Вивчення Біблії: Проповідь “Ісус – дорога, правда і життя” (Від Івана 14:1-14)

ІСУС – ДОРОГА, ПРАВДА І ЖИТТЯ

Від Івана 14:1-14

Ключовий вірш 6 : “Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене”

Сьогодні я хотів би почати з питання. Питання буде таке: «якби вам потрібно було ідентифікувати себе з допомогою 3-5 слів, які слова ви б обрали?» Напевне, серед слів, які багато хто з нас обрав є слово “християнин”. Але що це за слово і звідки воно взялося? Якщо ми відкриємо книгу Дій, то побачимо, що вперше це слово вживається аж в 11 розділі, коли пройшло вже більш як 10 років від дня П’ятидесятниці. Більше того, це не віруючі себе так назвали, це було прізвисько, яке вони отримали від невіруючих.

А як тоді учні Христа називали самих себе? Вони називали себе послідовниками Дороги (Дії.9:1,2). Бути учнем Ісуса означало для них слідувати за Ним Його дорогою. В часи СЗ “дорогою правди” називали Закон. Слідувати дорогою правди — означало жити у відповідності до Божих заповідей. Але в Ісусі Христі Його учні знайшли для себе “нову і живу дорогу” (Євр.10:19-20). Ця дорога — не список правил чи принципів для життя, а сам Христос. Тому що Ісус не вказує нам шлях, Він Сам є шлях. “Я є дорога, і правда, і життя!”, каже Ісус в уривку, який ми вивчаємо сьогодні. “Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене”.

Тож нехай Господь помилує нас, щоб нам пізнати Христа, щоб через Нього нам приходити до Бога, через Нього знати Бога і в Ньому мати життя. Нехай Господь благословить нас зараз, коли ми приступаємо до Його слова, щоб на кожне Його слово, на кожну обітницю чи веління ми мали віру щоб відповідати: “так!” і “амінь!”

Давайте звернемося до нашого уривку. Подивіться вірші 1-4: “Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте. У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були. А куди Я йду, ви дорогу знаєте”.

Розділ починається з того, що Ісус звертається до учнів зі словами підбадьорення. Чому вони потребували цього? Відповідь ми можемо знайти в попередньому розділі. Учні мали усі підстави тривожитись, адже щойно Ісус повідомив, що один із них невдовзі зрадить Його (13:21). Інший учень, Петро, зречеться Христа ще до того, як заспіває півень (13:38). Врешті решт Ісус говорить їм про власний відхід: Він покине учнів і вони не можуть піти за Ним. “ Діти, — каже Він, — Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу” (13:33). Учні бачили, як сильно все це гнітить і тривожить самого Ісуса і це не могло не передатися їм, навіть якщо вони не все зрозуміли з Його слів.

“Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте”, каже Ісус, щоб підтримати учнів. Іншими словами Він каже: “хоча я полишаю вас, і дуже скоро ви зустрінетеся зі зрадою, гоніннями і страхом, але довіртеся Мені і довіртеся Богові. Все йде, як має бути ”.

В цьому уривку євангеліст Іван показує нам Ісуса в Якого учні мають вірити так само, як вони вірять в Бога. Чому? – Тому що Він і є Бог. Справи Христа – це справи Божі, Його слова – це Божі слова. Ісус – не просто Вчитель, друг чи приклад для наслідування. Він – об’єкт нашої віри. На Нього спрямовані наші очікування. Йому ми молимося. Йому ми коримося. Його славимо. Якщо Він говорить “нехай серце вам не тривожиться!” то хіба нема у Нього вагомих підстав для цього? Звичайно, є! Так само, як учні, ми часто не розуміємо, що відбувається навколо і чому. Так само, як учні, ми зустрічаємося з різними загрозливими обставинами життя. Де нам взяти сили, щоб не дивлячись на усі ці обставини, жити, як учні Христа? – Як Ісус казав учням, так Він і нам каже сьогодні: віруйте в Бога і віруйте в посланого Ним Ісуса Христа. В цьому наше спасіння і наше життя (Ів.17:3). Амінь!

Далі у віршах 2-3 Ісус пояснює учням, чому вони не повинні тривожитися і який плід принесе Його відхід: “У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були”.

Про який дім Отця говорить Ісус? Що за оселі Він там готує? Куди Він відправляється і коли повернеться? В нас виникає багато питань, коли ми читаємо ці вірші, чи не так? Це дуже добре, коли у нас виникають питання до Біблії.

Насправді, існує декілька можливих пояснень цього тексту. Напевне, найбільш популярне з них каже, що Ісус має на увазі віддалене майбутнє, коли Він прийде вдруге і кудись забере віруючих. Однак, я думаю, що Ісус говорить тут не про якісь кімнати на небі, куди Він колись збирається взяти віруючих. Саме так, буквально, Його слова зрозуміли учні і, як бачимо, помилилися. Власне, це досить часта картина в Євангелії від Івана: Ісус щось говорить, Його слова сприймають буквально і помиляються. Пригадайте, наприклад, Никодима і слова про народження згори. Або жінку з Самарії і слова про живу воду. Або учнів і слова Христа про зруйнування храму і його відновлення за три дні. Справжнє значення слів Ісуса відкривається учням значно пізніше, після Його смерті і воскресіння. Так само і тут.

Але загальний контекст цього розділу підказує, що Ісус тут говорить не про небесну архітектуру, не про якісь подорожі і переміщення, а про Бога і стосунки з Ним, які ми, віруючі, маємо через Ісуса Христа. Вірте в Бога і в Мене вірте, каже Він нам.

Говорячи про Свій відхід і повернення, Ісус має на увазі Свою смерть і воскресіння. Оселі, про які говорить Ісус – це не якісь кімнати, це та близькість, ті стосунки, те вічне життя в Божій присутності, яке стало можливим і яке ми маємо через смерть і воскресіння Сина Божого. Своєю смертю і воскресінням Господь Ісус спустошив ад і заселив небеса, тому ап. Павло в Еф.2:5-6 також каже, що Бог нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, і воскресив разом з Ним, і в Христі посадив на небесах.

Далі, у вірші 4 Ісус каже: “А куди Я йду дорогу ви знаєте”. Виявляється, учні вже знали шлях до дому Небесного Батька. Можливо вони ще не усвідомлювали цього, але вже мали усе необхідне. Бо якщо Дорога — це, як ми побачимо далі, сам Ісус, то хто, як не учні, яких Він обрав, яким Сам відкрився, які чули усі Його слова і бачили усі Його справи могли знати Його?

Проте, як бачимо, учні ще не розуміють, про що говорить Ісус. Хома у 5 вірші говорить: “Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. [Тож] як можемо знати дорогу?” Хома сприймає слова Ісуса буквально. Він думає, що Ісус говорить про якийсь маршрут і не розуміє, як можна знати шлях, якщо не знаєш кінцевої мети.

До слова, таку саму структуру тексту ми бачимо далі в розмові з Филипом. Ісус каже: відтепер ви знаєте Отця і бачили Його, на що Филип відповідає: «Господи, покажи нам Отця».

І в одному і в іншому випадку Ісус заявляє, що учні вже дещо мають, вже дещо знають. Вони знають дорогу до Отця. Вони бачили Отця. Хоча самі учні цього ще не усвідомлюють. І це нагадує нам про те, як часто ми також навіть не усвідомлюємо, як багато ми вже отримали в Ісусі Христі, а не знаючи, не користуємося цим. Так ніби у вас є банківський рахунок і на ньому величезна сума, але ви навіть не здогадуєтеся про існування цього рахунку і змушені тяжко працювати, щоб жити. Тому Павло молиться за віруючих в посланні до Ефесян, щоб Бог дав нам Духа мудрості й відкриття і відкрив нам очі серця, щоб ми знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих, яка неосяжна велич Його сили в нас (Еф.1:17-19). Нам ще так багато потрібно пізнати про себе самих і про Бога, який покликав нас в Ісусі Христі. Нехай допоможе нам в цьому Господь.

Як Ісус відповідає Хомі? Вірш 6: “Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене”.

Ось вона відповідь: Ісус має на увазі не подорож і не кімнати. Він має на увазі Себе. І хоча дорога, правда і життя – це такі різні речі, але вочевидь Ісус говорить про щось одне. Він говорить про Бога, Який стає досяжний і близький для нас в Ісусі Христі. Про Бога, Якого ми пізнаємо в Ісусі Христі. Про Бога, який через Христа дає нам вічне життя.

Не так давно син запитав мене: «тато, а навіщо потрібне вічне життя?» Дивовижне запитання, чи не так? Як би ви відповіли на нього? Для того, щоб на нього відповісти, потрібно спочатку відповісти на питання: «а що таке вічне життя?» Часто про вічне життя думають, я про дуже довге життя. Якщо це дуже довге життя ще й не сильно відрізняється від того, що ми бачимо навколо себе з усіма тими бідами та проблемами, то не дуже вже його й хочеться, чи не так?

Але, коли Біблія говорить про вічне життя – то це не стільки про тривалість (як довго), скільки про якість. Ісус в Ів.17:3 каже: «Вічне життя є те, щоби знали Тебе, єдиного істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, — Ісуса Христа». В Біблійній мові, та й в нашому повсякденному житті, знати когось – це не просто знати якісь факти з біографії. Знати когось – це мати з ним стосунки, мати особистий досвід спілкування і взаємодії. Але чи можна мати стосунки з Богом? Дивовижно те, що через Христа це стає можливим. В Христі ми пізнаємо єдиного і істинного Бога і маємо стосунки з Ним.

Це добре видно у віршах 8-11. Филип просить Ісуса показати йому Отця, а Ісус відповідає: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені?»

Ісус говорить Пилипу про ту дивовижну єдність і любов, яка поєднує Отця і Сина і яка виливається в словах і вчинках Сина (11). Вчення і вчинки Христа, які роблять Його стосунки з Отцем явними і видимими. Це дуже добре зрозуміли, наприклад Никодим (3:2), або сліпороджений, якому Ісус повернув зір (9:31-33). Це стосунки, які несуть цьому світу зцілення і звільнення. І це стосунки, до яких Ісус запрошує і Своїх учнів. Він заохочує Своїх учнів приходити до Отця в Його імʼя і просити з впевненістю, що Отець почує і відповість.

Подивіться вірші 12-14: «Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, — навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця. І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині. Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, — Я те зроблю».

Слова «в імʼя Ісуса Христа», які ми часто додаємо в кінці молитви, це не якась магічна формула, без якої молитва не працюватиме. Просити в імʼя Ісуса – означає просити від Його імені і за Його дорученням. Як це стало можливим? – через Христа!

Чи ж це не дивовижно? Святий Бог, Єдиний Який має безсмертя і живе в неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може (1Тим.6:16) в Ісусі Христі став близький і пізнаваний для нас. Бог, Який завжди був схований за завісою в святині, куди звичайна людина ніколи не могла потрапити, в Ісусі Христі гостинно відкрив двері Свого дому кожному, хто вірує. “Тому, брати, — каже автор послання до Євреїв, — маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса — новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, — і маючи Великого Священика в Божому домі, приступаймо зі щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від недоброго сумління, обмивши тіла чистою водою” (Євр.10:19-22).

Смерть Христа, Його тіло розіп’яте на хресті за нас, Його кров, пролита за нас стала новою і живою дорогою. Шлях відкритий. В Христі ми маємо доступ до престолу благодаті, де усі наші провини пробачені а гріхи омиті. Амінь!

Тому питання, яке стоїть перед кожним із нас, це «чи йдеш ти Дорогою, єдиною Дорогою до Отця, якою є сам Господь Ісус?» Єдиний спосіб потрапити кудись з допомогою Дороги — це йти нею. Єдиний спосіб перейти від мізерного життя в гріху і марноті до слави Отця — це довіритися Христу, впокоритися Йому і слідувати за Ним через все своє життя. Амінь!

Нехай Господь помилує нас, щоб ми слідували Дорогою Христа, щоб ми бачили своє життя і світ у світлі Правди Христа. Щоб Життя Христа наповнювало нас і ми були сміливими служителями Євангелії Христа в цьому поколінні тут, в Україні і для всього світу. Амінь!

“Йди вслід за Мною (Мат.9:9). Я дорога, правда і життя (Ів.14:6). Без дороги годі йти, без правди годі що пізнати, без життя годі жити. Я дорога, якою ти повинен йти, правда, якій ти повинен вірити, життя, на яке ти повинен сподіватися. Я дорога безпечна, правда непомильна, життя нескінчене. Я дорога найпростіша, правда найвища, життя правдиве, життя несотворене”. (Тома Кемпійський 56)

(п. Йонатан)