Вивчення Біблії: Проповідь “Рішення Даниїла” (Даниїла 1:1-21)

РІШЕННЯ ДАНИЇЛА

Даниїла 1:1-21

Ключовий вірш 1:8 : “І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверни́ться ї́жею царя та питво́м, що той сам його пив, і просив від начальника е́внухів, щоб не оскверни́тися”.

Я вітаю Вас з початком вивчення книги Даниїла. Ця книга представляє нам Бога як Суверененого правителя цього світу. У бурхливому морі світової історії Бог контролює всі події. І цей Бог приведе цю історію до її завершення, коли прийде Месія, коли Він буде судити злих людей і встановить Своє Царство для Своїх людей. Сьогодні ми будемо вивчати 1-ий розділ. Він знайомить нас із історичним контекстом тієї епохи.

Даниїл народився при царі Йосії, правління якого описане в 2 Цар.22:1-23:30. Це був останній угодний Богу цар в Юдейському царстві. Він провів серйозні реформи в країні і в служінні Богові. Він очистив країну від ідолопоклонства. Про нього написано так (2 Цар.23:25,26):

²⁵ А такого царя, як він, не було перед ним, що наверну́вся б до Господа всім своїм серцем, і всією душею своєю, і всією силою своєю, за всім Мойсеєвим Зако́ном, і по ньому не повставав такий, як він.

²⁶ Тільки не спинився Господь від ре́вности Свого великого гніву, яким запалився Його гнів на Юду за всі огі́рчення, якими гніви́в Його Манасія.

Однак навіть такі радикальні реформи царя не змогли відвернути Божого покарання від Юдеїв. Вони отримали велике Боже благословення – Бог поставив їх царством священиків та народом святим. Він дав їм обіцяну землю, в якій текли молоко та мед. Але юдеї полюбили молоко та мед більше, ніж Бога. Вони почати просто насолоджуватися життям, не поклонятися Богові як Богові, і не виконувати ту місію, яку Бог їм дав. Боже покарання насувалося як потяг на великій швидкості, його було не зупинити. Спочатку в Юдею вторгся Єгипет. Фараон Нехо вбив царя Йосію. Народ тієї землі поставив царем його сина Єгоахаза. А далі події розвивалися стрімко. Єгоахаз був негідником і царював недовго – усього 3 міс. Фараон прийшов в Юдею, арештував його і відвів у полон до Єгипту, де той і помер при невияснених обставинах. Царем фараон поставив другого сина Йосії Єгоякима. Він, звичайно, не мав ніякої реальної влади, і був просто маріонеткою в руках фараона, який мав для фараона збирати податки зі своєї землі. Однак далі політична ситуація у світі змінюється і на світовій арені як висхідна зірка з’являється Вавилонська Імперія. Через три роки з початку правління Йоякима (це цар в 2 Цар. названий Єгоякимом) цар Вавилона Навуходоносор бере Єрусалим і назавжди виганяє звідти Єгипет. До цього часу стосуються вірші 1-2:

1 За третього року царюва́ння Йояки́ма, Юдиного царя, прийшов Навуходоно́сор, цар вавилонський, до Єрусалиму, та й обліг його́.

2 І дав Госпо́дь в його руку Йояки́ма, Юдиного царя, та частину по́суду Божого дому, і він відправив їх до кра́ю вавилонського, до дому свого бога, а по́суд відправив до скарбни́чного дому свого бога.

За третього року царювання Йоякими, це в 605 р. до н.е. сталося те, у що юдеї ніяк не могли повірити: їх країну, святе місто Єрусалим, а головне храм захопили язичники. Як Бог міг це допустити? Це сталося через їхні гріхи! У 2-му вірші написано: “І дав Господь в його руку Йоякими, Юдиного царя…” Бог, Який раніше захищав Свій народ тепер віддав його поганам. Завойовники взяли дві цінні речі із завойованої землі. Перше, вони взяли золотий та срібний посуд із храму. В цьому не було нічого дивного, золото завжди було в ціні, і зазвичай, це перше за чим полювали завойовники. Друге, що вони взяли, було дещо несподіваним. Подивіться вірші 3-5:

3 І сказав цар до Ашпеназа, начальника його е́внухів, щоб приве́сти з Ізраїлевих синів, і з царсько́го, і з шляхе́тського роду,

4 юнакі́в, що нема в них жодної ва́ди, і вони вродли́вого ви́гляду та розумні в усякій мудрості, і здібні до знання́, і розуміють науку, і щоб у них була́ мото́рність служи́ти в царсько́му пала́ці, і щоб навчати їх книг та мови халдеїв.

5 І призна́чив їм цар щоденну пожи́ву, з царсько́ї ї́жі та з вина, що сам його пив, а на їхнє вихова́ння — три роки, а по закі́нченні їх стануть вони перед царськи́м обличчям.

Зазвичай, друге, що брав завойовник після коштовностей, це рабів. Однак в цей раз це були не зовсім раби. Це радше були студенти. Цар наказав взяти з цієї землі фізично здорових, гарних і головне здатних навчатися юнаків. Від юнаків, не здатних до науки толку не багато. Їх радше брали як рабів. Але перед тими, хто здатен навчатися, відкриваються блискучі перспективи. Цар дав їм можливість навчатися в кращих університетах самої потужної Імперії того часу. Ба більше, взяв їх на повну стипендію.

В чому була головна ідея царя Навуходоносора? Він поставив за мету повністю перевчити, або іншими словами, перепрограмувати цих юнаків на вавилонський лад. Так, звичайно, вони мали бути розумними, здатними навчатися, але халдеї хотіли їх повністю перевчити. Вони мають тепер забути що вони юдеї. Вони мали вивчити халдейську мову, читати халдейські книги, відкинути свого Бога і прийняти халдейських богів. Тобто вони хотіли докорінно змінити їх світогляд та систему цінностей. Тут ми бачимо, наскільки складне завдання поставив цар перед своїми підданими. Взагалі дуже важко змінити світогляд і систему цінностей людини. А особливо складно це було зробити з цими хлопцями, які виросли в міцній релігійній культурі. Але, напевно, це все ж вдалося і юнаками інших країн, і халдеї вважали, що справляться і з цими юнаками з юдеї. Тепер видно, що цар Навуходоносор вів в цілому розумну політику: таким чином він своїх ворогів робив своїми друзями, які служили йому і ставилися лояльно до нього як до завойовника їх країни.

Подивіться на вірші 6-7:

6 І були́ серед них з Юдиних синів Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія.

7 А нача́льник е́внухів дав їм інші імена́, і дав Даниїлові ім’я́ Валтаса́р, а Ананії — Шадра́х, а Мисаїлові — Меша́х, а Азарії — Авед-Не́ґо.

Однією з перший речей, яку зробили халдеї – це змінили їх імена. До та після зміни їх імена означали:

Даниїл (Бог мій Суддя) => Валтасар (принц Бела);

Ананія (милість Господня) => Шадрах (надхненний Аку);

Мисаїл – (хто такий як Бог?) => Мешах (хто такий як Аку?)

Азарія – (Божа допомога) => Авед-Него (слуга Него)

Халдеї знали силу імені, тому змінили їх імена на свій лад. До зміни імена цих юнаків були пов’язані з ім’ям Бога. Після зміни – з іменами халдейських божеств. Ім’я тісно пов’язане з самоідентифікацією людини. І ці зміни імен мали стати початком того, що стара віра, світогляд, система цінностей мали бути стертими із їх сердець і сформуватися на новий, халдейський лад. На все їм дали 3 р.

З однієї сторони перед цими юнаками відкрилися блискучі перспективи. Коли в їх країні сталася велика трагедія, вони отримали нагоду навчатися в кращих ВУЗах світу і потім побудувати блискучу кар’єру при дворі царя. З іншої сторони це відкривало перед ними нові спокуси. І полягали вони очевидно в чому: відмовитися від віри в єдиного істинного Бога і прийняти віру халдеїв у ідолів. Забути свій народ, асимілюватися і перетворитися на халдеїв.

Подивіться на вірш 8: “І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверни́ться ї́жею царя та питво́м, що той сам його пив, і просив від начальника е́внухів, щоб не оскверни́тися”. Було дві причини, чому Даниїл міг осквернитися їжею царя та питвом. По-перше, вона була нечиста згідно юдейського закону. В юдеїв були чіткі обмеження на їжу, зокрема, їм не можна було їсти свиней чи кроликів. А халдеї не мали таких обмежень на їжу. По-друге, ця їжа, перш ніж подаватися до столу, могла бути принесена в жертву ідолам, і це також могло зробити совість Даниїла нечистою. Тут ми бачимо, що Даниїл починає боротися, противитися цим спокусам. Він наче каже: “Так, ви захопили мою країну, ви привели мене в свою країну, ми змінили моє ім’я. Але нескінченно це тривати не може. Я буду боротися за мою віру”. Даниїл не міг не їсти, однак він не шукав виправдань, на кшталт: “Ну, це ж просто їжа, я маю їсти, інакше я помру!” Він почав шукати можливість як виконати закон, як зберегти свою юдейську ідентичність і як служити та поклонятися Богові, а не халдейським ідолам. Ми дійсно можемо подумати: “Ну це ж просто їжа!” Але мова тут йде про значно більше речі, ніж про їжу. Тут мова йде про духовне виживання. Даниїл міг просто покластися на безпеку, яку гарантував цар. Вчися, їж халдейську їжу, забудь про свої корені і свою віру і в тебе все буде добре. І це перший крок до того, щоб асимілюватися з цим світом. Даниїл бореться. І Даниїл вирішує як він буде жити серед цих людей, які поклоняються ідолам. Даниїлу ще, можливо, не було 17 р., він був молодим юнаком. Але він вже вирішує, і тримає це рішення все своє життя.

Подивіться ще раз на 8-ий вірш: “І поклав Даниїл собі на серце, що він не оскверни́ться ї́жею царя та питво́м, що той сам його пив, і просив від начальника е́внухів, щоб не оскверни́тися”. Таким чином, Даниїл вирішив довіряти Богові більше, ніж царю. Він набрався хоробрості, яка звичайно прийшла через його віру в Бога, і каже про це своєму керівникові.

Тут ми вчимося тому, що віра має проявлятися не лише в церкві на богослужінні. Вона має проявлятися в нашому реальному житті, коли ми знаходимося серед невіруючих. Багато віруючих бояться сказати про свою віру своєму керівникові, що, скажімо, вони не можуть працювати в Нд., бо мають приймати участь у богослужінні, чи попросити відпустку щоб прийняти участь у біблійній конференції, чи відмовитися від вульгарного корпоративу, кажучи що християнину там не місце. В результаті вони йдуть на компроміси і перестають бути сіллю і світлом в цьому світі. Коли я працював в сфері логістики, то вирішив не йти на роботу, повязану з алкоголем та цигарками, хоча деякі пропозиції були дуже привабливими. В сфері IT я вирішив не йти на проекти, пов’язаними з порнографією чи казино. Якось місіонера Ханна свідчила, що попросила у свого керівника відпустку, щоб прийняти участь у біблійній конференції. Той відмовив. Тоді вона звільнилася з роботи, щоб прийняти участь у біблійній конференції. Це здалося надто радикально. Це було дуже небезпечно, бо від роботи залежало її виживання. Та насправді її виживання залежало не від роботи чи її керівника, а від Бога. З часом Бог дав їй саму кращу роботу. М. Ревека у своєму останньому життєвому свідченні розповідала як на початку свого ходіння з Богом вирішила переїхати до спільного життя сестер. Ззовні здавалося що вона просто переїхала жити з гуртожитку у винайняту квартиру. Та насправді це стало початком її карколомного духовного зростання. Б. Ян знайшов гарну роботу, але на ній він мав працювати до пізнього вечора, і не міг приймати участь у зібраннях свідчень. Тоді він вирішив змінити роботу з правильним графіком роботи, в якому мав би вільні вечори. Такі рішення напочатку знаються занадто незначними. Але з часом вони роблять з людей, які їх зробили, воїнами віри.

Зверніть увагу на вірші 9-10:

9 І дав Бог Даниїлові ласку та милість перед начальником е́внухів.

10 І сказав начальник е́внухів до Даниїла: „Боюсь я свого пана царя, бо він ви́значив вашу ї́жу та ваше питво́. Бо коли б він побачив ваше обличчя худішим, ніж у тих юнакі́в, що вашого віку, то ви зробите мою голову винуватою перед царем“.

Часто трапляється так, що Бог дає нам прихильність навіть у невіруючих керівників. Так сталося і в цей раз – Бог дав прихильність до Даниїла його керівникові. Даниїл запропонував випробувати його та його друзів протягом десяти днів: замість їжі з царського столу давати їм лише овочі і потім порівняти їх вигляд з тими юнаками, які їли царську їжу (11-13). Це ж всього десять днів! Що це на фоні 3 років! Якщо вони будуть виглядати гірше, то за 3 роки ще багато разів встигнуть від’їстися царською іжою. Той погодився (14). Через 10 днів виявилося, що Даниїл та його друзі виглядають краще, ніж інші (15). Таким чином протягом усіх трьох років навчання Даниїл та його друзі мали свого роду піст, який допомагав їм пильнувати духовно, берегти свою віру, свою ідентичність як Божих людей та служити Богові, а не халдейським ідолам (16).

Подивіться на вірші 17-21:

17 А ці че́тверо юнакі́в, — дав їм Бог пізна́ння та розумі́ння в кожній книжці та мудрості, а Даниїл розумівся на всякому виді́нні та снах.

18 А на кінець тих днів, коли цар сказав приве́сти їх, то начальник е́внухів привів їх перед обличчя Навуходоно́сорове.

19 І цар розмовляв з ними, і зо всіх них жоден не був зна́йдений таким, як Даниїл, Ана́нія, Мисаї́л та Аза́рія. І вони ставали перед царськи́м обличчям.

20 А всяку справу мудрости та розуму, що шукав від них цар, то він знайшов їх уде́сятеро мудрішими від усіх чарівникі́в та заклиначі́в, що були́ в усьому його царстві.

21 І був Даниїл там аж до першого року царя Кі́ра.

У цих віршах ми бачимо, як Бог благословив цих юнаків. Вони здобули блискучу освіту. Так, це була світська освіта, але вона також важлива для Божих слуг. Ми також бачимо, що пізнання і розуміння в науці дає Бог. Це тому що Бог створив цей світ і Бог створив всю науку! Ми часто жалкуємо віддати Богові час, тому що потрібно багато навчатися. Проте ми маємо памятати, що базово справжнє розуміння дає не час, проведений за навчанням, а Бог.

Ба більше, Бог дав Даниїлу розуміння на видіннях та снах, дав благодать чути та розуміти Боже слово. Ці юнаки блискуче витримали випускні іспити і отримали завидні посади при дворі царя. Чи вбачаєте ви зв’язок рішення Даниїла та його друзів з цими благословеннями? Скажімо, зв’язок рішення Даниїла з його здатністю розуміти Боже слово? Так, звичайно такий зв’язок є. Тому що якщо в житті християнина немає базових рішень, якщо, скажімо, він двадцять років навчається як, в духовному сенсі, зав’язувати шнурки, то Богу приходиться витрачати багато часу, просто щоб виправляти таку людину. Це сталося в Коринтській церкві, в посланні до якої переважну більшість послання Павло виправляє їх. Павло там пише (1 Кор.3:1-3а):

¹ І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тіле́сних, як до немовля́т у Христі.

² Я вас годува́в молоком, а не твердо́ю ї́жею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете,

³ бо ви ще тіле́сні.

Павло хотів годувати їх твердою їжею, але вони були не готові. Порівняйте це з посланнями до Ефесян чи Филип’ян, де Павло пише: “Тому й я, прочувши про вашу вару в Господа Ісуса, і про любов до всіх святих, не перестаю за вас дякувати…” (Еф.2:15-16) Чи пише до Филип’ян: “… завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами” (Фил.1:4). І він годує цих християн твердою їжею.

На завершення: сьогодні ми побачили маленьке рішення віри Даниїла. Воно полягало в тому, щоб жити перед Богом, по слову Бога, берегти себе чистим від світу, святим. що означає відділеним від світу. І ми побачили, як Бог поблагословив Його. Ми навчилися тому, що Бог бачить людей, які живуть перед Ним і благословляє їх. Ми побачили, що Бог – це Бог над усією землею – і навіть у язичницькому Вавилоні. Хай Господь дасть Вам мати рішення віри перед Ним і жити перед Ним.

(п. Яків)