Вивчення Біблії: Проповідь “Іди — син твій живе!” (Від Івана 4:43-54)

ІДИ, — СИН ТВІЙ ЖИВЕ!

Від Івана 4:43-54

Ключовий вірш 50 : “Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов”

В минулому уривку ми вивчали, про духовне пробудження, яке сталось серед самарян, як в них був Ісус. Спершу увірувала жінка, яку Ісус зустрів біля криниці Якова, потім по її свідченню інші мешканці міста Сіхар, потім після їх особистого спілкування з Ісусом вони засвідчили, що справді Спаситель Він світу! Але шлях Ісуса продовжувався, бо як ми пам’ятаємо з початку цього розділу, йшов Він з Юдеї в Галілею.

Подія описана в 4:43-54 явно називається другим знаменням Ісуса. Взагалі в Євангелії від Івана, Іван виділяє 7 чудес – 7 ознак, які чинить Ісус. Він відібрав їх з багатьох чудес. Чому ж саме ці чудеса? Він хотів, що вони в повноті відкрили нам Хто ж такий Ісус. Чому ж це так важливо? В кінці Євангелії Іван підсумовує і дає відповідь: Івана 20:30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. 31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його! Ціль – щоб ми ввірували в те Хто є Ісус. Він є Христос тобто обіцяний Спаситель Син Божий. І віруючи в Нього, щоб ми мали життя в Ім’я Його. Отже, кожне знамення по нам по-новому відкриває Ісуса і збагачує нашу віру.

Давайте подивимось на вірш 43,44 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею. 44 Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй. Тут знову Іван, як і в 40 вірші говорить, що після двох днів перебування в Самарії Ісус пішов до Галілеї. Власне Ісус пішов до Галілеї, тому що хотів уникнути передчасного конфлікту з фарисеями через ріст Його популярності. Про це Іван нам говорить на початку розділу. Тобто Ісусу, потрібно було піти туди де про Нього менше говоритимуть. І ми бачимо, що Іван тут вставляє коментар, що Ісус Сам свідчив, що не має пошани пророк у вітчизні своїй. Цими словами він пояснює, чому Ісус пішов саме до Галілеї.

В кінці другого розділу говориться, що коли Ісус був на святі в Єрусалимі, то багато хто увірував в Ім’я його, бачачи чуда які Він чинив. І якраз в 45 вірші згадується, що серед цих людей були галілеяни: А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Взагалі в Євангелії від Івана мало говориться про служіння Ісуса в Галілеї, як про це говорять інші євангелісти. Тут в основному описане служіння Ісуса в Юдеї – в Єрусалимі. Коли ж ми читаємо інші Євангелії, то бачимо, що на початку служіння Ісуса, як Він прийшов до синагоги в Своєму рідному місті Назарет, то там не прийняли Його слів. Вони спокушались тим, що вони знали Його Самого і Його рідних: Мт.13:55-57 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда? 56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм! Але зараз Іван говорить, що галілеяни прийняли Його, бо бачили чуда Ісуса в Єрусалимі.

Давайте подумаємо чим відрізнялась реакція самарян і галілеян. Іван не говорить чи Ісус робив якісь знамена і чудеса в Самарії. Єдине, чудо про яке говориться – це те, що Ісус показав жінці-самарянці, що знає про неї все. Інші самаряни увірували Ісуса по слову жінки, яка свідчила про Нього. А коли вони особисто зустрілись з Ісусом, то сказано: 41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його. 42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу! Отже вони повірили в Ісуса в те Хто Він, через слово Його. А, що галілеяни? Вони прийняли Його, бо бачили чуда. Іван звертає нашу увагу на цей факт, бо потім Господь дає оцінку такій вірі галілеян. Оцінку з якої нам стає зрозуміло – а як Він хоче щоб ми ввірували в Нього.

Давайте подивимось далі на віріші 46,47 сказано: Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі. 47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Ми бачимо, що Ісус знову прийшов у Кану Галілейську, туди, де на весіллі Він перетворив воду на вино. То було перше чудо Ісуса, перша ознака і через нього Його учні увірували в Нього. На тому весіллі Ісус поводився як Господар бенкету, як Той, Хто має владу. А зараз до Ісуса в Кану прийшов царедворець із Капернауму. Ми бачимо, що він подолав значну відстань, щоб дістатись Ісуса – десь 30 – 35 кілометрів. В нього була біда – його син сильно хворів і зі слів батька вже був близький до смерті. Серце цього чоловіка було розбите через страждання його сина. Можна не сумніватись, що при своєму положенні він перепробував багато варіантів як зцілити сина, але все це не діяло. Син умирав.

Очевидно, що слухи про чудеса Ісуса в Єрусалимі розійшлись по Галілеї і дійшли Капернауму. І в цього чоловіка з’явилась надія, що Той, хто чинив чудеса в Єрусалимі може зцілити і його сина. Коли царедворець прийшов до Ісуса, він благав, щоб Ісус пішов з ним до Капернауму і зцілив його сина. Чи Ісус, коли небудь відмовлявся зцілити тих, хто благав Його? Ні, Він ні кому не відмовляв, а Іноді Сам перший приходив і питав: Хочеш бути здоровим?

Що ж Ісус відповів царедворцю на його прохання? 48 Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“ Для вас ці слова не звучать як докір? Чому Ісус відповів йому так? Давайте подумаємо.

Чи завжди Ісус давав одразу те, що в Нього просили? Ні. Іноді Він так би мовити спочатку випробовував віру, тим самим кидаючи людині виклик і навчаючи правильного відношення до Ісуса і, що ж таке справжня віра. Згадайте перше знамення Ісуса в Кані, коли на весіллі Його мати попросила щось зробити, бо закінчувалось вино. Як Ісус відповів їй? Чи згадайте сирофінікіякнку, в якої дочка була одержима бісом. Коли вона просила Ісуса, то спершу відповідь Ісуса звучить як відмова, та вона не здавалась і в кінці Він похвалив її віру. Чи коли Лазар захворів, то Ісус не одразу ж прийшов, але лише коли той помер, Він прийшов і воскресив Його, та й інші випадки.

Що царедворець хотів від Ісуса? Він благав, щоб Ісус пішов з ним до Капернаума ці 30 кілометрів і там поклав Свою руку на сина і зцілив його. В очах батька, саме такі дії були потрібні для зцілення його сина. Тобто він вважав, що Ісус має діяти оттак. Це все, що йому було потрібно від Ісуса. Але тоді Ісус каже йому: Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте! Ці слова кидали виклик його вірі і вірі інших галілеян.

Давайте подумаємо, що мав на увазі Господь Ісус, коли казав про увірування. Адже саме віра привела царедворця до Ісуса. Віра в те, що Ісус може чудесним чином зцілити його сина. Чому ж Ісус дорікає?

Тут бачимо порядок який не влаштовував Ісуса: вони вірили і шукали Ісуса лише після побачених чудес. Побачив чудо, тоді віруєш. Це не те, що хотів Ісус.

Чудеса не можуть стати основою для нашої віри. Скільки разів я чув, коли казали: якби Бог мені якось Себе явив, то я б у Нього повірив. Але не треба йти далеко. Часом і в мене були виправдання, чому я не віддано слідую за Ісусом і не роблю того, що Він хоче від мене. А от якби Бог мені послав знамення і Сам дивовижним чином сказав: іди туди і роби те, то тоді б я послухався. Ми чекаємо якогось особливого знамення, щоб повірити. Але чи можуть чудеса бути основою нашої віри? В цьому ж Євангелії сказано Йоан.12:37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували.

А як тоді Ісус хоче? Він хоче щоб ми вірили Його словам. Віра – це впевненість в небаченому на основі слова Божого. Така віра походить від слухання Слова Божого.

Чудо, може лише пробудити інтерес до Ісуса, привести до Нього, але його дія тимчасова. Чудеса забуваються і якщо людина не має особистих стосунків з Ісусом, то й інтерес зникає і віра не заснована на слові Божому теж зника. Через це дехто починає шукати чудес щоб укріпити свою віру.

Ті хто шукає чудеса, шукає чудотворців. Такі люди думають: по молитві чудотворця зцілення може прийти, а по моїй молитві ні. Я не такий духовний. Що Ісус вчить – не шукати чудотворців, а довіряти Ісусу. Вірити в слово Ісуса, яке має владу зробити те що Ісус каже.

Давайте далі подивимось. Чи здався батько? Ні, він далі продовжував благати Ісуса. Давайте подивимось вірш 49 Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“. Хоча Ісус не відповів на прохання царедворця, той продовжував смиренно просити Ісуса піти і зцілити дитину.

Подивіться вірш 50 Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов. Ісус сказав чоловіку, що його син живе, тобто він вже не має вмерти. Він почав одужувати, тому Мені не треба йти. Ти сам іди. Але батько цього ще знав, бо не бачив того. Дивовижно, але слово Ісуса: Іди, — син твій живе! породило в ньому віру, що його син здоровий. Написано: І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, – і пішов. Рим.10:17 Тож віра від слу́хання, а слу́хання через Слово Христо́ве.

Що Господь вчив царедворця через це слово? Довіряти словам Ісуса. Це те що ми навчаємось вивчаючи Писання. Без віри, каже Писання, догодити Богу не можливо.

А, що ще Ісус вчив царедворця? Що слово Ісуса має владу робити те, що Він каже. І тому Іван називає в 54 вірші цю подію не просто чудом, а знаменням. Знаменням Хто такий Ісус. Він – Володар життя. Що Він має владу давати життя по Своєму слову. Також у відповіді Ісуса ми бачимо Його суверенітет: Він вирішує чи йти чи не йти і як саме зцілити. Він хоче, щоб ми довіряли Його суверенітету.

А як же нам рости в вірі? Щоб наша віра росла нам також треба слухати слово Христове. Але не просто слухати. Так можна нескінченно слухати, треба послухатись, покоритись: сказано – і пішов. Кожен такий випадок слухання Христа і послуху буде ростити нашу віру.

Не завжди Господь відповідає миттєво на наші прохання. Іноді має щось статись з нашою вірою, як з вірою царедворця. Але це не значить, що Ісус не чує наші прохання. Лук.18:7,8 7 А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? 8 Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…

Царедворець пішов з вірою, що Ісус зцілив його сина. Можна тільки уявити як не легко йому було довіритись Ісусу і піти самому, адже спочатку він надіявся привести Ісуса до сина. Та все ж він довірився. Ми можемо не сумніватись, що сатана спокушав його сумніватись в словах Ісуса. Він завжди так робить, коли ми вирішуємо щось вірою послухатись Бога. Але милостивий Бог допомагає нам. Він знаходить засоби щоб укріпити нашу віру.

Подивіться що сталось, давайте прочитаємо вірш: 51 А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“. Це було те ж саме слово, що сказав йому Ісус: син твій живе. Це було саме те слово яке йому треба було ще раз почути. Подивіться вірші 52, 53: А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“. 53 Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

Якби він не запитав, коли саме стало краще сину, то це одужання можна було б також пояснити, що так просто сталось, що поки батько ходив по Ісуса, то сину стало краще. Це сталось само собою. Але те, що сину стало легше саме в той час коли Ісус промовив: син твій живе, це вже не могло бути просто збігом. Це було підтверженням, що його зцілив Ісусу. І це стало свідченням для його дому. Сказано, що він увірував сам і весь його дім. Він увірував в те Хто такий Ісус.

Сьогодні ми вчились яка віра вгодна Ісусу – заснована на Його слові. Віра яка слухає і слухається Христа. Віра яка визнає владу Його слова зробити те що Він наказує. Віра, яка вірить в небачене. Віра яка визнає суверенітет Ісуса.

Нехай Господь благословить нас рости в такій вірі. Амінь!

(п. Діма)