Вивчення Біблії: Проповідь “Бог, який веде до нового життя” (Вихід 12-13)

БОГ, ЯКИЙ ВЕДЕ ДО НОВОГО ЖИТТЯ

Вихід 12-13

Ключовий вірш 12:27 : “то відкажете: Це жертва — Пасха для Господа, що обминув був доми Ізраїлевих синів в Єгипті, коли побивав Єгипет, а доми наші зберіг. І схилився народ, — і вклонивсь до землі”

Минулого тижня ми вивчали перші 11 розділів книги Вихід. Ці розділи розповідають нам про Бога, який був вірний Своєму Завіту і обіцянкам, які дав Аврааму, Ісаку та Якову. Він впродовж 4 століть благословляв Свій народ в Єгипті, так, що Ізраїль став надзвичайно числений. Коли ж цар Єгипту зробив євреїв своїми рабами, поставив їх до тяжкої роботи і вчинив геноцид, Бог побачив їхню біду, почув їхній зойк, пізнав їхні болі і зійшов, щоб визволити їх. Бог поставив Своєму народу пастиря, Мойсея і через нього вивів Свій народ з рабства.

Уривок, який ми вивчаємо сьогодні значно коротший. Всього два розділи. Але він дуже важливий. Він розповідає нам історію і значення свята Пасхи. Без сумніву, ці події стали ключовими в Божій історії викуплення. Вони є ключем до розуміння усієї дивовижної історії Божого народу. Вони є ключем до розуміння Євангелії Ісуса Христа, Його Крові і Його смерті. І вони є ключем, дороговказом до повноти християнського життя. Нехай Господь помилує нас і дасть нам м’яке серце і відкритий розум, щоб розуміти Його слово і коритися йому.

Як ви пам’ятаєте з минулої проповіді, на той момент Бог уже здійснив над Єгиптом 9 страшних кар. Це були дійсно жахливі, руйнівні катаклізми. Економіка Єгипту була зруйнована. Весь їхній врожай загину. Значна частина їхньої худоби загинула. Ймовірно, дуже скоро на Єгипет чекав голод. Люди і тварини покрилися болячками і гнійними виразками і т.д. Однак усе це не допомогло єгиптянам розкаятися. Усі ці кари не пом’якшили фараонового серця. Навпаки, він став ще більш запеклим (11:10).

Дійсно, далеко не завжди труднощі і страждання допомагають людині покаятися і прийти до Бога. Іноді, навпаки, в труднощах віруючі починають сумніватися в Богові, а невіруючі стають ще більш озлобленими, як от фараон.

Втім, як бачимо, Бог ще не закінчив із Єгиптом. Господь вирішив здійснити Свій справедливий суд над цією землею та їхніми богами. В чому полягав цей суд? Про це говорить вірш 12 «І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню́ Я суд. Я — Господь!»

Про який суд говорить Господь? – Тут не йдеться про те, що гріх має неприємні але природні і закономірні наслідки, як, наприклад: якщо я не буду обмежувати себе в їжі і напоях, то захворію, а якщо буду порушувати закон, то потраплю до в’язниці. Тут йдеться про дещо більше. Господь збирається Сам особисто пройти посеред Єгипту, щоб здійснити Свої присуди. Ангел-губитель увійде до кожної оселі, щоб взяти те, що належить Господу. Кожен первісток загине: від первістка фараона, до первістка невільниці, що сидить над жорнами і все перворідне з худоби (11:4-6). В попередніх карах Господь розділяв між Ізраїлем та Єгиптом: виразки були на єгиптянах та їхній худобі, та не на євреях. Темрява була в Єгипті, та не в землі Ґошем і т.д. Але в цей раз все інакше. Єгиптяни були пригноблювачами, а євреї – пригнобленими. Але навіть цей факт не давав їм ніякої переваги в очах Губителя.

Цей суд – це образ останнього суду, що здійснюється в одну ніч в одному місці. Чи є щось, що може відвернути цей суд? – насправді є. Що це? – це кров Пасхального ягняти. Дивовижно, чи не так? Бог готовий здійснити суд, але Він же Сам дає Своєму народу засіб, як уникнути цього суду, шлях як врятувати життя і спастись. В попередніх карах Бог розрізняв між євреями та єгиптянами. Але в цій десяті карі розділення проходить за іншою ознакою. Суду уникне лиш той дім, який повірить Богу і зробить все, як Він сказав.

Вірші 12:3-11 розповідають, що це мав бути за агнець і що з ним потрібно було зробити. Це мало бути однорічне ягня без жодної вади. Самець. В 10й день першого місяця його потрібно було відділити від отари і в 14й день заколоти на смерканні. Його кров’ю потрібно було помастити перекладини і одвірки дверей оселі. Далі його потрібно було спекти цілого на вогні і з’їсти усією родиною і т.д.

Чому ми все це так детально вивчаємо? Чому для нас такі важливі нюанси цього древнього єврейського ритуалу і історія їхнього виходу з Єгипту? Яке все це має відношення до наших життів? – насправді, дуже безпосереднє.

Нам потрібно знати і розуміти це, тому що це Пасхальне ягня і історія Виходу з Єгипту вказують нам на Христа і на те велике спасіння, яке Він здійснив. Спасіння від суду і спасіння від влади гріха, диявола та смерті. Автори НЗ ясно бачили, як уся ця історія в значно більшому масштабі повторилася в Ісусі. Починаючи з Івана Хрестителя, який вказує на Ісуса і каже: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів.1:29). Закінчуючи Павлом, який прямо говорить: «бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1Кор.5:7б).

Ми мали лицем до лиця зустрітися з Божим присудом, але Господь приготував для нас Агнця. Господь Ісус став Агнцем Божим, який пролив Свою Кров за наші гріхи щоб ми не загинули, але мали життя, щоб ми більше не були рабами гріха і диявола, але жили, як в вільні. Бог дав нам Свого Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, хто вдається до сили Його Крові не загинув, але мав життя вічне. Його Кров омиває кожен гріх і неправду. Його смерть і воскресіння змінюють нас. Амінь!

Історія невинної жертви, стражданнями якої Бог приносить в світ Своє спасіння – це історія, яка багато разів повторюється в Писанні. Своє остаточне виповнення вона знаходить в Христі. Історія Бога, який зійшов у серце темряви і пролив Свою Кров за нас змінює нас. Історія Бога, який страждає разом з нами, дає нам силу і зцілює наші рани. Амінь!

Як відповів народ на заклик Мойсея? Подивіться вірші 27б, 28: “І схилився народ, і вклонивсь до землі. І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони”.

Народ послухався і зробив так, як Господь наказав. Вони повірили Богу. Вони не намагались придумати свій спосіб для спасіння. Вони цілком поклались на Божий метод і на кров Пасхального агнця. Тому, коли опівночі Господь вдарив в Єгипті кожного перворідного, коли над усім Єгиптом здійнявся плач, зойк і ридання в будинках позначених кров’ю ягняти було світло і радість. Через 430 років, день у день Господь вивів Свій народ з рабства до нового життя. Амінь.

Євреї вийшли з Єгипту з великим скарбом. Вони випросили в єгиптян срібні речі і дорогі шати і Бог так розташував серця єгиптян, що вони щедро давали. Це також вказує нам на ті щедрі багатства і благословення, які ми отримуємо в Ісусі Христі разом з даром спасіння і Духа Святого.

Історія Пасхи розпочинає нову еру в історії Ізраїля. Не дивно, що цей місяць віднині став для них першим місяцем. Хоча, новий рік вони продовжили святкувати восени ☺. В 13ому розділі ми не знайдемо багато подій, але ми знаходимо тут дещо інше. Тут Бог через Мойсея повторює і роз’яснює їм закони про Пасху та про свято опрісноків. В цих роз’ясненнях Він дає їм загальні орієнтири, напрям для нового життя.

Подивіться вірші 1,2: “І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, для Мене воно!”

Бог проголошує Свої абсолютні і нероздільні права на усе первородне в Ізраїлі. Усе чоловічої статі, що розкриває утробу: чи йдеться про худобу чи то про їхніх синів — воно повністю належить Господу. Тому свої перші плоди, первістків своїх отар євреї приносили Богу в жертву, а своїх синів вони викупали за гроші.

Чому первістки такі важливі? Первісток – це начаток сили і верх гідності. Це саме дороге і саме очікуване. У стародавньому світі первістки мали особливий статус. Зазвичай первісток отримував подвійну частину спадку і залишався управляти майном свого батька. Кожен батько, дивлячись на свого первістка, бачив в ньому не тільки любого сина, але і того, хто продовжить його справу. Той факт, що первістки належать Господу нагадує нам, по-перше, про правильний порядок в житті. Ми створені, спасенні і живемо не для себе, а для Божої слави. «Ви не свої, — нагадує нам ап. Павло, — Бо дорого куплені ви» (1Кор.6:19-20). Віддаючи Богу найперше ми бережемо свої серця від ідолів і рабства марноті.

По-друге, це нагадує, що в Христі Бог зробив нас Своїми. Автор послання до Євреїв називає віруючих Церквою первороджених, на небі написаних (Євр.12:23). В Ісусі Христі, як Церква первістків ми отримуємо усі Божі благословення і Його вічне Царство. В Ісусі Христі, як Церква первістків ми приходимо до Бога, як до Свого Батька.

Подивіться вірші 5-7: “І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця. Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого свято для Господа! Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!”

В цих віршах започатковується свято опрісноків. Опрісноки – це прісні коржі виготовлені без застосування дріжджів чи закваски. В давні часи господині не купували дріжджі в магазині, а сквашували тісто. Після кожної випічки залишалась маленька грудочка тіста, яка ставала основою для наступної закваски і так раз за разом. Але раз на рік єврейські господині викидали з дому усе квасне тісто і починали нову історію.

Прісні хліби цього свята мали нагадувати божому народу, що разом з Виходом в них почалося цілком нове життя. Опрісноки не мали нічого спільного з хлібом рабства, яким їх годував фараон. Викуплення стало моментом початку нового життя для євреїв. Так само викуплення, що ми отримали в Крові Христа стало початком нового життя і для нас, Церкви Христової. Тому Боже слово дає нам веління святкувати нашу Пасху, наше спасіння “не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!” (1Кор.5:8).

Християнське життя — це життя посвяти і освячення. Господь звільнив нас, тому потрібно полишити гріхи і давні звички, той спосіб життя, який ми мали раніше, щоб тепер жити для праведності. Жити для слави Божої. Споживати опрісноки – це споживати самого Христа і насичуватися Його словом, Духом і благодаттю.

Кінець 13 розділу розповідає про те, як почався шлях Божого народу до обіцяної землі. З Єгипту до Ханаану вела не одна дорога. Було декілька шляхів. Найближчим і найкоротшим з них був шлях дорогою землі филистимської. Кажуть цим шляхом з північної частини Єгипту до півдня Ханаану можна було дістатись за 5 днів. Але цією дорогою користувались війська єгиптян, там можна було зустріти їхні прикордонні загони. Також Ханаанську землю населяли сильні і войовничі народи. Ізраїльські чоловіки не були сильними воїнами, вони були рабами, які місили і сушили цеглу. Тому вірш 17 каже, що Бог не повів їх короткою дорогою, щоб вони не пожалкували і не повернулись до Єгипту, побачивши серйозну війну. Замість цього Бог повів їх в пустелю, щоб там виховувати із них справжній Божий народ, який свого часу зможе оволодіти обіцяною землею.

Подивіться вірші 21,22: “А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі. Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!”.

В цій подорожі євреї мали перед собою видимі ознаки Божої присутності і Боже керівництво вело їх в пустелю. Подібно до цього стовпа хмари і вогню, Бог і зараз перебуває з Своєю Церквою Духом Святим. Стовп Божої присутності не залишав Ізраїля ні вдень ні вночі. Навіть коли вони нікуди не йшли, він був перед їхніми очима. Навіть коли вони грішили і повставали проти Бога, стовп залишався перед ними, Бог нікуди не дівався. Цей стовп став захистом для них, коли їх намагався переслідувати фараон і цей стовп йшов перед ними і вів їх до Божої мети.

Історія Виходу вчить нас слідувати за керівництвом Духа Святого. Так само, як стовп вогню Господь ніколи не залишає нас, перебуває із нами, наставляє і навчає нас. Він вказує нам шлях до перемоги і шлях до життя, коли ми звертаємося до Нього.

Зараз кожен з нас окремо і наша земля переживають важкі часи. Нам хочеться знати чому так відбувається і як все завершиться. Але насправді цього не знає ніхто, окрім Господа. Прості відповіді не підходять для складних питань. Напевне, те, що зараз відбувається в нашій країні в якомусь смислі можна порівняти з Виходом Ізраїля з Єгипту. Як бачимо, Вихід – не така проста справа. Ніколи не була простою. Напевне, колись ми оглянемося і побачимо, як Господь вивів нас, побачимо усю картину цілком і прославимо Його. Що нам робити зараз? – шукати Божого лиця. Довіряти Йому. Куди ми прийдемо, якщо втратимо ті орієнтири, які Господь дає нам в цих розділах? – в інше рабство. Ми не знаємо всього, але знаємо, що Бог здійснює Свою історію. Жоден фараон чи Путін не завадить Йому. Господь царює. Він каже: «Я Господь!» і посилає Свої суди на всяких ідолів цього світу, на всяке зло, що підноситься проти Нього. Цей розділ вчить нас шанувати Бога, як Бога, і пам’ятати, що Він зробив в наших життях; освячувати свої життя і шукати чистоти Христа, насичуватися Ним; шукати керівництва Духа Святого і йти туди, куди Господь веде нас.

(п. Йонатан)