниз, адже написано, що Своїм ангелам звелить, і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу Свою (Мат.4:6). Іншими словами, диявол каже: «Бог обіцяв захищати Тебе, давай це перевіримо: кинься з висоти». Як Господь Ісус відповів на це? – Він сказав: «ще написано: не спокушатимеш Господа, Бога свого» (Мат.4:7).

Бога не можна взяти «на слабо». Він не грає з нами в якісь дурні ігри. І Він не зобов’язаний нам щось доводити. Бог захищає Своїх дітей, як обіцяв, коли ми покірні Йому, коли виконуємо Його волю і при цьому потрапляємо в скрутні ситуації. Але, як правило, Бог нікому не наказує кинутися з даху, випити отруту чи впхнути пальці в розетку. Чинити так — це і є спокушати Господа, Бога свого.

В уривку, який ми вивчаємо сьогодні, Бог запрошує Свій народ випробувати Його вірність і благість. Випробувати Його самого. І це зовсім інше, ніж те, що пропонував Христу диявол. Як ми можемо випробувати Божу вірність? – виявивши покірність Божому слову. Він закликає нас довіритися Йому і обіцяє пролити на нас Свої благословення із надлишком. Нехай Господь зараз благословить нас і дасть кожному відкритий розум і м’яке серце, щоб вірити Його слову.

Подивіться вірші 6-7: «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені. Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерегли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас! промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: У чому повернемось?»

В минулому уривку Бог говорив про вогонь суду і очищення, який Він свого часу пошле на землю. Мета цього вогню – знищити все неправедне, все грішне, все, що протистоїть Богу. Ми знаємо, як багато неправди криється в нас самих, тому образ такого вогню лякає нас. Але вірші 6 та 7 дають нам надію. Так, в нас самих багато неправди і гріха. Так, ми часто повстаємо проти Бога та Його благої волі. Не стережемо Його уставів. Ми не вірні. Але Бог вірний. Він каже: «Я, Господь, не змінююся». Наші гріхи і неправди не можуть захопити Бога зненацька, чи здивувати Його. Наші гріхи не можуть змінити Його планів та відвічного задуму. Одного дня Він клявся патріарху Аврааму стати Богом його та його нащадків, і Він збирається дотриматися Свого слова: «тому ви, сини Яковові, не будете знищені», каже Господь. І якщо для цього потрібно закатати рукава і докласти зусиль, щоб очистити синів Якова, виховувати їх, освячувати їх — що ж, Бог готовий зробити і це. Він очистить синів Левія, каже пророк Малахія, щоб стали чисті, як золото.

У 7 вірші Бог кличе Свій народ повернутися до Нього. Вони були не вірні. Вони відступили від Його уставів, та милостивий Бог не хоче смерті грішника. Він каже: “Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас!” Але як вони відповідають своєму Богу? — вони запитують: “У чому повернемось?” “Хіба ми робимо щось не так?”

Подивіться вірші 8-9: «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами! Прокляттям ви прокляті, а Мене обманили, о люду ти ввесь!»

Бог звинувачує Свій народ в тому, що вони обманюють Його своїми десятинами і приносами. Обкрадають Його тим, що відмовляються принести в храм свої десятини і інші пожертви, необхідні для підтримання служіння в храмі.

Біля гори Синай, коли Бог уклав завіт зі Своїм народом і через Мойсея дав їм Свій Закон, серед всього іншого, Він також дав їм і веління стосовно десятин і пожертв. Впродовж року вони мали працювати на своїх полях та у своїх виноградниках, вирощувати оливу і пасти свої отари. Але в кінці року, після того, як буде зібраний врожай, кожен господар мав відділити десяту частину від того, що виросло на полі чи у винограднику. Також провести під жезлом свої отари і кожне десяте — принести в храм. І це була не просто благочинність. Це — частина Закону, правило, виконання якого Бог вимагав. Він називає ці десятини Своєю власністю і святістю (Лев.27:30,33). Це те, що не належить цим людям за означенням, від самого початку. За сутністю своєю, це належить Господу. Тому, коли вони не приносять десятин в храм – вони обкрадають Бога, обманюють Його.

Але хіба плоди нашої праці не належать нам? При чому тут Бог? Я пам’ятаю розмову з одним літнім чоловіком, який показував мені свої мозолисті руки і казав: “я всього в житті добився ось цими руками, чому я маю комусь іще дякувати за це?” Навіщо Бог дав веління про десятини? Боже слово відповідає на це питання – «…щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні» (Повт.14:23).

Справді, кожен з нас багато працює і очікує плід від своєї праці. Але ми мусимо визнати, що результат залежить від багатьох факторів: значною мірою від наших зусиль, але не лише від них. Подумайте самі: скільки б не працював фермер, його праця буде марна, якщо на землю не впаде дощ або якщо врожай з’їдять шкідники. Як би не обходив господар свої отари, як би не турбувався, це нічого не дасть, якщо усе поголів’я одного дня поляже через якусь хворобу. І так в усьому.

На початку ХХ ст. промисловці будували заводи і фабрики, але прийшли комуністи і забрали все. В 33му році минулого століття Українські селяни виростили хліб, але червоні комісари забрали все до зернини. Люди, які багато працювали, помирали від голоду. Цього року в нас сталася пандемія корона вірусу, і багато людей, які багато працювали зазнали величезних збитків, були змушені призупинити бізнес, а хтось і, взагалі, закрився. Насправді, є багато речей, які ми не можемо передбачити і не можемо контролювати.

Бог хотів, щоб відділяючи десятину, Його народ пам’ятав і визнавав, що цей врожай – не лише плід їхньої важкої праці, а також і результат Божого захисту, результат Його благословення. Щоб дивлячись на свої десятини, вони раділи з того великого врожаю, який отримали. І щоб дякували Богу за все.

Звичайно, Бог не споживав десятин Ізраїлю Сам. Тому Він пояснив, як саме потрібно використовувати ці десятини. Насправді, СЗ говорить про 3 різні десятини:

Ма‘асер рішон, тобто перша десятина, відповідно до Чис.18:21-24 належала левітам, а ті в свою чергу відділяли десятину для священиків
Ма‘асер шені, друга десятина (описана в Повт.14:22-23) вираховувалася від врожаю, який залишився після відділення першої десятини. В дні свят її потрібно було принести до храму і спожити самому, разом з своєю сім’єю, гостями, а також вбогими прочанами. Це схоже на те, що ми використовуємо коли їдемо на Біблійну конференцію
Ма‘асер шліши — третя десятина. Вона вираховувалася замість другої десятини кожного третього року, з семилітнього циклу. Інша її назва – десятина для бідного, вона відкладалася для бідних землі, вдовиць та сиріт (Повт.14:27-29).

Звичайно, це не значить, що євреї віддавали 20% чи 30% свого сукупного доходу. Враховуючи, що десятина рахувалася тільки з того, що виросло на полі та з отар (тобто, якийсь ремісник, торговець або найманий робітник, який не мав свого поля, в принципі, не мали з чого відділяти десятину). Враховуючи те, що частину цих десятин вони самі ж і з’їдали під час свят. Враховуючи циклічність, це і було, приблизно, 10% від загального доходу.

Заповіді про ці десятини були напряму пов’язані зі скинією та храмом, інститутом священиків та левітів. Коли люди вчасно і вірно приносили до храму свої десятини, служіння процвітало. Але коли потік десятин переривався, левіти розбігалися по своїм домам і були змушені шукати собі харчування десь в іншому місці. Звичайно, в такі часи храмове служіння було в занепаді.

Саме таку картину ми і бачимо в часи Малахії. Пророк звертається до людей, які не так давно повернулися з вавилонського полону. Їм довелося самотужки відбудовувати храм та стіни Єрусалима. Навколо них – вороги. Вони самі бідні. Економіка країни зруйнована. Торгівля в занепаді. Здається, це не найкращий час для благодійності. Тут, аби самому вижити. Але що Бог говорить до цих людей?

Подивіться вірші 10-12: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір? І ради вас насварю Я все те, що жере, і воно не понищить вам земного плоду, і не заб’є винограду вам на полі, говорить Господь Саваот. І будуть всі люди вважати вас блаженними, бо будете ви любим Краєм, говорить Господь Саваот»

Бог закликає Свій народ довіритися Йому. Послухатися Його слова. Випробувати Його вірність і Його благословення. Він каже: якщо ви послухаєтеся Мене і принесете свої десятини в храм, Я благословлю вас. Я збережу ваші посіви від шкідників. Я збережу ваші виноградники від граду. Я відчиню для вас небесні отвори і виллю на вас Свої благословення аж надмір. Всі люди будуть вважати вас блаженними. Випробуйте Мене, говорить Господь.

На перший погляд, здається, це слово – про десятини. Але насправді воно про Бога, який хоче благословити Свій народ. Бог закликає нас довіритися Йому в своєму повсякденному житті і побачити, як Він благословить.

Чи можемо ми сьогодні випробувати Господню благість і вірність? – так, звичайно!

Щодо десятин, Новий Заповіт не має якогось явного вчення, як це було в Старому Заповіті. Ми не можемо просто взяти веління, які стосувалися того часу і тих умов і виконувати їх зараз. По-перше, не так багато з нас займаються сільським господарством і скотарством. По-друге, вже нема ні того місця, на яке Господь звелів приносити свої десятини (храму), ані левітів, які з них мали годуватися.

Новий Заповіт вчить не про десятини, а про жертовність. Про те, що Богу належить не 10%, а все, що ми маємо і самі наші життя. В НЗ нема ніяких конкретних цифр, але є деякі принципи.

Наприклад: не лише на словах, а справами та фінансами підтримувати братів і сестер, які перебувають в нужді (Як.2:15-16), підтримувати одиноких вдовиць (1Тим.5:3-5), підтримувати тих, хто весь свій час присвячує служінню церкві та Євангелії (Гал.6:6; 1Кор.9:13-14).

Писання дає нам певні принципи щодо того, як саме приносити пожертви. Наприклад, 1Кор.16:2 каже: «А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду». Тобто, краще, коли ти робиш це:

Регулярно (першого дня в тижні)
Особисто (кожен з вас)
Пропорційно своєму достатку (згідно з тим, як ведеться йому). І тут, доречі, СЗ, як джерело образів, може послужити нам добрим орієнтиром – десятина, це досить непоганий початок, але, звичайно, не межа
2Кор.9:7 закликає нас робити це добровільно і з радістю: “…бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком” (2Кор.9:7б-8)

Як можна добровільно і з радістю віддавати те, що заробив важкою працею? – виявляється, можна. Випробуйте Мене, говорить Господь. Я відкрию для вас небесні отвори і благословлю вас із надлишком.

Ми можемо випробувати Божу вірність, коли підкоряємо Його слову своє ставлення до фінансів та власності. Він благословить. Але не тільки це.

Ми можемо випробувати Божу вірність і скуштувати ті благословення, які Він приготував, наприклад, для сім’ї, коли свій шлюб ми також підкорюємо Його слову. Коли чоловік і дружина, вірні шлюбному завіту, служать одне одному любов’ю і повагою.

Ми можемо випробувати Божу вірність і скуштувати ті благословення, які Він приготував для наших дітей, коли ми виховуємо своїх дітей в покірності Його волі.

Ми можемо випробувати Божу вірність і скуштувати Його прощення, коли сповідуємо свої гріхи і довіряємось Крові Христа, пролитої на відпущення наших гріхів. Бо слово Його каже: “Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої” (1Ів.1:9).

Але саме головне, ми можемо випробувати Божу вірність в тому великому спасінні, яке Він приготував в Ісусі Христі для кожного, хто вірою впокориться Йому. Для кожного, хто сповідає Його своїм Господом і Спасителем. Бо слово Його каже: “Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Ів.3:16).

В сьогоднішньому слові Всемогутній і милостивий Бог запрошує нас: “довіртеся Мені, випробуйте Мене”. Він хоче благословити Свій народ, Церкву Христову. Нехай Господь дасть нам віру, щоб в кожному своєму дні коритися Божому слову, Його благій волі. Нехай Його благословення аж надмір проллються в наші життя на славу Господню.

(п. Йонатан)