Вивчення Біблії: Проповідь “Любіть один одного” (Від Івана 13:18-38)

“ЛЮБІТЬ ОДИН ОДНОГО”

Від Івана 13:18-38

Ключовий вірш 13:34 : “Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного”

У сьогоднішньому слові Ісус готує учнів до майбутніх подій. Це будуть дуже важкі події: зрада одного учня Ісуса – Юди Іскаріота, і відречення другого – Петра. , Щоб справитися з цими подіями, учні мали підготуватися. Між цими подіями, Ісус каже учням на що вони повинні звертати увагу після Його смерті та воскресіння.

Звернемося до віршів 18-19:

18 Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту.

19 Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я.

Тут Ісус цитує Пс.41:10: “Навіть мій приятель, з яким я в мирі, якому довіряв, котрий їв мій хліб, підняв на мене п’яту!” Ісус каже про те, що тепер це пророцтво має збутися. Коли люди часто разом їдять, спілкуються, це формує між ними тісні стосунки, дружбу, довіру. Але незважаючи на це, Юда вирішив продати Ісуса як раба за тридцять срібняків. Він як і раніше збирався з Ісусом та іншими учнями за одним столом, їв, спілкувався, можливо жартував, але його серце вже не було з Ісусом. Це було дуже болюче для Христа. Одна справа, коли тебе не люблять та ненавидять твої вороги. Це зрозуміло, ми не очікуємо від них любові. Але коли це робить близька людина, якій ти довіряєш, це ранить. У вірші 20 Ісус сказав:

20 Знову й знову запевняю вас: Хто приймає того, кого Я пошлю, — Мене приймає, а хто Мене приймає, — приймає й Того, Хто Мене послав!

Тут Ісус попереджає зрадника, що той не зможе зруйнувати Його плани. Ісус все ще є тим, і лишиться тим, кого послав Бог. Тут також видно, що Юда зрадив не лише Ісуса, в першу чергу він зрадив Бога. Він пішов не лише від Ісуса, він пішов від Бога.

Звернемося до 21-го вірша:

21 Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене!

Тут Ісус вже конкретно говорить про те, що один з Дванадцятьох учнів Його зрадить. Як відреагували на це учні? По-перше, у вірші 22 написано: “Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить”. Хоча учні довгий час жили разом, мали добре знати один одного, і, здавалося, вже не могло лишитися ніяких секректів один від одного, вони навіть не здогадувалися, що це Юда. У відповідь на слова Христа про зрадника, вони не показали пальцями на Юду і не сказали: “Ну, звісно, ми знаємо, хто це. Це – Юда, Юда – зрадник!” Юді вдалося такий довгий час приховувати від інших учнів своє справжнє обличчя.

По-друге, учні насправді не були впевнені навіть у собі. В Мт.26:20-24 написано, що кожен з них почав запитувати: “Чи не я, Господи?” Насправді, це дуже добре запитання, тому що нам потрібно постійно перевіряти себе. Ми можемо думати, що учні – Апостоли, не могли так опуститися. Ми іноді думаємо, що пастори чи ті, хто вже довгий час у Христі не переживають серйозних спокус чи духовної боротьби. Це не так. Усі, насправді, знаходяться в небезпеці, і повинні пильнувати, щоб не впасти.

Петро був дуже допитливий і хотів дізнатися більше про зрадника. Подивіться на вірші 23-26:

23 Один з учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса.

24 Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить.

25 А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це?

26 Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона.

В той час вмочити і подати комусь хліб було проявом особливої поваги. Тут Ісус дає Юді шанс. Він помив його ноги, тепер він виявляє Йому Свою любов. Однак як відреагував Юда?

27 І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше!

Юда не прийняв любові Христа. Після цього, написано, увійшов у нього сатана. Ці слова звучать страхітливо. Але, скоріше за все, зовні цього не було помітно. Не було ніяких спецефектів, на кшталт як якась страшна істота з рогами входить в Юду. Що ми бачимо, що учні нічого не помітили і знову нічого не зрозуміли. Диявол робить більшість своїх брудних справ таємно, “під прикриттям”. В книзі “Банальність зла” єврейська кореспондент Ганна Арендт описує свої спостереження над нацистом Ейхманом, який керував відділом, відповідальним за страту євреїв. Після другої світової війни його піймали та судили в Ізраїлі. Він був повинен у смерті мільйонів євреїв. Що вразило її, так те, що він не виглядав як злочинець. Це був звичайний чоловік, вже досить літних років, якого, здається, навіть не мучила совість. У своїй книзі вона дивується, як банально може виглядати зло. Що злочинці, повинні в смерті мільйонів, не виглядають як диявол, а як прості добропорядні громадяни. Юда ще продовжував виглядати як один із учнів. Але дуже скоро прийде його тяжкий кінець. Коли після смерті Ісуса він зрозумів, що накоїв, то не зміг прийняти Боже прощення, бо не прийняв любові Ісуса, не зміг пробачити себе і повісився.

Ісус сказав Юді: “Що робиш, роби швидше!” Ісус добре бачив та знав, яке зло лежить в серці Юди. І все ж, він любив Його і давав йому останній шанс, останню можливість усвідомити гріх та розкаятися. Але що зробив Юда?

30 Отже, взявши той шматок хліба , він відразу вийшов. Була ніч.

Юда пішов зраджувати Христа. Він пішов у темряву. Тема Юди Іскаріота це не та тема, про яку багато говорять чи люблять говорити. По ній рідко проповідують на конференціях. Але ці події дуже добре показують, як легко впасти, і як важко потім підніматися. Ісус дивиться на нас і бачить темні, дуже темні сторони нашого серця, наші гріхи. Ісус знає про нас такі речі, що якби вони відкрилися іншим, нам було б дуже соромно. Він знає все це, і все одно любить нас. Тому не відикидайте Божу любов, як Юда.

Приклад Юди показує, що в нашому християнському житті недостатньо ні гарного навчання, ні гарного прикладу. Юду навчав Сам Господь Ісус три з половиною роки. Чи може бути кращий вчитель Біблії на світі? Чи краще вчення? Юда бачив приклад Ісуса протягом трьох з половиною років. Але цього виявилося недостатньо. Ви можете ходити в гарну церкву, де правильно та добре проповідують та навчають, у Вас може бути прекрасний вчитель Біблії, Ви можете спостерігати за гарними прикладами віри братів та сестер, але якщо Ви повністю не віддасте своє життя Христу, у Вас нічого не вийде, і раніше чи пізніше у Вашому житті віри станеться трагедія.

Звернемося до віршів 31-32:

31 А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його!

Відхід Юди запустив незворотній процес. Юда мав привести охорону, яка заарештує Христа, потім буде суд, смерть на Хресті, воскресіння та вознесення. Ісуса чекали великі страждання. Але в цей час він дивився на славний кінець, на перемогу над дияволом та смертю. Це був акт віри Ісуса. Наразі його очікували дуже темні події: зрада учнів, суд, страждання, смерть. Якщо думати та концентруватися лише на цьому, то можна зійти з розуму. Але Ісус знав, що страждання минуться, і наступить час слави.

В Кол.3:2-4 ап. Петро говорить, що те ж саме справедливо і для нас:

2 Думайте про горішнє, — не про земне.

3 Адже ви померли, і ваше життя поховане з Христом у Бозі.

4 Коли з’явиться Христос — ваше життя, тоді й ви з’явитеся з Ним у славі.

Коли перед нами труднощі, у нас є два варіанти. Перше, це намагатися втекти від них. Але в цьому грішному світі коли ми втікаємо від одних страждань, то лише попадаємо в інші. Другий шлях – це пройти їх. Ми маємо знати, що наші страждання – не вічні. За ними буде слава. Для цього другого шляху потрібна віра, тому що цієї слави може бути не видно в стражданнях. Тому краще не концентруватися на стражданнях, а концентруватися на тому, що Бог робить через них у нашому житті.

Звернемося до віршів 33-34:

33 Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу.

34 Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як. Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного.

Коли Христос був фізично присутній з учнями, Він гасив усі конфлікти. Але коли Він залишить їх, то в стосунках між учнями могли виникнути серйозні проблеми. І тут Ісус дає їм заповідь, причому Він каже: “нову заповідь”. В Мт.22:37-39 Ісус підсумував закон Старого Заповіту в двох заповідях: “любіть Господа … і любіть ближнього свого як самого себе”. Але тут Ісус каже любити один одного як Він полюбив нас. Ви відчуваєте різницю? Яка любов більше: та, якою я люблю себе, чи та, якою Ісус любить мене? Звісно, Ісус любить мене незрівнянно більше, ніж я люблю себе. Є багато проявів любові між християнами. Її видно навіть через такі прості речі як тепле привітання, спілкування, гостина. Єдине, ми маємо пам’ятати, що немає любові в ізоляції. Ви не можете любити інших, самотньо сидячи у своїй кімнаті. Можливо найвищий прояв любові це прощення. Ісус любив Юду, який видав Його. Ісус любив Петра, який відрікся від Нього.

Любов один до одного визначає наше учнівство. Ісус каже у вірші 35:

35 З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою.

Ви самі і люди зовні можуть перевірити, чи дійсно Ви – учні Ісуса по тому, як ви любите братів та сестер. Невіруючі не читають Біблію, не знають теологію. Єдина біблія, яку вони читають – це коли дивляться на стосунки в церкві. У кожного є брати та сестри, яких любити легко, але є і такі, кого любити важко. І тут є добра порада: почніть молитися за них і Бог почне працювати в їх житті, і головне, у Вашому серці щоб змінити стосунки до них.

Звернемося до віршів 36-38:

36 Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди Я іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше.

37 Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу.

38 Відповідає йому Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

Тут диявол вже атакує іншого учня Ісуса – Петра. В Лк.22:31-32:

31 Сказав же Господь: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

Звісно, Петро не збирався зраджувати Ісуса. Ба більше, він вважав, що був готовий покласти за Нього свою душу. Проблема була в тому, що Петро не дуже добре знав себе. Він думав, що може покласти життя за Христа, тоді як насправді не міг. Коли питання стало ребром, і потрібно було готовим віддати своє життя за Ісуса, Петро зрікся Ісуса тричі, щоб зберегти своє життя. Ісус знав, що Петро не встоїть і зрадить Його. Але Ісус продовжував любити Його. Коли Петро усвідомив, що сталося, він гірко заплакав. Не повісився, як Юда, але гірко заплакав. Це були сльози розкаяння, самовперненість Петра була зламана. Після цього Петро змінився. Тепер він був готовий прийняти страждання за Ісуса. За переказами, Петро був страчений за імператора Нерона.

На завершення давайте прочитаємо ключовий вірш: “Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного”.Любов має велику силу змінювати людей. Хай Господь допоможе нам коритися цій заповіді і любити один одного.

(п. Яків)