Вивчення Біблії: Проповідь “Якщо ви мене любите” (Від Івана 14:15-31)

ЯКЩО ВИ МЕНЕ ЛЮБИТЕ

Від Івана 14:15-31

Ключовий вірш 14:23 : “Як хто любить Мене, той слово Моє берегти́ме, і Отець Мій полюбить його, і Ми при́йдемо до нього, і оселю закладе́мо в нього”

Сьогоднішній уривок – продовження розмови Ісуса з учнями у горниці у переддень Пасхи.

Як ми говорили в минулому уривку, учні були дуже стривожені словами Ісуса і Він їх втішав. В цьому уривку Ісус відкриває нам як ми можемо виявляти свою любов до Нього. Також Він дає обіцянку двох дивовижних – дарів: Духа Святого, а такого мир від Нього.

Давайте подивимось на вірш 15. 15 Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте!

Коли ми говоримо про любов, ми маємо на увазі особливе відношення. Батьки по особливому відносяться до своїх дітей – вони для батьків найдорожчі. Чоловік любить свою дружину, бо вона для нього особлива серед усіх жінок і так далі. Чи можемо ми любити когось, з ким не маємо стосунків? Ні не можемо. Це не любов.

Коли Ісус ставить умову: якщо ви Мене любите, то Він це Він говорить до Своїх учнів, з якими Він має ці стосунки, а не чужим людям. Він 3,5 років був з ними. Він навіть назвав їх діточками Своїми. Звісно учні любили Ісуса.

В нас всіх є якісь уявлення як ми маємо виражати свою любов. Причому ми інстинктивно розуміємо, що не можемо показувати свою любов однаково різним людям. Я не можу виявляти свою любов своїй дружині і дітям однаково. Часто матері вважають, що мають показати свою любов тим, що служать своїм дітям смачною їжею. А іноді ми неправильно розуміємо як виявити свою любов і людина не розуміє нас і найгірше незважаючи на наші зусилля – не відчуває любові. Проте Ісус Сам сказав як Він хоче, щоб ми виявляли свою любов до Нього. Він каже: Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте!

І в цьому уривку Ісус кілька разів повторює цю істину. Чому кілька разів – бо це дуже важливо для Нього.

В 24 вірші Він також говорить, про те як чинять ті, хто не любить Його: Хто не любить Мене, той не береже́ Моїх слів.

Отже Ісус закликає нас зберігати Його заповіді. Зберігайте. Що це значить зберігати заповіді Ісуса? Чи це якісь окремі заповіді? Наприклад в 13 розділі Ісус говорить про заповідь любові: любіть один одного як Як вас полюбив. Але з подальших віршів ми бачимо, що Ісус говорить про всі Слова які Він говорив. А в 24 вірші наголошує: А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.

Пам’ятаєте Ісус розповів притчу про слуг яким Господар відходячи роздав таланти на зберігання. Двоє ці таланти ужили і здобули вдвічі більше, а третій загорнув в платка і закопав свій талант. Він думав що він зберіг саме так як треба. А виявилось ні.

Зберігати це не значить лише почути і спробувати запам’ятати. Це значить виконувати. І саме любов до Ісуса має бути причиною чому ми виконуємо Його заповіді.

Насправді Ісус звертається до кожного з нас, хто прийняв Його Господом і Спасителем. Перед цим словом ми однаково відповідальні.

А яке благословіння Ісус обіцяє далі тим хто любить Його. Подивіться вірші 16, 17: 16 І вблагаю Отця Я, — і Втіши́теля іншого дасть вам, щоб із вами повік перебува́в, — 17 Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебува́є, і в вас буде Він.

Ісус каже, що вблагає Отця щоб Він дав іншого Втішителя. Чому вблагає? Бо наші гріхи відділювали нас від Бога, як каже Бог через пророка Ісаю (Іс.59:2):

2 бо то тільки пере́ступи ваші відді́лювали вас від вашого Бога, і ваші прови́ни хова́ли обличчя Його від вас, щоб Він не почув, —

Наші провини ховали Його обличчя від нас, щоб Він не почув. Тому Ісус став благанням за нас. Послухайте це: Бог послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Щоб стати нашим вблаганням, Він Сам мав стати жертовним ягням за наші провини. Він знищив всі рукописання на нас, які були свідченнями проти нас, прибивши їх до хреста. Собою Ісус знищив наш гріх і тому Він вблагав Отця послати Іншого Втішителя щоб з нами перебував повік.

Що ж це за Інший Втішитель? 17 вірш каже: Це Дух Правди, Дух Святий. Як був для Своїх учнів Втішителем Ісус так буде Дух Святий. Чи хотіли б ви мати Втішителя як Ісус? Втішителя, Який завжди з вами? Згадаєте як посеред бурі на Галілейському морі Ісус заснув на кормі. Які були перелякані учні, аж поки не згадали, що з ними ж Ісус. Коли вони Його розбудили, то буря вщухла. Але Ісус, будучи в тілі, не міг бути вічним Втішителем. Тому Він вблагав Отця дати Іншого Втішителя, який перебуває з учнями повік.

Брати, сестри ви вже маєте такого Втішителя і Він зараз у вас перебуває. Ісус каже: Його знаєте ви. Світ не знає Його, бо не бачить, тому не може прийняти. А ви знаєте. Амінь.

Більше того – цей Втішитель повік перебуватиме з нами. Так, не тимчасово, як з пророками Старого Заповіту, а повік! Це обіцянка Ісуса Його учням.

Треба також сказати, що грецьке слово Параклетос, яке перекладене як Втішитель, насправді має багато значень. Але найкраще його перекласти як той, кого кличуть на допомогу, той хто сильний допомогти.

Подивіться вірші 18-20: Я не кину вас си́ротами, — Я прибу́ду до вас! 19 Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви́ Мене бачити бу́дете, бо живу Я — і ви жити бу́дете! 20 Того дня пізна́єте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.

Господь знову обіцяє не залишати учнів. Він каже: Я не кину вас сиротами, – Я прибуду до вас! Тепер Ісус каже про Себе, тими ж словами, як перед тим казав про прихід Духа Святого. Він каже, що як Він прибуде, то світ Його не буде бачити, але бачитимуть учні.

Того дня, як Він прибуде, учні пізнають, що Він в Своїм Отці, а учні в Ісусі і Ісус у учнях. Про кого Він так казав, що в нас буде? Про Духа Святого. Так от кажучи, що Дух Святий буде в віруючих, Ісус каже про Себе. Чому? Бо Він Триєдиний Бог. Тому Духом Святим Він обіцяє, що Сам буде в Його дітях. І Він виконав цю обіцянку. Ісус в нас брати, сестри! Ми не сироти, залишені в цьому світі. Він з нами і в нас постійно!

Подивіться вірші 21,22:

21 Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю́ Його, і об’явлюсь йому Сам“. 22 Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: „Що то, Господи, що Ти нам об’явитися маєш, а не світові?“

Ці слова повторюють те, що Ісус сказав в 15 вірші, але тут Він більш детально пояснює. Він каже: хто заповіді Мої має та їх зберігає. Ісус хоче щоб Його заповіді стали нашими. Щоб вони стали образом нашого життя, а не списком правил. І також Він біль детально говорить який буде наслідок: то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю́ Його, і об’явлюсь йому Сам. Ісус говорить про ті особливі стосунки з Богом, які матиме той, хто любить Ісуса, хто має Його заповіді. Брати, сестри і ми вже маємо в Ісусі цю благодать.

Юда, не Іскаріотський запитав Ісуса: чому Ісус має об’явитись лише їм, а не всьому світові? Учні хотіли, щоб Ісус явив Себе всьому світові прямо зараз. Такими були їх уявлення що до Месії. Месія має прийти в славі і всі побачать Його велич.

Іноді нам здається що ми краще знаємо як Бог має діяти в цьому світі. Як Він має відповідати на наші молитви. Як має розповсюджувати Своє Царство на землі як воно є на Небі… Але наші знання такі обмежені. Ми не бачимо далі свого носа. Тому нам треба смиренно приймати Його слово. Нам треба визнати, що Бог знає усе, Він знає як має виконатись Його слово. Він Сам пильнує над цим.

У відповідь Господь не відповів Юді прямо, але повторив те, що сказав у 21 вірші. Подивіться 23 вірш:

23 Ісус відповів і до нього сказав: „Як хто любить Мене, той слово Моє берегти́ме, і Отець Мій полюбить його, і Ми при́йдемо до нього, і оселю закладе́мо в нього. Він об’явиться і оселиться в тому, хто любить Його, хто береже Його слово. Так діє Бог. Він хоче мати особисті стосунки з кожним з нас.

Як батьки, вони люблять кожну свою дитину особливою любов’ю. Кожне дитя дорогоцінне для них. І так само як батьки очікують, що свою любов діти проявлятимуть в послусі, так і Господь очікує нашого послуху Його слову.

Це зовсім інший рівень стосунків, які Бог робить для Своїх дітей. Пригадайте як було в часи Старого Заповіту. Посеред ізраїльського табору була Скинія. Вона символізувала Божу присутність. Люди приходили туди з жертвами за гріх. Вони не могли прийти з порожніми руками. Але вони не мали прямого доступу до Бога. Там були священики, які були посередниками. Саме вони приносили жертви. А в самій Скинії було Святе Святих, яке було відділене завісою, куди ніхто не міг увійти, навіть священники. Лиш раз на рік Первосвященик з кров’ю за свій гріх і гріх народу міг увійти туди.

Але зараз Ісус каже: Ми при́йдемо до нього, і оселю закладе́мо в нього. Ось що зробив Ісус завдяки Своїй жертві на Хресті. Він зробив кожного з нас, хто прийняв Його оселею для Бога!

Подивіться вірші 25, 26: 25 Говорив це Я вам, бувши з вами. 26 Утіши́тель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я́ Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

Господь Ісус обіцяє нам, що Дух Святий буде навчати нас. І Він прямо зараз навчає нас. Господь каже: навчить вас усього і пригадає вам усе. Він робить зрозумілим слова Ісуса, а коли треба нагадує їх нам, коли треба.

В книзі Джона Буньяна подорож Пілігрима в Небесну країну описується випадок, коли Християнин і Уповаючий зійшли з вузької стежки на більш легку, яка завела їх до замку Сумнів, де жив велетень Відчай. Він схопив віруючих і закрив у підземеллі, де час від часу їх бив. Християнин і Уповаючий почали молитись Богу, щоб Він визволив їх. І тоді після молитви Християнин згадав, що в нього є ключ – Божа обітниця, якою вони відімкнули двері підземелля і втекли.

Це все робить в нас Дух Ісусів бо Він так пообіцяв і Він вірний Своєму слову. Він нагадує нам Божі обітниці, якими ми можемо подолати наш відчай чи спокусу. Але який ще висновок можна зробити: щоб було, що нагадати нам вже треба знати. Чи можливо нагадати те, що ніколи не чув, не знав? Як кажуть не знав, не знав і забув. Не можливо, тому треба мати слово Ісуса.

Подивіться вірш 27 Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не триво́житься, ані не лякається!

Зоставляю вам мир – це було звичне єврейське прощання. Але прощаючись Ісус вклав новий смисл. Він каже: Я даю вам не так, як дає світ. Чи може цей світ дати нам мир? Ні не може. Люди часто заспокоюють, що все буде добре. Як про це сказав пророк Єремія 8:11 І леге́нько ліку́ють нещастя наро́ду Мого, говорячи: „Мир, мир“, — а миру нема! Цей світ насправді не може дати нам мир, скільки б ми в ньому його не шукали. Але Ісус – Він Князь миру. Він каже через пророка Єзекіїля 37:26 І складу́ з ними заповіта миру, — це буде вічний запові́т із ними. І зміцню́ їх, і намно́жу їх, і дам Свою святиню серед них на віки! Чи може бути мир, коли є ворожнеча з Богом? Не може бути. Ми були Божими ворогами. Але Ісус знищив цю ворожнечу як зказано Ефесян 2:14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував середи́нну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом. Ісус христом примирив нас з Богом, ворожнечу на ньому забивши. І тепер Він каже: Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!

Він примирив нас з Богом! Він нас зробив Своїми дітьми і тепер живе в нас. Справді Він дає справжній мир!

Подивіться вірші 30, 31: Небагато вже Я говори́тиму з вами, бо надхо́дить князь світу цього, а в Мені він нічого не має, 31 та щоб світ зрозумів, що люблю́ Я Отця, і як Отець наказав Мені, так роблю́. Уставайте, — ходім звідсіля́!

Що має зрозуміти? Що Ісус любить Отця. І для цього Він абсолютно слухається Його. Він вирішує виконати волю Отця до кінця. Він дав нам приклад. Коли ми робимо, те що Бог хоче від нас ми являємо світу, що любимо Його. Амінь.

Давайте ще раз прочитаємо ключовий вірш 23:

Ісус відповів і до нього сказав: „Як хто любить Мене, той слово Моє берегти́ме, і Отець Мій полюбить його, і Ми при́йдемо до нього, і оселю закладе́мо в нього.

(п. Дмитро)