Для збудування тіла Христового

До ефесян 4:7-16

Ключовий вірш 4:12 : “щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового”

У посланні до Ефесян ми говоримо про церкву. У третьому розділі Павло говорить про таємницю, про яку не знали, ні пророки, ні Ангели (3:3). Ця таємниця – це те, що Бог об’єднав у Христі і євреїв і поганів і зробив їх одним тілом, одною церквою у Христі (3:6). Цю таємницю не було видно у Старому Заповіті. Бог давав Своє слово пророкам, і вони відповідально виконували свою роботу – передавали його людям. Але навіть тоді, коли вони пророкували про Христа, вони часто не розуміли усього. Ангели так зацікавилися цією таємницею, що ставали навшпиньки і витягували шиї, щоб побачити, що то значить – і не бачили. І Павло нарешті Павло каже: «щоб тепер через Церкву була оголошена початкам та владам на небі найрізніша мудрість Божа» (3:10). У Старому Заповіті щоб отримати Боже благословіння потрібно було бути частиною вибраного Божого народу. У Новому Заповіті щоб отримати Боже благословіння потрібно бути частиною Божої церкви. І це велике благословіння, що Бог дав нам церкву, і привів нас у церкву. Недавно одна сестра сповідала, що така щаслива, що Бог привів її у церкву, де вона отримала так багато благословінь. У церкві ми пізнали Божу любов і зростаємо духовно. І сьогодні ми будемо говорити про ще одне велике Боже благословіння Бога для нас – це благословіння служити Йому у церкві.

Перше, Бог кожному дав дари для служіння іншим (7-10). Подивимося вірш 7: «А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового». Про яку благодать тут говорить ап. Павло? Коли ми починали вивчати послання до Ефесян, 1-ий розділ, ми читали: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах» (3) і далі Павло перечисляє ці духовні благословення: вибрання, всиновлення, відкуплення, прощення гріхів. Усе це – духовні благословіння, дані нам для нашого спасіння. Але у 7-ому вірші Павло говорить про інші благословіння – благословіння, дані нам для того, щоб зберігати єдність у церкві, служити один одному і разом зростати духовно.

Щоб продемонструвати це, Павло цитує Старий Заповіт. Подивимося на вірш 8: «Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» На перший погляд не зовсім зрозуміло, хто це, куди він піднявся і яких полонених набрав. Для цього нам потрібно буде ознайомитись з 68-им Псалмом, звідки взятий цей вірш. Цей Псалом написав Давид. У ньому він згадує великі перемоги у своєму житті і дякує за них Богу. У його час на горі Сіон жило войовниче плем’я Євусеїв, і ця гора вважалася неприступною. Однак Давиду вдалося взяти цю гору. І у цьому Псалмі Давид згадує цю велику перемогу. Однак він розуміє, що це насправді не він, а Сам Бог взяв цю гору. Тому у цьому Псалмі він зображає цю перемогу не як свою, а як Божу перемогу, і не своє сходження на гору, а Боже сходження. У вірші 18 Пс. написано: «Колесниць Божих дві десятьтисячки, тисячі багатократні, Господь із Сінаю прибув до святині». У той час колесниці – це була сама потужна зброя. По ній часто судили про силу армії. І у ворогів Давида були колесниці. Але що вони значили проти Божих колесниць? Описуючи кількість Божих колесниць Давид називає дві цифри: 20 тисяч, і багато тисяч. Це означає, що Давид не знав точної кількості Божих колесниць, тому що їх було дуже багато. У Божих ворогів не було жодних шансів. І далі, у вірші 19 цього Псалма сказано: «Ти піднявся був на висоту, полонених набрав, узяв дари ради людини, і відступники мешкати будуть у Господа Бога також» (68:19) І ось, Бог сходить на гору Сіон як переможець, за Ним ідуть колони полонених, які платять йому данину, чи дари, як вона названа у цьому вірші.

Вам нічого не нагадує ця картина? Звичайно, це картина нашого Господа Ісуса Христа, який прийшов з небес у цей світ, отримав перемогу над сатаною і владою смерті, і піднявся до Бога схоже як цар Давид піднявся на гору Сіон. Павло пише про це так: «А те, що піднявся був, що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все» (9,10). Прочитаємо вірш 8: «Тому й сказано: Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» У Псалмі цар приймає дари від полонених. Павло каже: цар дає дари людям. Дає дари нам з вами. Дає кожному (7). Дає щедро, по-царськи. Тому ніхто не може сказати: «У мене нічого немає». У кожного є своє унікальне місце в тілі Христа. Ніхто не лишився обділеним.

Друге, нам потрібно відкрити свої дари (11). Щоб допомогти нам відкрити свої дари, Павло приводить приклади дарів. Подивимось на вірш 11: «І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів». Звичайно, тут перераховані не всі дари. Автор і не ставив собі за мету перераховувати усі можливі дари. Він лише приводить приклади.

Апостоли. Апостолом мав право називатися лише той, хто бачив Ісуса і був свідком Його воскресіння (1 Кор.9:1). Апостолами були 12 учнів Христа, також Павло і брат Ісуса Яків. Апостоли мали надзвичайно велику владу. Їх послання і листи склали Новий Заповіт. Їх слово мало абсолютний авторитет. Христос обіцяв їм, що у Його славі вони сядуть на 12 престолах судити 12 колін Ізраїля. У вузькому сенсі ера апостолів уже закінчилася.

Пророки. Пророки не лише передбачали майбутнє. Важливим завданням пророка було передавати людям Боже слово. Коли ми чуємо «пророки», то зразу згадуємо трьох великих пророків – Ісаю, Єремію та Єзекіїля. Насправді їх було значно більше. У Старому Заповіті є цілих 17 пророцьких книг. У вузькому сенсі ера пророків також закінчилася.

Благовісники. Благовісники – це Божий десант. Вони їдуть для проповіді у місця, де не чули Євангелія. П. Поінт і Ревека – це благовісники. М. Ханна – це також благовісник. П. Діма – також має серце благовісника, і вивчає виживання в екстремальних умовах. Ера благовісників не закінчилася. І через 2000 р. після Христа у світі лишається багато місць, де не чують і не знають Євангелія.

Пастирі. Пастирі – це батьки і матері для новонароджених християн. Їх справа – витирати дитячі сльози, іноді дорікати, але найбільше втішати. Це довга, копітка і втомлива робота. Пастирі часто кажуть: «Ну скільки я це буду терпіти!» Але вони терплять, поки їх духовні діти не стануть дорослими. Сім’я пастирів Влада і Марії – гарний приклад сім’ї пастирів.

Вчителі. Християнство завжди несло за собою освіту. Туди, куди приходили християни, вони перекладали Біблію на рідну мову людей і навчали. Там, де з’являлось християнство, починали розвиватися наука і мистецтво. Кирило і Мефодій принесли Євангеліє на Україну і разом з Євангелієм принесли письмо. У наш час люди багато знають. Але якщо вони не знають Євангелії, то усі їх знання є марними. Без вчителів християнство легко перетворюється на пусту релігію, від якої лишається лише одна назва. У одній країні 95 відсотків людей називають себе православними. При цьому 50 відсотків не вірять у існування Бога. Це означає, що по меншій мірі 45 відсотків православних у цій країні не вірять в існування Бога. Як таке може бути? Православні отці, дивлячись на таку статистику, напевно перевертаються у своїх домовинах. Це є результат браку вчителів. У наш час лишається велика потреба у вчителях.

Є ще багато інших дарів. Наприклад, у Рим.12:6-8 вказані ще такі дари, як служіння, втішення, подавання, бути головою, милосердствувати. У 1 Кор.12 ще названий, наприклад, дар вздоровлення. Усі ми також отримали різні дари. Вероніка має дар виховання дітей. П. Джентельмен має дар утішителя, тому біля нього завжди збираються брати, яким потрібно втішення. П. Олена має дар мотивування, п. Ной – дар розставляти усі крапки над «і» – дар прагнення до довершеності в теологічних питаннях, п. Йонатан – дар успішного виконання багатьох проектів водночас, а п. CanDo – знаходити роботу там, де її, здається, немає. Ніхто не робить усю роботу сам. Церква – це складний організм, як тіло, де багато функцій, і кожен робить лише окрему частину.

Третє, нам потрібно використовувати свої дари для служіння іншим (12-16). Давайте прочитаємо разом 12-ий вірш: «щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового». Тут Павло каже про те, з якою метою Бог дав нам дари – для того, щоб ними ми служити іншим для збудування тіла Христового.

У наш час пропагується ідея самодостатності людини. Людина не хоче ні від кого залежати. У наш час вважається модно буди незалежним, автономним, самодостатнім. Але у церкві не так. Церква – це тіло Христа, і у ній ми залежимо один від одного. У тілі члени дуже залежні. Голова дуже розумна, але голова залежить від руки, яка уміє брати їжу і класти її до рота. У церкві так не може бути, що «сам играю, сам пою». Ми залежні один від одного, і у цій залежності наша сила.

На тихоокеанському узбережжі США ростуть найвищі і найбільші дерева на землі – секвої. Висота окремих сягає вище 100 м, а вік – до кількох тисяч років. Коли вчені почали досліджувати, як вони виживають, і як вони просто не падають на землю, то спочатку допускали, що, можливо, у них дуже глибоке коріння. Але, як вияснилося пізніше, у них зовсім не глибоке коріння. Їх секрет у тому, що коріння цих дерев дуже переплетене один з одним. І завдяки цьому вони такі високі і міцні.

Церква – це велике благословіння для нас, тому що тут ми можемо служити Богу, служачи іншим. Коли я ще навчався в школі у селі, восени нас возили на колгоспні поля на картоплю. Робота полягала у тому, щоб дозбирувати картоплю, яка лишилася після картоплекопалки. Кожному давали кілька рядків, на яких ти мусив визбирати картоплю. Але навіть якщо ти перший закінчив, тебе не чекав відпочинок. Класний керівник казав: «Іти допоможи тому, тому, тому. Ніхто не відпочиває, поки вся робота не закінчена!»

Церква, у якій служать – зростає, схоже на те, як росте організм, який добре харчується. Подивіться на вірш 13: «аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти». Уявіть собі дві церкви: в одній ви зустрічаєте радісних, теплих, привітних християн, які вами цікавляться і готові послужити. У іншій – холодних і байдужих, які думають лише про те, як пошвидше утікти додому після Богослужіння. У яку ви захочете прийти? У чому різниця? У однієї церкви більше грошей, тому її члени так радіють? Ні. В зрості. Друга церква духовно зріла, вона виросла. Але цей ріст можливий лише коли християни займають своє місце у церкві і служать один одному.

Я не так давно чув сповідь одного літнього пастора. Він розповідав про те, у чому переконався у своєму житті: людина, яка зайнята служінням Богові – це сама щаслива людина на світі. Подивіться на нашу церкву. Брати і сестри, які зайняті служінням у церкві, звичайно, втомлюються. Але вони відчувають себе її частиною, вони відчувають себе щасливими, їх радість ллється через край.

Кажуть, що церква чимось схожа на стадіон, на якому відбувається футбольний матч. На цьому стадіоні є сидіння для глядачів, і є футбольне поле. На сидіннях сидять десятки тисяч глядачів, які відпочивші, розслаблені, і яким не завадило б зайнятися спортом. І на цьому ж стадіоні є 22 гравці, які втомилися і виснажені вкрай, і яким потрібен відпочинок. Уявіть собі схему цього стадіону на дошці. І припустимо, що вас попросили показати місце, де ви знаходитесь: на трибуні як глядач, який спостерігає, як інші працюють, чи на арені робите свою роботу. І кажуть, що завдання кожного служіння – це допомагати глядачам на стадіоні сходити з трибун і перетворюватися із глядачів у гравців. Хай Господь благословить вас. Амінь.

(п. Яків)