Вивчення Біблії: Проповідь “Це я, не бійтеся!” (Від Івана 6:16-21)

“ЦЕ Я, НЕ БІЙТЕСЯ!”

Від Івана 6:16-21

Ключовий вірш 6:20 : “Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!”

Якось на біблійній конференції я жив у кімнаті з двома братами. У вільний час вони вирішували задачу про те, з якою швидкістю людина має бігти по воді, щоб не потонути. Виявилося, що потрібно бігти дуже швидко, і що ні одна людина так швидко бігти не може. Але сьогодні Ісус іде по воді, порушуючи всі фізичні закони. Йому не потрібно бігти. Ба більше, Він іде по бурхливому морі. Це п’яте чудо Ісуса, описане в Євангелії від Івана. В цьому чуді нам відкривається ще одна сторона Ісуса – Ісус – це Бог Творець, Який тримає все під Своїм контролем. Щоб пройти наш життєвий шлях нам потрібен такий Ісус.

Минулий раз ми вивчали про те, як Ісус нагодував п’ять тисяч людей. Людям це сподобалося. Вони згадали події виходу, як Бог через пророка Мойсея визволив їх з Єгипетського полону. Вони згадали, як Бог 40 років годував людей у пустелі манною з неба. Вони хотіли повторення цих подій. Вони знаділи, що нарешті не потрібно буде ходити на роботу і переживати про гроші – Ісус вирішить всі їх проблеми! Вони хотіли щоб Він, як Мойсей, звільнив їх з полону. Вони зібралися навколо Ісуса щоб зробити Його своїм царем. Звернемося до віршів 15-16:

15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.

16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря…

Ісус відчув, що це спокуса для нього: виконати волю людей і не виконати волю Бога. Ісус бачив, що ці люди будуть любити і визнавати Його лише до тих пір, поки Він годує їх хлібом. Він цікавить цих людей не як Месія і Божий Син, а як фокусник, який безкоштовно годує їх хлібом. Так, Бог послав Його Царем, але Він мав віддати Своє життя на хресті за гріхи людей. Ісус відчував, що це спокуса і для його учнів – отримати визнання від людей і виконувати бажання людей, а не Божі. Тому Ісус діяв дуже рішуче. Він наказав учням відправитися на той берег моря, а Сам відпустив людей і пішов нагору молитися. Люди були розчаровані – Ісус не виконав їх бажання. Напевно були розчаровані і Його учні – їм здавалося, що Ісус залишає таке успішне служіння. Схоже на це, у нас можуть бути наші уявлення про те, що і як Ісус має робити. Але ми маємо знати, що Ісус діє не згідно нашої, а згідно Божої волі.

Звернемося до віршів 17-19:

17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;

18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.

19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.

Несподівано на морі почалася буря. Серед учнів були досвідчені рибалки, які плавали на човнах і ловили рибу в цьому самому морі! Звісно, вони раніше зустрічалися з бурями, і, як ми бачимо, були живі здорові. Однак в цей раз їм було дуже важко. Коли ми уважно читаємо цей уривок і паралельні місця (Мт.14:22-33; Мк.6:45-52), то бачимо, що учні були на межі своїх можливостей. Як вони не старалися, вони не могли переплисти на той берег і застрягли посередині морі. Їм здавалося, що ще трішки, і всі вони підуть на дно. Учні перелякалися, тому що зрозуміли, що не можуть контролювати сильний вітер і бурхливе море. Ми, люди, любимо, щоб все було під нашим контролем. Ми плануємо своє життя. Але в житті часто так трапляється, що ситуація виходить з-під контролю і нам хочеться запитати: “Де Бог?” “Де Бог, коли я страждаю? Де Бог, коли мені так важко? Де Бог, коли я бачу, як страждають інші?” Де Бог?

Перше, звернімо увагу на те, що учні попливли на той берег моря і опинилися в бурі по Божій волі. Ісус наказав їм це зробити! І, незважаючи на це, вони опинилися в бурі. Пророк Йона опинився в бурі, тому що не послухався Божої волі. Але тут ситуація з учнями була якраз навпаки. Ми можемо думати, що якщо живемо згідно Божої волі, то все буде добре, і життя буде легке. Але це не так. Ми не маємо оцінювати наше ходіння в Божій волі обставинами. Якби ап. Павло так робив, то він залишив би життя місії в перший же день. Тут ми бачимо, що в житті християнина є часи, коли Божий напрямок веде нас в бурхливе море.

Друге, Ісус бачив їх страждання. В Мк.6:47-48 написано:

47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

48 Побачивши, що втомилися від веслування…

Ісус ніколи не випускав їх з виду. Він послав їх. Він знав у якій ситуації вони опинилися. І ісус йшов їм на допомогу.

Що робили в цей час учні? Що робимо ми, коли стає важко, коли ми на межі? Впасти у відчай і опустити руки це точно не вихід. Учні боролися, вони “втомилися від веслування”. По них стікав піт, у них відмовляли м’язи, руки були стерті в кров. Але хоча вони боролися до знемоги, так і не могли здолати бурю. У цьому світі кажуть: “Коли важко, зціпи зуби і пройди цей період”. проте, на жаль, часто так не виходить, і люди ламаються. Ми маємо знати, що Бог ніколи не посилає нам випробування, щоб ми додали їх лише своєю силою. Ап. Павло в Кол.1:29 сказав:

29 І для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені.

Зверніть увагу: “Його силою, яка могутньо діє в мені”. Павло працював, відчайдушно працював, але не своєю силою, а силою Бога.

В Пс.18 є такі вірші:

32 Бо хто Бог, крім ГОСПОДА? І хто Скеля, крім нашого Бога?

33 Він Бог, який підперізує мене силою, бездоганною робить мою дорогу,

34 а мої ноги зробив , як у оленя. Він підіймає мене на висоти,

…

40 Ти підперізуєш мене силою для боротьби…

Суть тут в тому, що у нашій боротьбі ми не повинні покладатися лише на свою силу. Бог бажає явити Свою силу через нас.

Звернемося ще раз до 19-го вірша:

Слова “Ісус іде по морю” чудово ілюструють владу Ісуса. Для учнів це розбурхане море здавалося якимось божевіллям, яке зараз поглине їх. Вони були у його владі, і воно могло зробити з ними що захоче. Але Ісус іде по цьому морю, воно під Його ногами. У Христа є влада і над ним, і над усім у цьому світі. Ісус іде по морю – в цьому п’яте чудо, описане євангелістом Іваном.

І, останнє, запросіть Христа у свою життєву бурю. Подивіться на вірші 20-21:

20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!

21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.

Христос сказав слово: “Це Я, не бійтеся”. Його Слово принесло спокій їх серцям. Далі Ісус увійшов до них у човен. Буря припинилася, і вони прибули, куди прямували. Ми хочемо все зробити самі, бо думаємо, що інакше Христос буде незадоволений. Але це не так. Ми маємо покладатися на Його і трудитись Його силою.

Які життєві бурі Ви пройшли? Які проходите? Якщо Ви прийшли до Христа, то, скоршіше за все, пройшли через бурю. Моєю життєвою бурею була порожнеча. Я бачив, що люди живуть без сенсу в житті, і потім просто помирають. Все моє життя до Христа це була суцільна буря, тому що я не мав миру і спокою. І один Господь зміг втихомирити її.

Ап. Іван, один з дванадцяти учнів Христа, ненавидів самарян. Одного разу коли вони не пустили його в готель, він хотів вигубити вогнем все їх поселення. Я не знаю, чому він так ненавидів самарян – може це було щось особисте? В його серці не було спокою. Але через смерть на хресті і воскресіння Ісуса він змінився і став апостолом любові. Він написав: “Любіть один одного”.

Ви проходите зараз різні бурі: проблеми в сім’ї, проблеми виховання дітей, навчання, робота, хвороби. Ви відчуваєте, що у Вас більше не вистачає сил боротися. Пам’ятайте, що Ви не одні. Христос йде на допомогу. Він каже: “Не бійтеся!”

Зараз наша країна проходить випробування війною. Це велика і страшна буря. Здається, сам диявол прийшов сюди щоб губити і нищити. Родюча земля, квітуча країна, тисячі церков, де Боже ім’я прославлялося. І диявол хоче це знищити, і повернути все назад, щоб тут прославилося ім’я вбивці Сталіна, як зараз в росії. Ця терористична країна витрачає мільйони доларів не для того щоб будувати школи і лікарні, а щоб вбивати українців за те, що вони не хочуть капітулювати перед ними. Це випробування проходить країна, і кожен українець. На жаль, багато людей помирає, отримують поранення і каліцтва. І в такий час нам потрібен Ісус, Який йде по воді, Який стоїть над і контролює все це божевілля, яке відбувається навколо нас.

Але є ще одне море, які всі ми маємо переплисти в кінці. Ми, люди, тлінні створіння, і всі маємо переплисти море смерті. На могилі Клайва Льюїса написано: “Годиться нам терпіть і те, що ми на світ цей народились, І з ним свою розлуку неминучу”. Як ми пережили народження в цей світ, так нам потрібно буде пережити і розлуку з цим світом. Це те море, яке не може уникнути ні одна людина. Перед лицем смерті легко перелякатися. Хто може допомогти нам в цей час? Хто може зміцнити? Лише один Ісус. Іноді кажуть, що все наше життя – це підготовка до смерті. В цьому є сенс. Нам потрібно тренуватися в житті проходити різне бурі – великі і маленькі, для того щоб потім пройти цю бурю смерті. Нам потрібно навчатися не зводити свій погляд з Христа. З Ним ми безпечно досягнемо нашої цілі – Божого Царства.

Пам’ятаєте ті 12 кошиків, повні хліба і риби, які залишилися коли поїли п’ять тисяч людей? Ці хліби нагадували учням чудо, яке вчинив Ісус. Можливо, один кошик вони прихватили з собою у човен. Дивлячися на ці хліби учні могли пам’ятати, що у них є причини довіряти Ісусу. Зараз ми приймемо причастя. Ми приймемо хліб і вино. Цей хліб і вино дають нам також причини щоб вірити Господу. Бог дав нам їх у фізичному сенсі – ми можемо відчути на дотик, на смак для того, щоб ми пам’ятали: “Він любить нас і піклується про нас”.

(п. Яків)