Вивчення Біблії: Проповідь “Зодягніться в нову людину” (До колосян 3:1-11)

Зодягніться в нову людину

До Колосян 3:1-11

Ключовий вірш 3:10 : “та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її”

Ми закінчили вивчати першу частину послання до Колосян, де Ап. Павло говорив про те, що зробив для нас Бог. Бог «визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина» (1:13). У Христі ми маємо відкуплення і прощення гріхів (1:14). Христос примирив нас з Богом (1:20-22). І Бог зробив для нас багато чого іншого, про що ми розмовляли у 1-ому і 2-ому розділах. І сьогодні ми переходимо до другої частини, у якій Павло говорить про християнську етику та мораль. 1-ий вірш починається словами: «Отож, коли ми воскресли з Христом…» Ці слова вказують, що ця друга частина тісно поєднана із першою і випливає із неї. Те, що буде сказано далі, сказано тим, хто воскрес з Христом. Зразу виникає запитання: а що робити тому, хто не воскрес з Христом? Йому потрібно повернутися до 1-ої частини і прийняти Христа у своє життя. Біблія завжди дотримується наступного порядку: спочатку Євангеліє, потім мораль. Якщо хто не народився згори, не воскрес із Христом, не отримав нової природи, він не зможе виконувати усе те, про що далі вчить ап. Павло. Нам часто хочеться добитися швидких результатів, і проповідувати мораль: «Не запізнюйся! Того не роби! Туди не ходи!» Але так не працює. Спочатку потрібно проповідувати Євангеліє. В історії було багато людей, які не прийняли Христа як Свого Спасителя і Господа, але яким подобалось Його моральне вчення. Але без нової природи вони не змогли жити так, як Він заповів. Клайв Льюїс сказав: «Далі іти не вийде. Далі потрібно летіти. А щоб летіти, нам потрібні крила». Тому якщо ви готові летіти, то як запрошую вас у цю унікально подорож.

Перше, «думайте про те, що вгорі» (1-4). Подивіться на вірші 1-2: «Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці. Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі». Ці слова стосуються того, про що ми думаємо, тобто наших думок. Вчинки людей можна побачити, слова можна почути. Але ми не бачимо і не чуємо думок інших людей. Тому, оскільки ніхто не бачить і не чує моїх думок, на них легко не зважати. Але саме думки найкраще визначають те, ким я є насправді. У книзі Прип.23:6-7 написано: «Не їж хліба в злоокого, і не пожадай лакоминок його, бо як у душі своїй він обраховує, такий є. Він скаже тобі: їж та пий! але серце його не з тобою». Людина запросила Вас у гості. Це добрий вчинок. Він каже гарні слова: «Їж та пий!» Але його серце не з тобою. Його думки хибні. Тут ми бачимо гарний вчинок, гарні слова. Але не вони визначають, ким є людина, а її думки. Оскільки люди думають, що ніхто не бачить їхніх думок, вони навіть не намагаються їх приховувати. Але насправді є Той, Хто бачить навіть думки – це Господь Ісус. Якось Ісуса запросив до себе в гості один фарисей. Коли Ісус сидів у нього, одна жінка прийшла, і припала до ніг Ісуса. Фарисей подумав: «Коли в був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, – бо ж то грішниця!» І Ісус прочитав Його думки! Ісус розповів йому притчу про двох боржників, у якій порівняв Симона і цю жінку (Лк.7:36-50). Я думаю, після цього Симон добре зрозумів, що Ісус може читати думки. На людей часів Ноя написано так: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякчасно» (Бут.6:5). Бог бачив думки людей часів Ноя. І Бог бачить наші думки. І ще є одна людина, яка може бачити наші думки – це ми самі. Слова «бо як у душі своїй він обраховує, такий є» – написані не для інших людей – вони не бачать наших думок. Вони написані нам – щоб ми перевірили свої думки і вчилися думати правильно. Як? У 2-ому вірші написано: «Думайте про те, що вгорі, а не про те, що на землі». Звичайно, цей вірш не означає, що нам не варто піклуватися ні про що земне – лише сидіти і думати про небесне. Не вірно думати, що усе, що відбувається навколо нас – неважливо. Цей вірш каже про те, де християни мають класти свою надію. Хто як не християни мають знати про те, що наше життя у цьому світі дуже швидкоплинне. Ап. Яків каже: «ви, що не відаєте, що трапиться взавтра, яке ваше життя? Бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!…» (Як.4:14). Скільки часу існує водяний пар, перед тим, як зникнути, скільки триває ота «хвилька»? 2 секунди. А потім щезає. Порівняно з вічністю, яка на нас чекає, наше життя у цьому світі триває не більше, ніж 2 сек. Більше того, світ, у якому ми живемо, буде зруйнований. Тому звичайно не варто покладати наші надії на цей світ і наше життя у ньому.

Ми живемо у дуже неспокійному, нестабільному світі. Люди хочуть хоч на мить відчути мир і спокій – і не можуть! У цьому світі ніхто не гарантує, що з тобою чи твоїми близькими не станеться щось погане. Але якщо ми покладаємо наші надії вгорі, ми отримуємо твердий грунт під ногами, і можемо насолоджуватися Божим миром, який приходить у наші серця.

Друге, «умертвіть земні члени» (5-7). Прийняття Христа призводить до змін у вчинках. Подивимося вірш 5: «Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження». Павло називає тут 5 речей, яким судилося померти. І перша це розпуста, грецькою «порнео», звідси ж пішло слово «порнографія».  Розпуста – це різноманітні гріхи сексуального характеру. Бог створив чоловіка та жінку, значить, Він створив статеві стосунки. Коли вони відбуваються в рамках, окреслених Богом – це благословіння. Але коли вони виходять за ці рамки, то стають прокляттям. Розпуста має померти. Нечисть – включає аморальність у широкому розумінні, і сюди ж входить марнотратне життя – наприклад, життя, прожите заради розваг. Пристрасть – це коли, можливо і непогані речі, надміру захоплюють людину – для прикладу комп’ютерні ігри, чи телесеріали. Лиха пожадливість – це залежність, наприклад, алкоголізм. Зажерливість – бажання мати те, що належить іншим, а тобі по праву не належить. Наприклад, бажання мати багато грошей веде до крадіжок.

Гріхи, які тут перераховує Павло, багатьма людьми і тоді, і зараз, не вважаються гріхами. Люди кажуть, що розпусні бажання потрібно задовольняти, а не боротися з ними, і немає нічого поганого в тому, щоб прожити життя в своє задоволення. Але подивимося вірш 6: «бо гнів Божий приходить за них на неслухняних». Коли в 2014 р. почалася російська агресія на Україну, мене визвали до військкомату, я там навіть пройшов медкомісію. Мене так і не призвали, але я боявся війни, я не хотів сиділи в окопі замість того, щоб вивчати програмування і теологію. Багато українців втекли від війни у Польщу та інші країни Європи. Але люди, які живуть у таких гріхах і не борються із ними, будуть мати справу з чимось, що неймовірно страшніше ніж війна і навіть смерть. Вони матимуть справу з Божим гнівом. Ісус Христос навчав: «Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!» (Лк.12:4,5). Сучасні люди бояться того, чого не варто боятися, і, навпаки, проявляють безпечність там, де варто тремтіти від страху! Звичайно, війна – це страшно. Але на війні інші люди можуть вбити лише тіло, і більше нічого не зможуть вчинити. Вони не можуть погубити душу, і, якщо ти християнин, тебе очікує Небесне Царство. Ап. Павло в Гал.5 називає вчинки тіла: перелюб, нечистість, розпуста, заздрість, гнів, п’янство і т.д. І далі каже: «хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!» (19-21). Війна не може завадити тобі вспадкувати Боже Царство. Але якщо ти не будеш боротися із хіттю, п’янством чи заздрістю – то підеш у пекло!

Третє, відкиньте гнів (8-11). Звернемося до віршів 8-9: «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками». Тут Павло називає ще 5 речей, які мають померти. Як ми помітили, сьогодні ми в основному говоримо про те зло, яке має померти, Павло веде нас у в’язницю і показує камеру смертників і наче каже: «Оці усі негідники мають бути нещадно знищені!» Але наступний раз ми підемо у пологовий будинок і побачимо ті добрі речі, які з’явилися. Отже, ще 5 речей які засуджені до смертної кари.

І перший – це гнів. Гнів – це закоренілий, довготривалий, підступний гнів, який таїться і очікує на зручну нагоду помститися. Типовий приклад – це Іродіяда, дружина царя Ірода. Іван Хреститель сміливо докоряв Іроду за його гріхи. Ірод боявся Івана, тому що знав, що той правий. Але його дружина Іродіяда ненавиділа Івана Хрестителя і затаїла гнів. Коли настала зручна нагода, вони через свою дочку наказала відсікти йому голову. Затаєний гнів може призвести

навіть до вбивства. Лютість – це спалах раптового гніву, який швидко запалюється, як солома, здається що зараз переросте у великий пожар, але таким же чином швидко проходить. Таке часто трапляється між хлопцями, коли вони починають битися, як півні, і,  здається, зараз повбивають один одного, але потім таким же чином швидко холонуть і миряться. Що ж краще: гнів чи лютість? Обидва однаково погані, і ми маємо позбутися їх обох.

«Злоба» – це коли людина ходить постійно всіма і всім незадоволена, внутрішньо напружена, здається торкнись її – і вона вибухне. Богозневага – це легковажне ставлення і розмови про Бога, наче Він не має ніякого значення. Безсоромні слова – це лайка. Багато людей виправдовують лайку тим, що їх переповнюють емоції і вони не знаходять слів, щоб їх висловити, чи тим, що лайка допомагає подружитися і швидше знайти спільну мову. Але це все нікчемні виправдання. Лайка у житті християнина має померти.

Прочитаємо разом вірш 9б-10: «…якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її». Ви скинули з себе стару людину? зодягнулися в нову? Ап. Павло вживає ці слова у минулому часі. Це тому що коли ми помираємо для гріха і воскресаємо з Христом для нового життя, це вже трапилося у нашому житті. Нам лишається лише зростати в Божій благодаті і пізнанні того, як багато Бог уже звершив у нашому житті. З цими гріхами – принаймні з деякими з них, нам прийдеться боротися все наше життя. Але ми маємо знати, що Христос наділив нас усім необхідним для успішної боротьби. Більше того, Христос уже гарантував нам перемогу.

Прочитаємо разом вірш 11: «де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому Христос!» Тут Павло змальовує переможне християнство, таке християнство, яке руйнує всілякі бар’єри. Так як християнство змінює людину, її світогляд, систему цінностей, характер, то в кінці воно призводить до примирення між людьми. Ті люди, які раніше не могли прийняти один одного, примирялися у Христі і разом служили Богові в церкві. У ті часи: євреї ввали себе вибраним Божим народом, усі інші люди для них були поганами. Геллени, чи греки, вважали себе аристократами. У той час грецька мова – було світовою мовою спілкування, як зараз англійська; для греків варваром була кожна людина, яка не розмовляла по-грецьки. Саме низьке положення серед перерахованих займали скити – вони вважалися нижчими за варварів. Рабів за людей не вважали взагалі. Віками ці люди не могли приймати один одного. Але християнство зруйнувало бар’єри. Слово «раб» замінили словом «брат». Люди почали вивчати мови один одного, сидіти за одним столом, разом їсти. Можливо є люди, які нам неприємні, але у Христі у нас є усе щоб подолати ці бар’єри.

Сьогодні ми дізналися, що Христос змінює людину повністю: змінюються її вчинки, змінюються її слова, змінюються навіть її думки. Христос міняє одяг цілком. Багатьом людям не хочеться змінюватись цілком. Їм хочеться, щоб Христос допоміг їм позбутися лише 1-2 гріхів чи рис характеру, які їм сильно заважають, скажімо, позбутися хіті, чи стати трохи більш сміливішим. Але Христос так не діє. У світі є таке прислів’я: «Даси палець – усю руку відкусить». Христос діє за цим принципом. Він бере усе. Якщо ми ввірили Йому Своє життя, якщо Він став нашим Спасителем і Господом, то Він починає повністю змінювати нас. І Він не заспокоїться, поки не закінчить цю роботу. І гарні новини полягають у тому, що у Ісусі Христі ми маємо усе необхідне, щоб протистояти тим гріхам, які піднімаються на нас і покінчити з ними.

п. Яків