Вивчення Біблії: Проповідь “Усяке духовне благословення ” (До ефесян 1:3-6)

УСЯКЕ ДУХОВНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

до Ефесян 1:3-6

Ключовий вірш 1:3 : “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах”

В минулому уривку ми розглядали вступ до послання до Ефесян. Усі ми були вражені, яка глибина відкривається і як багато всього Дух Святий через Павла сховав всього в двох вступних віршах цього послання. Особисто я отримав велике благословення, роздумуючи над Божою волею, яка здійснюється в життях звичайних людей. Божою волею Павло став апостолом Ісуса Христа. Божа воля здійснюється і в моєму житті, і ця воля блага. Кожен день, хвилину і секунду цей світ існує, тому що його існування підтримує Бог. І я можу бути впевнений в Богові і кожну подію свого життя бачити у світлі Його провидіння.

Сьогодні ми продовжуємо вивчати це послання і наступна його частина — Павло благословляє Бога. Він описує нове життя, яке Отець дав нам в Ісусі Христі. Вірші 3-14 в грецьких манускриптах являють собою одне довге речення. Це потужний потік хвали, який виривається з серця ап. Павла, коли він аналізує і розповідає про те, яке багатство кожний віруючий і уся Божа Церква має в Ісусі Христі. Здається, він не зупиняється, навіть для того, щоб вдихнути і набрати повітря в груди. Джон Маккей, про якого нам в минулий раз розповідав п. Яків, порівнює це речення з “натхненим поклонінням подібним до увертюри, в якій змінюється ряд тем і мелодій які далі звучатимуть в опері”.

Однак, ми не можемо детально розглянути весь цей уривок. Уявіть собі, якщо так багато було сховано в двох перших віршах, то напевне, щоб розібрати наступні нам знадобиться не одна година. Тому ми поріжемо це речення на частини і розглянемо сьогодні лише перші 4 вірша з нього. Хай Дух Господній проведе нас на цьому шляху і благословить нас пізнанням Господа і Його волі.

Подивіться вірш 3: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах”.

Що робить Павло після того, як каже: “доброго дня”? — він починає благословляти Бога. Тобто, як бачите, наш звичай зразу після вітання віддавати славу і хвалу Ісусу Христу має досить глибоке історичне і біблійне підґрунтя :). І коли ми читаємо цей вірш і наступний, то можемо переконатись, що це не просто така форма вітання. Павло справді був захоплений тим, як Бог проявив Себе в його житті і в житті Церкви і ця хвала була дуже щирою. Він благословляє Бога тому що Бог благословив нас.

Що ж ми можемо дізнатися про ці благословення з 3-ього і наступних віршів, щоб і наші серця були сповнені хвалою, як Павлове?

По-перше, ми бачимо, що джерелом усілякого благословення є Бог-Отець. Ці благословення народилися в Нього, в Його серці. Павло говорить про Божу любов і благодать, про Божу волю та провидіння. Ми бачимо тут Бога, який велично полюбив Свою Церкву у вічності і поступово реалізує Свій добрий задум і Свої благословення для кожного з нас зараз, в історії. Амінь.

По-друге, як ми отримуємо ці благословення? — в Ісусі Христі! Амінь!

Фраза “у Христі”, або “в Ньому” в перших 14 віршах послання зустрічається 11 разів, а в усьому посланні — 36 разів. Що це значить? (хто пам’ятає inductive Bible study?) Це значить, що це дуже важливо. Цей союз з Христом є основою у вченні Павла про спасіння. Без Христа ми не мали нічого, але у Христі ми отримали все.

Раніше ми були в Адамі, були частиною старого, тлінного, грішного, занепалого людства, приреченого людства. В Адамі ми мали лише прокляття і гнів Божий. В Адамі ми були позбавлені слави Божої. В Адамі ми були приречені до вічного пекла. Але у Христі ми стали новим творінням. У Христі ми стали новим народом Божим: і юдеї і язичники. У Христі ми наслідуємо усі Божі благословення і Його вічне Царство. В Ньому ми викуплені і прощені. В Ньому ми — частина великої Божої сім’ї і спадкоємці Його рясних благословень. Амінь.

По-третє, який характер цих благословень? Подивіться ще раз вірш 3: “Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах”.

Це духовні благословення у небесах. Нам треба знати, що коли Павло говорить про духовні благословення, то мова не йде просто про те, що ці благословення нематеріальні, або, такі, що вони не стосуються нашого фізичного життя. Зовсім ні! Тут йдеться про те, що це благословення Духа Святого. Різноманітна, могутня і славна робота Духа Святого в наших життях і в Церкві.

Звідки береться віра в серці грішника? — це дія Духа Святого. Як ми, різні люди поєднуємось в одне тіло, Церкву Божу? — це також робота Духа Святого. Як ми можемо поєднатися з Христом? — і це також могутня дія Духа Святого.

Павло не просто так згадує тут Отця, Сина і Духа Святого. Він показує, як в співробітництві усі лиця Божественної Трійці в любові і співпраці взаємодіють у справі спасіння грішників і творення Божого народу. Кожен з Них має Свою унікальну роль і результат досягається в цій творчій праці любові.

І ще одне, що я хотів би відмітити, це те, що слово “поблагословив” в 3ьому вірші і в наших українських Бібліях і в грецькому оригіналі — це слово доконаного виду минулого часу. Тобто це те, що вже здійснилось. Павло говорить тут про те, що усіляке благословення Духа Святого уже дане Отцем нам із вами, тим, хто у Христі. Жодне з цих благословень не приховане від нас. І, хоча, нам ще треба багато рости і змінюватись в образ Христа, пізнавати багатство нашого спадку в Ньому, тим не менше, вже зараз Духом Святим в Ісусі Христі кожен з нас уже отримав усю повноту Його благословень. Амінь.

Це може звучати дещо неймовірно, тому що сучасне розуміння слова “благословення” сильно відрізняється від його біблійного значення. Часто люди думають, що благословення — це я отримую щось добре і добре почуваюсь, а прокляття — відповідно погане. Тому коли в них все добре, наприклад, усі здорові, чи купив машину, чи маєш гарну роботу, вони думають: “Бог мене благословляє”. А коли справи йдуть не так добре: захворів, чи втратив роботу, вони думають: “Бог мене не благословляє”. Але благословення — це зовсім про інше. Наприклад: звідки Павло пише ці слова? — він пише їх з в’язниці. Зразу відчувається, що він почувається дуже не благословенним, правда? — ні! Хвала Богу переповнює усе його єство, він не може стримати її. Так само сьогодні багато віруючих переживають гоніння, тюрми і смерть за віру в Ісуса Христа. Зараз багато віруючих живуть в умовах, в країнах, значно гірших і бідніших за нашу. Ви думаєте їхнє життя менш благословенне ніж наше? Зовсім ні. Гарні події трапляються і в життях віруючих і в життях невіруючих, так само, як і погані. Але рясні благословення Духа Святого, що Отець дав нам в Ісусі Христі — це те, що ми маємо завжди і весь час. Амінь. Здоровий, чи хворий, в багатстві чи в бідності, на машині, велосипеді чи на тролейбусі — ми завжди можемо хвалити нашого Господа і жити благословенним життям в Ісусі Христі, бо Він благословив нас. Амінь.

Третій вірш — це ніби зміст, короткий вступ, а далі Павло перераховує в чому ж конкретно полягають ці благословення і чому це справді є благословення.

Подивіться вірш 4: “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові”.

За що Павло хвалить Бога в першу чергу? — за те, що Бог, обрав нас у вічності для Своєї благої мети. Що це значить, що Бог нас обрав? З якою метою? Як, коли і чому це сталось? В нас виникає безліч питань, коли ми зустрічаємось в Біблії з цим вченням про Боже обрання. Часто люди уникають говорити про нього, як про щось незначне або не важливе, багато хто бентежиться з нього. Але цього не потрібно робити. Воно є в Писанні, тобто ми не можемо оминути його чи знехтувати. Воно має певну мету. А ще, ми бачимо, що коли сам Павло роздумує про цю таємницю Божого обрання, в його серці незмінно народжується хвала Богу. Ми бачимо це тут, в посланні до Ефесян. Так само в посланні до Рим.11:33-36, коли Павло проголошує: “О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!.. все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки”, це також хвала. І вона вихоплюється з Павлових вуст після того, як він впродовж 3 розділів розмірковує про дію Божого обрання в різних його проявах. І так кожного разу. Тому, давайте ми також подивимось, що Павло говорить про це, щоб і в наших серцях народилась така хвала Господу.

По-перше, хто і кого обирає? — вірш 4 каже: “так як вибрав у Ньому Він нас”.

Це речення не можна прочитати якось по-іншому, воно просто і явно стверджує, що кожен, хто вірує, одного разу був обраний для цього Богом. Це може видаватись дивним і дещо суперечити нашому досвіду і відчуттям. Кожен з нас, напевне, пам’ятає якісь свої духовні пошуки і результати: рішення покаятись і віддати життя Христу. Тим не менше Писання ясно вчить, що ми не могли б обрати Бога і прийти до Нього, якби Він перше не обрав нас. “Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його…” каже Господь Ісус в Iван.6:44 і це точно так.

Тут потрібно відмітити, що Павло говорить про обрання Богом конкретних людей. Як Бог не просто обрав ковчег, а там вже хто втече від води, той спасеться (Він обрав і Ноя з сім’єю і ковчег, як засіб їхнього спасіння), так само Він не просто обрав Христа і гіпотетичних віруючих у Ньому, ні. Кожного з нас у вічності Бог-Отець в Своєму задумі поєднав із Сином, і без Нього наше обрання не має жодного смислу, бо Він є наше спасіння!

По-друге, чому обрав? Подивіться вірші 4 і 5: “так як вибрав у Ньому Він нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом, за вподобанням волі Своєї”. Єдина причина для обрання, яку наводить тут Павло вказана в кінці 5го вірша: “за вподобанням волі Своєї”. Іншими словами: “тому що Він так захотів”. Ми не можемо знайти жодної причини, чому Бог обрав кожного із нас в самих собі. Ні наші заслуги, ані наша віра, ні колишні, ні теперішні, ні майбутні не вказуються в Біблії, як причина Божого обрання. Єдина причина — в самому Богові, і щоб підкреслити цю думку Павло додає слова: “перше заложення світу”.

Павло тут не філософствує і додає ці слова не для того, щоб ми спробували собі уявити, що було до того, як було створено світ і навіть час. Його мета очевидна — просто, коли світу ще не було, також не було і нас і жодних наших досягнень, а отже і обрання це жодним чином не залежало від людини.

По-третє, для чого обрав? Павло тут вказує дві причини. Перша, найближча – “щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові”. Це втіха і обіцянка для віруючих. З одного боку ці слова спонукають нас рости в святості, усім серцем постаратись і робити все можливе. Ми знаємо, що це Божа воля для нас, ми любимо Господа, отже стараємось догодити Йому своїм життям і докладаємо усіх зусиль. Але коли в нас все ж щось не виходить, ця обіцянка дає нам сили піднятись і встати. Тому що ми знаємо, що Вірний і люблячий Бог виконає, що задумав, бо Його обрання не безсиле, бо Його воля досягає Його мети і наші гріхи, помилки і недосконалості не можуть завадити тому.

Друга ціль більш глобальна, подивіться вірш 6: “на хвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленім”. Тобто, кінцевою метою нашого спасіння є примноження Божої слави в світі через наші життя. Коли я думаю про це, я не перестаю дивуватись і серце моє тремтить. Чому? Тому що коли я дивлюсь на своє життя, свої вчинки, гріхи, обмеження і недосконалість, я не бачу, як це життя може послужити більшій Божій славі. Але це слово стверджують, що так воно і має бути, бо великий люблячий Господь створив тебе, могутньо діє в твоєму житті Своєю любов’ю і змінює тебе так, що через тебе Його ім’я буде прославлене в цьому світі. Амінь.

І останнє. Ці слова Павла мають певну мету, нам треба пам’ятати про це і не намагатись використовувати це вчення не за призначенням. Не потрібно намагатись з його допомогою пояснити усе, або пробувати проникнути в Божий задум, щоб пояснити те, чого Він сам нам не пояснив.

Мета Павла проста:

1 — забрати в нас будь яку спокусу чи намагання приписати собі хоча б частину заслуг за наше спасіння, зробити нас скромними і вдячними. Наше спасіння задумане Богом і здійснюється одним лише Богом через Ісуса Христа.

2 — дати нам тверду впевненість в тому що Божа воля здійснюється абсолютно із вічності у вічність і вона блага для Божої Церкви і для кожного із нас. Бог в любові обрав нас, щоб зробити святими і непорочними, щоб через наші життя Його слава була примножена і Він здійснить це.

3 — прославити Бога і дати кожному віруючому правильний фундамент і мотив для поклоніння. Так, правильне розуміння Божого обрання приводить нас до поклоніння перед Богом. Коли я думаю про це неймовірне благословення, про Боже обрання у Ісусі Христі, в моєму серці завжди народжується подив перемішаний з вдячністю і хвалою. Наш Бог дивовижний. Я вже казав колись: Бог сам по собі є безмежно щасливий, в Ньому існує спільність осіб, що проливають одне на одного радісну і прославляючу любов. І щоб залишатись щасливим Йому не потрібен був цей світ, взагалі. Але у вічності Він задумав цей світ і мене в ньому, для того, щоб пролити цю радісну любов в моє життя, щоб привести мене і кожного з нас до Себе.

Цей уривок вказує на величезне багатство благословень, які Бог-Отець Духом Святим уже пролив у наші життя. І перше з цих благословень — те, що Він обрав нас в Ісусі Христі, перше закладин світу, щоб явити в нас Свою любов і славу. Я молюсь, щоб Господь допоміг нам завжди пам’ятати про це і кожного дня жити благословенним життям хвали і поклоніння Господу. Амінь.

(п. Йонатан)