Вивчення Біблії: Проповідь “Укладання заповіту на горі Сінай” (Вихід 19:7-25)

Укладання заповіту на горі Сінай

Вихід 19:7-25  

Ключовий вірш 19:8: «І відповів увесь народ разом, та й сказав: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» А Мойсей доніс слова народу до Господа»»

Якось, коли я навчався в університеті, один вчений з ядерної фізики читав нам лекцію по Чорнобильській трагедії. Він розповідав як після аварії кілька науковців проникли в зруйнований реактор щоб дослідити його. Вони добре розуміли, з чим мають справу, і були одягнені в захисні свинцеві костюми. Вони вижили, хоча сильно ризикували своїм життям. Сьогодні Мойсей готує народ до зустрічі з Богом. Але це була дуже небезпечна зустріч – вона була ще більш небезпечна, ніж похід до зруйнованого ядерного реактору. Сьогодні ми побачимо, який Бог. І яким чином людям потрібно було підготуватися до зустрічі з Ним.

На горі Сінай Мойсей зустрічався з Богом, який сказав Його народу: «А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (6). Мойсей повернувся до народу і передав їм Божі слова. Народ відповів: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» Тут ми можемо більш глибоко зрозуміти, що таке заповіт. Коли Бог вибрав народ Ізраїля з-поміж інших народів, коли Він прийшов до нього і спас від єгипетського рабства, Він нічого не вимагав від них. Він просто явив їм Свою абсолютну, односторонню, ініціативну любов. Але заповіт завжди вимагає зобов’язань із обох сторін. Коли чоловік одружується із дружиною, то обидва мають дати обіцянку. Якщо дружина обіцяє любити чоловіка і в радості і в горі, а чоловік взагалі нічого не обіцяє – це не буде повноцінний союз. У народу Ізраїля також була своя відповідальність – робити усе, що Господь їм заповів.

Далі Бог сказав: «Ось Я до тебе прийду в густій хмарі, щоб чув народ, коли Я говоритиму з тобою, і щоб повірив і тобі навіки! … Іди до людей, і освяти їх сьогодні та взавтра, і нехай вони виперуть одіж свою. І нехай вони будуть готові на третій день, бо третього дня зійде Господь на гору Сінай на очах усього народу» (9-10). Бог дав їм три дні щоб вони підготувалися до зустрічі з Ним  і сказав, як це зробити.

По-перше, вони мали випрати свою одіж в знак освячення. У раю перші люди жили з Богом. Ті часи давно пройшли. Коли люди згрішили, Бог вигнав їх з раю. І тепер вони не можуть просто так наблизитись у Його присутність. Вони стали грішними. Щоб зустрітися з Богом, вони мали освятитися і випрати свій одяг. Пророк Ісая сказав, що вся наша праведність немов забруднена одежа (Іс.64:6). Люди стали грішними, і їх гріхи часто порівнюються з забрудненою одежею. Священики старого заповіту перед служіння Богу одягали спеціальний одяг. Коли вони знову виходили до людей, то мали перевдягнутися в звичайний. Але як би люди не прали одяг і як би не старалися, вони ніколи не могли буди повністю праведними перед Богом. У книзі Об’явлення ап. Іван описує великий натовп людей, які стояли перед престолом Агнця. Вони були вбрані в білу одежу. Ангел сказав йому: «Це ті, що … випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця…» (Об.7:14) Лише кров Христа робить нас дійсно праведними. Лише одна вона робить наш одяг дійсно білим, і ми можемо в ньому приходити в Божу присутність.

По-друге, вони мали приготуватися. Бог назначив їм час – на третій день і сказав підготуватися до цієї зустрічі. Ця зустріч не була звичайною, як ми зустрічаємося один із одним. Це була надзвичайна подія – людина зустрічалася з Богом. Не люди, а Бог назначає час зустрічі. На цій зустрічі Бог присутній реально. Люди не повинні були ставитися до цієї події легковажно. Подивіться на вірш 16: «І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі…» Коли людина зустрічається з живим Богом – це страшно, вона тремтить.

По-третє, вони не могли виходити за окреслену границю і підніматися на гору. У вірші 12 Бог сказав: «І обведеш границею народ довкола, говорячи: Стережіться сходити на гору й доторкуватися до краю її. Кожен, хто доторкнеться до краю гори, буде конче забитий!» У вірші 13 Бог попередив, що якщо цей наказ буде порушений, чи то людиною, чи твариною, у неї буде слідуючий вибір: або бути вкаменованою, або застреленою. Між святим і всемогутнім Богом і грішною і слабкою людиною лежить глибоке провалля, і спроби здолати яке завжди закінчувалися однаково – смертю. Один свідомий чи несвідомий рух – і людина помирала. Якось два сини Аарона Надав і Авігу принесли перед Бога чужий вогонь, якого Бог не казав приносити – вони були тут же спалені вогнем від Бога. Коли при царі Давиді перевозили Божий ковчег – місце, де перебував Бог, воли нахилили його і один чоловік Узза, з добрих міркувань, простягнув руку щоб підтримати його. Однак він не мав цього робити. Він тут же загинув. Пророк Ісая якось бачив Бога у храмі. Він подумав тоді: «Горе мені! … Бо я чоловік нечистоустний, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!» (Іс.6:5) Пророк Ісая вижив після цієї зустрічі, але у той час перелякався на смерть.

Людина у Старому Заповіті відчувала величезну відстань, яка лежала між нею і Богом. Бог був настільки святий і великий, а вона настільки грішною і маленькою, що не могло бути і мови про якесь зближення. Це не могло вміститися у її свідомості. Служіння такому святому Богові було почесною, а надзвичайно небезпечною справою, священики часто помирали. Коли один раз на рік священик у храмі входив у святе святих, йому за ногу прив’язували мотузку. Для чого, спитаєте ви? Щоб якщо він там щось не так зробить і помре, то щоб його можна було витягнути за ногу звідти. Євреї боялися навіть вголос промовляти слово «Бог» і використовували різні синоніми, наприклад «Всемогутній», «Всезнаючий». Ми бачимо багато проваль у нашому світі. Ще донедавна у Штатах була велика межа між афроамериканцями і білими. І напруга існує і до цього часу. У фільмі «Абатство Даунтон» молодша дочка графа вирішила вийти заміж за звичайного шофера. Це було нечувано на той час! Але провалля, яке пролягало між Богом і людиною було значно більшим. У людей просто не було ніяких шансів досягнути Бога. А оскільки Бог був джерелом життя у усього, то у людини і не було шансів на справжнє життя.

Але усе змінив Ісус Христос. В посланні до Єфесян 2 ап. Павло спочатку пише, як Христос зруйнував перепони між поганами і євреями. А потім каже таке: «Він Своєю наукою знищив закона Заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примиривши із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши». Євреї і погани не могли примиритися один із одним. Але існувала більш серйозна проблема – обидва були Божими ворогами. Однак Христос зробив їх єдиними і примирив з Богом. Христос став нашим первосвящеником, через Якого ми маємо доступ до Бога.

В Євр.4:16 написано: «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать». Ісус відкрив нам доступ до Бога. У Старому Заповіті якби ми прийшли до Бога то скоріше усі загинули б. Але зараз, у Новому Заповіті, завдяки Христу, ми можемо приходили до Бога, не ризикуючи своїм життям. Раніше лише один первосвященик один раз на рік міг увійти у Святе Святих і зустріти там Бога. Тепер такий доступ відкритий для кожного. Яке це велике благословіння! Лише подумайте – ми маємо доступ до живого і всемогутнього Бога. Недавно я бачив невелике інтерв’ю, де один чоловік ділився своїми думками про сучасних людей. В цілому виходило, що сучасні люди не дуже розумні. Вони скаржаться, що в аеропортах їм, сівши у літак, доводиться по 40 хв. очікувати на зліт. Але ж потім вони летять, у кріслі над океаном, на висоті 10000 км. і швидкості 700 км/год! І тратять кілька годин на дорогу, яка раніше зайняла б тижні чи місяці. Або вони скаржаться на поганий зв’язок на своїх смартфонах. Але ще я пам’ятаю ті часи, коли, щоб зателефонувати додому, потрібно було іти на пункт зв’язку, стояти в черзі і замовляти розмову. Зараз це робиться за лічені секунди. Нам потрібно вчитися цінувати те, що ми маємо. Багато сучасних людей не усвідомлюють, наскільки великі привілеї вони мають, такі як літак чи швидкий зв’язок. Подібно до цього, вони не усвідомлюють, наскільки це великій привілей – можливість приходити до Бога. Ми маємо те, про що багато поколінь людей могло лише мріяти.

І останнє, не можна було входити до жінок. Подивіться на вірш 15: «І він сказав до народу: «Будьте готові на третій день; не входьте до жінок»». Входження до жінки робило чоловіка і жінку ритуально нечистими. Вони мали помитися водою і вважалися нечистими до вечора (Лев.15:18). Ритуально нечиста людина не мала права входити в храм. У старому заповіті записано багато законів, невиконання яких робило нечистим. Можливо, самі відомі – закони про їжу. Не можна було їсти свиней і зайців. Але було і багато інших. Непросто було жити у тому суспільстві, де буквально на кожному кроці ти міг занечиститися. Різних правил було так багато, що ти просто не міг якесь із них не порушити. Коли за Христом з учнями спостерігали фарисеї, то знаходили безліч таких порушень: ось учні їли хліб нечистими руками, ось Ісус спілкується з жінкою легкої поведінки, ось Ісус працює в суботу. Ти відчував тягар закону на кожному кроці, ти постійно відчував себе винним. Кілька століть назад у європейських країнах були графи, лорди і інші високоповажні особи. Вони дуже складно одягалися – тому їм приходилося тримати спеціальних людей, які допомагали їм одягатися і слідкували за їх одягом – так званих камердинерів. Коли вони їли, за столом була тисяча правил – що куди можна накидати, що куди наливати, що після чого пити, коли сідати і коли вставати. Я думаю, ніхто із нас не відчував би себе нормально у такому оточенні, він не те що поїсти, а і сісти за стіл не зміг би правильно.

Ісус відмінив ритуальну нечистоту. Він доторкнувся до прокаженого, що вважалося нечистим. Він розмовляв із Самаритянкою, що вважалося недопустимим у той час. Він скасував заборони у їжі. Ми зараз вільні від цього – ми можемо приходити до Бога вільно!

Подивимось на вірш 22: «А також священики, що будуть підходити до Господа, нехай перше освятяться, щоб Господь їх не повбивав». Священики були ближче до Бога, вони мали більше привілеїв, тому Бог ставився до їх проступків більш серйозно. Якщо вони не освятяться належним чином, то Бог їх повбиває. Ті люди жили у загальній страхітливій атмосфері – не так щось зробив чи не туди пішов – і можна померти. І було багато випадків, коли люди масово гинули. У 1 Сам. описана історія, як одного разу Божий ковчег опинився у місті, яке називалося Бет-Шемеш. Там жило багато надмірно допитливих людей, які почали заглядати в ковчег. Ці люди не були готові до зустрічі з Богом. Тоді загинуло більше 50 тис. людей (1 Сам.6:19).

Але Завдяки Христу у нас є доступ до Бога без страху. Який це великий привілей. Без страху підходити до Бога! Якщо ми усвідомлюємо це, то не будемо легковажно ставитися до того, що зробив для нас Ісус, не будемо сприймати як належне, а будемо цінувати як найвищий привілей.

На заключення: Бог прийшов до Ізраїльського народу щоб заключити з ними заповіт. Бог зробить їх царством священиків та народом святим. У свою чергу, вони мають виконувати Його заповіді. Це було найвище благословіння, яке лише міг отримати який народ у історії. Ми – християни. І, якщо так, то у нас з Христом також є заповіт, так званий Новий Заповіт. В Євангеліях написано: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Мф.26:26-28). Новий Заповіт заключається через кров Христа, яка пролилася за багатьох для відпущення гріхів. У людей є багато гарних бажань і намірів – жити чисто, жити заради чогось великого, зробити щось значуще. Але в дійсності вони нічого цього не можуть зробити, тому що у них хвора гріхом кров. Хвора гріхом кров робить хворою усю людину. Але коли ми приймаємо Кров Христа, пролиту за наші гріхи, то входимо в Новий Заповіт з Христом. Його пролита на хресті Кров стає Кров’ю, пролитою за нас. Вона очищає нашу хвору гріхом кров, вона очищає нас від грішних бажать і звичок і змінює усе наше життя.

Ап. Петро сказав християнам: «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Пет.2:9). Цей заповіт включає і наш обов’язок звіщати Христа, який кличе людей із темряви до Свого дивного світла.

Ми знаходимося у Новому Заповіті з Богом, або, іншими словами, є людьми заповіту. Нам не можна ні в якому разі виходити з цього заповіту. Коли ми знаходимося в Христі, до нас застосовні усі Божі обіцянки з Біблії.

(п.Яків)