Вивчення Біблії: Проповідь “Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби!” (Даниїла 9:1-27)

ГОСПОДИ, ВИСЛУХАЙ! ГОСПОДИ, ПРОСТИ! ГОСПОДИ, ПРИСЛУ́ХАЙСЯ Й ЗРОБИ!

Даниїла 9:1-27

Ключовий вірш 19 : “Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислу́хайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я́ Твоє кли́четься над Твоїм містом і над Твоїм наро́дом!”

Уривок, який ми сьогодні вивчаємо – 9ий розділ книги пророка Даниїла. Як ви памʼятаєте, напевне, ця книга складається всього з 12ти розділів. Перших 6 розділів містять в собі різні історії про Даниїла і його друзів і їхнє життя у Вавилоні. Вони дуже практичні. І через них ми можемо вчитися, як нам жити і взаємодіяти з суспільством, з невіруючим світом навколо нас.

Друга частина – починаючи з розділу 7 і до кінця – це видіння, які бачив сам Даниїл: те, що Бог відкривав йому в різні періоди часу життя про Свій задум на історію Ізраїлю і всього людства. Ці видіння і пророцтва сповнені загадкових і яскравих образів і дуже непрості. Щоб розуміти їх, потрібно добре знати Писання, і добре знати історію. І, як правило, якщо ви пошукаєте, то знайдете більше ніж одне пояснення до кожного з цих видінь чи пророцтв.

Чесно кажучи, ці тексти надзвичайно впокорюють мене. Кожного разу я мушу визнати, що по-перше моє знання Писання недостатнє, і по-друге, моє знання історії також недостатнє. Тим не менше, якщо не занурюватися надто глибоко в деталі, то можна побачити загальну картину і досить ясне і просте послання в кожному з цих уривків. Вони відкривають нам Бога і Його задум для нашого світу. І вони демонструють нам певні загальні принципи, які ми можемо зрозуміти, навіть, якщо не розуміємо усіх деталей.

Девʼятий розділ відкриває нам ще одну сторону Даниїлового життя. Цей розділ містить одну з його молитов. І це одна з найдовших молитов записаних в Біблії. Через неї ми дізнаємося, як Даниїл знав Бога, чого очікував від Нього і про що просив. Також, цей уривок містить гарний приклад, як ми практично можемо дивитися на світ і розуміти події навколо нас в світлі Біблійного об’явлення. В цьому уривку є пастирське серце Даниїла до його народу. І, накінець, цей уривок містить відоме пророцтво про «тижні», яке, поза всяким сумнівом, є кульмінацією і головною метою цього тексту.

Нехай Господь зробить наші серця покірними, а розум гострим і нехай Дух Святий відкриває нам Божу істину в Його слові, щоб нам навчитися з цього уривку і жити згідно з Божою істиною.

Подивіться вірші 1-3: «За першого року Дарія, Ахашверошового сина, з насіння мідян, що зацарював над халдейським царством, за першого року його царювання я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років. І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі».

Перші вірші цього розділу відкривають нам відомості про час і обставини, в яких Господь відкрив Даниїлу Свій задум.

Коли відбулися ці події? – за першого року Дарія, царя мідян (1). Ви памʼятаєте, ми вже зустрічалися з цим царем раніше, в 6му розділі, в якому Даниїл мав пригоду з левами. Давайте коротко пригадаємо обставини Даниїлового життя в цей час, щоб розуміти історичний контекст.

Як ви памʼятаєте, Даниїл потрапив у Вавилон ще юнаком. Початок його життя співпав у часі з одним з найбільш драматичних моментів в історії Ізраїлю, коли цар Навуходоносор захопив Юдею, зруйнував Єрусалим, знищив Божий храм, а народ переселив до Вавилону. Ця подія стала величезним потрясінням для Божого народу. Вони не лише втратили свої домівки і звичне життя. Вони втратили землю, яку їм дав Господь, Божий спадок. Храм, місце на якому Господь назвав Своє імʼя було зруйновано. Не залишилося нічого.

Все своє довге життя Даниїл провів у Вавилоні. Він був свідком злету царства часів Навуходоносора. І він був свідком його занепаду часів Валтасара. Можна сказати, що царство Навуходоносора і Даниїл були ровесниками. Колись це була наймогутніша імперія в світі. Але прийшов день, коли величний Вавилон впав під натиском мідян і персів. Перший рік Дарія – це рік, коли все змінилося.

З 6го розділу книги ми знаємо, що не дивлячись на те, що Даниїл мав владу і вплив у Вавилоні, все його життя було спрямоване до Божої гори, до Божих обітниць. Вікна його кімнати відкривалися в напрямку Єрусалиму і він тричі на день молився за своє місто і свій народ. І, звичайно, Даниїл розумів, що падіння Вавилону можу стати гарною нагодою для Божого народу.

Що Даниїл робив в цей час потрясінь і змін? Вірш 2 дає відповідь на це питання – він шукав напрямку і Божої волі. Де він шукав відповідей? – у Божому слові: «…я, Даниїл, бачив у книгах число тих років, про які було Господнє слово до пророка Єремії, що сповниться для руїн Єрусалиму сімдесят років».

За своє життя Даниїл дізнався, що над людським царством панує Господь. Він знав, що імперії постають і занепадають, але Бог не змінюється і Його обіцянки, Його воля також не змінюються. Господь каже: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед що не сталося ще, і що говорю: Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню» (Іс.46:9-10). Бог визначає події і плин людської історії, тому в світі, де все змінюється ми маємо тверду основу – Божі обіцянки і Його слово. Амінь!

В Божому слові ми можемо побачити істинне значення подій свого життя і знайти напрямок, як діяти. Часто в часи потрясінь люди просто безладно бігають туди і сюди. Але якщо ми вирішуємо звернути своє серце до Божого слова, до того, щоб знати Його волю і виконувати її, то можемо знайти тверду основу для свого життя.

Даниїл не мав Біблії, як ми, однак він мав листи пророка Єремії, які той писав до переселенців у Вавилоні. Два тижні тому п. Влад читав проповідь по 29 розділу книги Єремії. Цей розділ – це, власне, лист, який пророк написав з Єрусалиму у Вавилон до переселенців. Переселенці сподівалися скоро повернутися додому, однак пророк каже: «Будуйте доми, і осядьте, і засадіть садки, і споживайте їхній плід!.. І дбайте про спокій міста, куди Я вас вигнав, і моліться за нього до Господа… Бо так промовляє Господь: По сповненні семидесяти літ Вавилону Я до вас завітаю, і справджу Своє добре слово про вас, щоб вернути вас до цього місця» (Єр.29:5,7,10).

Уявіть собі старого Даниїла, який, читає цей текст і раптом усвідомлює, що 70 років полону вже фактично минуло. Можливо ще рік чи два лишився. Час настав. Бог покарав Вавилон за все його зло, жорстокість і гордість, як і обіцяв. Все, Вавилону вже нема. Бог пообіцяв, що Ізраїль повернеться додому, але поки що цього не видно, нічого не відбувається. Що вони мають робити? – поки не зрозуміло. Тому, що робить Даниїл, коли усвідомлює усі ці речі? – Даниїл молиться. Він опускається на коліна і в молитві приходить до Бога: «І звернув я своє обличчя до Господа Бога, прохати з молитвою та з благаннями, у пості, у веретищі та в попелі» (3).

Вірші 4-19 – це молитва Даниїла. І, як я вже казав, це одна з найдовших записаних молитов в Біблії. Вона дуже глибока. Формат проповіді не залишає нам можливості розглянути її достатньо детально. Тому ми візьмемо з неї лише основну думку. Але раджу вам дослідити її особисто і, можливо, в її світлі переглянути власне молитовне життя.

Отже, давайте поглянемо про що молився Даниїл. В цій молитві він, по-перше, осмислює, чим саме були ці поразка, полон і переселення у світлі Божого слова і стосунків Завіту між Богом та Ізраїлем. По-друге, сповідує гріх свій і свого народу. І, по-третє, просить Бога змінити ситуацію.

Подивіться вірш 4: «І молився я Господеві, Богові своєму, і сповідався й казав: О мій Господи, Боже великий і грізний, що стережеш заповіта та милість для тих, хто кохає Тебе, та для тих, хто виконує Твої заповіді!»

Бог уклав Завіт з Ізраїлем. Він взяв їх в стосунки особливої посвяти та вірності. Ці стосунки обіцяли надзвичайні благословення тим, хто любить Бога і виконує Його заповіді, Його милість і захист. Але, поруч з благословеннями для вірних, цей Завіт попереджає і про покарання тим, хто буде погорджувати Божими постановами і ламатиме цей Завіт (Лев.26:14-15).

Наприклад, про це дуже детально говориться в книзі Левит 26. В цьому розділі Господь розповідає, які біди прийдуть на них в разі їхньої невірності. Вони наводяться там від найменшої до найбільшої. Останнє, і найбільше покарання полягає в тому, що якщо вони не розкаються, то втратять ту землю, яку Господь пообіцяв і дав їм. Але розділ не завершується покаранням. Він дає грішникам надію, тому що Бог залишається вірним Своєму Завіту. Він обіцяє, що якщо в тій землі куди вони потраплять вони розкаються і сповідають свій гріх, Він відвідає їх і відновить. В стосунках Завіту з Ізраїлем, Бог діє, як люблячий батько, який карає неслухняних дітей не для того, щоб знищити їх, не для того, щоб помститися чи встановити якусь вищу справедливість, а для того, щоб виправити Своїх дітей.

Даниїл глибоко усвідомлює гріх свій і свого народу і в цій молитві сповідує його перед Божим лицем: «Ми прогрішилися та чинили беззаконня, і були несправедливі, і бунтувалися, і відверталися від Твоїх заповідей та від постанов Твоїх. І не прислухалися ми до Твоїх рабів пророків, що говорили в Твоїм Імені до наших царів, наших начальників та наших батьків, і до всього народу землі. Тобі, Господи, справедливість, а нам сором на обличчя» (5-7а).

Даниїл усвідомлює, що лихо, яке їх спіткало – цілком заслужене. І що біда їхнього становища не лише в тому, що вони втратили свої домівки. Не лише в тому, що вони знову стали рабами в чужій землі, а в першу чергу в їхніх гріхах і непокірному серці. Тому Даниїл кличе до Божого милосердя і просить, щоб Господь вчинив новий Вихід і вивів їх з Вавилону, як колись вивів з Єгипту заради слави Свого святого імені: «А тепер, Господи, Боже наш, що вивів з єгипетського краю Свій народ потужною рукою, і зробив Собі славне Ім’я, як цього дня, згрішили ми, стали несправедливі! Господи, у міру всієї Твоєї справедливости нехай відвернеться гнів Твій та Твоя ревність від Твого міста Єрусалиму, Твоєї святої гори» (15-16).

Молитва Даниїла – не лише про відновлення Єрусалиму, не лише про якісь зовнішні благословення. Він прагне відновлення стосунків з Богом, щоб Бог був серед них, чув їхні молитви, щоб Бог пробачив їхні гріхи і відновлював їх Своєю могутньою силою. Історія нашого народу показує, що зовнішні зміни – це далеко не все, що потрібно. Який смисл повернутися в Єрусалим, відбудувати храм і при цьому жити в тих самих гріхах, що й раніше і без Бога? Тому Даниїл молиться: «Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, прислухайся й зроби! Не опізняйся ради Себе, мій Боже, бо Ім’я Твоє кличеться над Твоїм містом і над Твоїм народом!» (19).

Чи почув Бог Даниїлову молитву? – так! Подивіться вірші 20-21: «А ще я говорив і молився, та ісповідував гріх свій та народу мого Ізраїля, і клав свою молитву перед лице Господа, мого Бога, за святу гору мого Бога, і ще я говорив на цій молитві, а той муж Гавриїл, якого я бачив у видінні напочатку, швидко прилетів, і доторкнувся до мене за часу вечірньої хлібної жертви».

Даниїл іще молився, коли Господь послав до нього ангела Гавриїла, з яким Даниїл познайомився трішки раніше, у 8му розділі. Ангел прийшов, щоб умудрити Даниїла в розумінні. Іншими словами: щоб Даниїл краще, більш повно зрозумів Божий задум для його народу і для всього світу. Яка величезна благодать і укріплення для нас – знати, що Господь чує наші молитви і відповідає на них. Чи не так? Амінь!

Власне, тут ми підходимо до найскладнішої частини цього уривку, до пророцтва про «тижні». І я мушу попередити, що є дуже багато різних поглядів на це пророцтво. По-перше, є декілька варіантів перекладу цього уривку. Далі, є різні думки з приводу того з якого моменту починати рахувати ці роки-тижні (було 3 різні накази про відбудову Єрусалиму). Далі, є різні думки з приводу того, хто мається на увазі під словом Месія (ми звикли, що це Ісус, але насправді це слово означає помазаник-цар, Ісая навіть язичника Кіра називає помазаником (Іс.45:1)). І є різні думки з приводу того хто мається на увазі під володарем, народ якого знищить святиню: це може бути Антиох Епіфан, це може бути римлянин Тит Флавій, і хтось вважає, що тут йдеться про якогось майбутнього антихриста. Крім цих основних відмінностей, є ще й другорядні.

Тому я не хочу занурюватися в деталі і говорити те, чого не знаю точно. Тим не менше, як я казав на початку, якщо трішки відступити, і подивитися на картину в цілому, то є дещо, що в цьому пророцтві зрозуміло. І, кінець кінцем, не дивлячись на різниці в деталях, в загальному усі ці різні погляди все одно зводяться до однієї і тієї ж думки: остаточне виповнення Божого задуму про Його народ здійснюється в Ісусі Христі. Амінь!

Подивіться вірші 23-24: «На початку молитов твоїх вийшло слово, і я прийшов об’явити його тобі, бо ти улюблений, і приглянься до цього слова, і придивися до видіння. Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих».

Даниїл очікував, коли виповниться 70 років, про які говорив Єремія і буде відбудований Єрусалим і Храм. І час для цього відновлення вже справді прийшов. Однак Гавриїл повідомляє, що Божий задум значно ширший, ніж просто відновити стіни і повернути людей на батьківщину. Через 70 років-тижнів (70 разів по 7 років) Бог здійснить щось значно більше. Він вирішив покласти край не лише Вавилонському полону. Він вирішив покласти край гріху. Він задумав заплатити за їхні провини, дати Своєму народу вічну праведність, здійснити усі Свої обітниці і пророцтва і помазати Святилище.

Для Даниїла виконання Божих обітниць було пов’язане в першу чергу з містом і храмом. Однак Гавриїл показує, що виконання Господніх обіцянок повʼязане не стільки з містом, скільки з особистістю, з Помазаником. Єрусалим справді буде відбудовано, через 7 сідмиць (49 років) не дивлячись на тяжкі часи знову буде відновлено майдан і вулицю. Втім через 70 сідмиць на місто знову чекає війна і спустошення. Однак, Божий задум покласти край гріху і дати Своєму народу вічну праведність буде виконано. Не через храм, а через Його Помазаника, Христа.

Напевне, найкраще за всіх цю думку передає автор послання до Євреїв, який показує нам Христа, як істинного Помазаника, Вічного Царя і Священика. Який входить не до земного рукотворного святилища, а в Святе Святих Небес, не з кровʼю тварин, а з власною Кровʼю, яка одна очищує нас від всякого гріха і неправди один раз і на всі часи. Амінь. Надія Даниїла і надія кожного із нас – це Ісус Христос, Він – виконання усіх Божих обіцянок і наше життя. Він виводить нас з рабства гріха і смерті до вічного життя.

(п. Йонатан)