Вивчення Біблії: Проповідь “Змушений рукою сильною” (Вихід 5:1-6:9)

ЗМУШЕНИЙ РУКОЮ СИЛЬНОЮ

Ключовий вірш 6:1,2 : "І сказав Господь до Мойсея: Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить, і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого. І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: Я — Господь"

Коли ми живемо в цьому світі, то нам хочеться, щоб все було гаразд. Щоб у нас не було жодних конфліктів, щоб ягнята слухались і поважали, щоб, коли ми чи ягнята увірують, оточуючи раділи, а не знущалися та не сварилися. Але так не буває. Навпаки, ми маємо очікувати, що після того, як робимо крок віри, у нас завжди будуть проблеми зі світом.

1. Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу.

Подивіться розділ 5, вірші 1,2. “А потім прийшли Мойсей і Аарон, та й сказали до фараона: “Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, – і нехай вони святкують Мені на пустині!” А фараон відказав: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!”. Перед тим, в 4-му розділі Мойсей з Аароном зібрали старійшин Ізраїлевих і розказали їм, як Господь покликав Мойсея і що зараз Господь іде визволити Свій народ, як обіцяв Авраамові, Ісакові та Якову і привести їх до Себе. Вони зробили знамення, а ізраїльтяни повірили та вклонилися Богові. Іншими словами, євреї стали новонародженими віруючими. З таким підґрунтям Мойсей пішов до фараона і сказав, що Господь-Яхве, Бог євреїв, вимагає, щоб той відпустив Божий народ святкувати Богові в пустелі. Але фараон відповів: “Хто Господь, що послухаюсь слова Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу!” На перший погляд здається, що фараон не знає, хто такий Яхве, тому не хотів їх відпускати. Частково це правда, фараон дійсно не уявляв, хто такий Яхве, інакше він не був би таким самовпевненим. Але він сказав дещо інше. Він сказав: “Хто такий Господь, що я маю Його слухатися в тому, що стосується моїх рабів? У Єгипті я цар, тут моя влада і я не бажаю в цьому слухатися жодного бога, тим більше Бога якихось там рабів.” Фараон не визнавав жодної над собою влади. Він не вклонявся ні Богу, ні навіть єгипетським богам, а лише використовував їх для зміцнення своєї влади. Сама постановка питання: “Бог каже тобі, виконуй” для фараона було нонсенсом. Він думав: “це я маю наказувати”. Це — диявольська гордість. Тож фараон не тільки не відпустив Ізраїльтян, а наказав ускладнити їм працю, щоб вони не мали сили навіть думати про Бога і про звільнення. Коли ізраїльські наглядачі почали скаржитися фараонові на непомірний тягар робіт, той ще більше впевнився, що все робить правильно і ще раз підтвердив свій наказ. Як ми знаємо, після цього почався суд над Єгиптом. Гордість перед Богом — це те, що робить суд Божий невідворотним.

Як відреагували на це євреї? Їхнє серце видно з віршів 20,21 5-го розділу, та з вірша 9 6-го. “І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона, та й сказали до них: “Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили ненависним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, – щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!”. Та: “І так говорив Мойсей до синів Ізраїлевих, та вони не слухали Мойсея через легкодухість та тяжку роботу.” Ізраїльтяни відчаялися. Вони були не готові страждати. Вони думали, що Бог просто виведе їх і все буде легко та приємно. Зіштовхнувшись з першими труднощами, вони загубили навіть ту маленьку віру, що мали, і почали звинувачувати навіть не фараона, що наклав на них більший тягар, а Мойсея та Аарона. Тобто зрада, зрада, зрада, зрада. Мабуть, ми, українці, таки пішли від давніх євреїв.

Коли ми дивимося на події 5-го розділу Виходу, ми зразу відчуваємо, що це — про нас. В Біблії фараон уособлює диявола. Диявол вважає грішників своїми законними рабами. Він не хоче чути про жодну над собою владу і не хоче відпускати своїх рабів. Кожен, хто хоче вирватися з під його влади, автоматично стає йому ворогом. Таку людину диявол більше мучить, хоче зробити, щоб той не звертав уваги на Бога, тільки більше страждав під тягарями важкої праці та безвиході. Данте писав, що на воротах пекла написано: “Лишайте сподівання всі, хто входить”. Диявол хоче, щоб ми ще тут, на землі, через тягарі, через безвихідь, вже втратили надію і сподівання, як їх втратили євреї.

Також, коли ми дивимося на тогочасних євреїв, то багато в чому впізнаємо себе, наших ягнят та наш народ. Коли вони почули про обіцянку Бога, то з радістю прийняли звістку, але, тільки-но зіштовхнулись з першими труднощами, навіть нічого для отримання волі не робивши, зразу втратили віру, зразу відчаялися й почали звинувачувати тих, хто почав щось робити для їх визволення. Це дуже великий гріх. Якби не Бог та Його слуги, Мойсей та Аарон, вони б назавжди лишилися рабами, і це було б справедливо. На щастя були ще Мойсей з Аароном.

Що вони робили? Подивіться вірші 22,23: “І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: “Господи, чому Ти кривду вчинив цьому народові? Чому ти послав мені це? Бо відколи прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім’ям, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!” Що ми бачимо? Мойсей, як і євреї, теж дійшов до межі своїх можливостей. Хоча Мойсей повірив і, слухаючись наказу Бога, пішов сказати фараонові, його теж спіткала невдача. Мойсей так само бачив, що народ отримав ще гірший стан і так само впав у відчай. Але є одна відмінність. Мойсей зі своїм відчаєм, зі своїм маловірством прийшов до Бога. Мойсей теж не розуміє, чому Бог так вчинив, у нього теж є сумніви. Його молитва схожа, як Марфа казала Ісусу: “Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат”. Але Мойсей чесно сказав свої сумніви. Невиказана молитва Мойсея була така: “Господи, помилуй нас, спаси нас”. Найголовніше, Мойсей вернувся до Бога. Коли ми, в найважчий час, з тією вірою що в нас ще залишилася, повертаємося до Бога, там стається велика справа.

2. Змушений рукою сильною

Як Бог відповів Мойсею? Подивіться вірш 1 6-го розділу. “І сказав Господь до Мойсея: “Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові, бо він, змушений рукою сильною, їх відпустить і, змушений рукою сильною, вижене їх із краю свого”. Це Євангелія. Бог знав, що фараон не хоче відпускати євреїв. Але, з точки зору Бога, від фараона вже нічого не залежало. Бог вирішив покарати фараона та Єгипет і вивести Свій народ. Бог змусить фараона відпустити народ. Фараон навіть вижене ізраїльтян, радіючи, що хоча б сам залишився живий. Бог сильніший за владу цього світу і це Євангелія для нас. Ще Євангелія в тому, що спасіння не залежало і від самих євреїв. Вони були в відчаї, вони більше не хотіли слухати Мойсея, за справедливістю вони заслуговували на те, щоб залишитися рабами. Але, попри їх легкодухість, Бог Сам виведе їх.

Коли ми читаємо цей вірш, то зразу згадуємо Ісуса Христа та Його Євангелію. Ми всі були рабами дияволу, і він не хотів нас відпускати. І ми дійсно були його законною власністю, тому що були грішниками, і грішили з власної волі, не слухалися Бога, і не хотіли коритися Його волі. І коли, інколи, пробували звільнитися, ставало ще гірше. Але Бог звільнив нас. Бог змусив диявола звільнити нас, тому що Його сила, Кров Ісуса Христа, більша ніж вся влада диявола. Кров Ісуса Христа більше, ніж наше невірство, наша легкодухість, наша зіпсованість. У диявола нема сили протистояти Крові Ісуса Христа, тому він неспроможній залишити нас собі рабами. Це блага звістка для нас. Також, спасіння Бога не залежить від нас, від наших слабкостей і гріхів. Людина просто неспроможна зробити щось, що перекреслить те, що Ісус зробив на хресті. Це теж блага звістка.

Також, я думаю, це слово має бути великою втіхою для пастирів, що зараз страждають через маловірних ягнят. Подивіться ще раз на вірш 1. Там написано: “Тепер побачиш, що вчиню Я фараонові”. Не “ти вчиниш”, а “Я вчиню”. Спасіння — то не людська справа, то справа, що її робить Бог. Він каже Мойсеєві: “Дивись. Ти просто скажи, те, що Я кажу тобі сказати, і чини те, що Я кажу тобі чинити. І ти побачиш ті дива, що Я зроблю, побачиш ту силу, що Я зроблю над фараоном.” Так само Він каже й нам: “роби те, що треба зробити, і дивись, що Я зроблю”. Диявол не спроможний втримати ягнят, коли Сам Бог іде їх звільнити. Наша справа — лише молитися і робити те, що Бог каже. Саме це й значить “Бог робить все”.

Подивіться на вірші з 2 по 8. “І говорив Бог до Мойсея, та й сказав йому: “Я — Господь! І являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові Богом Всемогутнім, але Йменням Своїм “Господь” Я не дався їм пізнати. А також Я склав був із ними Свого заповіта, що дам їм землю ханаанську, землю їх мандрування, в якій вони мандрували. І почув Я теж стогін синів Ізраїлевих, що єгиптяни роблять їх своїми рабами, – і згадав заповіта Свого. Тому скажи синам Ізраїлевим: “Я — Господь! І Я виведу вас з-під тягарів Єгипту, і визволю вас від їхньої роботи, і звільню вас витягненим раменом та великими присудами. І візьму вас Собі за народа, і буду вам Богом, і ви пізнаєте, що Я — Господь, Бог ваш, що виводить вас із-під тягарів Єгипту! І введу вас до того Краю, що про нього Я підняв був Свою руку, щоб дати його Авраамові, Ісакові та Якову. І Я дам його вам на спадщину. Я — Господь!”. Щоб ствердити легкодухих ізраїльтян Бог нагадує їм про Себе. Він — Єдиний справжній Бог. Він створив небо й землю, Він має всю владу на небі і на землі. Хоча євреї думали, що Бог забув Свої обіцянки, Бог не забув їх. Навпаки, Він Сам нагадує їм, що це не вони самі вигадали, це Бог обіцяв їхнім батькам дати їм землю ханаанську. Він Сам нагадує їм про Свою обітницю, тому що ніколи не каже неправди, та Йому можна довіряти. Він — живий Бог, що чує страждання Свого народу, і йде звільнити його. У Нього достатньо сили, аби вивести їх з-під тягарів Єгипту, достатньо сили, щоб ввести їх в землю їхньої спадщини. Господь обіцяв показати Свою силу, щоб ізраїльтяни знали, що їх Бог — не такий як інші боги, що Він — Єдиний справжній Бог. І далі Він обіцяє їм велике благословіння: Він Сам буде їхнім Богом, вони будуть Його народом. Коли я чую таку обіцянку, то, здається, ізраїльтяни мають стояти, затамувавши подих. Як це: Бог неба й землі стане їхнім Богом, буде звертати на них особливу увагу, вони будуть зватися Його народом. Це чудо. Ця обіцянка більше за все те, що Бог давав в Старому Заповіті. Більшу обітницю дав тільки Ісус віруючим, що вони будуть дітьми Божими. Ви навіть не уявляєте, як багато людей живуть, думаючи, що Бог залишив їх, що вони — пасинки Бога, залишенці, покидьки. Цілі країни вимирають лише через те, що їх люди думають, що Богу нема до них справи. Але Бог каже євреям: Я буду вашим Богом, Я виведу вас, Я не забув вас, Я сильний спасти вас. Тільки вірте. Але вони не вірили. Це сумно. Але ми повиння вірувати.

Але ці слова Євангелія не лише для давніх євреїв, але й для нас. Коли ми повірили в Ісуса Христа, то Він прийняв нас в Свою сім’ю. Коли Господь говорить “являвся Я Авраамові, Ісакові та Яковові” ми повинні розуміти “в Ісусі Христі ми теж їх нащадки по вірі”. Коли Бог говорить “Я — Господь”, ми повинні розуміти, що це откровення не тільки для євреїв, але й для нас. І ще, Він відкрив нам навіть більше через Ісуса Христа. Коли Він каже “Я виведу вас з-під тягарів Єгипту” ми повинні розуміти, що Господь вивів нас з-під тягарів диявола Кров’ю Ісуса Христа. Все що казав Бог євреям, Він каже й нам, та ще й більше каже через Ісуса. Тому ми не повинні не вірити, як не вірили ізраїльтяни, ми повинні вхопитися за ці обіцянки й тримати їх, як собака тримає кістку.

Також, тут Бог 5 разів говорить: “Я — Господь”, “Я — Яхве”, “Я — Сущий”, “Я — Той Що Є”. Це значить: “Ваша сила — не в тому, хто ви є, а в тому, хто Я є”. Правда, наша єдина сила — в тому, хто є Бог і в тому, хто є Ісус. Сила віруючого — в тому що Бог неба й землі переміг диявола, смертю лишив влади того, хто мав державу смерті, щоб Боже життя панувало над всіма віруючими. Наша сила в тому, що наш Бог сильний.

В цьому слові ми бачили чотирьох діючих осіб. Перше, це фараон, що уособлює диявола. Він має всю земну владу, він гордий не визнає над собою жодної іншої влади і він не збирається відпускати своїх рабів. Це наш ворог. Друга діюча особа — це узагальнені ізраїльтяни. Вони образ новонароджених віруючих: мають маленьку віру, очікують від Бога визволення, але занадто слабкі, занадто маловірні та легкодухі, вони занадто дивляться на світську владу диявола, тому легко впадають у відчай і опускають руки. Третя діюча особа — це Мойсей, духовний лідер. Він, як і ізраїльтяни, впадав у відчай, коли дивився на владу фараона, але він вернувся до Бога. Вернутися до Бога — це його сила. Четверта діюча особа — це Сам Бог. Він має всю владу і всю могутність, щоб змусити фараона-диявола відпустити народ Божий. Він це зробить, тому що спроможний зробити, і тому що обіцяв зробити. Це для нас блага звістка. Ми — люди. Тобто наш вибір — бути або ізраїльтянами, що скаржаться та впадають у відчай і зневіру, або бути Мойсеєм, що попри поневіряння приходить до Бога і в Нього отримує одкровення. Молюся, щоб ми приходили до Бога і в Нього отримали благу звістку.

(п. Авраам Влад)