Вивчення Біблії: Проповідь “Духовна війна між Богом та фараоном” (Вихід 7:14-11:10)

ДУХОВНА ВІЙНА МІЖ БОГОМ ТА ФАРАОНОМ

Вихід 7:14-11:10

Ключовий вірш 11:3 : "І дав Господь милість тому народові в очах Єгипту. Також і цей муж, Мойсей, був дуже великий в єгипетськім краї в очах фараонових рабів та в очах того народу"

Сьогодні ми будемо говорити про війни. Війни бувають різними: є політичні війни – це коли люди воюють за владу. Є війни економічні – у них люди воюють за гроші. А є духовні війни. У них ставки значно вищі: не влада, не гроші – а вічне спасіння, чи вічна загибель.

У любій війні як правило є 2 етапи: перший – це дипломатичний. Це коли люди намагаються повирішувати питання без воєнних дій. Коли дипломатія не допомагає, тоді починається війна. На минулих проповідях ми вивчали про те, що Мойсей прийшов до фараона і сказав: «Відпусти народ Мій». Але фараон відповів: «Ізраїля не відпущу» (5:1,2) Це означало, що дипломатія закінчилась, і можна готуватися до війни.

У 1939 р. Радянський Союз запропонував Фінляндії віддати йому частину своєї території, інакше відбере її силою. Однак Фінляндія відмовилася. Увесь світ завмер в очікування: яким чином маленька Фінляндія збирається протистояти великому Радянському Союзу? Схожим чином було незрозуміло яким чином малий Ізраїль збирається воювати проти могутньої Єгипетської Імперії, яка у той час знаходилась у самому розквіті і мала надпотужну армію.

В сьогоднішньому слові ми побачимо запеклий двобій між Мойсеєм і фараоном. Але насправді це був двобій між Богом і ідолами Єгипту. І оскільки Мойсей був на стороні Бога, то у єгипетських ідолів не було ніяких шансів. Ми побачимо сьогодні 10 кар, як 10 запеклих боксерських раундів, за які Бог повністю розбив єгипетських ідолів і звільнив Свій народ.

Однак те, що ми побачимо сьогодні – це не просто захопливий action боротьби між Богом та фараоном. Не вийде просто зручно вмоститися і подивитися його, як ми дивимось бойовик – у безпеці і комфорті. Ця боротьба символізує духовну боротьбу, яка відбувається в житті кожного християнина. Ніхто, хто хоче звільнитися з-під рабства гріха, не може уникнути цієї духовної боротьби. Якщо ми уникаємо її, то просто продовжуємо знаходитися у рабстві. Якщо ж хочемо вийти з нього, то повинні вступити в цю духовну війну.

У нас зараз не буде часу детально розглянути усі десять кар. Ви можете це зробити самостійно, у тиші – сісти і прочитати про цю напружену і тривалу боротьбу у розділах 7-11. Ми лише назвемо кари, які Бог обрушив на Єгипет і розглянемо основні етапи цієї боротьби.

Першою карою була вода, перемінена в кров.

Другою – нашестя жаб.

Третьою – нашестя вошей.

Четвертою – рої мух.

П’ятою – моровиця на худобу.

Шостою – гнояки на людях і худобі.

Сьомою – град.

Восьмою – нашестя сарани.

Дев’ятою – темрява по усій землі.

І десятою – вигублення усіх перворідних.

Чому саме такі кари вибрав Господь? Більшість із цих кар схожі на стихійні лиха, як то нашестя мух, чи на епідемії – як то моровиця на худобу. Однак це були не просто стихійні лиха. Ключ до відгадки дає нам Числ.33:4, де розповідається про ситуацію яка склалася після останньої, десятої кари: «А Єгипет ховав, кого побив Господь серед них, кожного перворідного, а над їхніми богами зробив Господь суди». Таким чином, Божі кари – це суди над богами Єгипту. У той час у Єгипті було дуже багато богів, була дуже розгалужена ієрархія і система. В університетах на історичних факультетах читають цілі курси по релігії стародавнього Єгипту. Єгиптяти дійсно вірили в цих богів і покладалися на них. Вони вірили, що ці боги приносять їм і їх країні добробут і силу. Але була велика омана. Насправді усі ці боги були ніщо. Насправді вони нічого не можуть, вони не можуть навіть постояти за себе. І через ці 10 кар Бог це показує.

Наприклад, першою карою було перетворення води Річки в кров. Мова, звичайно, іде про річку Ніл. Богом цієї річки вважався Хапі. Річка Ніл була серцем і кров’ю Єгипту. Завдяки її розливам і приливам, країна збирала величезні врожаї, стала багатою і сильнішою країною свого часу. І через першу кару Бог показує фараону, що їх бог Хапі – це ніщо. За одну мить вода в річці перетворилася на кров. Вона стала непридатною для пиття і використання. Бог Хапі нічого не зміг зробити. Можливо він лише встиг висловити занепокоєння. Люди побачили, що насправді не він, а Бог управляє річкою Ніл.

Інший приклад – це бог Ра – бог сонця. Він був напевно самим відомим богом і вважався одним із самих потужних – творцем цього світу. Але під час дев’ятої кари стала велика темрява по усій землі Єгипту на 3 дні. Бог Ра не зміг нічого вдіяти. Він повинен був втрутитися у ситуацію і дали світло – він же був богом сонця! Але він не зробив нічого. Єгиптяни ясно побачили, що він насправді не володіє ситуацією, а усе вирішує Бог Євреїв.

Ми можемо лише уявити собі як були шоковані Єгиптяни, коли Бог по черзі зруйнував кожного з їх ідолів. Вони звикли на них спиратися, їм здавалося що від цих ідолів залежить усе їхнє життя. Коли один за одним попадали ідоли, то єгиптянам здавалося що у них з-під ніг вислизає ґрунт. Як вони були розчаровані, коли дізналися про те, що усі їх ідоли – то ніщо. Це був важкий, але необхідний урок як для єгиптян, так насправді і для євреїв. Адже вони на той час прожили у Єгипті цілих 400 р. і можливо багато із них також вірили у силу ідолів Єгипту.

Зараз, оглядаючись назад, нам легко сміятися з єгиптян, які вірили в бога жаб, чи в бога мух. Але насправді і у наш час нас оточують багато ідолів, придуманих людьми, у яких люди вірять. Я не буду зараз розглядати усього пантеону сучасних ідолів, але для прикладу можна згадати одного – ідола, який називається «Fun», українською його можна перекласти як ідол розваг. Сучасні люди шукають сенс життя у розвагах. Життя, прожите без розваг, здається їм марним. Тому вони тратять своє життя на розваги. В торгово-розважальних центрах, на концертах естрадних зірок чи на стадіонах збирається зазвичай дуже багато людей. Це означає що розваги є цінністю для сучасних людей. Звичайно, є не лише грішні розваги, є розваги нейтральні. Я не проти таких розваг. Що я хочу сказати це те, що є речі, значно цінніші за розваги. І прийде час, коли Бог знищить ідола розваг таким же чином, як він знищив богів Єгипта, і коли люди усвідомлять, що життя, прожите заради розваг – насправді пусте і нічого не варте.

Ідоли цього звіту насправді не можуть дати людям нічого – ні добробуту, ні миру, ні безпеки. Це може дати лише один Господь. Це і є причина того, чому у сучасних людей немає справжнього миру, справжньої радості та повноти життя. Це тому що вони шукають цього не у Господа, а в ідолів. Ідоли лише вдають що можуть це дати, але по факту вони не можуть нічого, тому що вони – ніщо. Тільки один Господь може дати нам справжню повноту життя.

Друге, що ми бачимо у цьому слові – не напружена боротьба між Богом і фараоном. Мойсей прийшов до фараона і передав йому слова Божі: «Відпусти мій народ». Але фараон не збирався цього робити. Він не хотів відпускати рабів – так багато безкоштовної робочої сили, яка приносила йому надприбутки. Зав’язалася запекла і тривала боротьба, яка тривала цілих 10 раундів, коли нарешті в 10-му фараон не був нокаутований. Читаючи 7-10 розділи, ми можемо добре прослідкувати її хід. Спочатку Мойсей перетворив води Ніла в кров. Те ж саме зробили єгипетські чарівники. Потім у другій карі Мойсей визвав нашестя жаб. Але і єгипетські чарівники зробили те ж саме. Поки боротьба йшла на рівних. Але під час третьої кари здається наступив переломний момент: Мойсей визвав нашестя вошей, і цього уже єгипетські чарівники зробити не змогли. Вони не змогли повторити і ні одної з подальших кар, і навіть не намагалися більше цього зробити. Більше того, вони самі почали сильно страждати від подальших кар. Вони не могли відвести її не те що від усієї єгипетської землі, але навіть від самих себе. Вони були інтелігентами, розумними людьми, і першими здогадалися про те, що ще не було очевидно звичайним людям: «Це перст Божий!» (8:15). Вони першими зрозуміли, що не можуть тягатися з Богом Ізраїля. І вони сказали про це фараону. Але написано: «Та серце фараонове було запеклим, – і він не послухався їх» (8:15). Далі Бог остаточно перехопив ініціативу. Четвертою карою були рої мух. Її особливістю було те, що мух не було на землі Гошем, де жили євреї. Починаючи з цієї кари Бог почав відділяти Свій народ від єгиптян, і кари стосувалися лише єгиптян. Після цієї кари здалося, що фараон погодився відпустити народ. Можливо і він сам побачив у цій карі Божу руку, а не просто стихію. Можливо і раніше у Єгипті були нашестя мух. Але якщо були, то по усій землі, природа сліпа, вона не може розрізнити землю, де жили єгиптяни від землі Гошем, де жили Євреї. Фараон покликав Мойсея і сказав: «Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!» (8:21) Але коли Мойсей зупинив кару, фараон передумав.

П’ятою карою був мор худоби. Загинула лише худоба єгиптян. Бог знищував майно єгиптян. Це були свого роду санкції, які починали діяти. Шостою карою були гнояки на людях і на скотині. Сьомою карою був страшний град, який побив на полі врожаї, побив скотину і навіть людей, які були на полі. Восьмою карою була сарана, яка заполонила ту землю і доїдала незначні рештки того, що залишилося після попередніх кар. Тепер дещо почало розуміти й звичайні єгиптяни. Раніше вони безсумнівно вірили в геній фараона і не обговорювали його рішення. Але тепер вони починали задумуватись над тим, а чи варто їм втрачати своє майно, здоров’я і навіть своїх синів заради фараона. Фараонові раби прийшли до нього і сказали: «Аж доки цей буде нам пасткою? Відпусти цих людей, – і нехай вони служать Господеві. Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?» (10:7). Положення фараона ставало дуже хитким. Країні почали загрожувати соціальні протести проти влади. Фараон перелякався не на жарт. Але його серце було запеклим, і він не відпустив народ.

Дев’ятою карою була темрява по усій єгипетській землі. І лише після десятої кари – смерті усіх перворідних, фараон відпустив народ Ізраїля. Тут видно, якою запеклою була боротьба з фараоном. Ця боротьба символізує боротьбу з гріхом. Подібно до того, як потрібно було боротися з фараоном, щоб вийти з єгипетського рабства, так і потрібно боротися з гріхом, щоб вийти з рабства гріха. І подібно до того, як Ізраїльтяни вийшли з рабства, коли пролилася кров, так і ми виходимо з рабства гріха, коли ми віримо в кров, яку Ісус пролив за наші гріхи.

Тут також видно, наскільки хитрим був фараон. Спочатку він казав: «Підіть, принесіть жертви вашому Богові в цьому краї!» (8:21) «В цьому краї» – це означало що вони можуть послужити Господу, але при цьому так і залишаться його рабами. Потім він сказав: «Я відпущу вас, і ви принесете жертву Господеві, Богові вашому на пустині. Тільки далеко не віддаляйтесь, ідучи» (8:24). Це не набагато краще першого варіанту. Це спокуса жити в рабстві, і одночасно служити Господу. Після цього він сказав: «Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господеві…» (10:11) Фараон добре знав, що жінки й діти, які при цьому лишаться в рабстві, змусять чоловіків знову повернутися в рабство. І після цього фараон зробив ще одну спробу спокусити Мойсея: «Ідіть, служіть Господеві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позостанеться. Також дітвора ваша нехай іде з вами!» (10:24) Худоба і дітвора також будуть тим якорем, які звичайно змусять чоловіків і жінок повернутися у рабство. У той час Єгипет був “до горла” наповнений ідолами. У цій країні було вкрай важко жити й вірити в єдиного Бога. Тому Бог сказав Своєму народу вийти. Але фараон спокушав їх лишитися, і у цій землі служити Господу. Сатана постійно спокушає нас жити у гріху й одночасно служити Господу.

Багато людей приймали рішення залишити гріх. Але усі вони з часом розуміли, що гріх не прийняв рішення їх відпустити. Гріх схожий на гуму: він трохи відпускає, а потім притягує ще з більшою силою. Тому з гріхом потрібно вступати в духовну боротьбу. У нас самих немає шансів на перемогу, так само як сам Мойсей не мав жодних шансів перемоги Єгипет. Але у нас є Бог. Бог – це Спаситель. Він прийшов до Свого народу щоб спасти його з Єгипетського рабства. І подібно до цього Він приходить в наше життя, щоб спасти нас від наших гріхів.

У цьому світі ведеться багато різних війн. Насправді усі люди за щось воюють: за гроші, за нерухомість, за владу. Люди воюють один з одним. У фільмі «Будинок з піску і туману» розповідається про одну сім’ю та дівчину, які судяться за будинок не березі моря. Для сім’ї – емігрантів із Сирії – цей будинок нагадує їх власний на березі Середземного моря, для дівчини – це пам’ять про батька, який виплачував за нього кредит 25 років. Фільм закінчується трагічно – у сім’ї емігранта вбивають сина, будинок їм більше не потрібен і вони покінчують життя самогубством. Дівчина – частково винна в цьому, також не може жити спокійно цьому будинку. Боротьба у цьому світі часто приносить лише багато стресів. Люди усе життя з чимось воюють, але в кінці лишаються самотні біля розбитого корита. Але духовна боротьба зі своїми гріхами призводить нас до Спасителя, Який звільнює нас від рабства гріха.

Патріарх Яків був відомий людиною, яка постійно з кимось боролась. Спочатку він боровся зі своїм братом за батькове благословіння. Потім він боровся зі своїм майбутнім тестем за те, щоб одружитись з дівчиною, яка йому сподобалась. Потім він боровся знову зі своїм тестем за багатство. Яків багато боровся зі своїм тестем. В кінці кінців Яків здобув і батькове благословіння, і велику сім’ю, і багатство. З іншої сторони, ця боротьба принесла йому багато стресів: у нього було не було спокою, у нього було багато ворогів, у його сім’ї не було миру. І от Якось Бог приходить до Якова і Яків починає боротьбу свого життя: він уже більше не бореться з людьми, він бореться зі своїми гріхами. Результатом цієї боротьби стало покаяння Якова, його внутрішня зміна, в результаті Яків знайшов мир з Богом і мир і іншими людьми.

У англійського пастора Джона Буньяна є прекрасна книга, яку він написав у в’язниці, де сидів за свою віру. Називається вона «Подорож Пілігрима в Небесну Країну». У ній розповідається як один чоловік якось усвідомив, що місто, у якому він живе, буде зруйноване, і він загине. Тому він відправляється в подорож в пошуках спасіння. По дорозі він зустрічає багатьох людей і переживає багато пригод. Однак подорожувати йому заважає важка ноша за плечима – це ноша його гріхів. Із-за неї він іде ледве-ледве, і очевидно, що не дійде далеко. Однак дорога в Небесну Країну веде через гору, на якій він зустрічає хрест, на якому Ісус пролив Свою Кров. Коли він побачив хреста, важка ноша відв’язалася і звалилася з його спини, і більше він її ніколи не бачив. У цей час йому з’явилися три Ангели. Один сказав: «Мир тобі! Твої гріхи прощені». Інший зняв з нього його лахміття і надів світлий одяг. Третій дав Біблію і наказав читати усю дорогу до Небесної Країни. Наш Бог – Спаситель, і Він приходить в наше життя щоб спасти нас від наших гріхів.

У сьогоднішньому слові ми дізналися про те, що нам не потрібно боротися з іншими людьми. Нам не потрібно боротися з нашими братами й сестрами в церкві, з нашими чоловіками й дружинами, з нашими дітьми, з нами колегами по роботі. Нам потрібно вести духовну боротьбу з гріхом. Ця боротьба веде нас до Єдиного, хто може нам допомогти – Бога, Який є Спасителем. І ця боротьба приносить гарні плоди у нашому житті.

(п. Яків)