Вивчення Біблії: Проповідь “Печатка Святого Духа” (До ефесян 1:13,14)

ПЕЧАТКА СВЯТОГО ДУХА

До ефесян 1:13,14

Ключовий вірш 13 : “У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці”

Сьогодні Господь дає нам можливість розглянути заключну частину того славослову, яким Павло благословляє Бога у віршах 3-14 першого розділу. Щоб не втратити нитку Павлових роздумів, давайте коротко згадаємо, що ми дізнались з минулих двох проповідей.

Отже, у вірші 3 Павло починає благословляти Бога за багатство духовних благословень, або ж, як ми тоді відзначили, благословень Духа Святого, якими нас уже обдарував Бог-Отець в Сині, в Ісусі Христі. В чому ж полягають ці благословення? Павло вказує тут на спільний труд любові усієї Трійці в спасінні Церкви. Бог-Отець обрав нас у вічності перше закладин світу. Бог-Син, Христос здійснив наше відкуплення. Він заплатив ціну Своєї крові, щоб звільнити нас від гніву Божого і тим розорив пекло і позбавив диявола і смерть влади над віруючими. Він дав нам прощення гріхів і зробив нас Божими дітьми. За це слава і хвала Йому. Амінь!

І зараз ми підходимо до того, якою ж є роль Бога — Духа Святого в цьому труді спасіння і творенні нового народу Божого. Описуючи дію Духа Святого в цих віршах Павло вживає 3 ключових образа: “обіцянка”, “печатка” і “завдаток”. Що ж значать ці слова? Як саме Дух Святий робить Божий задум і заслуги Христа реальними і дієвими в наших життях? Яку благодать і укріплення ми маємо від Нього? Давайте розглянемо ці питання через вірші 13 і 14. Нехай Господь дасть нам зараз Свою благодать і відкриє нам розум до пізнання Його істини.

Подивіться вірш 13: “У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці”.

До кого Павло звертається в цьому вірші? Хто такі ці “ви”? Павло звертається тут до віруючих з язичників. Це стає зрозуміло, коли ми беремо до уваги протиставлення “ми-ви” у віршах 12 і 13: “щоб на хвалу Його слави були ми, що перше надіялися на Христа”, тобто євреї. “У Ньому й ви… запечатані стали Святим Духом обітниці”. Чому це важливо і чому на це потрібно звернути увагу? Давайте спробуємо уявити собі образ мислення ранніх віруючих.

Ось Павло розповідає про те, що Бог обрав Собі у вічності народ. Для євреїв це знайома концепція. Вони від народження знали, що вони — обрані Богом для Його високих цілей. Вони знали, яка це благодать — бути народом власності Божої, належати Йому. Але для язичників це дещо нове. Що значить, що Бог нас обрав? Чи ми також можемо бути впевнені в Божому обранні, чи ми в церкві на “птічьїх” правах, нелегали і біженці?

Далі Павло розповідає, що Бог благословляє Свій народ. Для євреїв знову це звично, вони виросли із цим знанням. але язичники жили в зовсім іншій концепції, вони мусили випрошувати чи купувати у своїх богів благословення. Невже духовні благословення це те, що ми вже отримали у Христі? Невже не потрібно їх якимось чином заробити?

Далі Павло розповідає про Христа Божого, про Його роботу і заслуги. Євреям знайома постать Христа, вони з давніх часів надіялися на Його прихід. Можливо раніше вони по-іншому являли собі роль Христа, але все одно, своє майбутнє і виконання Божих обіцянок вони пов’язували саме з Ним. Але тут Павло говорить, що в Ісусі Христі Бог зробив Своїм народом не тільки євреїв, але і язичників: “в Ньому (в Христі) й ви (язичники)… запечатані стали Святим Духом обітниці”. Іншими словами: Святий Дух узяв нас, що колись були далекими, що не були Божим народом і не мали жодних підстав, щоб до нього долучитися. Таких нас Він узяв і з’єднав з Ісусом Христом. Ті благословення, що належали Божому народу і які відносились до євреїв в рівній мірі тепер стосуються і язичників і всього народу Божого. Амінь.

До теми єдності євреїв і язичників в церкві Павло повернеться ще пізніше, в 2му розділі, щоб розглянути її більш детально. Поки що ми це просто відмітимо і запам’ятаємо. Зараз же відмітимо, що для того щоб описати цю дію Святого Духа Павло вдається до образу печатки. Слово “запечатав” походить від “печатка”. Про що говорить нам цей образ? Щоб відповісти, давайте подумаємо, для чого використовують печатку.

Наприклад, для того, щоб засвідчити якийсь документ. Я ставлю свою печатку і тим самим я визнаю дію цього договору, чи тим самим я підтверджую, що це мій лист, мої слова. Інше її призначення — щоб позначити власність. Якийсь господар брав і свою печатку ставив на усю свою худобу і рабів і тим сами засвідчував: вони належать мені. Також печатку використовували, щоб захистити щось. Наприклад, Пилат поклав свою печатку на камінь, який затуляв вхід до Ісусового гробу, щоб ніхто туди не ліз.

Таким чином печатка завжди вказує нам на її власника. І тут потрібно сказати, що образ печатки не є новим для Біблії. Ми можемо знайти схожий мотив і в Старому і в Новому Заповітах. Наприклад, в книзі пророка Єзекіля описано, як у видінні Бог показує йому людей, які вклоняються різним ідолам в Єрусалимі і навіть в храмі Господньому. Бог розгніваний. І ось пророк бачить 6 чоловік, що йдуть до Єрусалиму і в кожного в руках знаряддя згубника, але один із низ одягнений в льняне одягнений і має писарський каламар, чорнильницю (Єз.9:2). Його Бог посилає, щоб він поставив знака на чолі кожного, хто засмучений тим злом, яке коїться в Божому місті. Він відмічає тих, хто належить Богу, щоб знаряддя згубника не торкнулось Божих людей під час суду.

Подібну ж картину ми бачимо в книзі Одкровення. Там є два види печаток: печатка звіра що покладається на чоло чи на руку і печатка Агнця. І ці печатки вказують, кому належить ця людина. Ті хто має печатку звіра можуть вільно купувати і продавати, однак коли на них приходить гнів Агнця, вони кажуть горам “впадіть на нас і сховайте нас”. Для тих хто має знак Агнця ситуація інша: вони зустрічаються зі скорботою і гоніннями в світі, однак саме їм належить остаточна перемога і Царство.

Отже, Бог відмічає тих, хто Його і ставить на них печать, запечатує їх. Що це за печатка? Печаткою, яка вказує на нашу належність Ісусу Христу і Богу є наявність Духа Святого в наших життях. Його дія в наших життях є свідченням того, що ми належимо Христу, з’єднані з Ним. І усі благословення, які Бог обіцяв Своєму народу в Біблії вже належать і нам у всій повноті. Амінь.

В цьому уривку Павло описує Духа Святого, як обіцяного. Бог в Старому Заповіті не однократно обіцяв послати Духа Святого на Свій народ. Духом Святим викарбувати Божі заповіді не на камені, а на скрижалях серця віруючих. Ми розглядали це питання не так давно, коли вивчали про П’ятидесятницю. Також Він обіцяний, бо Христос обіцяв послати Духа Святого Своїм учням і Він справді здійснив це, коли зійшов на небеса і посів по правиці Божій.

Коли я тільки починав свій шлях віри було одне питання, яке турбувало мене досить часто і не давало мені спокою. Це питання: “чи спасенний я?”, або “як я можу бути впевнений в своєму спасінні?”. Думаю, таке питання турбувало не тільки мене, але усі навколо випромінювали таку впевненість, що питатись було якось соромно. Однак я мав реальний конфлікт в своєму житті: бо з одного боку я знав, що Христос помер за мої гріхи і дав мені прощення і звільнення, а з другого — я все ще грішив. Як це може бути? Якщо я вже звільнений, викуплений, тоді чому в моєму серці все ще є бажання гріха? Може мені тільки здається, що я спасенний, а насправді це не так? Такі питання і сумніви мучили мене довгий час, аж доки Дух Святий не відкрив мені причини моїх сумнівів і природи моєї боротьби в Божому слові і не дав впевненості в Його благій волі на моє життя.

Як нам знати, що ті благословення, які ми перераховували останніх кілька тижнів справді належать нам? Ми знаємо це через очевидну дію Духа Святого в наших життях. Він втішає нас і дає впевненість. Він свідчить духу нашому, що ми — діти Божі. Він відкриває нам Божу волю і оживляє для нас слова Біблії. Він освячує і змінює нас. Навіть коли ми грішимо, Він не залишає нас, але діє в наших серцях викриваючи наші гріхи і вказуючи шлях до відновлення в каятті і вірі в Христа. І хоча я все ще маю багато гріхів і такий далекий від досконалості, але завдяки Духу Святому я впевнений в тому, що Бог буде сильний здійснити Свою справу в мені навіть до дня Ісуса Христа. Що те темне і грішне, що все ще лишається в мені — все одно піде геть і моє життя буде славою мого Небесного Отця навіки. Амінь.

Як же ми стаємо Божим народом? Подивіться ще раз вірш 13: “У Ньому й ви, як почули були слово істини, Євангелію спасіння свого, та в Нього й увірували, запечатані стали Святим Духом обітниці”. Механізм, яким Бог діє в життях грішників, яким дає віру, яким оновлює розум і відкриває Свою волю — це свідчення Євангельської істини.

Минулого разу після проповіді в одного брата виникло запитання, яке він і задав: “якщо Бог у вічності вже обрав Собі народ, навіщо тоді Він посилає нас проповідувати Євангелію всьому світові?” Це гарне запитання, і воно неодмінно виникає в нас, коли ми думаємо про Боже обрання. Але ось, в цьому вірші ми знаходимо відповідь на це питання. Ми послані проповідувати Євангелію, тому що Бог в Своїй величній мудрості і любові обрав Собі не тільки народ і окремих людей, але і засоби, якими Він діє в наших життях. І один з цих засобів, засіб, який власне приводить людину до віри — це проповідь Євангелії, слова істини.

В Рим.10:13-15 Павло говорить: “Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані?”

Логіку Павла легко зрозуміти: якби ніхто не послав, то не було би проповідників. Якби не було проповідників, то хто тоді розповів би Євангелію? Яким чином люди могли б почути і взнати цю благу звістку про спасіння? А не знаючи її, не знаючи Божої благої волі для грішника в Ісусі Христі і самого Бога, як можна вірити? В що вірити?

Напевне, Бог міг би досягти своєї мети і без нас. Можливо Ангел із неба міг би проголосити Євангелію всьому світу і це було би ефективніше і складало би більше враження, ніж наші слабкі потуги. Однак величний Бог, Владика неба і землі, Творець всього захотів діяти в наших життях і через нас в світі. В наших слабкостях являти Свою силу і міць. В нашій бідноті являти багатство Своєї слави і любові. Це дивовижно.

Веління світової місії і проповідь Євангелії — це привілей нам приймати участь у величній історії Божого спасіння. І коли я знаю, що Бог вирішив діяти через мою проповідь. Коли я знаю, що в Бога точно є ті, кого Він Сам приготував для спасіння. Точно є ті, в чиїх серцях Він буде діяти Духом Своїм, щоб оживляти слова, що ми говоримо, тоді я втішений і впевнений, що мій труд і проповідь — не марні. Амінь.

Подивіться вірш 14: “Який є завдаток нашого спадку, на викуп здобутого, на хвалу Його слави!”

Тут ми знаходимо ще один образ, яким Павло зображує дію Духа Святого в нашому спасінні. Він вказує, що Дух Святий це завдаток нашого спадку. Що таке завдаток? Якщо ви купували щось дороге в розстрочку, то ви добре це знаєте. Завдаток — це перший платіж. Цей платіж підтверджує ту угоду, яка була укладена на папері і гарантує, що вона буде виповнена до кінця, бо в інакшому випадку завдаток буде втрачено. І це не просто обіцянка чи гарантія, це вже частина плати. І коли цей перший платіж вже внесено, можливо те що ви купуєте ще не перейшло у вашу остаточну власність, однак, зазвичай, з цього моменту ви вже можете починати користуватись цим.

Таким чином Бог не просто обіцяв нам викуплення і спасіння в майбутньому. Дух Святий, ставши завдатком нашого спадку, дає нам можливість вже зараз користуватись тими надбаннями, які здобув нам Христос Своєю смертю і воскресінням. І якщо завдаток такий великий, сам Бог — Дух Святий, то яким же є той спадок, який Бог дає нам в Ісусі Христі? Печатка і завдаток — це образи, до яких вдається Павло. Але спадок, про який він тут говорить — це не образ і не символ, це реальність, яка вже належить нам (принаймні якоюсь мірою) і одного разу цей спадок і його багатство відкриються в нас в усій повноті на славу Божу. Амінь.

Що ж ми дізналися про Духа Святого з цих двох віршів?

– Дух Святий надає смислу і дієвості євагелізаційній роботі. Я можу проповідувати Євангелію, тому що знаю, що в цій проповіді діє Дух Святий. Він оживляє слово Боже, народжує в нас відгук і віру, щоб коритись і слідувати йому.

– Дух Святий обіцяний і даний. Він дає нам впевненість в спасінні і стверджує наші серця. Він свідчить духу нашому, що ми — діти Божі.

– Дух Святий запечатуює нас в Ісусі Христі і з’єднує з Ним. Це не якась інтелектуальна чи символічна єдність. Це справжня духовна єдність між Христом і тими, хто належить Йому.

– Дух Святий робить реальністю здобутки Христа для нас вже сьогодні і зараз. Його прощення, викуплення, сила воскресіння Його, усе що Він дає Своєму народу — усе це належить нам і ми вже можемо користуватись Його благословеннями.

Якщо ж тепер ми візьмемо увесь уривок, який ми розглянули, вірші 3-14, що ми побачимо тут? Ми побачимо тут славного, мудрого, люблячого Бога, Який здійснює наше спасіння і з різних людей творить Свій новий народ. Бог-Отець обирає. Бог Син відкупляє. Бог Дух запечатує. І все це на славу Божу. Роздуми про це Боже спасіння, про цей труд любові в якому задіяна уся Трійця народжує в серці Павла хвалу і поклоніння, яких він не може стримати. Нехай же Господь Духом Своїм діє зараз в наших життях і відкриває нам величність і славу цього спасіння, щоб і ми могли поклонятися разом з Павлом і прославляти Господа зараз і у вічності. Амінь.

(п. Йонатан)