Вивчення Біблії: Проповідь “Стояти, чи йти?” (Вихід 14:1-31)

Стояти, чи йти?

Вихід 14:1-31
(15): І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають!
В минулому уривку ми вивчали про те, як Ізраїль вийшов з Єгипту. Бог врятував їх і вів до нового життя. Здавалося: справа зроблена, Єгипет лишився в минулому, попереду — обіцяна земля. Однак, через цей уривок ми бачимо, що не все було так просто. Іноді на нашому шляху до Небесного Царства виникають перешкоди, які здаються нездоланними. Іноді наше минуле, наше старе життя атакує нас, так, що хочеться взагалі відступити і повернутись. Але також, в цьому уривку ми бачимо декількох важливих духовних принципів і вчимося: “як діяти в критичних ситуаціях?” та “як ми можемо побачити Божу роботу в своєму житті?”. Нехай Господь благословить нас сьогодні і відкриє значення Його слова.
Подивіться вірші 1-4: “І говорив Господь до Мойсея, кажучи: Скажи Ізраїлевим синам, і нехай вони повернуть, і нехай отаборяться перед Пі-Гахіротом, між Міґдолом і між морем, перед Баал-Цефоном. Навпроти нього отаборитесь над морем. І скаже фараон про Ізраїлевих синів: заблудились вони в землі цій, замкнено пустиню для них. І вчиню запеклим фараонове серце, і він буде гнатися за вами, а Я прославлюся через фараона та через військо його. І пізнають єгиптяни, що Я Господь! І вони вчинили так”
Перед цим в 13ому розділі ми читали, як євреї вийшли з Єгипту узброєні, за військовими відділами своїми, 600000 самих лише чоловіків. Місцем збору для них стало місто Суккот, звідки вони рушили в бік пустелі і отаборилися на її границі, в Етам. До цього їхній шлях пролягав по обжитим місцям, але далі перед ними лежала незвідана земля. Пустеля, де євреї напевне заблудились би, але в них був найкращий провідник, якого тільки можна було бажати: Сам Господь йшов перед ними в стовпі вогняному і хмарі, і показував їм шлях. Їх перехід був стрімким. Не було коли зупинятись. Не було коли пекти хліб і відпочивати. Таким швидким маршем вони досить скоро досягли моря і наступний їх табір вже був там.
Можливо, в когось тут з’явилась думка, що і самому непогано було б з’їздити до моря і відпочити. Але Бог привів їх на це місце не для того, щоб вони скупались. Ми бачимо, що в Бога був дуже чіткий план. Що саме Він хотів зробити? Він відкрив це Мойсею у цих віршах.
Бог знав, що фараон не відпустить народ просто так. Навіть страшних десять кар було не достатньо, щоб змінити серце грішника. Бог знав, що дуже скоро фараон відійде шоку, і тоді він захоче, якщо не повернути євреїв, то хоча б відомстити їм за ті біди, які впали на Єгипет.
Також Бог знав, дещо про свій народ: хоча вони бачили дивовижні Божі чудеса, хоча вони могли дуже явно пересвідчитись в Божій любові до них. Але вони надто довго жили в Єгипті. Грішна природа не змінюється за один день чи за один раз. Є характер, виховання, традиції, сила звички і цінності. Тому так часто, навіть ті, хто Бачив Божу славу і Божі чудеса, все одно не можуть коритись Божій волі і жити для Його слави.
Отже ми бачимо, що Бог хотів: звільнити Свій народ від постійної небезпеки удару ззаду, Він хотів показати їм Свою силу і Славу і навчити довіряти Йому, і, також, Він хотів, щоб і єгиптяни залишили марну надію на свою силу і своїх богів і змирились перед Богом ЯХВЕ.
Вірші 5-9 розповідають, що сталось все точно, як Бог казав Мойсею. Фараон і його народ схаменулись. Вони усвідомили, що більше не буде кому працювати для них. Єгипет, який був найбільшою і найсильнішою країною того часу був розорений економічно: їхні поля згоріли, а що лишилось, з’їла сарана; їхня худоба вимерла; вони самі були вражені болячками. Їхня сила, дух і гордість були розчавлені через смерть первістків. Але в них все ще лишалась потужна армія: коні і колісниці, які тримали в покорі всі народи навкруги, в тому числі і народи Ханаану. Ось ця армія і вирушила в пустелю за колишніми рабами.
Подивіться вірші 9, 10: “І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх, як вони отаборилися були над морем, під Пі-Гахіротом, перед Баал-Цефоном. А фараон наближався. І звели Ізраїлеві сини свої очі, аж ось єгиптяни женуться за ними! І дуже злякались вони… І кликали Ізраїлеві сини до Господа”.
Євреї опинились в дуже незручному становищі. Прив’язати географічні назви, які тут вказані до сучасних орієнтирів є дуже непростою задачею. Тому ніхто точно не знає маршруту виходу і де саме сталась ця зустріч між фараоновим військом та євреями. Є декілька варіантів. Але, мабуть, це не так важливо. Важливий характер цієї місцевості і той стан, в якому опинився Божий народ. Вони опинились в чаші, де з одного боку над ними нависали скелі, з іншого боку була єгипетська фортеця, попереду море, а позаду — військо розлюченого фараона. Не було куди втікати, не було де сховатись і не було як битись. Бо хоч серед них і було 600000 чоловіків, але це були раби: вони знали, як робити цеглу, але не знали нічого про війну, битву, стратегію і тактику, тому проти єгипетської тренованої армії вони не представляли жодної загрози.
Якою була реакція євреїв на вид фараонового війська? Подивіться вірші 11, 12: “а Мойсеєві дорікали: Чи через те, що не було гробів в Єгипті, ти забрав нас умирати в пустині? Що це вчинив ти нам, щоб вивести нас із Єгипту? Чи це не те саме ми говорили до тебе в Єгипті, кажучи: Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!”
Їхня реакція була дуже природна: вони злякались, вони почали кликати до Господа, вони почали нарікати на Мойсея, панікувати, жалітись і плакати. Але саме головне, в цих обставинах стало дуже явно видно, що було всередині цих людей і які цінності керували ними. Вони сказали: “Позостав нас, і нехай ми робимо Єгиптові! Бо ліпше нам рабство Єгиптові, аніж помирати нам у пустині!”. Іншими словами: “моє рабське нікчемне, але гарантоване життя, це краще — ніж свобода, за яку ще треба боротись і чимось жертвувати”. Як писав Ілля Кормільцев: “нищие молятся, молятся на то, что их нищета гарантирована”.
Це дуже зрозуміла система цінностей, в її основі: особистий спокій, безпека і матеріальні накопичення. Це система цінностей за якою живе багато людей в цьому світі. Зараз, наприклад, багато шуму наробили декларації наших народних обранців: гектари земель, десятки квартир, мільйони грошей в когось навіть власна церква є. І зрозуміло, що це — не зароблене. Але чому так стається? — також, зрозуміло чому — через систему цінностей, бо накопичити собі гарантії для життя — цінніше, ніж служити своєму народові, боротись і будувати державу.
Але в чому проблема? — в тому, що така система цінностей не підходить Божому народу, святому народу. Ми ось тільки повернулись з конференції, вивчали там Марка 13 розділ. Що Господь гарантує Своїм учням в цьому світі? — гоніння, переслідування, неприйняття. Ми маємо тверду надію перемоги, але це не те, що можна зараз помацати руками. Святий народ живе вірою в Божу обіцянку, вірою в Боже слово. Святі люди — це не питання справ, це питання цінностей. Це цінності, які відділяють тебе, освячують тебе в цьому світі для Бога, для Його Царства.
Жити вірою в тверді Божі обіцянки, чи надіятись на оманливі речі цього світу? Боротися з гріхом, чи йти за бажаннями тіла? Гарантоване рабство, чи свобода, за яку треба боротись? Які ваші цінності? Для чого ви живете? Бо твоє життя, воно справді цінне. Воно більше за їжу яку ти їси, більше за одяг в який ти вдягаєшся, більше за машини і квартири, більше за гарантії цього світу. Як ти проживеш його?
Ми бачимо, що було в серцях євреїв. Бог це також бачив. І їм ще належало пройти довгий шлях виховання і зміни цих цінностей, щоб справді стати святим Божим народом. І ось ці події на пляжі Червоного моря, вони також стали важливим уроком для них.
Як Мойсей допомагав своєму народу? Подивіться вірші 13, 14: “І сказав Мойсей до народу: Не бійтеся! Стійте, і побачите спасіння Господа, що вчинить вам сьогодні. Бо єгиптян, яких бачите сьогодні, більше не побачите їх уже повіки! Господь буде воювати за вас, а ви мовчіть!”.
Вони злякались. Що їм каже Мойсей? — не бійтеся
Вони хотіли бігти, здаватись назад в рабство. Що говорить Мойсей? — стійте
Вони нарікали, були переполохані. Що вони мали робити натомість? — заспокоїтись і мовчати.
Чому вони могли не боятись, стояти і заспокоїтись? — бо ви побачите спасіння від Господа, що вчинить вам сьогодні… єгиптян, яких бачите зараз, більше не побачите ніколи. Добрий лідер Мойсей спонукає їх підняти свої очі до Бога, який діє і спасає Свій народ.
Іноді цей світ, якісь події життя, наше минуле, якісь спокуси і гріхи, наші власні невдачі навалюються на нас зі всіх боків, як фараон на колісницях. І здається сили не має протистояти. Здається, нема куди дітися, нема куди тікати, краще опустити руки і здатися, перестати боротися, жити як всі. Але слово вчить нас сьогодні покласти свою надію на Господа, бо спасіння належить Йому. Слово вчить нас сьогодні дивитись не на сильні видимі речі цього світу, а на невидимого Бога, який реально діє в світі і в наших життях. І жодна сила цього світу нічого не може Йому протиставити. Амінь.
Що ж євреї мали робити замість того, щоб боятись, здаватись і переживати? Подивіться вірші 15, 16: “І промовив Господь до Мойсея: Що ти до Мене кличеш? Говори до синів Ізраїлевих, нехай рушають! А ти підійми свою палицю, і простягни руку свою на море, і розітни його, і нехай увійдуть Ізраїлеві сини в середину моря, на суходіл”.
Вони мали йти. Вони мали покластись на Бога і піти в море, тоді як Мойсей підніме свою палицю і вода розступиться для них.
Ми не можемо заставити Бога битися за нас. Він — не дресований пес, що кидається на наших ворогів. Ми не можемо своїми діями чи бездіяльністю спонукати Бога робити щось, або не робити чогось. Він — не автомат для здійснення бажань, не ручний лев. Він — Бог, це Його воля здійснюється. Але ми можемо бачити Божу роботу, Боже спасіння в наших життях і навколо нас, бути частиною цієї величної роботи. Відчути дію великої Божої сили в своєму житті. Коли? — коли довіряємо Його керівництву, Його слову і обіцянкам і йдемо і намагаємось щось робити на славу Його.
Стійте і побачите — це не значить, що треба стати, відкрити рота і чекати поки Бог покладе туди шматок. Йдіть — це не значить, що євреї мали самі висушити море і прокласти дорогу через води. Це слово про те, що коли ми молимось, Бог дає нам відповідь. Коли ми починаємо йти і робити щось для Божої слави, уповаючи на Його керівництво, на Його обіцянки, Він направляє наші ноги, навіть якщо спочатку ми йшли зовсім в іншому напрямку, і являє Свою роботу в наших життях.
Ми маємо безліч прикладів того. Починаючи з Якова, який нічого не знав про генетику, але клав перед своїми козами і вівцями гілочки дерев і ті гарно розмножувались, чи Гедеона, який мав тільки 300 чоловік і глиняні світильники з якими переміг велику филистимську армію. Чи Йонатана, який один мав меча і вірив, що Бог сильний спасти через багатьох чи небагатьох. Тому пішов вдвох з помічником і з нього почалась велика перемога Ізраїля над ворогами. Чи Павла, який хотів проповідувати і йти по всьому світові, а Бог відкривав йому одні двері і закривав інші. Але він йшов, він переставляв свої ноги, одну за другою і Господь направляв його і діяв в його житті і через нього.
Сьогодні ми відмічаємо 499 років Реформації. Це була подія, яка змінила обличчя Європи і всього світу. Це були події, які зробили цей світ таким, яким ми знаємо його сьогодні, з рівністю прав і можливостей людини, з цінністю людського життя, з свободою слова та вираження. Але ці події також почалися з того, що деякі люди вирішили йти, вирішили щось робити для Бога. Не завжди їх кроки були правильними, але Бог Сам направляв їх і через них творив і продовжує творити Свою історію.
Також ми маємо гарні приклади і навколо нас. Мене завжди надихає служіння наших клубів англійської мови, чи мафії, чи Біблійного клубу на Кіпрі. Кожне з цих чудесних служінь почалося з того, що хтось захотів щось робити для Господа і почав робити, а Господь Сам направляв, надихав, благословляв і являв Свою силу і свою роботу в цих служіннях і в цих життях. Зараз я дуже щасливий, бо після конференції брати вирішили також щось робити, йти і грати в футбол з ягнятами, щоб потім вивчати із ними Біблію. Я вірю, що Господь також благословить цей початок і через нього підніме серед нас прекрасних молодих служителів на славу Божу. Амінь.
У віршах 17-31 розповідається про те, як ізраїльтяни пішли. Бог розділив для них море. Не просто відігнав воду. Вона стояла над ними стіною з обох боків. І Бог розділяв колісниці Єгипту і Свій народ. А потім, коли Ізраїль вже перейшов, а фараон був посеред моря, Бог потопив усю цю ворожу армію і надовго змінив розклад сил в цьому регіоні, так, що коли євреї прийшли в Ханаан, там про єгиптян вже й забули. Бог потужно діяв в них, через них і навколо них, коли вони молились, повірили і пішли.
Тож йти, чи стояти? Я молюся, щоб Господь допоміг нам стояти в вірі і йти своїми ногами, щоб виконувати Його волю. І нехай Він Сам виявляє в наших життях Свою славу, Свою благодать і Своє велике спасіння. Амінь.

(п.Йонатан)