Вивчення Біблії: Проповідь “Віра без діл мертва” (Якова 2:14-26)

Віра без діл мертва

Якова 2:14-26

Ключовий вірш 20 : “Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?”

В першій частині розділу Яків вчив нас мати віру в Ісуса Христа як справжнього володаря всієї слави і не зважати на особистості. І зараз він уточнює нам, якою має бути віра. Він використовує для ілюстрації декілька прикладів.

По-перше, він говорить про те, що між справжньою вірою і просто словами така сама різниця, як між тарілкою смачних вареників і цитатою з кулінарної книги. Подивіться вірші 14-17:

14 Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра?

15 Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму,

16 а хтонебудь із вас до них скаже: Ідіть з миром, грійтесь та їжте, та не дасть їм потрібного тілу, що ж то поможе?

17 Так само й віра, коли діл не має, мертва в собі!

Коли хтось потребує їжі чи іншої практичної допомоги, а ти допомагаєш лише словами “грійтесь та їжте”, то такого помічника в народі називають “балабол”. Ніхто не наїсться і не нагріється словами. Хоча, безумовно, бувають ситуації, коли тільки словом і можна допомогти.

14-й вірш натякає, що віра має приносити користь. Вірити можна багато в що: в Діда Мороза, в шару чи в мультивсесвіт. Але об’єкт віри має якось себе проявляти, інакше для нас немає різниці, чи він існує. Віра Божа обов’язково свідчить про себе тим, що звільняє людей від брехні, зла і залежності, міняє наші цінності і цілі. В допомозі іншим вся суть в тому, що слова нічого не коштують, а на суттєву допомогу треба витратити власні кошти, час чи сили. Тому це дуже хороший маркер того, чи є у тебе віра.

Також Яків питає, чи може віра без діл спасти. Тут не говориться про те, що Бог спасає нас за якісь справи чи досягнення. Ні, Біблія чітко говорить, що Бог дає спасіння тільки по благодаті, завдяки тому, що зробив Ісус Христос на хресті, і який би грішний ти не був – ти можеш прийти до Бога. У посланні до Євреїв сказано так:

Євр.4:15-16

15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.

16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

Ми можемо приходити до Бога, як хворі приходять до лікаря, по своєчасну допомогу. Але далі, коли людина вилікувалась, вона має жити як здорова людина. Спасіння – це процес, під час якого Бог не просто ставить галочку в своїй таємній базі даних, а діє всередині нас Своїм Духом і дає нам силу робити те, що ми не могли раніше. І не логічно, якщо така корінна зміна буде непомітною зовні. Те що живе, має ворушитися, а непомітна віра – це мертва віра.

Подивіться вірші 18-20:

18 Але скаже хтонебудь: Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх.

19 Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.

20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?

Коли у тебе з’являється віра, Бог це бачить відразу. А от люди – не бачать. І тільки вчинками ти можеш показати, у що ти віриш. Тому Біблія не раз приділяє увагу тому, як має змінитися поведінка віруючого. Наприклад, апостол Павло пише до Ефесян такі рядки:

Еф.4:27-32

27 і місця дияволові не давайте!

28 Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному.

29 Нехай жадне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує.

30 І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу.

31 Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою.

32 А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!

Ще раз глянемо 19-й вірш:

Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять.

Віра, яка спасає – це не тільки знати щось про Бога, і не тільки визнавати розумом, що це правда. Демони знають про Бога і визнають, що Він такий є і що Він всесильний, всемудрий, добрий і люблячий, але вони не зреклися своїх злих планів. У посланні до Римлян говориться про першопричину всього зла, яке роблять люди:

Рим.1:21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.

Це демонська віра: знати Бога, але не дякувати і не визнавати Його. Знати, що правильно, а що ні, – і вперто робити неправильно. Може тому нам і подобаються всякі страховиська в кіно, що наша віра інколи нагадує їхню? І Яків у 20-му вірші задає питання:

Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?

Багато людей не хочуть нічого знати і змінювати. Тому Яків питає: чи хочеш ти знати? Якщо ні, то ти “марна людина”, адже від того, що ти робиш, немає користі, як сказав нам Ісус у 7-у розділі Матвія:

Від Матвія 7

26 А кожен, хто слухає цих Моїх слів, та їх не виконує, подібний до чоловіка того необачного, що свій дім збудував на піску.

27 І линула злива, і розлилися річки, і буря знялася й на дім отой кинулась, і він упав. І велика була та руїна його!

Колись я допомагав в роботі офісу однієї церкви. Вони тоді щойно побудували чудовий великий молитовний будинок. Для того, щоб його побудувати, вони розробили детальний і якісний проект. Але проблема була в тому, що будівельники не робили так, як каже проект. Вони спростили і полегшили конструкцію, а різницю коштів поклали собі в кишеню. Це призвело до того, що по стінах пішли тріщини, значно більші, ніж у нашій церкві. Добре, що будівля встояла. Але якби проект ігнорували ще більше, будівля просто розсипалася б, і всі вкладені кошти і сили виявилися б марними. Так і життя того, хто на словах вірить у Христа, а на ділі живе так, ніби не вірить, дає тріщину і зрештою стає марним. Тому важливо, знаючи, що Бог є істина, боротись за правду, а знаючи, що Бог у Христі помилував і пробачив нас, бути милостивим до інших і пробачати.

І на завершення Яків наводить нам два приклади людей, які вірили не на словах, а на ділі.

По-перше, Авраам. Прочитаймо вірші 21-23:

21 Авраам, отець наш, чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?

22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?

23 І здійснилося Писання, що каже: Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим.

Авраам вірив Божій обіцянці, що через його сина Ісаака Бог вчинить великий народ. Але коли Ісаак був ще малий і не мав дітей, Бог сказав Аврааму принести його в жертву. Аврам послухався Бога і пішов виконувати. Спойлер: Бог вчасно зупинив процедуру, і Ісаак залишився живим. Не повторюйте цього самостійно, бо вам Бог такого не говорив і в наш час так не прийнято. Але в ті часи люди часто приносили дітей в жертву, і хоча це було жахливо, але не було чимось незвичайним. Можливо, в наш гуманний час навіть частіше дітей приносять в жертву заради свого комфорту. За даними минулого року тільки в Україні кожні 7 хвилин робився один аборт. Звичаї змінюються, а людське зло лишається таким самим. Авраам любив Ісаака і не став би приносити його в жертву просто так. Але Авраам повірив у Божу обіцянку і тому очікував, що Бог воскресить Ісаака з мертвих, щоб поставити через нього великий народ. Його вчинок підтвердив, що він довіряє Богу повністю, як в питаннях життя, так і в питаннях смерті. Результатом було те, що його життя не розсипалося, як будинок, збудований на піску. Навпаки, він став взірцем спочатку для Ізраїльського народу, а потім для Церкви. Всі Божі обіцянки, які Бог йому дав, виконалися. І саме через нащадків Ісаака Бог послав в світ Свого Сина, через якого відкупив всі наші гріхи. Приклад Авраама учить нас довіряти Богу, коли нашій вірі не по дорозі з нашими власними бажаннями.

22-й вірш дає нам цікаву картину взаємозв’язку віри і діл: віра штовхає нас до певних вчинків, а зроблені вчинки вдосконалюють віру. Мене часто гнітить те, що я чиню щось неправильне, – інколи по незнанню, а інколи чудово розуміючи, що так не можна. Можливо, у вас теж таке буває. Але в Авраама були ті самі проблеми. Після того, як він повірив Богу, він робив немало помилок. Та коли він робив вчинки, які засновувались на його вірі, мінявся його характер, а віра ставала досконалішою і надалі допомагала робити нові, потужніші вчинки віри.

По-друге, Рахав. Про неї говорить вірш 25:

Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?

Рахав зробила конкретний вчинок: коли Ізраїль послав до Єрихона своїх шпигунів, вона допомогла цим шпигунам уникнути варти і повернутись до своїх. Це було не просто політичне рішення. Вона побачила, що Єрихон, в якому вона жила, не на стороні Бога. Це був духовний і етичний вибір, який виявив її віру. Результат – вона стала однією з найшанованіших жінок у світі, через нащадків якої народився майбутній цар Давид, а потім і Ісус Христос.

Фактично, Рахав стала зрадницею своєї держави. Але держава – не самоціль. Коли держава чи народ робить зло, треба йому протистати. Так робили багато пророків, так робили багато християн в гітлерівській Німеччині чи в СРСР. Доки йде війна, ми можемо вживати бойове гасло “Україна – понад усе”. Але треба пам’ятати, що понад Україною є Бог. Тому ми робимо все для захисту України, але повинні також боротися проти корупції та всякої іншої зіпсованості нашого народу. Віра має проявлятися в тому, щоб стояти за правду, навіть коли це невигідно чи ризиковано.

Подивіться 26-й вірш:

26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!

Тіло – це просто купка речовини. Щоб воно було живим, у ньому мають іти певні динамічні процеси, які тут узагальнені словом “дух”, тобто, “дихання”. Віра теж є просто мертвою, нікому непотрібною інформацією, доки в ній не з’являється динаміки. Вчинки, продиктовані вірою, роблять нашу віру живою.

Молюся, щоб ми не робили нашу віру відірваною від життя, мертвою, а ділами виражали і вдосконалювали її.

(п. Ной)