Вивчення Біблії: Проповідь “В Якім маємо відкуплення і прощення гріхів” (До колосян 1:13-14)

В Якім маємо відкуплення і прощення гріхів

До колосян 1:13-14

Ключові вірші 1:13,14 : що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів»

Коли в 1933 р. в Німеччині до влади прийшли нацисти, багато хто з церковних служителів вітав їх. Але дуже скоро – вже через кілька років – стали зрозумілі їх справжні наміри. Хрест Ісуса Христа вони замінили на свастику, переписали на свій лад Біблію і стали поклонятися і славити фюрера, а не Бога. Це був сумний час для церкви у Німеччині. І, здається, цього ніколи більше не могло повторитися. Але таке може повторитися. Таке трапляється, якщо з  церкви забрати Ісуса Христа.

І насправді спроби забрати Христа із церкви повторюються в історії постійно. І у наш час чути питання і сумніви: «Чому істина лише в Ісусі? Чому лише один Ісус – це шлях до Бога? Невже немає іншого? Може варто трошки поступитися у цьому питанні? Наприклад, визнати, що Аллах, Мохамед і Будда – також несуть істину. Може потрібно дати людям виріб? – зараз так люблять вибір!» Але якщо забрати Христа з церкви, то це означає смерть церкви. І нашу смерть. Про це Павло каже у сьогоднішніх віршах. Усі блага, які ми маємо, ми маємо завдяки Христу. Без Христа ми втрачаємо все, ми стаємо жебраками і безхатьками, нам немає на що надіятись і немає куди іти. У посланні до Колосян Христос – Голова тіла і Церкви. Тому нам варто міцно триматися Христа. Хай Господь сьогодні благословить нас.

Подивимося на вірш 13: «що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина». Тут ми зустрічаємо слова «влада темряви». Що таке «темрява»? Темрява – це світ, де немає Бога. Коли Бог лише створив світ, і Святий Дух ще не почав там роботу, написано, що «земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею…» (Бут.1:2) Світ без Бога лежить у темряві. Люди не знають, які вони є насправді, хто вони, звідки вони прийшли, і куди вони ідуть. У темряві вони не можуть відрізнити біле від чорного. І темрява має владу. Темрява сильніша за волю і бажання людей. Хочуть вони чи ні – а темрява їх поглинає і підкорює. Коли молодий хлопець починає кожен свій день із пляшки пива і цигарки, бо не може себе контролювати – це влада темряви. Коли чиновник привласнює собі навіть такі гроші, які виділені на армію, ставлячи під загрозу життя воїнів – це влада темряви. Але влада темряви вражає не лише нашу поведінку. Вона як рак вражає мозок людини. Вона заставляє людей думати, що саме головне у житті – це власне збагачення, що найкращий стиль життя – це егоїстичне життя, що сама вірна думка – це моя думка. Влада темряви вражає наші мізки, і людям навіть важко зрозуміти, що вони живуть у темряві, а натомість думають, що живуть нормально, як всі.

Що Бог зробив для таких людей? Перше, Він визволив нас із влади темряви: «що визволив нас із влади темряви…» (13а). У попередньому, 12-ому вірші, ап. Павло назвав Його Отцем. Про що каже вам слово «отець» чи «батько»? У нашій країні багато дітей отримали лише рани від свого батька, який спився, чи ображав їх і матір, чи залишив сім’ю. Один брат якось сказав мені на вивченні, коли я заговорив до нього про батьківську любов: «Мій батько пив, бив матір, а потім залишив нас». Але Бог не такий. Бог – нас справжній батько, Який являє нам Свою любов.

У фільмі «Доктор Живаго» є такий епізод, де брат Живаго – генерал Євграф розпитує Тоню – позашлюбну доньку Живаго, яка лишилася сиротою, що вона пам’ятає про те, як вона загубилась. Тоня розповідає: «Ми бігли вулицею з батьком. Вулицю обстрілювали. Потім був вибух, два будинки обвалилися, і він… він відпустив мою руку. Він відпустив мою руку! І я загубилась» Євграф відповів: «То був не твій батько. Твій батько не відпустив би твою руку». Наш небесний Батько ніколи не відпускав нашу руку. І коли ми згрішили Він Сам почав визвольну роботу. Він зробив перший крок до примирення.

Те, що Бог – наш батько – це об’явлення, лише Святий Дух може відкрити його людині. Я чув історію від одного брата, якого під час навчання в семінарії розбудив у 6 ранку його сусід. «Що сталося?» – запитав він. «Пішли пити чай – відповів той, – я зрозумів, що Бог – то мій батько». Я бажаю вам усім мати безсонну ніч, і потім такий під ранок.

Подивимося ще раз на вірш 13: «що визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина». Визволення – це перехід від рабства на свободу. Ми були рабами. Дуже часто думають, що людина народилася вільною, а потім згрішила і була ув’язнена. Але насправді вона ув’язнена з  народження. По суті ми народилися рабами. Так сталося, тому що наші прабатьки Адам та Єва, які представляли людство, згрішили, вони вибрали неволю та смерть. Усе впирається у гріхопадіння Адама та Єви. Адам і Єва – як представники людства так вирішили, і тут ми можемо лише прийняти цей факт. В січні 1942 р. англійський генерал Персіваль здав японцям Сінгапур. В результаті 80 тисяч англійських солдатів попали у полон. Ця поразка вважається найбільшою поразкою Великобританії у її історії. Наша ситуація була схожа: представник людства Адам здався дияволу, і ми попали у полон. Але на відміну від вищеприведеного прикладу, це була трагедія всесвітнього масштабу.

Як же Бог визволив нас від рабства у диявола? Бог заплатив ціну відкуплення. Вірш 14: «в Якім маємо відкуплення …» Відкуплення – це  плата за гріх. Коли терористи беруть когось у заручники, то вимагають викуп – скажімо 1 мільйон доларів. Але для викупу із рабства у диявола гроші безсилі, навіть «всемогутні» американські долари. Недавно я прочитав історію Кальвіна Фейрбенка – американського священика, який провів 17 років у в’язниці за те, що допоміг втекти 47 рабам. Він дорого платив щоб добитися свободи для рабів. Христос заплатив значно дорожче. Христос віддав зарази нашого звільнення Своє життя. Ап. Петро у своєму 1-ому Посланні сказав: «І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя… але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1 Пет.1:18-19). Коли мова йде про відкуплення від влади сатани, то гроші тут безсилі. Тут потрібна лише кров. Христос заплатив цю плату, принісши Себе на хресті. Кров Христа має силу звільнити нас від влади гріха і сатани, владу відкупити нас. Тепер ми вільні від влади гріха і сатани. Не тому, що самі вирішили почати нове життя, а тому що повірили в силу Крові Ісуса. Кожен християнин має твердо вірити у той факт, що він більше не раб гріха. Коли приходять сильні спокуси, то здається, що нічого у житті не змінилося, і я лишився таким же. Але я маю вірити, що я – не раб гріха, і маю силу їм противитися. Я думаю що Ізраїльтянам, яких Бог звільнив від Єгипетського рабства, час від часу снилося, що вони в Єгипті, що вони раби, і у ві сні бачити злих наглядачів, які жорстоко б’ють їх. Вони просиналися у холодному поту. Але насправді вони вже були вільні. Яке це велике благословіння – бути вільним від влади гріха!

Друге, це переставив. Тут ситуація така: є різні гріхи. Є гріх Адама – це не міг гріх, коли Адам грішив, мене ще не було в живих, і я не приймав у ньому ніякої участі, я не несу за нього відповідальності, хоча і страждаю від його наслідків – це гріх Адама. Але є і мої гріхи – гріхи минулі, теперішні і майбутні. І сам я не можу з ними справитися. І от оці гріхи штовхають мене у пекло. У співака Кріса Рі є така пісня: «Дорога в пекло». Один чоловік бродив по життю, думав досягнути успіху, і виявився на одній автостраді. Там він побачив жінку, схожу на свою матір. «Куди ти ідеш?» – запитала вона. «Я іду в країну багатих». «Синку, ця дорога веде у пекло» – відповіла вона. Ми ходили по дорогах життя туди і сюди, але зрештою виявилися на тій, що веде у пекло. Так от: Христос узяв нас і переставив на іншу дорогу – на ту, яка веде у рай.

Звичайно, боротьба з гріхом продовжується. І вона буде тривати до смерті. У Еф.6 ми говорили про це – ми воїни, і нам потрібно продовжувати битву. Але нам  потрібно боротися з вірою в те, що у Христі ми вже маємо перемогу.

І, третє, у Христі ми маємо прощення гріхів. Подивимося ще раз на вірш 14: «в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів». Прощення потрібно тим, у кого є гріхи. Якщо ж хто не винен, то і прощення йому не потрібне. Але чи є такі, у кого немає гріхів? Таких немає. Хоча є люди, які думають, що вони майже без гріхів. Вони кажуть, що їх гріхи настільки мізерні, що ними просто можна знехтувати на фоні гріхів інших людей. Але Біблія каже, що таких людей немає. Рим.3:23: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави». Немає малих і великих гріхів. Усі гріхи – великі, і за всі гріхи плата – це смерть і осуд. Рим.6:23: «Бо заплата за гріх смерть». Гріхи ніколи не проходять безслідно. У книзі Джона Буньяна «Подорож пілігрима» він змальовує гріхи як величезну поклажу, яку грішник має носити за своєю спиною. Ця поклажа надзвичайно змучує і втомлює, робить нервовим і неспокійним. Сучасні люди такі знервовані і втомлені, не тому що багато працюють і живуть у важкому світі, а тому що змушені скрізь носити цей тягар за собою. У цьому світі кажуть: «Не переймайся!» Але гріхи не пройдуть, навіть якщо ними не перейматися. І є лише один спосіб позбавитися від цього тягаря – це отримати прощення у Христа. «в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів». У книзі Буньяна тягар падає з плечей пілігрима коли він приходить до хреста Ісуса. Бог через Ісуса визволив нас від влади диявола. І Він же пробачив наші гріхи. «Пробачив» – означає, що Він звільнив нас від тягаря гріхів, і ніколи більше не буде про них згадувати.

У світі багато джерел нещастя. І надто багато речей які заставляють нас відчувати себе нещасними. Звичайно, іноді бувають речі, завдяки яким ми відчуваємо себе добре. Але це тимчасово. Щоб бути щасливим, потрібно мати джерело, звідки ми можемо постійно черпати щастя. І лише збагніть: Христос визволив нас із влади темряви, переставив нас із дороги, яка веде у пекло на таку, яка веде у Боже Царство, Він заплатив за наше звільнення з полону диявола і пробачив наші провини. Яке джерело Божої любові ми маємо! Яке джерело щастя! Тому втратити Христа означає втратити усе. Хай Господь допоможе нам міцно триматися Його!

(п. Яків)