Вивчення Біблії: Проповідь “Звершилось!” (Від Івана 19:16-42)

ЗВЕРШИЛОСЬ!

Від Івана 19:16-42

Ключовий вірш 30 : “А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа”

Сьогодні ми підходимо до особливої події, яка має визначальний вплив на весь Всесвіт і на життя кожного з нас. Подія, про яку не можна говорити без хвилювання. Все Писання сконцентроване на ції події – смерть Сина Божого на хресті. Але хоча ця подія така визначна для Бога, коли ми читаємо про неї, ми не бачимо своїми фізичними очима там величі. Навпаки, ми бачимо ганьбу і приниження, байдужість і жорстокість. Ми бачимо смерть. Смерть асоціюється з поразкою. Страх смерті – ось, що тримає нас в неволі.

То що ж тут визначного, чому ми його не бачимо? Це тому що за тим видимим, що описано, що ми читаємо, відбулось багато невидимого для людських очей, але те, що має визначальний вплив на наше життя. Для більшості, це невидиме залишається невидимим. На жаль. Що ж потрібно, щоб побачити? Віра. Треба смиренно довіритись Богу!

Я прошу, Боже, просвіти очі нашого серця, щоб ми побачили безмірну велич Твою і Твою перемогу на хресті і як вона стосується нас.

Давайте подивимось вірші 16-18:

16 Ось тоді він їм видав Його, щоб розп’я́сти. І взяли Ісуса й повели́… 17 І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Черепо́вищем зване, по-гебрейському Голго́фа. 18 Там Його розп’яли́, а з Ним ра́зом двох інших, з одно́го та з другого боку, а Ісуса всере́дині.

В процесі судового розгляду Пилат підтвердив невинуватість Ісуса. Він мав би відпустити Його. І він спробував це зробити. Але юдеї обставили все так, що Ісус зазіхав на царство Кесаря, а Пилат цьому дозволяє. Боячись повстань юдеїв, і наслідків для своєї кар’єри Пилат, замість того, щоб відпустити Ісуса, пішов на догоду юдеям. Він видав їм Його, щоб розп’ясти.

Треба сказати, що розп’яття на хресті римляни застосовували лише для покарання найнебезпечніших для Риму злочинців. Як правило до повстанців проти влади Риму, щоб навести жах на послідовників.

Ми бачимо як коротко Іван описує розп’яття. Він не ставить собі за ціль – в деталях описати як це було. Він каже: Взяли, повели… і там розіп’яли Його. Він лише зазначає, що це сталось на місці названому Череповище, а по-гебрейському Голгофа. Іван, навіть не називає тих, хто був разом з Ним розп’ятим злочинцями, а коротко каже – двоє інших. Це все було описано в Євангеліях, які були написані раніше. Натомість він звертає увагу на інше. Описуючи розп’яття Господа, Іван виділяє кілька моментів, через які показує як дії, які були направлені на приниження Ісуса злими людьми, насправді, були виконанням Божих пророцтв про Месію. Саме так було задумано Богом. Подивіться вірші 19-22:

19 А Пилат написав і на́писа, та й умістив на хресті. Було ж там написано: „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. 20 І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп’я́тий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. 21 Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: „Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я — Цар Юдейський. 22 Пилат відповів: „Що я написав — написав!“

Іван говорить, що Пилат написав написа і вмістив на хресті. Він був написаний на трьох мовах: єврейською, грецькою і латиною. Пилат написав „Ісус Назаряни́н, Цар Юдейський“. Чому він це зробив? Зазвичай на цих табличках писали провину того, кого розіп’яли. Але Пилат цією дією хотів помститись юдеям, які маніпуляціями змусили його зробити те, що він не хотів.

Заявляючи, що він найвища влада Риму в Юдеї, насправді він не мав тієї влади що проголошував. Затиснений обставинами, він змушений був вчинити так як вимагали від нього юдеї. І це його сильно злило. Тому цим надписом він хотів вколоти юдеїв. І ми бачимо, що цей напис досяг своєї цілі. Виходило, що він розіп’яв їх же царя. Це обурило юдеїв і вони не могли просто пройти повз цієї таблички. Коли вони просили Пилата прибрати її або хоча б змінити, то він відмовив їм, кажучи: Що я написав – написав! Дріб’язкова помста.

Але й було в цьому вчинку Пилата й те, що він сам не усвідомлював. В Івана 12:32 Ісус каже:
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“

Господь Ісус говорив про Своє розп’яття як про піднесення, як про момент тріумфу і царювання. Але для царювання Він не сідає на трон, а підноситься на хрест. Пилат сам, не бажаючи того, звіщає про Ісуса як про Царя, але про Царя, Який править не з палацу, а сходить на хрест.

Чи готові ми прийняти Царя, Який щоб зацарювати, в смиренні зійшов на хрест? Це вимагає від нас впокорення перед Богом. Це вимагає від нас визнати хто ми – жахливі грішники. Бо це через мої гріхи Він був піднесений на хрест. Він царює не насиллям, а лагідністю і покорою. Але дивовижно, цією покорою Він всіх до Себе і притягує :

28 Прийдіть до Мене, усі стру́джені та обтя́жені, — і Я вас заспоко́ю!

29 Візьміть на себе ярмо́ Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покі́рливий, — і „зна́йдете спо́кій ду́шам своїм“.

30 Бож ярмо Моє любе, а тяга́р Мій легки́й!“ (Мт.11:28-30)

На що ще звертає увагу Іван? Подивіться вірші 23,24:

23 Розп’я́вши ж Ісуса, вояки́ взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка́, теж і хіто́на. А хіто́н був не шитий, а ви́тканий ці́лий відве́рху. 24 Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Щоб збуло́ся Писа́ння: „Поділили одежу Мою між собою, і метну́ли про шату Мою жеребка́“. Вояки ж це й зробили.

За римською традицією, четверо вояків, які супроводжували і розпинали засудженого забирали собі його верхній одяг. Уявіть цю сцену байдужості, коли розп’ятий Господь, переживав страшенні муки, висячи на проколотих руках і ногах. Кожен вдих вимагав величезних зусиль і викликав сташний біль, а в цей час під хрестом, байдужі до страждань вояки, думали лише про те, кому яка частина одягу дістанеться. Вони вже поділили собі одяг Ісуса. Але ще залишився хітон, який був не шитий, а витканий цілим відверху. Якщо його поділити на чотири частини, то він став би непридатний, Тож сказали один до одно́го: „Не будемо дерти його, але же́реба киньмо на нього, — кому припаде́“. Їм так шкода хітона, але зовсім байдуже до страждань розп’ятого, вони про Нього просто забули. Вони поводились не як вояки, а як зачерствілі злочинці. Але в цій страшній сцені Іван знов бачить й інше. Він бачить, що це сталось, щоб збулося Писання. Псалом 21 пророкує про страждання Месії і Іван бачить як він виконався:

13 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене, 14 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть! 15 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі. 16 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене. 17 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої. 18 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!

19 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.

Це зробили вояки, але Іван каже про те, що вони зробили це, тому що Бог використав їх жадібність для того щоб виконалось Писання. Навіть в цьому жахливому вчинку Іван побачив виконання Божої волі.

Але також наступним Іван показує зовсім протилежну подію. Подивіться вірші 25-27:

25 Під хрестом же Ісуса стояли — Його мати, і сестра Його матері, Марія Клео́пова, і Марія Магдали́на. 26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: „Оце, жоно, твій син!“ 27 Потім каже до учня: „Оце мати твоя!“ І з тієї години той учень узяв її до себе.

Ця сцена показує Христа повною протилежністю воякам. Він навіть в стражданях турбувався не за Себе, а до кінця турбувався про Своїх. Він турбується про Свою матір і довіряє її учню який тут був. „Оце, жоно, твій син!“… а до учня: „Оце мати твоя!“ Ось який наш Цар. Він турботливий, лагідний і серцем покірливий. Чи довіряю я Йому, що Він потурбується про мене? Господи Ісусе, я дякую, що Ти безперестанку турбуєшся про нас.

Подивіться вірші 28-30:

28 Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писа́ння, проказує: „Пра́гну!“ 29 Тут стояла посу́дина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом напо́внивши, і на трости́ну її настромивши, підне́сли до уст Його. 30 А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: „Звершилось!“ І, голову схиливши, віддав Свого духа.

Подивіться як Іван каже про останні хвилини життя Господа Ісуса. Він і в кінці пильнує, щоб все Писання збулося в Ньому. Ісус знав, що вже виконалось кожне пророцтво яке стосувалось Його життя, але було було ще одне, яке не виконалось, останнє. І його Спаситель не проминув. Досі Господь незважаючи на сильну спрагу не попросив пиття. Він смиренно чекав аж доки все буде довершено. І лиш зараз Він промовив: Прагну! щоб збулось і це останнє пророцтво. Про нього читаємо в Пс.68:22:

І жо́вчі покла́ли у мій хліб поті́шення, а в спра́зі моїй оцтом мене напува́ли.

Оцет тримали для розп’ятих так як він допомагав вгамувати спрагу. Воїн настромив на списа губку змочену в оцеті і подав Ісусу.

Пам’ятаєте як Він казав учням після розмови з самарянкою: Ів.4:34 … „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти. Це була Його пожива, щоб виконати всю волю Отця і Він так цього хотів. Навіть в найменшій деталі все мало виконатись. Ось як Господь пильнує про те, щоб Його слово виконалось. І Він пильнує, щоб Його слово виконалось і в нашому житті. Ось тому ми можемо Йому довірити його.

Після того, як Господь прийняв оцту, Він промовив: Звершилось! І, голову схиливши, віддав Свого духа.

Так Він описав Своє життя і смерть на хресті: Звершилось!

Давайте подумаємо що ж значать ці слова Христа: Звершилось. З людської точки зору смерть Ісус – це трагедія. Він помер в самому розквіті сил. Невинний – засуджений на саму ганебну страту. Так багато хто дивиться на Христа. Але насправді прибитий до хреста тілом в цей час невидимо Христос вів справжню боротьбу проти Своїх ворогів. Ось як апостол Павло описує її Кол.2:14-15:

знищивши рукописа́ння на нас, що нака́зами було проти нас, — Він із сере́дини взяв його та й прибив його на хресті, 15 роззброївши вла́ди й начальства, сміли́во їх вивів на посміхо́висько, — перемігши їх на хресті!

Христос взяв всі рукописання проти нас: наші провини і прибив їх разом з Собою на хресті. Там на хресті, Він розброїв сили пекла, їх диявольські начальства і вивів на посміховище. Він – переміг їх саме на хресті. Він переміг диявола і наші гріхи.

Євр.2:14,15:

А що ді́ти стали спільниками тіла та крови, то й Він став уча́сником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має вла́ду смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя стра́хом смерти тримався в неволі.

Христос переміг смерть і нас визволив від її влади. Він помер, щоб ми не жили все життя під страхом смерті і ним тримались в неволі. (Євр.9:12)

12 і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набу́в вічне відку́плення.

Своєю смертю Він дарував нам вічне життя. Своєю кров’ю він набув для кожного з нас вічне відкуплення.Христос звершив твоє спасіння. Чи можемо ми щось додати до цього? Ні! І не потрібно.

Але Іван звертає на ще одну подію, яка відбулась вже після смерті Христа. Подивіться на вірші 31-37:

31 Був же день Приго́товлення, тож юдеї, щоб тіла́ на хресті не зосталися в суботу, — був бо Великдень тієї суботи — просили Пилата зламати голі́нки розп’я́тим, і зняти. 32 Тож прийшли вояки́ й поламали голі́нки першому й другому, що розп’я́тий з Ним був. 33 Коли ж підійшли до Ісуса й побачили, що Він уже вмер, то голі́нок Йому не зламали, 34 та один з воякі́в списом бо́ка Йому проколов, — і зараз витекла звідти кров та вода. 35 І самовидець засвідчив, і правдиве свідо́цтво його; і він знає, що правду говорить, щоб повірили й ви. 36 Бо це сталось тому́, щоб збулося Писа́ння: „Йому кості ламати не бу́дуть!“ 37 І знов друге Писа́ння говорить: „Дивитися будуть на Того, Кого́ проколо́ли“.

І навіть в такій деталі, Бог пильнував щоб виконалось Писання про Христа. Щоб не лишати тіл на дереві згідно закону, юдеї вмовили Пилата швидко їх вбити. Коли розп’ятому перебивали голінки він не міг більше спиратись на ноги щоб здійснити вдих і таким чином вмирав від задухи. Та Ісус вже був мертвий, тому Йому не стали перебивати голінок і тим самим виконалось Пророцтво про Пасхальне Ягня, записане в книзі Вихід 12:46: В само́му домі буде вона їстися, не винесеш із дому назо́вні того м’яса, а костей його не зламаєте. Та вояк, щоб пересвідчитись, що розп’ятий мертвий проколов Йому бік і звідти пролилась кров і вода і тим самим виконалось Писання Захарія 12:10 10 А на Давидів дім та на єрусалимського ме́шканця Я виллю Духа милости та молитви. І бу́дуть дивитись на Ме́не, Кого проколо́ли, і бу́дуть за Ним голоси́ти, як голо́ситься за одинце́м, і гірко заплачуть за Ним, як плачуть за пе́рвенцем.

В кінці уривку Іван показує як смерть Ісуса змінила двох чоловіків. Вони боялись визнавати свою віру в Ісуса перед юдеями. Але зараз вони змінились. Вони більше не боялись, не соромились. Йосип з Аріматеї пішов до Пилата і випросив тіло Ісуса, щоб поховати Його в своєму гробі. Никодим також приніс смирну змішану з алоє щоб намастити тіло Ісуса.

Брати і сестри. В останньому Своєму слові на хресті “Звершилось” Христос промовив таку дивовижну істину, що ворог диявол весь час намагається приховати її від людей. Він каже: Віруй в Ісуса Христа, але цього не достатньо щоб бути спасеним. Треба заслужити. Треба добрі справи. Але слово Боже каже: ні! Спасіння виключно по благодаті (Еф.2:8,9): 8 Бо спасені ви благода́ттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.

Цим словом Звершилось Господь дає нам зрозуміти, що все, абсолютно все здійснено Ним для нашого спасіння. Дяка Йому за це навіки!

(п. Дмитро)