Вивчення Біблії: Проповідь “Вікна, відчинені навпроти Єрусалиму” (Даниїла 6:1-28)

ВІКНА, ВІДЧИНЕНІ НАВПРОТИ ЄРУСАЛИМУ

Даниїла 6:1-28

Ключовий вірш 11 : “А Даниїл, коли довідався, що було написане те писа́ння, пішов до свого дому, — а ві́кна його в його го́рниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три уста́лені порі́ на день він па́дав на свої коліна, і молився та сла́вив свого Бога, бо робив так і перед тим.”

Слава Господу, ми дісталися середини книги пророка Даниїла і сьогодні читаємо її шостий розділ. Події, описані в ньому повʼязані з пануванням мідійського царя Дарія. Історики розходяться в своїх думках стосовно цього правителя. Поза межами Біблії імʼя цього царя не згадується в жодному документі. Геродот, наприклад, вказує, що одразу після Валтасара зацарював персидський цар Кір. Найбільш близькою до біблійної є історія, розказана давнім грецьким істориком Ксенофоном. Згідно неї мідо-персидська імперія мала двох царів: мідянина Дарія (він же Кіаксар ІІ) і перса Кіра. Втім, правління Кіаксара-Дарія було недовгим, він помер через два чи три роки після падіння Вавилону. Відтоді вся повнота влади в імперії перейшла до царя Кіра.

Головному герою цього оповідання, Даниїлу, на цей час було вже більш як 80 років. Не дивлячись на такий похилий вік, він приймав активну участь і відігравав важливу роль в житті мідо-перської імперії. І Господь багато працював через нього. Суспільство, в якому ми живемо, багато в чому подібне до суспільства в часи Даниїла. Його життя віри є для нас гарним прикладом. Нехай Господь помилує нас, зробить наші серця мʼякими, а розум гострим, щоб нам розуміти Боже слово, навчатися з нього, коритися йому і зростати через нього в образ Христа.

Подивіться вірші 2-4: «Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством. А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований. Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством».

Управління державою є не простою справою. Видимо, цар Дарій добре розумів це. Тому, над своєю імперією він поставив сто двадцять сатрапів, які збирали податки і виконували адміністративне управління над своїми сатрапіями (областями). Про своє управління і справи вони звітували трьом царевим урядникам. А вже ці троє звітували безпосередньо царю.

Ці сатрапи і урядники були чиновниками найвищого ранґу. Через їхні руки проходили величезні грошові потоки: податки, фінанси на великі державні проекти, армію і т.д. Їхні рішення впливали на життя цілої країни. Тому, звичайно, це мали бути люди, яким цар міг би довіряти. Якщо вони будуть нечесні, корумповані і жадібні, якщо будуть робити різні махінації, тоді зазнає шкоди і цар і ціла країна. Ми добре розуміємо це, чи не так? Для нашого часу це також – досить серйозна проблема. Нам би хотілося, щоб чиновники, яких ми наймаємо, були чесними, мудрими і гідними людьми. Напевне, деякі з них такими і є. Проте, нажаль, досить часто це не так. Ми знову і знову стаємо свідками якихось жахливих корупційних скандалів в яких замішане навіть найвище керівництво країни. Так є зараз і так було в часи Дарія.

Напевне, Дарію було нелегко набрати собі державний апарат. Але, Господнім провидінням, одним з тих, кого цар знайшов гідним довіри виявився Даниїл. Цар дуже високо оцінив його. Мудрість, чесність і вірність Даниїла робили його просто незамінним в очах Дарія. Вірш 4 каже, що він «блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством».

Що робило Даниїла таким винятковим? По-перше, він був чесний і непідкупний. Ми вже могли переконатися в цьому в минулих розділах. Бог дав Даниїлу дивовижну мудрість, відкрив йому надзвичайні речі, яких не міг знати ніхто інший. До його слів дослуховувалися царі. Люди використовують ексклюзивну інформацію і звʼязки для того, щоб здобути багатство і владу. Але Даниїла не вабили ні влада, ні багатство. Він був слугою правдивого Бога, тому говорив і чинив правду. Навіть коли ця правда була неприємною. Навіть коли це було невигідно. Навіть коли це загрожувало його життю.

По-друге, він був вірний і старанний. Людина може бути чесною, але при цьому недисциплінованою. Той факт, що «жодна помилка і вада не була знайдена на нього» (5), говорить, що він не залишав нічого поза увагою, багато працював і був сумлінним. Коли Даниїл отримував завдання від царя, він докладав усіх зусиль, щоб воно було виконано найкраще.

Чесність, вірність, старанність – це деякі з тих речей, за якими має пізнаватися віруючий в цьому світі. Чи не так? {Пр.?} В посланні до Тита ап. Павло пише йому: «У всім сам себе подавай за зразка добрих діл, у навча́нні непорушеність, повагу, слово здорове, неосу́дливе, щоб противник був засоромлений, не мавши нічого лихого казати про нас. Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не пере́чили, не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога» (Тит.2:7-10).

Це слово завжди впокорює мене. Це моя постійна тема молитви за себе і за моїх дітей: щоб наші життя були прикрасою науки Спасителя нашого Бога. Це питання, яке ми маємо задавати собі: чи виявляю я чесність, вірність і старанність на тому місці, де мене поставив Бог: в сімейному житті, в служінні церкві, в поводженні з фінансами, особливо, якщо вони не належать мені, в професійній діяльності чи у навчанні? Пророк Даниїл є гарним прикладом саме такого способу життя. Він був людиною високого духу. Там де інші проявляли жадібність і нехлюйство, він проявляв вірність і чистоту. Нехай Господь допоможе і нам бути людьми високого духу і прославляти Його на тому місці, де Він нас поставив.

Не дивлячись на те, що Даниїл добре і сумлінно виконував свою роботу, в нього були неприятелі. Вони особливо активізувалися, коли стало відомо, що Дарій планує поставити його над усім царством.

Це не дивно. На фоні Даниїла, нехлюйство, посередність та корупція інших урядників і сатрапів були надто очевидними. Крім того, Даниїл добре знав, як все влаштовано. Якби він став другою людиною в царстві, достатку недоброчесних сатрапів прийшов би край. Отже, вони вирішили прибрати Даниїла і почали з пошуків помилок у його роботі. Яким же був їхній подив і розчарування, коли вони не знайшли абсолютно нічого. Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога» (6). В їхніх серцях народився справді диявольський задум: використати праведність і вірність Даниїла для того, щоб погубити його.

У віршах 7-10 розповідається, як вони послідовно втілювали свій задум. Ці люди знали, що Даниїл вірний своєму Богу, молиться тричі на день перед відчиненим вікном. Вони розуміли, що для Даниїла це дуже важливо і він не змінить своєї звички. Отже вони придумали закон, згідно з яким кожен, хто звернеться з проханням чи молитвою до когось окрім царя, має бути вкинений в рів з левами. Дарій не помітив підступу і підписав цей закон.

Як вчинив Даниїл коли дізнався про новий закон? Подивіться вірш 11: «А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим».

Цей закон був написаний конкретно під Даниїла. Насправді, його не можливо було проконтролювати. Будь хто міг зачинитися в своїй кімнаті і просити своїх богів про що схоче. Так міг зробити і Даниїл. Закон Мойсея нічого не говорить про те, скільки разів на день потрібно молитися. Він не говорить, що молитися потрібно на колінах, з відкритими чи закритими очима, вголос чи подумки (як правило, юдеї молилися стоячи, з відкритими очима і вголос). І Даниїл не порушив би Божий закон, якби просто зачинив вікно. Однак ця регулярна молитва була формою його стосунків з Богом, а також важливою частиною його свідчення про Бога цьому світові. {Пр.?} Якби він зачинив свої вікна, він би почувався, що відступився, зрікся свого Бога.

Те, що почувши про закон, Даниїл пішов молитися, не було якоюсь формою протесту. Він робив це не демонстративно, напоказ. Він нічого крім себе нікому не доводив. Причина, чому він вчинив так – «бо робив так і перед тим». Можливо, якби такий закон існував в часи, коли Даниїл лише потрапив до Вавилону, його молитовна звичка була б іншою. Однак вона була такою, як є, і в нових обставинах він продовжив робити те, що правильно.

Давайте трішки подумаємо про молитву Даниїла. Поза всяким сумнівом, з неї можна навчитися набагато більше, ніж дозволяє сказати формат проповіді. Але, хоча б окреслимо деякі моменти.

По-перше, його молитовне життя було регулярним. Даниїл склав собі зручний молитовний графік і дотримувався його. Велика перевага твердого молитовного графіка полягає в тому, що він допомагає у важкі й кризові часи. Даниїл дисциплінував себе в цьому день у день протягом багатьох років, і в кризову годину йому було достатнього рушійної сили цієї звички, щоб утримати себе вірним. Дуже важко почати або навіть відновити регулярне молитовне життя у час страху і неприємностей. Нам вкрай необхідні регулярні звички молитви, поклоніння і спілкування з Богом.

Часто ми нехтуємо важливістю регулярних речей, звичок і ритуалів. Нам може здаватися, що молитовне життя і поклоніння мають бути неформальними і спонтанними. Але це не завжди так. Звичка допомагає нам робити правильні речі, навіть коли цього не хочеться, втомився або забув. Наприклад, в нашій сімʼї є вечірнє домашнє поклоніння. Іноді ми збираємося і просто молимося разом, іноді ще читаємо Біблію і спілкуємося. Іноді я буваю заклопотаний і можу забути про це, але тому що ми робимо так завжди, мої діти приходять і нагадують мені. Інший приклад – підготовка до Різдва, Адвент. Нам важко концентруватися на Різдві, важко утримувати свої думки від різної суєти. Однак, коли ми по-черзі, кожного дня готуємо якийсь уривок, це допомагає нам тримати серце і думки в правильному напрямку.

Д. Карсон в своїй кризі «Заклик до духовної реформації» пише: «Багато молитов не сказано лише через те, що для спілкування з Богом ми не маємо визначеного часу». Ми молимося похапцем, уривками, забуваємо про що саме потрібно молитися, не можемо сконцентруватися і т.д. Звичайно, людина яка працює по змінному графіку, буде змушена змінювати і час своєї молитви, а мама трьох дітей має значно менше сил, можливостей і часу, ніж неодружена сестра. Та, не дивлячись на усі труднощі, факт такий: доки ми не заплануємо особливий час і не впорядкуємо свого молитовного життя, ми не будемо молитися про те, що маємо.

По-друге, молитовне життя Даниїла було різнобічним. Даниїл не просто приносив Богу список своїх потреб і зачитував його в голос. Так, він просив про щось. Напевне, молився за свої потреби. Його вікно було відкрите в бік Єрусалиму, тож, напевне, він благав за свій народ, за відновлення храму і міста. Але також він славив Бога каже 11 вірші. Він складав Йому подяку. Його молитва полягала не в егоцентричних зусиллях отримати душевний спокій. Він молився, щоб розвивати свої стосунки з Богом і віддати Йому шану.

По-третє, його молитовне життя було смиренним. Він опускався на коліна. Ми вже говорили: Писання не регламентує якоїсь особливої пози для молитви. Але для Даниїла це було важливо. Він сам був фактично другою людиною в царстві. Напевне, люди перед ним постійно вклякали, кланялися йому і падали на коліна. Це був загальноприйнятий спосіб виказати повагу в ті часи. Тим важливіше було йому, приходячи до Бога, опускатися на свої старечі коліна і впокорятися перед Богом.

Четверте, вікна його кімнати було відчинено в бік Єрусалиму. Псалом 136 каже: «Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи… Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам’ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!…» (Пс.136:1-5).

Єрусалим був не просто батьківщиною Даниїла за якою він сумував. Єрусалим був містом, в якому стояв Господній храм, містом на якому Бог назвав Своє імʼя, містом з яким були повʼязані численні Божі обітниці. Даниїл обіймав найвищу посаду в наймогутнішій імперії того часу. Але все його життя було орієнтоване, направлене, на Єрусалим, на Бога, Його святиню і Його обіцянки. На початку проповіді ми багато говорили про професійну етику, вірність і чесність. Насправді, є багато невіруючих людей, які сумлінно і чесно виконують свою роботу. Але не тому, що тим хочуть прославити Бога, а тому, що прагнуть багатства, влади, комфорту чи пошани. Відкриваючи вікна навпроти Єрусалиму, Даниїл публічно заявляв, що майбутнє людства повʼязане не з великим містом збудованим Навуходоносором, а з містом, яке той знищив. Даниїл вірив, що одного дня народи прийдуть до гори Господньої. Там вони поклоняться Богу, Який промовлятиме зі Свого храму. Вони пізнають Його закон і ходитимуть Його стежками і перекують свої мечі на лемеші, а свої списи на серпи і більше не навчатимуться війни (Іс.2:2-3; Зах.6:12-15). Звідти в світ приходить величний Цар, Христос, щоб встановити Своє вічне Царство, відновити усе творіння і правити землею в правді і любові.

Значні досягнення Даниїла та його репутація робили його впливовим, збудовували довіру до його світогляду і цінностей. Вікна відкриті для молитви навпроти Єрусалиму, свідчили, що не зважаючи на бездоганну вірність і корисність для Вавилону, усе своє видатне життя він орієнтувався не на Вавилон, а на Сіон. На що орієнтоване ваше життя, любі брати і сестри? З чим ви повʼязуєте своє майбутнє, майбутнє своїх дітей і цілого світу? Що є тією рушійною силою, яка опускає вас на коліна, або навпаки спонукає закатати рукава і стати до роботи? Чи будуєте ви свої життя на міцних Божих обіцянках? Нажаль, багато людей приходять до церкви, щоб знайти внутрішній мир чи гарне спілкування, а потім вони йдуть в світ і живуть зовсім іншим життям. І ці світи майже ніяк не перетинаються. Приклад Даниїла прекрасний тим, що його життя було цілісним. Нехай Господь помилує нас жити таким цілісним життям для Його слави в цьому поколінні. Амінь!

Далі в уривку ми читаємо, як сатрапи та урядники донесли на Даниїла. Цар Дарій зрозумів, що його обдурили, але нічого не зміг зробити, щоб врятувати свого вірного слугу. Даниїл потрапив до левʼячого рову. Але Господь визволив його. Подивіться вірші 21-24: «А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів? Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи! Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди. Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого».

Історія Даниїла показує, що труднощі і небезпеки трапляються в житті усіх людей. Навіть в життях тих, кого Господь визнає невинними, як Даниїла. Питання в тому, як ми реагуємо на ці труднощі. Оскільки Даниїл був вірний і вірував у Бога свого, коли Господь визволив його, це стало свідченням для царя та усіх інших. Якби ніхто не знав, що Даниїл віруючий і Бог врятував би його, для зовнішніх це виглядало б просто, як загадковий феномен, а не свідчення про Бога, Який спасає. Але, коли свої життя, вчинки, слова і цінності ми звертаємо до Бога, наші життя стають свідченням Божої слави, сили і милосердя для інших людей. Нехай завжди через кожного з нас особисто, так само і через нашу громаду сукупно, Господь буде прославлений і звеличений. Амінь!

(п. Йонатан)