Вивчення Біблії: Проповідь “Пасха. Спасіння через кров” (Вихід 12:1-51)

Пасха. Спасіння через кров

Вихід 12:1-51
(13, 14): “І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!”

В минулому уривку ми вивчали про те, як Господь вчинив суд над богами Єгипту через 9 страшних кар. Ці суди струшували Єгипет, як поштовхи землетрусу, і кожен з них був сильніший за попередній. Усі: спочатку мудреці Єгипту, а потім і звичайні люди зрозуміли, що це дія Божої руки. І сьогодні ми розглянемо останню, десяту кару. Вона перевищила усі попередні і фараон, примушений Божою рукою, таки відпустив Ізраїля. Кайдани рабства було розбито.
Події, які ми сьогодні розглядатимемо стали визначними для ізраїльського народу. Бог заповів їм святкувати цей день, як вічну постанову, на всі роди. І не просто святкувати, а кожного разу згадувати, що саме і чому Бог здійснив для Свого народу в день Виходу. Навіть зараз, коли єврейська сім’я сідає до Пасхальної вечері “седер”, вона починається з того, що найменший її учасник питає: “чому ця ніч відрізняється від інших ночей?” і обов’язком батька і голови сімейства є розказати і пояснити це. Але ми не можемо вивчати про Пасху, просто, як про велику подію в древній історії одного з семітських народів. Тому що історія Пасхи — це історія про Божий суд і Боже милосердя, історія, яка знайшла своє виповнення, значення і зміст в іншій, більшій події, події космічного масштабу. Історія Пасхи вказує нам на хрест з розп’ятим Господом. На хрест, де святий Бог здійснив суд над усім злом, усією темрявою, усім гріхом світу. На хрест, де милосердний Бог явив Свою любов і викупив усіх вірних Кров’ю вічного Агнця Божого, Ісуса Христа. Я молюся, щоб сьогодні, розглядаючи ті древні події, кожен із нас також згадав велике Боже спасіння, яке здійснилось в наших життях і схилився перед милостивим Богом у вдячності і хвалі.
В чому полягала суть десятої кари? Ми бачимо це в розділі 11:4-7 “І промовив Мойсей: Так сказав Господь! Коло півночі Я вийду посеред Єгипту. І помре кожен перворідний єгипетської землі від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, до перворідного невільниці, що за жорнами, і все перворідне з худоби. І здійметься великий зойк по всій єгипетській землі, що такого, як він, не бувало, і такого, як він, більш не буде. А в усіх синів Ізраїлевих від людини й аж до худоби навіть пес не висуне язика свого, щоб ви знали, що відділює Господь між Єгиптом і між Ізраїлем”.
Так само, як і в минулі рази Господь через Мойсея повідомив фараона та його народ, що їх очікує. Так само, як і в минулі рази ми бачимо, що кара ляже не на усіх: будуть ті, хто плакатиме, і будуть ті, кого омине це велике горе. Але також є і різниця: якщо в минулі рази Господь Сам відділяв між Ізраілем та Єгиптом (на єгиптянах були виразки, а на євреях — ні, в Єгипті було темно, а в землі Гошем — ні), то тепер вододіл проходив не по національній (єврей чи єгиптянин), не по територіальній (в землі Гошем чи в іншому регіоні) ознаці, а лише по тому, послухав Господа чи ні. Якщо раніше Мойсей просто проголошував кару, Господь наводив її, а Ізраїль сидів і потирав руки, то тепер від них вимагались певні приготування, певні дії, певна покірність віри, щоб самим уникнути суду. Це була відповідальність і рішення кожного особисто, ми бачимо це особливо яскраво у віршах 12:1-13 і далі.
Які саме дії і приготування потрібно було здійснити євреям? Умовно їх можна розділити на декілька категорій: стосовно вибору агнця, стосовно крові агнця, стосовно споживання агнця і також стосовно подальших дій і святкування. Давайте ми розглянемо їх послідовно.
По-перше, їм потрібно було приготувати ягня. Подивіться вірші 3 і 5: “Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім… Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз”.
Бог визначив, що в ніч, коли Ізраїль мав вийти з Єгипту, вони мали в кожній сім’ї заколоти ягня. Якщо сім’я була маленька, їй потрібно було об’єднатись з сусідами. Ягня повинно було бути чоловічої статі, з овець чи кіз, без вад. Ягня треба було відділити за чотири дні до назначеного дня і на смерканні останнього дня заколоти його, як жертву Господу.
Дуже цікаво, що Бог обрав не такий шлях, коли священик робить щось сам для всіх, а усі люди — просто пасивні спостерігачі. Також Бог обрав не такий шлях, де кожен сам за себе. Господь дає нам образ сімейного поклоніння, коли кожен є активним учасником служіння і одночасно це є спільне служіння, коли кожен залежить і відповідає за кожного і разом усі ми служимо Господу. Амінь
По-друге, їм потрібно було застосувати кров агнця. Подивіться вірші 7 і 13: “І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них… І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї”.
Богу було угодно, щоб для спасіння не достатньо було, щоб кров агнця просто пролилась. Потрібно було, щоб доми євреїв були відмічені цією кров’ю. Страшна справа мала статись тієї ночі в Єгипті: усі перворідні і людей і скотини мали загинути. Але доми віруючих мали відрізнятись. Не важливо, чи погані чи дуже погані люди сиділи в домі, чи євреї чи єгиптяни чи інші якісь народності, якщо дім був відмічений кров’ю ягняти, ангел-губитель не міг увійти до нього. Він проходив мимо (звідси і назва свята — Пасха). Ця кров вберігала кожного, хто був в домі, тому вони мали лишатись в своїх домівках, аж поки справа не буде завершена.
По-третє, їм треба було з’їсти ягня. Подивіться вірші 8-10: “І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах. Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його. І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні”.
Богу було угодно, щоб це ягня було не тільки вбите і його кров використана, як знак, але також, щоб це ягня було певним чином спожите. І зі всього видно, що це не був просто шашлик для задоволення. Його треба було спекти на вогні повністю разом з головою та нутрощами. Його треба було з’їсти повністю, не лишаючи від нього до ранку. А те, що лишалось, треба було спалити у вогні. Також, їсти його треба було не як захочеться, а лише з прісним хлібом і гіркими травами, похапцем, вдягненими для дороги і з палицями в руках.
І останнім було веління про свято опрісноків. Подивіться вірші 14, 15: “І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах, бо кожен, хто їстиме квашене, від дня першого аж до дня сьомого, то буде витята душа та з Ізраїля”.
Бог хотів щоб у всі роди і покоління Його народ з року в рік згадував те, що Він здійснив у Єгипті. Щоб вони згадували, як Бог спас і викупив їх не за якісь добрі справи чи заслуги, але вірою і покірністю Божим велінням і кров’ю пасхального агнця.
Але якщо ми будемо дивитись на самі лише веління вказані в 12 розділі книги Вихід, в нас залишиться дуже багато запитань і незрозумілого. Чому Бог хотів щоб це був саме агнець? Чому його треба було пекти і їсти? Чому з гіркими травами? І так далі. У відриві від всього контексту Писання це виглядає просто як набір дивакуватих і незрозумілих вимог. Але смисл усіх цих велінь і подій відкривається нам, коли ми дивимось на них через Пасху Нового Заповіту — через Ісуса Христа і Його Кров, пролиту за грішників. І одночасно, тільки маючи ось це історичне підґрунтя ми можемо розуміти, що саме здійснилось на хресті, і розуміти, чому Хреститель, бачивши Ісуса, що до нього йшов, говорить: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Ів.1:29).
Тут є прямий зв’язок між символізмом цієї історичної події під час Виходу і тим викупленням, яке ми знаходимо на хресті, де Агнець Божий проливає Свою Кров, щоб покрити і спасти Свій народ.
Пасхальне ягня було прообразом Христа: Він — Господь над господарями і Володар над усім. Тим не менше як агнець, Він покірно і смиренно прийняв чашу страждань і Божого гніву за наші гріхи, за наші провини.
Це ягня мало бути без жодної вади. І це вказує на чистоту і безгрішність Христа. Він, той хто не мав жодного пороку, і жодної темряви в ньому не було, став досконалою жертвою, яку Бог прийняв на викуплення усіх нас.
Ягня треба було відділити за чотири дні до Пасхи. І Господь Ісус увійшов до Єрусалиму за чотири дні до страждань, якраз коли відділяли Пасхальне ягня. Його кістка не зламалась — і цей образ також здійснився на хресті, коли усім засудженим перебили ноги, але Христа не зачепили.
Ягня треба було спекти на вогні, і це вказує нам на пекельні, неймовірні муки які довелось пройти Господу заради нашого спасіння. Він на Себе прийняв вогонь Божого гніву, щоб цей гнів оминув нас, Він — Пасха наша (1Кор.5:7).
Кроплення кров’ю, також служило прообразом: не достатньо було щоб кров ягняти просто пролилась… цю кров треба було застосувати до свого життя — помазати нею одвірки свого житла. Так само не достатньо просто того факту, що Кров Спасителя пролилась, ми маємо вірою прийняти, що ця кров пролилась заради нашого викуплення.
Кров’ю кропили не всередині дому, а на дверях, ззовні. Це було відкритим свідченням віри. І ми так само не соромимось сповідувати свою віру в заслуги Христа і визнавати свою повну залежність від Нього. Якби не Він, якби не Його жертва і нас спіткала б загибель, але тепер той, хто вірує в Нього і на суд не приходить, але перейшов від смерті до життя (Ів.5:24). Амінь.
Те, що ягня треба було з’їсти є прообразом нашого євангельського служіння Христу. Ягня треба було заколоти не тільки для того, щоб дивитись на нього. Його треба було з’їсти повністю. Так само ми маємо повністю приймати Христа, робити Його своїм, насичуватись Ним, радіти Ним, жити Ним.
Ягня треба було їсти з прісним хлібом. Прісний хліб, це хліб, який не піддавався дії закваски. Зараз в борошно додають дріжджі, але раніше в кожен новий заміс додавали грудку від минулого замісу. Таким чином історія однієї закваски могла передаватись дуже довго. Але викуплення стало моментом початку нового життя. Тому і в Новому Заповіті ми отримуємо веління святкувати нашу Пасху “не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!” (1Кор.5:8). Це заклик до очищення і нового життя.
Ягня треба було їсти з гіркими травами. Гіркі трави нагадували євреям на гіркоту життя в рабстві. Тим більше нам треба завжди згадувати гіркоту життя в гріху, з якого Христос викупив нас. Деякі віруючі з жалем і ностальгією згадують минуле життя в гріху. Іноді гріх може здаватись нам солодким. Але це обман, лише гіркота і розчарування лежать там і Христос звільнив нас від цієї гіркоти. Амінь.
Також ягня треба було їсти в готовності йти. Як часто ми також чуємо в Новому Заповіті заклик пильнувати, стояти на сторожі, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезими, майти досконалу надію на благодать, що приноситься нам в з’явленні Ісуса Христа (1Пет.1:13). Господь кличе нас не до сну. Господь кличе нас до життя, до боротьби, до готовності звіщати Євангелію всьому світові. Амінь.
Як відповів народ на заклик Мойсея? Подивіться вірші 27б, 28: “І схилився народ, і вклонивсь до землі. І пішли й учинили сини Ізраїля, як наказав був Господь Мойсеєві та Ааронові, так учинили вони”.
Народ прийняв Боже веління вірою і зробив так, як Господь наказав. Вони не намагались придумати свій спосіб для спасіння. Вони цілком поклались на Божий метод і на кров Пасхального агнця. Тому, коли опівночі Господь вдарив в Єгипті кожного перворідного, коли над усім Єгиптом здійнявся плач, зойк і ридання в домах Ізраіля Божого було світло і радість. Через 430 років, день у день Господь вивів Свій народ з рабства до нового життя. Амінь.
Євреї вийшли з Єгипту з великим скарбом. Вони випросили в єгиптян срібні речі і дорогі шати і Бог так розсташував серця єгиптян, що вони щедро давали. Це також вказує нам на ті щедрі багатства і благословення, які ми отримуємо в Ісусі Христі разом з даром спасіння і Духа Святого. Ми не заробили їх, тим не менше Господь не хоче, щоб Його діти відчували себе бідними і обділеними, коли вони виходять з рабства гріха. Коли євреї згадують ці події під час Пасхи, вони кажуть: якби Він вивів нас з Єгипту, та не судив би єгиптян, нам було би достатньо. Якби Він судив їх, та не судив їх богів, нам було би достатньо. Якби Він судив їх богів, і не вмертвив їх первістків, нам було би достатньо. Якби умертвив їх первістків та не дав нам їхнього багатства, нам було би достатньо… і т.д. яка ж незміримо велика має бути наша вдячність за Його нескінчені благословення, виказані нам! Подібно ним і ми маємо згадувати Божі благословення в усі дні свого життя, дякувати Богу і прославляти Його. Якби Господь тільки спас нас від гріхів і пекла, чи не досить було би нам цього? – Досить, але цього було не досить Господу і Він щедро наділяє нас Своїми дарами, разом з даром життя вічного.
Через цей уривок ми бачимо, що немає іншого спасіння, ніж те, яке Бог приготовив. Немає іншого Агнця, ніж той, що Його Господь вказав. Чи вірите ви в Ісуса Христа, як в досконалого Агнця Божого? Чи помастили Його Кров’ю двері вашого серця? Чи приймаєте Його щодня як найсолодшу поживу? Чи насичуютесь Ним? Чи освячуєтесь щодня для Нього? Бо саме про це говорить нам історія Виходу, історія Божого суду і Божого милосердя. І якщо Мойсей вивів свій народ з земного рабства, з рабства фараона, з під тимчасової влади людини, то Христос здійснює більший Вихід. Своєю Кров’ю і Своєю жертвою Він відмічає Своїх людей. Він покриває нас Своєю благодаттю, щоб на остаточному судилищі Божий гнів пройшов мимо тих, хто відмічений Кров’ю Агнця, мимо нас із вами. Тож і святкуймо вірою це велике спасіння, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений. Амінь.

(п.Йонатан)