head
Університетська Біблійна Співдружність

Вивчення Біблії: Проповідь “Найдорожче для Ісуса” (Від Івана 11:55-12:11)

НАЙДОРОЖЧЕ ДЛЯ ІСУСА

Від Івана 11:55-12:11

Ключовий вірш 12:3 : “А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!”

Даний уривок розпочинає другу частину Євангелії від Івана. В першій Іван розповідає про 7 чудес Ісуса, які відкривають Хто Він. Друга частина про останній тиждень Ісуса на землі, Його розп’яття і воскресіння. Події розвиваються стрімко. Іван розпочинає другу частину з розповіді про екстравагантний вчинок Марії, сестри Лазаря і Марти. Ця подія описана в трьох з чотирьох Євангелій. Сам Ісус про неї сказав, що де тільки проповідуватиметься Євангелія по цілому світі – ця подія стане відома усім. А для Юди Іскаріота вона стала тригерною, щоб піти і зрадити Ісуса. Що з це за вчинок такий?

Давайте подивимось вірші 11:55-57:

55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. 56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ 57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його.

Іван відкриває нам які настрої були в Єрусалимі. Народ готувався до Пасхи. Для Ізраїльтян це було чи не найбільше свято. Люди згадували як Господь визволив їх від влади фараона і вивів з єгипетського рабства в обіцяну землю. Євреї приходили завчасно, не тільки з околиць, а й з інших країн. Вони йшли до храму, щоб ритуально очиститись і таким чином підготуватися до свята. Це був особливий час. В цей час Єрусалим поповнювався людьми. Вчені вважають, що на час свят в Єрусалимі збиралось до 2,5 млн. чоловік. Це дуже багато для тих часів, коли в найбільших містах проживало кілька десятків тисяч.

Там в храмі багато, хто шукав Ісуса. Вони очікували на Нього. „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ Вони очікували від Нього… якихось дій. Таке було напруження. В той же час первосвященики і фарисеї видали офіційного наказа: хто дізнається де Ісус – донести на Нього, щоб Його схопили.

Для Ісуса це був дуже хвилюючий час. В євангелії від Луки сказано, що як Він йшов в Єрусалим, то йшов попереду Сам, а учні були здивовані. Він знав, що саме на цю Пасху Він стане Божим Ягням, яке бере на Себе гріх світу. Для цього Йому доведеться прийняти наругу від язичників, бути розіп’ятим на хресті і померти, але найгірше взявши гріхи всіх людей Він буде покинутий Отцем. Про це Він неодноразово казав Своїм учням в дорозі до Єрусалиму. Але вони не чули… Вони як і інші євреї очікували, що в Єрусалимі Він поведе народ за Собою і звільнить Ізраїль від Риму. А вони… Вони стануть першими людьми в Його царстві. Тому вони всю дорогу сперечались, хто з них більше і яку посаду займатиме. Вони зовсім не розуміли яка велика боротьба в цей час відбувається в Господі Ісусі, щоб випити чашу страждань до кінця.

Подивіться на вірші 1,2: 1 Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. 2 І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.

Ми бачимо, що як і євреї які приходили в Єрусалим завчасно до Пасхи для очищення, так і Господь Ісус прибув зі Своїми учнями завчасно, за тиждень. Спершу Він прибув на Оливну гору в село Віфанію, де воскресив Лазаря. Весь той тиждень Ісус вдень приходив в Єрусалим і навчав в храмі, а ввечері повертався на Оливну гору.

Згідно з Євангелієм від Марка і Матвія, за два дні до Пасхи Ісуса запросили на вечерю де були присутні воскреслий Лазар, Марта і Марія. Серед атмосфери напруження, яка була в ті дні в Єрусалимі і хибних очікувань від Ісуса, Йому було приємно відволіктись і просто провести час серед людей, які просто любили Ісуса і хотіли бути з Ним.

В кінці другого вірша Іван каже: а Марта прислуго́вувала. Вона любила прислуговувати Ісусу – це те що їй було приємно. Це те як вона могла виразити свою любов і вдячність Ісусу за Його любов і турботу, а також за воскресіння її брата. Мабуть Івану запам’ятались ця сцена доброзичливості і любові і заклопотана Марта, яка як завжди прислуговувала і подавала смачну їжу. Ніхто і не помітив як зникла Марія. А коли вона з’явилась, вона була схильована, а тоді зробила щось дуже дивне. Давайте прочитаємо вірш 3: А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!

Марія підійшла до Ісуса, в її руках була алябастрова пляшечка з миром з найдорожчого нарду.

Це миро коштувало величезні гроші. Нард добували високо Гімалайських горах. Тому навіть невеличкий об’єм нарду, коштував величезних грошей. Зараз такий об’єм нарду коштує 0.5 млн. грн., а тоді набагато більше. Юда Іскаріот потім дуже точно оцінив вартість цієї пляшечки в 300 динаріїв. Це була річна платня робітника.

Його використовували як пахощі. Достатньо кілька крапель, щоб кімната наповнилась приємними пахощами. Для жінок нард був як скарб. В забезпечених родинах, в кого були такі пахощі вітали шанованого гостя помазанням кількома краплинами. Пляшечки для пахощів мали довгі тонкі горловини, щоб за раз можна було дістати кілька крапель.

Марія розбила горловину і враз вилила все миро на Ісуса. Але й це було не все. Вона схилилась над ногами Ісуса і обтерла їх своїм довгим волоссям. Весь дім наповнився пахощами. Всі присутні завмерли. Першим порушив тишу Юда Іскаріотський. Подивіться вірші 4,5: 4 І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати: 5 „Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“

Цей вчинок не залишив нікого байдужим. Хтось просто був шокований, хтось обурювався. Звісно ж Марія знала, що це буде сприйнято негативно багатьма. Та її це не дуже й обходило, цим вчинком вона хотіла показати: Хто для неї Ісус. Він Той, Хто гідний, щоб заради Нього віддати найдорожче. Він Той, Хто гідний, щоб за Нього бути зганьбленим чи віддати життя. Він – Воскресіння і Життя. Він – Господь Бог. Він як та дорогоцінна перлина з притчі Господа, яку знайшов чоловік і продав все майно, що він мав, щоб купити її. І Марія віддала саме те, що вона мала на той час найцінніше, щоб показати, що воно для неї вже нічого не варте поряд з Господом Ісусом. Вона любила Ісуса і вона хотіла це показати Йому якимось особливим чином.

Чи гідний Ісус в моїх очах, щоб для Нього віддати найдорожче? Часом люди готові віддати щось дуже дороге для них, бо очікують отримати щось ще більш цінне. Учні залишили свої сім’ї і послідували за Ісусом, та вони очікували що їм щось за це буде. Мт.19:27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: „От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що́ ж нам буде за це?“ Але для Марії нічого іншого ціннішого ніж Сам Ісус не було.

Слова Юди звучать розсудливо і в той же час в них чути засудження. Чи зробила ти щось добре цим вчинком? Ти змарнувала стільки можливостей! Стільки добра можна було зробити!

Що ж керувало Юдою? Бо він журився про вбогих? Ні, Іван каже: а тому, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли. Він був злодій і його тіпало, що ці гроші не опинились в нього. Ось яким був Юда Іскаріот! Його не цікавили ні Ісус, ні тим більше вбогі, а лише власне збагачення. Такий великий контраст між серцем Марії і Юди Іскаріота.

Ісус знав це, але Він не став виказувати Юди. Подивіться що Він сказав 7,8 вірші: 7 І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені. 8 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“ Ці спокійні слова Ісуса закрили всім невдоволеним вуста.

Давайте подумаємо над тим, що сказав Ісус. Вчинок Марії по справжньому зрозумів тільки Ісус і Він прийняв Його. Він вразив Його і тому Він пообіцяв, що де тільки буде проповідувана Євангелія, там пам’ятатимуть цей вчинок.

По-перше це вона на день по́хорону заховала Мені. Ісус побачив в цьому вчинку не тільки те, що в нього вклала Марія – бажання показати Ісусу, що Він найдорожчий для неї, а й те що цим вчинком, як Він каже, вона приготувала Його тіло до похорону. Господь вклав новий смисл у дії Марії.

На сході був звичай: покійника спочатку обмивати, а потім намазували пахощами, а посудину з пахощів розбивати і черепки складали в могилу разом з покійником. Хоч не навмисно, але Марія саме це і зробила.

Люди витрачають величезні кошти, щоб пошанувати покійників. Будують дорогі склепи і це не вважається марнотратством, а останньою шаною покійнику з яким більше не зможуть вже бути. Своїми словами Ісус виказав про Свою скору смерть і коли це станеться, то такий вчинок вже не вважатиметься марнотратством.

По-друге Він показав, що Він дійсно достойний такої трати. І саме тому, що Він вартий, Він прийняв вчинок Марії. Дійсно, для іншої людини це було б марнотратством, але не для Ісуса. Крізь усе Євангеліє від Івана, Ісус звертає нашу увагу на Себе Самого. Він каже: Я знаю Хто Я такий, бо Я маю свідчення від Отця – Я і Отець Одне. Саме Господь Ісус вартий таких вчинків від нас і Він це визнає.

Пастирське життя заради Ісуса в очах світу – марнотратство. Часто буває, що місіонери, віддавши своє життя для Євангелії, не бачать якогось видимого плоду. І здається вони даремно потратили дорогоцінні роки свого життя. А могли б жити не гірше ніж звичайні люди. Але коли це для Ісуса, то в Його очах це не марнотратство. Брати і сестри, ваше життя для Ісуса – не марнотратство. Якщо інші люди не бачать в цьому смисл, то Ісус бачить. Він бачить більше смислу ніж бачимо ми самі.

Він вартий того, щоб Йому віддати найдорожче, що є у вас. Він вартий таких вчинків, які будуть незрозумілі іншим, і можливо викличуть обурення. Амінь.

Я молюсь щоб ми так пізнали Господа, щоб Він був для нас найбільшою цінність, вартим віддати Йому найдорожче.

(п. Дмитро)