Вивчення Біблії: Проповідь “Цар твій іде” (Від Івана 12:12-19)
“ЦАР ТВІЙ ІДЕ”
Від Івана 12:12-19
Ключовий вірш 12:15 : “Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі”
Подія, яку ми будемо сьогодні вивчати, описана в усіх чотирьох Євангеліях. Є лише кілька подій, описаних в усіх чотирьох Євангеліях. Ап. Іван писав це Євангеліє останнім і дещо в іншому стилі, ніж інші Євангелісти, але він також включив цю подію в своє Євангеліє. Чому усі чотири Євангелісти вважали цю подію дуже важливою в тому числі і для ранньої церкви? Хай Господь сьогодні благословить нас і покаже, ким є Ісус.
Звернемося до віршів 12-13:
12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
Коли Ісус входив в Єрусалим, велика кількість людей прийшли вітати Його як Месію. Вітаючи Христа, люди цитували 118-ий Псалом. Спочатку юдеї сприймали цей Псалом як прохання чи навіть волання, крик людини, яка знаходилася у скрутному становищі про допомогу. Але пізніше вони почали вважати цей Псалом мессіанським. Вітаючи Христа словами цього псалма, люди вітали Його як Месію. При цьому вони махали пальмовими віттями. Пальмовими віттями зустрічали Маккавеїв після перемоги над римлянами. Ці віття карбували на монетах. Пальмові віття були символом перемоги над загарбниками, національного визволення та національного піднесення. Люди вітали Ісуса як політичного Месію, який, як Макавеї, звільнить їх країну від римського панування. Вони вигукували “Осанна”. У наш час це слово зазвичай використовується в хвалі. Але для тих людей це слово мало значно більше конкретики. Воно означало “Спаси нас!” Люди благали Христа спасти їх від ворогів, як колись це зробив цар Давид.
Коли ми тут думаємо про людей, то стає трохи сумно. Їх очікування від Христа були хибними. Ісус не збирався робити того, чого вони хотіли від нього: виганяти римлян та годувати їх хлібом. Ісус не збирався бути для них політичним царем, як був цар Давид. Дуже швидко, коли ці ілюзії людей не справдилися, коли вони побачили, як легко римляни арештували Ісуса та повели Його на суд, їх серця змінилися і вони кричали: “Розіпни Його!” Ісус добре знав, що так станеться. І все ж Він не став задовільняти ці хибні очікування людей, хоча спокуса зробити це могла бути. Для любої людини це спокуса коли вітати тебе вийшов кількамільйонний натовп людей, махають пальмовими гілками, стелять перед тобою одяг. Коли перед тобою постелили червону доріжку, важко по ній не пройтися. В історії багато людей ставили президентами з добрими намірами служити своєму народові, та коли вони отримали багато влади хвали від людей, то це стало для них наркотиком, від якого вони не змогли відмовитися. Вони не відмовилися від влади, не вийшли вчасно на пенсію і стали жахливими диктаторами. Ісус не став на цей шлях і вирішив коритися Богові. Іноді в житті ми розриваємося між бажаннями вчинити як хочуть від нас люди, і як хоче Бог. Проблема погіршується ще тим, що шлях людей здається легким, безболізним, ба більше – успішним. Тоді як Божий шлях – складним, який вимагає поту, сліз та страждань. В такий час добре задати собі питання: “Чи співпадають мої плани з Божими планами стосовно мене? Чи я просто хочу щось отримати від Ісуса, а Сам Він не дуже мене цікавить?” В такий час добре навчитися в Ісуса слухати Божий голос стосовно того, чого Бог бажає від нас.
Однак саме важливе в цьому уривку не натовп людей та їх очікування від Ісуса, а те, що показує нам Сам Ісус стосовно Себе. По-перше, Ісус приймає їх вітання. Це вперше за час Свого служіння Ісус публічно дозволяє вітати Себе як Месію та приймає ці вітання. Коли Ісус нагодував п’ять тисяч людей, люди прийшли щоб поставити Його Царем. Ісус не дозволив зробити цього, розпустив людей і пішов з учнями у безлюдне місце. Тоді ще не прийшов час відкритися Христу. Але в цей раз Ісус не відмовляється від цього титулу – Він дійсно є Месія, прихід якого був обіцяний в Старому Заповіті. По-друге, Ісус відкриває Себе як Цар. Звернемося до віршів 14-15:
14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Ісус в’їхав в Єрусалим на ослі для того, щоб виконати пророцтво Захарії, який написав (Зах.9:9,10):
9 Тож від душі радій, дочко Сіону! Голосно вигукуй, дочко Єрусалима! Ось до тебе йде твій Цар! Він праведний, спасаючий і лагідний, їде на ослі, – на молодому віслюкові, синові ослиці.
10 Я знищу колісниці Єфрема і бойових коней в Єрусалимі, і кожен бойовий лук буде потрощений. Він (Цар) проголосить мир усім народам. Його владарювання простягатиметься від моря до моря і від ріки Євфрат до країв землі.
Це не було єдине пророцтво стосовно того, що майбутній цар має їхати на ослі. В Бут.49, коли престарілий Яків благословляє своїх синів, саме велике благословення достається Юді. У віршах 9-11 написано:
9 Юда – молодий лев! Від здобичі, сину мій, ти піднявся.Він схилився і ліг, наче лев і наче левиця, хто його підніме?
10 Не відійде берло від Юди і берло володаря від ноги його, доки не прийде Той, Кому воно належить,і Йому коритимуться народи.
11 Він прив’язує до виноградної лози Свого осла, а до добірної лози – сина Своєї ослиці.
З того часу у свідомості Ізраїльтян було укорінено, що їх Месія, їх Цар має приїхати на ослі. Виконавши це пророцтво Ісус ясно показав людям що Він і є тим Царем, Який змальований у Старому Заповіті. Коли ми зараз чуємо слово “Цар”, то зазвичай це викликає негативні асоціації. Це тому що ті царі в історії, яких ми знаємо, зазвичай були невігласами та деспотами. Блідою тінню тих царів є сучасні президенти чи прем’єр-міністри. Та й їх українці не люблять і зазвичай критикують. В Україні кажуть, що якщо ти хочеш, щоб тебе зненавиділи всі люди, то стань президентом. Нам, сучасним людям, неприємна думка, що нам взагалі потрібен цар, який би правив над нами. Ми гадаємо, що нам не потрібен цар, тому що ми вважаємо самих себе царями свого життя. Та на ділі кожна людина знаходиться в чиїйсь владі. В цьому житті ми залежимо від наших роботодавців. Але і в духовному житті ми залежимо від тих духовних сил – і добрих, і злих, які існують в цьому світі. Багато людей живуть в темряві, у відчаї, у владі своїх гріхів, і не можуть самі звільнитися від цього. Їм потрібен цар, який звільнить їх! Ісус прийшов щоб бути нашим Царем.
Яким Царем є Ісус? По-перше, Ісус – це лагідний Цар. Зазвичай люди при владі лякають нас, тому що мають владу і якщо захочуть то можуть вдіяти нам багато зла. Часто люди при владі зловживають цією владою і правлять людьми стархом, за принципом: “Мене не потрібно любити, мене потрібно боятися”. Але Христос інакший Цар. Хоча Він має всю повноту влади над всім творінням, Він упокорив Себе і є лагідним Царем. Він є доступним Царем, ми можемо приходити до Нього які ми є. Він править над людьми миром. В Мт.11:28-30 Він сказав:
28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!
29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам.
30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.
По-друге, Ісус є Царем, Який Спасає нас від наших гріхів. В наступному уривку – в 12:23-36 Ісус Сам відкриває ціль Свого в’їзду в Єрусалим: померти на хресті і спасти людей від їхніх гріхів. Іноді люди втомлюються чути про гріх, іноді сильно недооцінюють силу гріха. Але ця сила реальна. Настільки реальна, що вона змушує нас робити речі, які ми не хочемо робити, які шкідливі для нас. Ви чули про різні залежності: алкогольну, залежність від порнографії, від комп’ютерних ігор, від соціальних мереж? Що змушує людей робити ці всі речі? Речі, які руйнують їх фізичне здоров’я, особистіть, витрачати на ці марні речі свій дорогоцінний час? Це – сила гріха. Ви, напевно, чули багато історій про те, як люди вирішували залишати свої гріхи. Проблема була в тому, що їх гріхи не вирішували залишати їх. Лише один Ісус може спасти нас від наших гріхів!
В ті часи царі тріумфально входили в завойовані міста. Схожим чином Ісус увійшов в Єрусалим як переможець. Але не над римом, а над владою гріха. Іван пише:
15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Ось Цар твій іде! Ісус наш Цар. І якщо ми хочемо отримати спасіння від влади гріха, ми маємо прийняти Ісуса нашим Царем.
Але в тому, що Ісус є нашим Царем, є інша сторона. Ісус Цар Спасає, але і вимагає покори, як наш Цар. Багато людей хочуть отримати деякі вигоди, які дає Ісус як Спаситель – спасіння, квиток в Небесне Царство, нагороду в Небесному Царстві. Але не хочуть приймати Ісуса як Царя свого життя. Тобто підкоряти Христу все Своє життя. Однак це дуже важливий етап духовної зрілості, якому потрібно навчитися. Багато християн коли чують навіть не про страждання, а про незначні незручності, які може принести служіння, то втікають. Коли Бог покликав ап. Павла, то сказав Своєму слузі Ананії стосовно Павла (Дії 9:15-16):
15 … Іди, бо для Мене він є вибраною посудиною, аби понести Моє Ім’я до народів, до царів і до синів Ізраїля.
16 Тому що Я покажу йому, скільки має він постраждати за Моє Ім’я!
Коли Бог кличе кого, Він це робить не лише заради його власного щастя. Поряд із благодаттю завжди йде місія, є справи, які Бог хоче вчинити через спасенних.Для того, щоб Ісус став Царем нашого життя, може знадобитися час. Але ми маємо прийти до висновку, що саме благословенне життя – це життя, повністю віддане Господу.
В кінці подивіться ще раз на ключовий вірш:
“Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі”
Хоча в цей час люди були дуже збуджені в очікування перемоги, вже за кілька днів їх очікування не справдилися і їм здавалося, наче Ісус програв. Та насправді Ісус переміг. Коли ми дивимося на цей світ, який зійшов з розуму, де все не так, як має бути, здається що Ісус програв. Іноді і себе ми відчуваємо як програвшими. Але ми маємо вірити: Ісус увійшов в Єрусалим як переможець. Він переміг владу гріха і смерті. І прийде час, коли Його перемога стане очевидною для всіх. Цей факт був важливий для ранньої церкви, яка переживала переслідування. І він важливий для нас, коли ми бачимо навколо зневір’я і людей, байдужих до Бога. Ісус – це Цар. Ісус – це переможець!
(п. Яків)