Вивчення Біблії: Проповідь “Я Господь, лікар твій!” (Вихід 15:22-27)

Я Господь, лікар твій!

Вихід 15:22-27
(25,26): І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував. І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!

В минулому уривку ми вивчали про те, як Мойсей разом з усім Ізраїлем хвалив Господа після великої перемоги. Бог здійснив велике чудо і перевів їх через море по сухому. Бог здолав усіх їхніх ворогів. Вони співали, вони танцювали, вони славили Бога за усі Його дивовижні справи і за милість, яку Бог виявив їм. Але в сьогоднішньому уривку ми бачимо зовсім іншу картину. Пройшло зовсім не багато часу і замість хвали звучать скарги, невдоволення і нарікання. Чи не буває і наших життях подібних ситуацій? — в одні дні наші серця сповнені хвали, але в інші — скаргами, в одні дні ми веселимось, в інші ж — рот ніби повний гіркої жовчі. Але також, в цьому уривку ми знаходимо Бога, який вздоровлює Свій народ від усілякої гіркоти і приводить нас до джерел Своєї радості і миру. Нехай Господь зараз відкриє наші серця і помилує нас, щоб через це слово ми побачили хрест Спасителя, Який усю нашу гіркоту перетворює на хвалу і вдячність.
Подивіться вірші 22,23: “І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, і не знаходили води. І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара”.
Отже, тепер євреї вийшли за межі Єгипту. Перейшовши Червоне море, вони рушили вглиб аравійського півострова, в пустелю Шур. Євреї, життя яких проходило на плідних і багатоводних берегах Нілу в Єгипті раптом опинились в землі, де не ростуть дерева, не бігають звірі і немає ніякої води. Як можна вижити в такій землі? Як забезпечити себе і свою родину? Ніхто з них не знав цього.
Можливо ви бачили передачі про виживання в диких умовах. Моїм дітям, наприклад, дуже подобаються фільми Берла Грілза: “Вижити за будь яку ціну”. В декількох із них він йде з мінімумом речей через пустелю і показує, як і де там можна знайти воду і їжу. Це ціла наука, скажу я вам, і якщо ти не знаєш цих секретів виживання, то не протримаєшся в пустелі і кількох днів. Але євреї не знали цієї науки, вони ніколи раніше не жили в пустелі.
Ми можемо спробувати уявити собі їхній стан. Напевне, вони мали якийсь невеликий запас рідини. Але цього було дуже мало. Вони йшли самі, разом із ними йшли їхні сім’ї: їхні старі, жінки і діти. Разом із ними йшла також велика і мала худоба. Їм усім потрібно було дуже багато води. Але води не було ні перший день, ні другий, ні третій. Напевне худоба мучилася і голосно ревла. Діти, напевне, раз за разом прибігали до мами і казали: “мама, я хочу пити”, а в мами не було води, їй нічого було дати дитині. Мама казала: ще трошки потерпи, скоро ми знайдемо воду, а води все не було. І Бог вів їх все далі в пустелю.
І тут раптом, хтось закричав: “вода!” Вони знайшли криницю. Вони знайшли водойму повну води. Десь взялися сили, засяяла надія. Усі кидаються до цієї води, хочуть напитися, але одразу ж випльовують її, цю воду не можна пити. Писання каже: вона гірка, в ній занадто багато солі. І, я думаю, це було ще гірше, ніж якби вони ніякої води не знайшли. Це, як насмішка: ось є повно води, але ти не можеш її пити.
Якою була реакція народу? Подивіться вірш 24: “І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: Що ми будемо пити?”.
Вони почали ремствувати на Мойсея. Вони почали нарікати і жалітися. З вуст і сердець цих людей всього три дні тому били фонтани радості і хвали. Але біля вод Мари відкрилися тисячі джерел гіркоти… з кожного серця тепер лилася не солодка хвала, а гірка вода образи, невдоволення, скарг і нарікань. Звідки взялася ця гіркота в їхніх серцях? Це було щось зовнішнє (я пив гірку воду, тому сам став гірким)? Чи, може, ця гіркота завжди була в них, а гіркі обставини (вода Мари) лише виявили її?
Мені чомусь згадується зараз Ноомі, свекруха Рути. Ім’я Ноомі перекладається, як солодка. Але через голод їй довелося залишити свою країну, там вона втратила чоловіка, потім обох синів. Вона не дочекалася онуків, і в неї нікого не залишилось крім однієї невістки. Повертаючись додому їй здавалося, що все її життя пройшло марно. Коли люди питали: “чи це Ноомі?”, вона відповідала: “не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній” (Рут.1:20).
Чи бували ви в гірких обставинах? Можливо вам довелося щось чи когось втратити. Можливо вас несправедливо звинуватили чи зрадили. Можливо довелося пройти через тяжкі випробування чи хворобу. Чи відчували ви коли не будь цю гіркоту? І якою тоді була ваша реакція? Що тоді лилося з вашого серця: скромна молитва, чи скарги і нарікання?
Люди часто виправдовують себе важкими обставинами, втомою, нервами і т.д. Але, насправді, те, що виливається з наших вуст і сердець дуже мало говорить про обставини. Те, що виливається з наших сердець говорить тільки про нас самих. Про те, чим я зараз наповнений. Про те, в якому стані я зараз є. Це Бог привів євреїв до вод Мари. Вони опинились там не випадково і не з помилки GPS. Це Бог дав їм пити цю гірку воду і там випробував їх (25) і там показав їм самих себе. І там показав їм Свою благодать.
Подивіться вірш 25: “І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував”.
Мойсей не нарікав разом з народом. Замість цього він пішов молитися. Ми бачимо тут велику різницю: люди які знають про Бога, і людина, яка знає Бога. Люди, які нарікають, і людина, яка молиться з вірою.
Яку відповідь Бог дав на молитву Мойсея? — Бог показав йому дерево. Не виростив для нього дерево, не матеріалізував його, а просто показав. Це дерево завжди там стояло. Напевне, Мойсей бачив його, коли йшов молитися, але йому і на думку не могло прийти, що це дерево допоможе, поки Бог не відкрив йому очі. І коли Мойсей кинув це дерево до вод Мари, вода стала солодка.
Коли посеред проблем і труднощів, не дивлячись на гіркоту, замість того, щоб скаржитись і нарікати ми приходимо до Бога в молитві, в покорі і з вірою, Він так само показує нам дерево. Дерево, яке завжди стоїть на своєму місці, яке нікуди не пропадало, просто, можливо, ти втратив його з поля зору, чи просто забув. Дерево на якому за наші гріхи, за наші провини, щоб зцілити гіркоту наших грішних сердець одного разу пролив Кров Син Божий, Спаситель, Ісус Христос. Бо “Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися” (1Пет.2:24).
Тут ми бачимо, що Бог привів Свій народ до Мари не для того, щоб зробити їхнє життя ще гіршим і важчим, і не для того, щоб побачити їхню реакцію на важкі умови. Для чого ж тоді? — для того, щоб зцілити їх, щоб вилікувати їх від тієї гіркоти, яка роз’їдала їхні душі.
Подивіться вірш 26: “І сказав Він: Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я Господь, Лікар твій!”
Що таке хвороби, яку Бог поклав на Єгипет? — це ті кари, про які ми вивчали раніше. Десять кар, які зробили життя єгиптян нестерпним, гірким і неможливим. Чому Бог поклав на них ті кари? — бо у слід за своїм царем єгиптяни сказали: “хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!” (5:2). Бог явно вказав їм Свою волю, але вони протистали Божій волі, не послухались Його, відкрито виступили проти Нього. Яке це лихо — жити неугодним Богу життям!
Але тут, при водах Мари ми побачили, що ізраїльтяни, як і ми з вами, були нічим не кращі за єгиптян. Таке саме бунтівне серце. Таке саме джерело непослуху, скарг, гріхів і гіркоти. Тому в цьому самому місці Бог відкриває Себе Лікарем. Лікарем, який зцілює фізичні хвороби. І Лікарем, Який Сам зцілює наші серця від усієї гіркоти, від усього неправедного, від усього гріха. Лікарем, який робить Свій народ здатним слухати Божого голосу, робити слушне в очах Його і слухатися заповідей Його.
Це те, що Він Сам робить в наших серцях. Це те, що сьогодні Він здійснює Духом Святим, через віру в хрест, воскресіння і цілющу Кров нашого Спасителя. В усіх своїх гріхах, в усіх своїх неправдах, в усій своїй гіркоті ми приходимо до Господа з каяттям і в Ньому знаходимо оновлення і життя, зцілення і мир. Бо ми були такими: гіркими і неприємними, але “…обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога” (1Кор.6:11). Амінь.
Я дякую Господу за це слово до мене і за можливість готувати цю проповідь. Завдяки цьому я також зміг прийти до хреста Спасителя і отримати зцілення від моєї гіркоти. Чесно кажучи, останні декілька тижнів були досить важкими для мене. Було багато різної роботи в усіх сферах: довелось займатись підготовкою декількох конференцій; продукт, над яким ми працювали виходить на фінішну лінію; були різні справи вдома і зовсім не було часу відпочити; усі вихідні і вечори допізна були робочими; і на останок, весь цей тиждень я провів у відрядженні. Мені дуже хотілося поділитись своєю відповідальністю і справами з іншими, але чомусь ніхто не хотів братися за них. І тоді я відчув гіркоту і втому, нічого не хотілося робити, а тільки жалітися. Але коли вечорами в готелі я думав над цим уривком і проповіддю, то зрозумів, що справа не в обставинах, а в моєму серці. Є об’єктивна втома, але також є і гіркота, яка отруює моє життя і якої я не хочу. Господь допоміг замість того, щоб жалітися стати до молитви і дав мені мир і Своє зцілення. Він — Лікар мій. Він — Той, до кого ми мусимо приходити в своїх хворобах і Він зцілює нас і являє Свою благодать.
Подивіться вірш 27: “І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою”. Тут ми бачимо, що Мара була просто одним пунктом в довгій подорожі євреїв до обіцяної землі і до того, щоб стати Божим народом. За гіркотою прийшла солодкість, за довгою дорогою прийшов відпочинок. Наші джерела, наші пальми, наша вода – це Господь Ісус у Його Слові. Тут ми можемо черпати воду солодку, воду живу, Святого Духа подостатком і тішитися праведністю Христа – нашого Лікаря.
Так само, які і ті древні євреї, ми йдемо до Небесного Царства. І на цій дорозі іноді ми зупиняємося біля джерел гіркої води. Наша грішна природа бунтує, нарікає то на ближнього, то на Господа, але коли ми каємося і підносимо свої молитви до Бога, то хрест Ісуса опускається у нашу Мару і гіркий гріх зникає, а на його місці з’являються солодка Христова праведність, Його зцілення і мир. Нехай Господь допоможе кожному з нас пізнати Його, як свого Лікаря і звільнить нас від усілякої гіркоти. Амінь.

(п.Йонатан)