Вивчення Біблії: Проповідь “Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!” (Від Івана 7:25-52)

Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!

Від Івана 7:25-52

Ключовий вірш 7:37 : “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!”

Погляньмо на вірш 25: “Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити?”

Згадуючи проповідь на минулому тижні, нам відомо, що було свято Кучок, одне з трьох головних храмових свят. На це свято з усього Ізраїля приходили чоловіки до Храму, щоб справити службу Богові згідно юдейських канонів. Пам’ятаємо також і діалог братів Ісуса з Ним. Вони радили йому скористатися цим Святом, піти на нього до Єрусалиму і явити себе всьому люду, щоб набути ще більшої слави і впізнаваності. Чи то брати хотіли з цього мати якусь особисту вигоду чи для сім’ї, але, як нам відомо Ісус відмовив їм. Апостол Іван додає до цього і свій висновок: ”Бо не вірували в Нього навіть брати Його!” (Івана 7:5) Його брати не вірували в Нього, як в Месію. Проте в 14 вірші стає відомо, що Ісус все ж таки прийшов в храм – на цей момент, вже пройшло половина свята і почав навчати. Слова Ісуса дуже дивували присутніх. “Як Він знає Писання, не вчившись?” (Івана 7:15б) – говорили вони. 16 Відповів їм Ісус і сказав: Наука Моя не Моя, а Того, Хто послав Мене. 17 Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу Я. 18 Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, і в Ньому неправди нема. 19 Чи ж Закона вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Закона того не виконує. Нащо хочете вбити Мене? (Івана 7:16-19) (історія про зцілення в день суботній слабого)

Отже знову повертаємося до вірша 25-27: “Дехто ж з єрусалимлян казали: Хіба це не Той, що Його шукають убити? Бо говорить відкрито ось Він, і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос? Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.” Тут нам зустрічаються певна група людей, Іван називає їх єрусалимлянами. Варто зазначити, що це було всенародне свято і в Єрусалим прийшли люди з всієї Юдеї. Мабуть вони групувалися за ознакою тої частини Юдеї звідки вони прийшли. Тому не дивно, що декого Іван називає єрусалимлянами, тобто тих, хто скоріше всього проживали в столиці ну і поводилися на правах господарів. За їхньою риторикою ми бачимо, що вони ставляться до Ісуса ніби зверхньо – “Та ми знаємо Цього, звідки Він”. Така собі – столична гордість по відношенню до провінції. Вони проживали в Єрусалимі, очевидно мали зв’язки з релігійною верхівкою – первосвященниками, членами Синедріону, тому володіли інформацією в тому числі, що Ісуса шукають вбити старші. І це підкреслює те, що Ісус був правий, коли говорив, що вони бажають Його вбити. Ну і їхнє ставлення до людини, що за походженням з Галілеї поганської відповідно було негативним, тому вони різкі у своїх висловлюваннях, і тому легко дають свій вирок стосовно Ісуса: “Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли прийде, ніхто знати не буде, звідки Він.” Насправді ж походження Месії було відомо. Про це говорили пророки. Книжники і фарисеї це досліджували і тому не могли цього не знати і не вчити цього народ. І тому формулювання єрусалимлян дуже дивне, а як на мене просто упереджене стосовно саме Ісуса. І тому для наочності я приведу 2а приклада, де в Старому Заповіті чітко говориться звідки має прийти Месія, але зупинятися на цьому не будемо бо це окрема тема для дослідження. Отже 1. Міхей 5:1: “А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.” 2. Ісая 8:23 – 9:1: “Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів. Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!”

Вірші 28-29: “І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте. Я знаю Його, Я бо від Нього, і послав Мене Він!”

Бачимо, що Ісус продовжує говорити про Себе, як Того, Хто був посланий Небесним Батьком. Цікаво, як Він реагує на слова опонентів: Він говорить “І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я”. Але далі Його Слова показуютю, що їхнє розуміння: “Ким Він є – хибне”. Він називає Батька “Правдий” і ми читаємо поміж строчок, що: “а ви ні, ви брешете”. Чому? Бо вони не знають Небесного Батька. Ба більше вони шукають свого, а служінням Богу прикриваються. Ісус не так. Ісус – це відкритий лист від Бога до людей. Блага звістка це не суперечка, чи правильно чи неправильно – це те, що потрібно прийняти, щоб спастися. Ісус абсолютно підкоряється Волі Батька. Він являє світові справи Батька. Він у всьому прославляє Батька. І на Хрест Він іде по Волі Батька. Наш Ісус є наш Спаситель. Він наш Месія! Амінь!

Вірші 30-32: “Тож шукали вони, щоб схопити Його, та ніхто не наклав рук на Нього, бо то ще не настала година Його. А багато з народу в Нього ввірували та казали: Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей? Фарисеї прочули такі поголоски про Нього в народі. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою службу, щоб схопити Його”

В цих віршах ми бачимо, що слова Ісуса не сподобалися його опонентам. Їм було не приємно чути правду, що саме вони не знали Бога. Та й той факт, що Ісус говорить, що Він прийшов не від Себе, а послав Його Батько в очах юдеїв – це смертельний гріх, це Богохульство. Він опонує прямо системі. Він зцілює людину в суботу і приводить аргументи, що в цьому справджується заповідь Божа з Закону Мойсея. Він говорить авторитетно і з глибокими знаннями Писання і при цьому вказує що Його Вчитель Сам Бог. Це протирічило принципам викладання Закону в ті часи. Це могли робити лише учні, що належали до певних равиністичних шкіл. В кінці кінців Він вказує на те, що вони не вірили Мойсеєві, бо той писав про Нього. Тому зрозуміло, чому вони намагалися Його схопити. Проте їм цього так і не вдалося. Говориться, що не прийшов час для того. В цьому ми бачимо, що все залежить від волі Бога. Саме Батько визначив час коли Ісус мав понести всі страждання в тому числі і осуд на хресті. Саме Батько є архітектором нашого спасіння, а виконавцем цього став Його улюблений Син Ісус Христос. І тому жодні людські/плотські бажання не могли заперечити цьому.

Також ми бачимо, що інші учасники свята, скоріше всього це паломники з інших місць юдейської країни навпаки ставилися до Ісуса з прихильністю. “Коли прийде Христос, чи ж Він чуда чинитиме більші, як чинить Оцей?” Бачимо, що Ісус являв багато чудес серед народу і народ вбачав в цьому, що Його служіння – це служіння Месії. Вони дивувалися тим Божим справам, що чинив Він і багато з них увірували в Нього. (Ісус приводить саме цей аргумент для учнів Івана Хрестителя, коли ті спитали чи Він Месія. Матвія 11:2-5).

Такий розвиток подій звичайно не сподобався первосвященникам і фарисеям, які до речі зазвичай ворогували між собою, бо мали багато розбіжностей, але коли мова зайшла за Ісуса, то тут вони об’єднали свої зусилля і послали своїх вартових щоб вони схопили Ісуса і привели Його до них.

Вірші 33-36: “ Ісус же сказав: Ще недовго побуду Я з вами, та й до Того піду, Хто послав Мене. Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете… Тоді говорили юдеї між собою: Куди це Він хоче йти, що не знайдемо Його? Чи не хоче йти до виселенців між греки, та й греків навчати? Що за слово, яке Він сказав: Ви будете шукати Мене, і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?”

Отже сам факт того, що дехто з народу увірували в Ісуса як Месію, спонукав юдейську владу діяти і вони послали до Нього храмову сторожу, щоб Його арештувати. Але слова, які вони почують від Ісуса приведуть їх в стан невизначеності та сум’яття. Ісус говорить, що, насправді, Він вже скоро піде до Того Хто Його послав. Він говорить, що навіть якщо вони забажають Його шукати – вже не знайдуть, бо місце куди Він йде не буде для них доступним. Тоді юдеї почалу думати, що Ісус йде до юдейської діаспори поміж греків. Цю ж думку Ісус повторює в 8 главі від Івана в 21 вірші, там Він говорить: “І сказав Він їм знову: Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете… ” Тоді юдеї почали думати, про те, що Ісус хоче себе вбити і покинути цей світ.

Ісая 55:6: “Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!”

Ісус був поруч з юдеями. Син Божий вчив посеред народу. Сам Бог через Сина являв Себе людям. Ось шанс прийти до Бога і бути з Ним. Яка ж епічна втрата не скористатися цим! В 8 главі в 24 вірші Ісус наголошує саме на цьому: “Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах.” Брати і сестри це важливо пам’ятати. Господь Ісус є Той Хто віддав своє життя, щоб ми не померли в своїх гріхах.

Тож, що має Ісус на увазі, коли говорить що йде до Того, Хто послав Його і буде в тому місці, куди не може прийти будь-хто?

Відповідь на це питання ми знаходимо в спілкуванні між Ісусом і Його учнями.

Івана 13:36-37: “ А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!”

Івана 14:1-6: “Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. А куди Я йду дорогу ви знаєте. Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.”

Слова які говорить Ісус настільки красномовні, що навіть не потребують якогось додаткового коментаря. Ісус іде в оселю до Батька і готує шлях для кожного хто прийме Його своїм Спасителем. Ісус це дорога якою ми можемо прийти до осель Небесного Отця! Амінь?!

Івана 7:37-39: “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.”

У вірші 37 ми знаходимо, що Ісус кличе до всіх присутніх: ”Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!” Тут говориться, що Він почав кликати людей в останній великий день свята. Як ми вже говорили раніше, свято на яке прийшов Ісус називалося святом Кучок або Суккот, ще його називають «Час нашої радості». Під час цього свята народ живе в кущах (суккот) протягом семи днів, згадуючи Боже заступництво і захист під час тих 40 років, які Ізраїль провів у пустелі, і таким чином прославляли Його доброту.

Левіт 23:40 сказано: “ І візьмете собі першого дня плоду гарного дерева (вид цитрусових), пальмові віття, і галузку многолистого дерева та припоточних тополь, і будете веселитися перед лицем Господа, Бога вашого, сім день.”

Ми пам’ятаємо про те як Він звільнив їх з єгипетського рабства. Про те як Він годував їх з своєї руки Манною з Неба. Як Він вгамовував їхню жагу зі Скелі. Як боронив їх від амаликитян. Дав свій Закон через Мойсея. Вступив з Ними в заповітні стосунки. Одним словом дарував їм свою милість і спасіння. Тому вони мали пам’ятати це і веселитися, радіти, що Бог завжди з ними.

Ще Суккот називається святом останнього збору врожаю («свято збирання плодів наприкінці року”). І під час цього свята євреї дякують Богові за те, що Він дарував їм врожай, а також моляться за наступний. І ось ця молитва, а більше це церомонія, вона як кульмінація, відбувається останнього сьомого дня. Цей день називається “Ошана Раба” або “Великий день”. Цього дня ізраїльськи священики черпали воду з джерела Сілоам. Потім вони акуратно проливали її, молячись про дощ для врожаю наступного року.

Цікаві деталі: під час походу священика до джерела Сілоам, Бога прославляли левити словами з Псалма 117: 19-21. Але іронія в тому, що в цьому ж Псалмі в 22 вірші говориться про наріжний камінь, якого відкинули будівничі. Як ми знаємо – наріжний камінь це Ісус Христос. Також у священника було дві чаши під час церемонії. Одну з них як ми говорили, він наповнював водою, а іншу наповнював вином. Він проливав їх в храмі в 2а золоті резервуари. І є думка, що коли ці дві чаши проливаються, то вказують на смерть Ісуса. Ми знаходимо це Івана 19:34 : “та один з вояків списом бока Йому проколов, і зараз витекла звідти кров та вода.” Також ці дві чаши, як толкують равини символізують гнів Божий і Його милість. Ісус прийняв на себе гнів Божий і явив через свою добровільну жертву милість Божу. Ну і ще один цікавий факт: коли євреї молилися за врожай в цей Великий день/останній день свята то читали пророка Ісаю 12:3-4 “І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел! І скажете ви того дня: Дякуйте Господу, кличте Імення Його, сповістіть між народів про вчинки Його, пригадайте, що Ймення Його превеличне!” Ці вірші вказують на духовні плоди, на те, що Слава Божа буде ширитися далеко за межі Ізраїлю і багато народів дізнаються про Бога Творця.

Тому трішки розуміємо, чому під кінець церемонії Ісус вийшов і почав кликати, говорячи: “Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.” Ісус, як говорить Ісая, це черпати воду з спасених джерел, це Той від Кого джерело спасіння. Ісус це той хто дає джерело живої води для спраглого грішника. Люди сиділи в куренях, бо справляли старозаповітний Суккот. Ісус же говорить, прийшла пора вийти з куренів і прийти безпосередньо до Бога. Ось Він тут. Ісус це Месія!

Погляньмо ще раз на вірш 38: “ Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його.” В 4 главі в 14 вірші в розмові Ісуса з самарянкою, ми знаходимо точно те саме, але додатково ще, дещо важливе. Я нагадаю це слово: “А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.” Тут говориться про те, що хто прийде до Нього і буде пити воду, яку дає Він, той матиме вічне життя.

Що ж це за джерело живої води? Відповідь на це питання ми знаходимо в 39 вірші: “Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений.” Отже це Дух Святий, якого обіцяє Ісус кожному хто увірує в Нього.

Iван.16:7: “Та Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його.” Ісус говорить, що прихід Духа Святого напряму залежить від Його відходу до Небесного Батька. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений. Смерть на хресті і Воскресіння Ісуса це те, що було ключем до приходу Духа Святого на землю. Ріки Живої Води пролилися з Небес на цей світ, бо Ісус виконав Волю Бога і віддав своє життя.

І дійсно, в день П’ятидесятниці, на п’ятдесятий день після Його Воскресіння, як і обіцяв Ісус, Бог проливає на своїх апостолів Святого Духа. Ці перші, сповнені Духа Божого віруючі, були першими плодами Божої жатви, що розпочалася в Новій Божій Історії. За ними, як сніжний ком, число тих хто прийняв Духа Святого почало зростати не тільки серед юдеїв, а й далеко за межами Ізраїлю серед всіх народів та в усі часи і аж до сьогодні. Ріка Води Живої, що тече від Божого престолу в Світ несе в собі зцілення, спасіння і вічне життя кожному, хто прийняв Ісуса Спасителем.

Свято кучок – свято врожаю! Але Ісус говорив про врожай Божий. Ісус пророкував про жнива душ людських. Його смерть і воскресіння, а також прихід і дія Духа Святого забезпечили це. Брати і сестри, кожен хто тут – це праця Божа. Це робота Духа Святого. То ж Славимо нашого Господа Ісуса Христа, хто звершив і відкрив шлях до спасіння кожного з нас! Амінь?!

Івана 7:40-41: “А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк! Інші казали: Він Христос. А ще інші казали: Хіба прийде Христос із Галілеї?”

Слова Ісуса вражали. Одні з народу вважали Його пророком, інші Христом, а ще інші навпаки не приймали Його вчення. Але точно було відоме одне – люди, що чули Ісуса не залишалися байдужими до Нього. Фарисеї метушились і панікували, дехто, як Никодим намагалися захистити Ісуса, а дехто сміло вірував в Нього і слідував за Ним, як Його учень. Брати і сестри сьогодні ми тут, бо ми вибрали бути учнями Ісуса, щоб слідувати за Ним і проповідувати Слово Боже. Наша країну захлестнула біль і горіч від страшною війни, яку розв’язали росіяни. Молимося щоб Господь дав нам перемогу і мир. Молимося, щоб українці повернулися лицем до Бога Творця. Молимося, щоб українці прийняли Ісуса Христа глибоко, як свого Спасителя. І Жива Вода, що тече від престолу благодаті Божої оживила, зцілила і врачувала наш народ.

Івана 7:37: “А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є!”

(п. Джентельмен)