Вивчення Біблії: Проповідь “Господь – Бог милосердний, і милостивий” (Вихід 34:1-35)

Господь – Бог милосердний, і милостивий

Вихід 34:1-35

Ключовий вірш 34:6

Минулого тижня ми розглянули одну з найбільш  трагічних сторінок історії Ізраїльського народу – це падіння в гріх ідолопоклонства. Як ви памятаєте, Ізраїль не дочекавшись повернення Мойсея з гори, приступив до Аарона й вимагав від нього зробити нових богів, яким вони б поклонялися. Аарон, не витримавши їх напору, погодився, й вилив із золота теля. Це був страшний гріх перед лицем Господа. За нього народ мав би бути знищений з лиця землі. Але, Господь – Бог милосердий, і милостивий. Він зглянувся над ними і знову подарував їм шанс залишитися  Його народом.

Подивимося на вірші 1-3: “1. І промовив Господь до Мойсея: Витеши собі дві кам’яні таблиці, як перші, і Я напишу на цих таблицях слова, що були на перших таблицях, які ти розбив. 2. І приготовся на рано. І вийдеш рано вранці на гору Сінай, і станеш Мені там на верхів’ї гори. 3. А з тобою ніхто не вийде, і на всій горі нехай нікого не буде видно. І також дрібна худоба й худоба велика нехай не пасеться навпроти тієї гори.(Вихід 34:1-3)”

Як ми пам’ятаємо з проповіді минулого тижня, коли Мойсей зійшов з гори з кам’яними таблицями Божого закону, він побачив як його народ в безумстві танцює навколо того ідола. Гнів охопив його, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх. Чи могли вони в такому стані прийняти Слово Боже знесене для них з гори? Чи підкорилися б вони закону Божому, що був в руках Божого посланця? Звичайно ні. Ідолопоклонство Ізраїля зруйнувало їх стосунки з Богом. Гріх розірвав той зв’язок, що був між ними та Господом. Як, ви знаєте Бог виключно по своїй милості і любові взяв Ізраїля й зробив своїм. Він вивів його з рабства й покарав єгиптян, його кривдників в Чермному морі. Він кормив їх маною,  дарував їм воду в пустині, піклувався про їх бит. Як результат, Він вклав Заповіт із своїм народом, і пообіцяв, що вони будуть Його вибраним народом, а Він буде їх Богом. Цей заповіт був одностороння, безмежна любов явлена Ізраїлю. Бог дарував своєму народові 10 заповідей, а разом з ними – Божі обітниці. Все це, в один момент було зруйновано непокірним народом, що хороводив навколо золотого теляти.

Декілька років назад, я спілкувався з одним таксистом. Він був вже старою людиною. Він розказав мені болісну історію із свого життя. Він сказав, що в нього є внук якого він дуже любить. Він взяв внука жити до себе і навіть збирався  переписати йому свою машину й кімнату. Але одного дня, коли внук став дорослий, він сказав дідові, щоб той забирався геть з житла. Коли дідудсь розказував мені це, він плакав. Їх стосунки були зруйновані, а заповіт на майно для внука дід, можливо, анулював.

Тож гнів Мойсея зрозумілий, а розторощені скрижалі доречні, адже стосунки між Богом і його народом були розбиті. Народ потребував глибокого покаяння і очищення. І тільки після цього усвідомленя, Бог знову призвав Мойсея на гору, щоб оновити свій закон для Ізраїля.

І витисав Мойсей дві кам’яні скрижалі,  й рано вранці зійшов на гору Сінай, як наказував йому Господь.

Поглянемо на вірші 5-7, давайте прочитаємо їх разом: “5. А Господь зійшов у хмарі, і став там із ним, та й покликав Ім’ям Господа. 6. І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, 7. що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях. (Вихід 34:5-7)”

В 6-му вірші ім’я Бога повторюється двічі: “Господь, Господь!”. 3 -а глава 14 вірш цієї книги говорять нам, що значить “Ім’ям Господа”: “І сказав Бог Мойсеєві: Я Той, що є…. Сущий послав мене до вас.” (Вихід 3:14). Господь це той хто є. Він Сущий (Яхве), Той Хто існує завжди, а також Той на підставі Кого все існує.

Таким чином, ми бачимо тут декілька важливих моментів.

По-перше, говорячи двічі своє ім”я, Бог звертає увагу Мойсея – Хто Він. Він Творець. Він основа всього. Більшого авторитету, ніж Він не існує. І в цій Величі, Могутності, а головне Святості – Він продовжує своє спілкування з Мойсеєм, представником бунтівного народу, що впав в гріх ідолопоклонства.

По-друге, говорячи двічі своє ім”я, Бог вказує себе Стороною стосунків між Ним та Його народом. Він бажає взаємних стосунків. Для народів того часу, було поширеним ідолопоклонство. Коли люди поклонялися виробам людських рук, чи явищам природи. Людям було вигідно мати таких богів. Ідоли –  не говорили, не спілкувалися, стосунки були відсутніми, а відповідальності не існувало. Але Господь бажає живих, дорослих стосунків. Він жадає стосунки на більш високому рівні, ніж просто споживацькі. Він очікує стосунки, де всі учасники заповіту будуть бажати виконувати свої зобов”язання й насолоджуватися цим. Насправді це ломало всі шаблон уявлень про Бога людям того часу.

В 6 вірші також говориться: “Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, …”

Перед лицем Бога стояв Мойсей, народ якого впав в ідолопоклонство золотому телятові. Кому, як не йому, були зрозумілі ці слова: “милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий ”. Його народ впав в гріх й забув ту неймовірну доброту, яку Бог проявив до нього. І тепер він знову перед лицем всемогутнього Бога, який дає ще один шанс твердошийому народові. Для Бога це не гра, чи якийсь квест. Бог не просто вибрав Ізраїль для себе, щоб побавитися, чи змарнувати час. Він викупив їх з рабства. За це була пролита кров ягняти. Вони отримали дар первородства, й можливість наслідувати Божі обітниці. Ось тут глибина Божої милості, Його мелосердя й довготерпіння.

Не тільки Ізраїль, а й ми, маючи більш досконалий заповіт в крові Христа маємо привілегію приходити до милостивого Бога. Іісус Хистос  помер за наші гріхи, викупивши нас у смерті. Він дарував нам прівілей наслідувати первородство, а з ним і милість в очах Бога. “1 Івана 2:2 Він ублагання (рос. умилостивление) за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.”

Нажаль людство відкидає цей дар і продовжує ідолопоклонство гріхові. Ще є час, ще є шанс розкаятися й повернутися до Божого напрямку. Бог милостивий і довготерпеливий – Іісус Хртистос є прямим втіленням цього. Іноді я думаю про своє життя – і бачу там багато помилок. Я потрапляв у пастку гріха, робив неправильні речі – але завжди милість Бога була зі мною. Не завжди це  легко передати словами, але глибина моєї зіпсутості і велич мого Господа Іісуса Христа дуже гарно показує мені наскільки Бог довготерпить мене й на скільки його милосердя до мене велике.

Поглянемо на вірші 8,9  “(Вихід 34:8,9) 8. І Мойсей поквапно вклонився до землі, і впав, 9. та й сказав: Якщо я знайшов милість в очах Твоїх, Владико, то нехай же Владика йде серед нас, бо народ цей твердошиїй. І Ти пробачиш нашу провину та наш гріх, і зробиш нас спадком Своїм.”

В цих віршах нам відкривається дійсно великий лідер  і добрий пастирь для свого народу – Мойсей. Він молиться Богові і просить пробачення за їх гріхи. Він нагадує Богові обітницю, що вони стануть Його власністю, а вони народом Його. Його заступницька молитва стала тією ниточкою спасіння всього Ізраїля. По молитві Мойсея нам відкривається наскільки він розуміє, що значить “нехай Владика йде серед нас”.Особисто він бажав Божої присутності. Звертаючись до Бога він говорить: “Покажи мені славу свою!”. Тому не дивно, що 29 вірш, цієї глави говорить: “Коли сходив Мойсей з гори Сінай – лице його стало променіти”

Не менш важливо й кожному з нас вчитися у Мойсея піклуватися за ягнят, яких Господь поручив нам. Нам слідує молитися за них й нагадувати Богові Його слово, де Він обіцяв не залишити їх сиротами. Особисто у мене в цій сфері, останнім часом було дуже багато боротьби. Як я вже говорив, я молюсь Богові за спасіння своїх рідних, особливо мами й сестри. Проте їх поведінка, їх поступки настільки засмучують мене, що в мене опускаються руки, а бажання молитися за них зникає. Іноді хочеться  крикнуть: “ваші гріхи – це ваші проблеми”. Але Мойсей так не зробив. То ж і я вирішив слідувати Мойсейові й боротися в молитві за спасіння рідних. В кінці кінців всі ми грішники, а тому кожен потребує ходатая перед Богом. Ним є наш Господь –  Іісус Христос. “(1 Івана 2:1 …..А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведного.” Амиінь!

Поглянемо на вірші 10, разом прочитаємо його: Вихід 34:10: “10. А Він відказав: Ось Я складаю заповіта перед усім народом твоїм. Я чинитиму чуда, які не були творені на всій землі і в жодного народу. І побачить увесь народ, серед якого ти знаходишся, чин Господній, що Я чиню його з тобою, який він страшний!” Господь склав заповіта з народом. Але Він говорить Мойсейові “з народом твоїм” . В цій фразі ми бачимо, що гріхопадіння Ізраїлю зруйнувало зв’язок з Богом. Тож новий заповіт – це ще один шанс на стосунки з Господом.

В віршах з 11 по 17 Бог наказує народові виконувати певні постанови, щоб знову не потрапити в пастку гріха. Він заборонив їм мати спілкування з хананейськими народами, а також переймати їх ідолопоклонську культуру. Бог вижине перед лицем їх ті народи, а їх жертівники й божки наказав зруйнувати й знищити.

Цієї зими я був на аграній виставці. Коли я гуляв повільйонами, я бачив сотні одиниць техніки для обробки землі. Аграрні компанії вкладають мільйони гривень в цю техніку, адже вона якісно обробляє землю, очищає її від буря”янів, переорює й робить м”якою і придатною для того, щоб посіяне в неї зерно принесло багатий урожай. Так само Бог заповів своєму народові переорати землю обітниці, щоб всякий ідол і всякий жертівник хананейський  був знищений, а ханениянин був вигнаний.

Отже, Бог вчить свій народ бути безкомпромісними в стосунках з гріхом. В 14 вірші Він називає себе Господь Заздрісний, тобто Той Єдиний кому Ізраїль має поклонятися. Це гарна наука для кожного з нас. В нашому житті так багато амореян, ханаанеян, хіттеян, періззеян, хіввеян, євусеян, гігргешиян (Повт закону 7:1-2), що в перекладі: хіть, заздрість, лінь, гордість, пихатість, злоба, гнівливість і т.д. Нам слідує не приймати хітливу сучасну культуру – що несе ідолопоклонство речам цього світу.  Нам потрібно бути проти будь-яких гріхів і всього, що з ними пов’язане. Ми маємо бути вірними нашому Богу, який віддав на Хрест за нас свого Сина й дарував нам спасіння.

В віршах з 18 по 26 Бог наказує своєму народові берегти свята, що Він заповів. Вихід 5:1 “А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!” Чому так важливо святкувати Божі свята? По-перше це історія й пам’ять про те, що Господь зробив для свого народу. Святкуючі події заповідані Богом, народ міг бачити, який Господь милостивий й милосердний. По – друге, наступні покоління, що не знали Бога мали знати заповіт, що Господь вклав з ними через їх батьків. По – третє, ці свята задавали певну Божу культуру, в руслі якої мав жити цей народ. Четверте, через ці свята вони мали стосунки з Богомю Щоб підготуватися до якогось зі свят, зазвичай їм потрібно було освятитися, принести жертви покаяння, вкласти свій час для служіння Богові.

Звичайно, ці свята  мають важливе значення не тільки для єврейського народу, але й для християн, адже кожне свято несе пророчий смисл про Месію і Небесне Царство. Взагалі, Господь наказав євреям святкувати 7 найбільш важливих свят. Деталі про це описано в книзі Левит гл. 23. Ми лише коротенько переглянемо їх, а також їх можливий пророчий  смисл:

1. Пасха ( Песах ) – для Ізраїля це свято було встановлено Господом в спогад того, як Господь Бог дивовижним чином спас Свій народ від єгипетського рабства. Для нас Свято Пасхи – це прообраз Божого плану спасіння через жертву Ісуса Христа на хресті. Ісус Христос є наша Пасха, що дарував нам спасіння від вічного засудження.
2. Свято Опрісноків – це свято було наступного дня після дня Пасхи. євреї сім днів мали їсти прісний хліб, як символ нового життя, не заквашеного гіркотою єгипетського рабства. Для нас це нове життя без гріха, життя де діють опрісноки Божого слова й істини.
3. Свято першого плоду – для Ізраїля Господь повелів снопа першоплоду жнив відати Йому, адже Він викупив первістків Ізраїля в Єгипті, а первістки єгиптян загинули. Для нас Христос є первістком, кого Бог воскресив із мертвих і дарував нам надію на воскресіння і вічне життя.
4. Свято п’ятидесятниці – Це свято відзначалося на п’ятдесятий день після Пасхи і по суті справи був святом жнив і перших плодів. Він також нагадував юдеям про дні єгипетського рабства. На п’ятидесятий день після виходу з Єгипта Господь уклав заповіт зі своїм народом, де Ізраїль увійшов в Божий наділ. В п’ятидесятий день учні Іісуса отримали Духа Святого, що став залогом спасіння і всиновленя.
5. Свято труб – святкувалося в перший день 7 – го місяця. В цей день звучали труби, одне з трактувань, для того щоб народ готувався до свята Спокути. В Новому заповіті є різні трактування, одне з них привернення уваги, переоцінка життя, інше це свято символізує день Господній – день другого пришестя Господа Ісуса Христа.
6. День спокути – його святкували на 10 й день 7 го місяця. У цей день ізраїльський народ просив у Бога прощення за свої гріхи. День спокутування був нагадуванням Божого народу про те, що людина не в змозі заплатити за свої власні гріхи сама. У цей день Первосвященик покладав всі гріхи народу на козла відпущення, який після молитви й церемонії відпускався в пустелю. Для нас прощення гріхів забезпечив Христос, який взяв їх на себе. Проте його сила приходить в наше життя тільки після покаяння й спокут нами наших гріхів.
7. Свято кучок (шалашів) – його святкували в середині 7 го місяця. Бог заповів будувати Ізраїлю шалаші й жити там протягм тижня, як спогад про їх мандрівну, 40 річну подорож в пустині. Для християн це символ, що земля на якій ми живемо – це лише короткочасна мандрівка, а наш дім на небесах з нашим Богом.

Поглянемо на вірші (Вихід 34:27,28): “27. І промовив Господь до Мойсея: Напиши собі слова, бо згідно з цими словами склав Я заповіта з тобою та з Ізраїлем. 28. І був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей.” Отже Бог змилувався над своїм народом і по молитві Мойсея не вийшов із стосунків з Ізраїлем – дарувавши їм оновелений заповіт.

Дякую Богові за це слово. Я отримав прекрасну можливість освіжити свій особистий заповіт з Господом. Він знову відкрився мені Богом милостивим, милосердним й довготерпеливим. В світлі сьогоднішнього слова я поглянув на своє життя і відчув, що воно стало закваснілим від турбот, переживань, страхів. В певних сферах мого життя, вже так давно немає видомого плоду – іноді це мене дратувало, іноді я впадав у відчай. В такі моменти я жалівся на Бога, кричав Йому що Він безсилий і не договірний. Мені здавалося, що Його слово не працює, а вивчення Біблії пуста трата часу. Я звинувачував Бога, й перестав бути уважним до Його голосу. І хоча я втратив пільність в стосунках з Ним, Він завжди вірний, а мілість Його до мене не зменшилася. Я вдячний Богові за це. Я вдячний Йому за Христа, мого Господа й Ходатая, який незважаючи на мої помилки, продовжує піклуватися про мене перед Небесним Отцем. Я розкаївся і тепер молюсь берегти той заповіт в крові Христа, який Бог дарував мені. Молюсь бути вдячним і посвяченим служителем Божим, адже Він милостивий, милосердий, довготерпеливий до мене через Свого Сина Іісуса Христа.

Давайте прочитаємо кл.вірш:

“(Вихід 34:6) І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий…”

(п. Джентельмен)