Вивчення Біблії: Проповідь “Тож підкоріться Богові” (Якова 3:13-4:10)

Тож підкоріться Богові

Якова 3:13-4:10

Ключовий вірш 4:7 : “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас”

Сьогоднішнє слово продовжує тему попередніх двох проповідей. Ми говорили, що віра без діл мертва. Тобто, віра завжди має проявлятися в ділах. Якщо наше життя не відрізняється від життя невіруючих, то постає питання: чи ми справді віруємо? Чи Господь став нашим Господом? Чи ми дійсно коримося Йому як господарю нашого життя? Якщо ні — то у нас немає віри, що може спасти нас. Також ми говорили, що гарним індикатором нашої віри є ставлення до бідних та убогих: якщо ми віримо, то маємо бути милосердними та щедрими до них, маємо допомогти не тільки словами, але й допомогти в їхніх нагальних потребах. Ще одним проявом віри є слова, що ми говоримо. Слово — найголовніша сутність Бога. Слово що вийшло з Нього, створило всесвіт. Як цей всесвіт і як Слово Бога показує сутність Бога, так наші вчинки і наші слова показують нашу внутрішність. Слова виходять з серця, і показують наші думки та бажання. Ми також говорили, що слова мають і зворотній вплив: ті слова, що ми говоримо, змінюють наші думки, прагнення та систему цінностей. Тому казати слова невір’я, слова спокуси, егоїзму, безвідповідальності — це гріх, ми маємо викинути ці слова зі свого лексикону.

Сьогоднішнє слово також говорить про ще два аспекти, як проявляється наша віра і як ми маємо використовувати свою віру, щоб відповідати Богові. Також ми побачимо конкретну пораду Якова, що нам робити і конкретні обіцянки Бога, як Він буде з нами.

Перше, будьте мудрими миротворцями (3:13-18)

Подивіться вірші з 13 по 18-й 3-го розділу. “Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. А плід правди сіється творцями миру.” Раніше ми говорили, що наша віра буває явна, коли подивитися на наші діла. Зараз Яків також говорить про явлення своїх діл та своєї віри. Вірш 13 говорить: “Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!” Якщо хто мудрий, то нехай показує свої діла. Мудрий також має показувати свою мудрість через свої діла, і більш того, не просто через діла, але й через те, як ці діла зроблені та як вони показані. Вони мають бути показані в лагідній мудрості добрим поводженням.

Чому про це говорить Яків? Ми часто сперечаємося між собою, хто крутіший, понад усе хочемо показати, що ми найкращі. Коли ми пишемо резюме для пошуку роботи, то майже завжди пишемо: “вміння працювати в команді”. Особливо це важливо для програмістів, тому що вивчити мову програмування, вивчити фреймворк або інфраструктуру не так вже й складно. Професійний програміст вже за кілька днів починає працювати в зовсім незнайомому оточенні, а вже потім, під час роботи, підвищує своє володіння інструментами до необхідного рівня. Але,  якщо людина не може працювати з колегами, не може зробити так, щоб її праця допомагала, а не заважала іншим, то такий працівник не затримається на роботі або в групі. Особливо, якщо навколо працівника завжди є конфлікти, непорозуміння, бажання виставити себе найрозумнішим, або показати на помилки інших. Одного разу я зіткнувся з обмеженням мови програмування Ява, тому пішов до колективного розуму інтернету, і знайшов просте рішення, яке дозволяло зробити емуляцію відсутніх в Яві можливостей. Ту саму функціональність можна було зробити й іншими способами, способами, як це прийнято в Яві, але мені це рішення здалося елегантним й простим. Це було всього сім рядків, дивлячись на них, було зрозуміло що робиться, там все елементарно, настільки елементарно, що не зрозуміло нащо це робиться. Але коли мене перед всією групою розкритикували за порушення стилю програмування яви, я образився. Було сказано приблизно так: “от так робити неправильно. Ява дозволяє зробити от так, от так, от так, ви маєте вивчати можливості. А на останок, просто подивіться на цей клас (тобто на ті самі 7 рядків коду), я взагалі залишу без коментарів”. Такий конфлікт — дрібниця, але якщо їх буде багато, то команда не зможе працювати.

Такі конфлікти виникають не тільки між програмістами, але можуть виникати й серед віруючих. Серед віруючих також є бажання показати, що я найкращий віруючий. З цього випливають конфлікти та суперництво. Можливо, хтось скаже: “я так багато служу, я так багато працюю, але ніхто не звертає на це уваги. А ось він нічого не робить, але всі вважають його за духовного”. Інший може сказати: “я так гарно молюся, але мене рідко ставлять молитися”. А хтось скаже: “я хочу співати на сцені, але мене не запрошують до групи хвали”. Буває, в церкві з’являється розділення на партії, що ворогують між собою. Нам хочеться показати свою духовність, своє знання Біблії, свою жертовність, або ж просто показати себе. Ми хочемо, щоб нас поважали як духовних, мудрих, жертовних і таке інше. Чи це погано? Взагалі то ні, ми маємо бути і духовними, і мудрими, і жертовними. Також ми, своїм життям та справами, маємо явити себе такими. Але ми маємо явити свої справи в лагідній мудрості добрим поводженням. Ми маємо робити це так, щоб не викликати сварок, заздрості, всяких конфліктів. 

Подивіться вірші з 14 по 17: “Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.” Тут Яків порівнює дві мудрості: мудрість, що від Бога, і іншу мудрість, що земна, тілесна, демонська. Є мудрість не від Бога. Про мудрість від Бога говориться в книзі Приповістей: “Страх Господній початок премудрости” (Пр. 1:7) По-російськи: “Начало мудрости — страх Господень”. Мудрість від Бога походить з того, що ми шукаємо: як ми маємо жити перед Богом, щоб догодити Йому? Яким має бути наше життя перед Богом? З цього починається мудрість від Бога. Така мудрість чиста, спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава. Вона шукає догодити Господу, при цьому зробити це в тих обмеженнях, які поставив Бог. Якщо ми будемо шукати цього, то й справи будуть чисті, спокійні, лагідні. Вони призведуть до добрих плодів, вони будуть нелукаві. І ця мудрість не приводить до заздрості та до сварок.

Але є інша мудрість — від землі, від плоті. Вона не шукає, як догодити Богові. Вона шукає догодити своїм пожадливостям. У неї також є ознаки: разом з нею приходять гірка заздрість і сварки. Можна спробувати сховати заздрість та сварку в серці, не показувати назовні, але вони в серці все одно є. До яких наслідків призводить така земна мудрість? Вірш 16 говорить: “Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!” Вона призводить до безладу та до всяких злих речей.

Подивіться вірш 18. “А плід правди сіється творцями миру.” Плід правди сіється не тими, хто навколо себе створює проблеми, заздрощі й конфлікти, а тими, хто творить мир. Ми всі хочемо принести плід правди. Оце є відповідь на питання “як?”. Бути миротворцями.

Друге, звідки беруться конфлікти (4:1-6)

Тоді, звідки беруться конфлікти? Подивіться вірші 4:1-3: “Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси, від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють? Бажаєте ви та й не маєте, убиваєте й заздрите та досягнути не можете, сваритеся та воюєте та не маєте, бо не прохаєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої.” Яків наводить одну з найпоширеніших причин, що призводять до свар, війн та взагалі конфліктів між людьми. Це не єдина причина, але вона, мабуть, найпоширеніша. Ця причина — від пожадливостей, що в наших членах воюють. Що це за пожадливості? Вони можуть бути будь-які. Наприклад, реклама викликає пожадливість: я будь-що хочу отримати цю річ. Може бути пожадливість до визнання, наприклад, я хочу бути найвідомішим, найповажнішим. До слави. До любові, до влади, до насолод, до розваг, до будь-чого. Будь-яке бажання, що задовольняється не в Ісусі Христі, або будь-яке грішне бажання, може стати пожадливістю, якщо дозволити йому рости в серці. Так Єва в Едемському саді зробила пожадливість зі свого бажання отримати знання і стати як боги, що знають добро й зло. Така пожадливість буде генерувати незадоволення в нашому житті, що призводить до сварок, конфліктів і навіть війн. Це не єдина причина для конфліктів, але, якщо в нас є конфлікти, якщо у нас є сварки та заздрість, то є причина уважно перевірити: чи не має в моєму житті неправильних мотивів, чи, можливо, я хочу не того, що з волі Бога, або бажаю те не на добро?

Ким Бог вважає тих, хто не противиться своїм пожадливостям? Подивіться вірші 4:4-6: “Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається. Чи ви думаєте, що даремно Писання говорить: Жадає аж до заздрости дух, що в нас пробуває? Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать.” Бог називає таких віруючих перелюбниками й перелюбницями. Бог — Бог ревнивий, Він вимагає не 10 відсотків серця, не 50, і, навіть, не 90. Він вимагає всього серця. Весь Старий Заповіт переповнений одним й тим самим звинуваченням Бога до Його народу: “ви невірні Богові”. Найчастіше це говорилося щодо служіння ідолам, тому нам легко подумати, що у нас зараз немає капищ, посвячених дерев, і золочених ідолів, тому все гаразд. Але це не так. Часто Бог звинувачує їх тими самими словами, коли вони шукали чогось свого, або коли дотримувалися закону лише формально, або коли не звертали уваги на Бога. Що об’єднує абсолютно всі випадки — це те, що їхнє серце не було стовідсотково віддано Богу, лише частково. Це і є духовний перелюб — віддати частку серця, яка має належати Богу, комусь, або чомусь іншому. Хто так робить, стає ворогом Богу, то й Бог противиться йому. І навпаки, якщо ми змиряємося перед Ним, то Він дає нам благодать.

Коли ми читаємо послання Якова, ми маємо розуміти: Яків пише не до невіруючих, він пише до віруючих в Ісуса Христа. Тобто до нас. Той, хто не вірить в Ісуса, не має стосунків з Богом, той не може бути духовним перелюбником. Він просто духовно мертвий. Але ми повірили в Ісуса Христа, Він оживив нас, Він дав нам Самого Себе, тому й вимагає навзаєм від нас всього серця. Тому Він і вимагає: “Будьте святі, Я бо святий!”. (1 Пет. 1:16)

Третє, як нам з цим бути? (4:7-10)

Подивіться на вірші 4:7-10: “Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас. Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем, і Він вас підійме!” Нам треба підкоритися Богові та спротивитися дияволові. Тобто, хоча я не відповідаю ідеалу, я маю повернутися до Бога і протистати дияволу. В цих чотирьох віршах є вісім повелінь до віруючих, як вони мають зробити. Це “підкоріться (Богові)”, “спротивтесь (дияволові)”, “наблизьтесь (до Бога)”, “очистьте (руки)”, “(серця) освятіть”, “журіться, сумуйте й плачте”, “Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум”, “упокоріться (перед Господом)”. Тут всі дієслова в активному відмінку. Тобто, “ви це зробіть”. Яків говорить: у вас не добрий духовний стан, але ви це робіть. І хоча тут багато слів, але всього три речі, що треба зробити.

Перша річ, журіться, сумуйте, плачте, хай обернеться сміх на плач, радість на сум. Це значить розкаятися, тобто, визнати свій жалюгідний стан перед Господом. Це найголовніше, ніхто не може прийти до Бога зі своєю праведністю. Саме тому Ісус Христос пішов на хрест, щоб ми могли не “покращувати свій стан перед Богом”, а просто визнати його жахливим, повністю невідповідним Богу.

Друга річ, це підкоритися Богові. Це слова “підкоріться”, “наблизьтесь”, “упокоріться”. Просто визнати свою невідповідність перед Богом замало. Треба прийти до Нього. Треба знову визнати його владу над своїм життям. Не можна сидіти десь в далекій країні й плакати, що я такий грішний, я так далеко від Бога. Треба, як блудний син, встати, та йти до свого Отця. Коли ми підемо до Бога, Він Сам побіжить назустріч нам. “І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!” (Лк. 15:20) Коли ми упокоримося Йому, Він підійме, тобто простить, нас. Звідки ми знаємо це? Тому що Господь доказав нам Свою любов тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками. (Рим. 5:8) Ми можемо бути впевнені, що Господь простить нас, тому що Він віддав найдорожчого Сина, щоб мати можливість простити нас. “Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?” (Рим. 8:32) Також і в цьому слові Яків двічі засвідчує, що Бог очікує й прийме нас, тобто в 8 та в 10 вірші.

Третя річ — протистати дияволові. Це слова “спротивляйтесь дияволові”, “очистьте руки” та “освятіть серця”. Ми маємо спротивитися дияволу, ми не маємо коритися йому. Ми повинні активно відкинути гріх та спокуси. Зверніть увагу на останню частину 7-го вірша. “Спротивляйтесь дияволові, то й утече він від вас”. Коли ми спротивимося дияволу, він утече від нас. Це обіцянка Бога. Бог на нашому боці в нашій боротьбі з дияволом. Він не буде воювати замість нас, тому що все, що потрібно, Ісус вже зробив на хресті. Але Він допоможе нам в нашій боротьбі проти того, що ще залишилося. Бог не хоче наших поразок, тому й обіцяє, що у нас буде перемога, якщо з нашого боку буде боротьба.

Зараз у всіх нас є складний час. Через карантин церква не може збиратися разом, нам всім набридли обмеження, особливо дітям. Нам всім хочеться побачити один одного лицем до лиця, поговорити не зумом чи вайбером, а особисто. З іншого боку, богослужіння чи зібрання онлайн теж мають зручність: можна бути більш розслабленим, ніхто не бачить, чи дійсно я вклоняюся Богу, чи слухаю, чи займаюся своїми справами. Це також розхолоджує. Навіть ті, хто працюють віддалено, вже хочуть піти в офіс і поспілкуватися з колегами. Через загальносвітову економічну кризу більшість наших братів вже не так впевнені в своїй посаді та місці роботи, як це було раніше. І, через те, що люди вимушені більше часу проводити один з одним, загострилися й сімейні конфлікти. І дійсно, в таких обставинах, накопичується роздратування й невпевненість. Але у нас зараз є час підкоритися Богові. Зараз є час подивитися, чи дійсно наші прагнення, наша надія в Бозі. Якщо ні, то саме час розкаятися. Саме час відкинути неправильні мотиви й прагнення. Але Бог обіцяв, що, якщо ми наблизимося до Нього, Він наблизиться до нас. Бог обіцяв, що коли ми протистанемо дияволу, Він буде на нашому боці. Як Бог був з нами раніше, Він такий і зараз. Його рука не вкоротилася для того, щоб спасати нас і зараз, щоб укріплювати, щоб приносити плід. 

Зараз перед нами є деякі виклики, наприклад, підготувати весілля в умовах карантину, зробити зовнішній ремонт церкви. Є виклик для нашої майбутньої місіонерки Наталки підготуватися до місіонерства в умовах карантину. Це також непросто. Але просто взагалі ніколи не буває. Але у нас є обіцянка Бога прийняти нас, коли ми повернемося до Нього, та бути на нашій стороні, коли будемо протистояти дияволу.

(п. Авраам Влад)