Вивчення Біблії: Проповідь “Робіть від душі, немов Господеві, а не людям!” (До колосян 3:18-4:1)

Робіть від душі, немов Господеві, а не людям!

До Колосян 3:18-4:1

Ключовий вірш 3:23,24: “І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові”

Сьогодні ми будемо говорити з вами про стосунки у сім’ї – стосунки між чоловіком і дружиною, стосунки між батьками і дітьми. Ми також поговоримо про стосунки на роботі – між робітниками і роботодавцями. Насправді це дуже великі теми – про них пишуть цілі книжки. І в такій короткій проповіді ми, звичайно, не зможемо розглянути усього. Ми подивимося лише на основні принципи цих стосунків. Дім, сім’я і робота – це місця, де ми проводимо більшість свого часу. І зрозуміло одне: ці місця можуть перетворитися на рай, куди хочеться приходити, і звідки не хочеться іти, а можуть перетворитися на справжнє пекло, зробити нас глибоко нещасними і рано звести у могилу. Зміни, які Христос зробив у нашому серці, не лишаються лише там. Поступово, вони захоплюють усі сфери нашого життя, включаючи сім’ю і роботу.

Перше, реформація сім’ї (18-19). У віршах 18-19 написано: «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі! Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!»  Павло каже жінкам слухатися своїх чоловіків, а чоловікам любити своїх жінок. І тут може виникнути питання: «Чому Бог не каже жінкам любити своїх чоловіків?» Насправді, у жінок і так добре виходить любити. Коли юнак хоче одружитися на дівчині, він просить її руку і серце. І якщо дівчина може прийняти цього юнака, вона погоджується і віддає йому і руку і серце. Бог наділив жінок неймовірною силою любити. Є приклади, коли жінки їхали на каторгу із своїми чоловіками, які були засуджені, які через любов зазнавали неймовірних труднощів. Є приклади, коли жінка присвячувала усе своє життя для догляду за чоловіком, який став інвалідом, і на практиці показувала, що означає «любити і в хворобі, і здоров’ї». Нам іноді дивно, як можна любити цих створінь із кривими волосатими ногами, з великими животами, лисих чи бородатих із грубими і неотесаними рисами обличчя, але жінки уміють це робити.

Однак проблеми у жінок виникають у іншій сфері. У Прип.14:1 написано: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його». Іноді жінки, які настільки цінують дім, можуть зруйнувати його і самі зробити себе нещасливими на все життя. І це трапляється коли жінки хоче керувати своїм чоловіком.

Ап. Петро назвав жінок «тендітними вазами, сповненими жіночості» (1Пет.3:7, переклад Турконяка). І коли оця тендітна ваза, сповнена жіночості, намагається брати на себе повне управління сім’єю, звалює на себе увесь тягар відповідальності, приймає усі супутні цьому стреси, ця тендітна ваза тріскається і розвалюється. Ми бачимо навколо багато нервових і зламаних жінок, які просто розчавлені тим тягарем, який звалили на себе. Вони руйнують і своє життя, і життя своєї сім’ї.

Який же вихід Павло пропонує жінкам? Подивіться ще раз на вірш 18: «Дружини, слухайтеся чоловіків своїх, як лицює то в Господі!» Що означає «слухатися чоловіка»?  Це в першу чергу означає визнавати авторитет свого чоловіка. Це дозволити йому взяти відповідальність і відповідати за свою сім’ю. Там, де збирається більше 2 людей, хтось один має керувати. Звичайно, дуже добре, коли чоловік і дружина думають однаково і у них не виникає розбіжностей. Але коли в сім’ї є розбіжності, усі думки вислухані і обговорені, усе зважено, то останнє слово має лишитися за чоловіком. Остаточне рішення має прийняти чоловік, і він же має нести за це відповідальність. Цей порядок встановив Сам Бог. Тому жінки мають задавати собі наступні запитання: «Чи відчуває Ваш чоловік, що ви його поважаєте? Чи дійсно він для вас авторитет?»

Павло добавляє: «… як лицює то в Господі». Жінка має поважати чоловіка не через те, що той усе правильно робить, а заради ймення Христа. Основа її послуху чоловікові – не сам чоловік, а Христос, який перебуває в ній. Христос був покірний Своєму батьку, навіть до смерті на хресті. І цей Христос живе всередині жінки. Лише задумайтеся: всередині жінки живе приклад справжньої покори. І цей Христос робить жінку-християнку здатною коритися з радістю. Для жінки, яка стала християнкою, покора стає природною.

Чоловікам Павло каже «Чоловіки, любіть дружин своїх, і не будьте суворі до них!» (19) Часто чоловіки думають, що якщо вони не п’ють і приносять гроші у сім’ю, то їх дружина має сяяти від щастя. Але натомість такі жінки лише в’янyть, як зрізані квіті. Жінкам потрібна любов. У 19-ому вірші слово «любіть» це грецьке «агапе» – цим же словом в Біблії описана Божа любов до нас. Це накладає на чоловіка величезні обов’язки. У 1 Кор.13 Павло говорить що таке справжня любов. Любов милосердствує. Любов проявляє доброту. Коли ви останній раз проявили доброту до своєї дружини? Можливо ваша дружина любить квіти. Вам важко зрозуміти, як можна любити квіти, які через кілька днів зав’януть і їх потрібно буде викинути. Любов не заздрить. Чи подобається вам, коли вашу дружину хвалять, чи коли її подруги раді провести з нею час. Можливо, в цьому випадку чоловікові прийдеться взяти на себе частину її домашніх обов’язків, наприклад, побути з дітьми. Любов не гнівається. Коли ви приходите втомлені додому, в надії на гарячу вечерю і спокій, але вечеря ще не готова, тому що у дружини був важкий день, прослідкуйте за собою. Любов не гнівається.

У Еф.5:25 Павло написав: «Чоловіки, – любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе». Хто з нас, чоловіків, може сказати, що любить свою дружину так, як Христос любить церкву? Норма любові, яку встановлює Бог для чоловіка – це віддати себе заради неї. Можливо, найбільше жінка хоче отримати спілкування. Жінка хоче, щоб чоловік ділився з нею своїми переживаннями, надіями, невдачами і успіхами, мріями, думками. Тобто повністю відкривати себе дружині. Жінка хоче приймати учать у житті чоловіка. Немає нічого, що робить жінку такою щасливою, як знання того, що вона повністю посвячена у життя свого чоловіка. Відсутність спілкування з дружиною не має негайних наслідків. Але в цьому і величезна небезпека відсутності щирого спілкування, тому що з часом це може призвести до цілої катастрофи у сім’ї.

І наостанок: Павло говорить про одну велику небезпеку, яка руйнує сім’ї: «…і не будьте суворі до них!» Чоловік має чуйно слідкувати, щоб не створювати у своїй сім’ї напружену атмосферу, у якій жінка боїться його, не робити життя своєї дружини гірким. Він не має права вимагати покори жінки до себе криком і силою, тому що така покора здобувається лише служінням і практичною любов’ю до дружини. І нам, чоловікам, варто пам’ятати ще одне: ми можемо любити своїх дружин, тому що маємо Христа, Який є джерело любові. У когось з нас є хороші сім’ї, де ми спостерігали з дитинства як батько любить матір. Але у когось були погані приклади, де батько пив, бив матір, чи зовсім залишив сім’ю. Але якщо навіть так, це ні в якій мірі не може виправдовувати нас, бо ми маємо Христа, Який дає нам приклад і силу любити.

Друге, реформація виховання (20-21). Подивіться на вірш 20: «Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!»  Слова «бо це Господеві приємне» кажуть про те, що покора своїм батькам встановлена самим Богом. Бог поставив батьків над дітьми для їх виховання. І саме через батьків діти мають навчитися основам того, як влаштований цей світ, як вибудовувати стосунки між людьми, що таке авторитет і влада і що таке абсолюти і кордони. Коли народилася Тереза, мені було 34 р. Це значить, що у мене на 34 р. більше життєвого досвіду, ніж у неї. І саме через батьків діти мають вчитися самому головному у своєму житті – покорі. Оце можна робити, цього не можна – якщо ж ти це будеш робити, то будеш покараний. Якщо дитина в дитинстві не навчилася покорі, коли вона виросте, вона легко може стати злочинцем. Вона в дитинстві не навчилася не переступати заборонену межу, і коли виросте, з легкістю буде це робити. Якщо дитина не навчилася покорі батькам, а лише наполягала на своїх капризах, а батьки це допускали, така дитина виросте егоїстом, і зовсім не вмітиме любити інших.

Що ще важливо відмітити: оскільки покора батькам встановлена Самим Богом, Бог благословляє покору дітей. В Єр.35 описана історія одного роду – Єхавітів. В той час в Ізраїлі були пророцтва про те, що Бог покарає цю землю полоном. І ось їх батько, Єгонадав, повіривши цим пророцтвам, зібрав усе своє сімейство і наказав їм: «Бог накаже цю землю гнівом, зруйнує її міста. Майте тверезий розум, не пийте вина, навіть не саджайте виноградників. Не прив’язуйтеся до цієї землі – не сійте, не будуйте будинків, а живіть у наметах. Приготуйтесь на нашестя ворогів». І його діти і внуки послухали його і так і зробили. І Бог приводить в приклад їх покору. Люди, які покірні батькові, будуть покірні і Господу. І більше того, Бог щедро благословляє цих людей: тоді коли інші будуть вбиті або відведені в полон ворогами, Він обіцяє, що рід Єхавітів ніколи не переведеться і вони будуть стояти перед Його лицем в усі дні. Єгонадав передав своїм дітям саме важливе – покору. Якщо ви навчили покорі ваших дітей, можете помирати спокійно, не переживаючи за них, тому що Боже благословіння перебуватиме з ними.

Подивіться на вірш 21: «Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!» У батьків закладена природне бажання виховувати своїх дітей. Але цьому батькам потрібно вчитися. Інакше усе їх виховання зведеться лише до маніпуляцій, шантажу і крику. Є багато чого, що дратує дітей. Наприклад, надмірний контроль зі сторони батьків. Звичайно, батьки мають цікавитися справами своїх дітей. Але надмірний контроль з їх сторони призводить до дратування. Такий надмірний контроль відчужує дітей від батьків, і фактично самі батьки розривають стосунки зі своїми дітьми. Чим дорослішими стають наші діти, тим більше батьки мають робити те, що називається «відпускати» своїх дітей.

Друге викривлення, яке дратує дітей – це байдужість батьків до них. Це коли батьки думають, що якщо вони нагодували і оділи своїх дітей, то зробили усе, що мали. Батьки не розуміють своїх дітей, не вислуховують їх, і в результаті втрачають всякі стосунки з дітьми. У підлітків часто просто немає того, з ким вони можуть поговорити, кому відкрити своє серце. У них є болі, хвилювання і страхи. І якщо ми цього не знаємо чи не помічаємо, то ми втрачаємо зв’язки з нашими дітьми. Діти повинні плакати на плечах і в обіймах своїх батьків. Якщо не так, місце батьків у житті дітей займе щось або хтось, і як правило у наш час це місце займають ровесники. У світі ровесників немає абсолютної батьківської любові, там немає абсолютного прийняття, у світі ровесників є багато висміювання і знущання, світ ровесників – жорстокий, який не прощає промахів. Світ ровесників порівняно зі стосунками з батьками схожий на пекло. Є така книга: «Батьки, не втрачайте своїх дітей». Батьки є і мають залишатися самими головними у житті своїх дітей. Павло каже батькам: «виховуйте своїх дітей так, щоб не втратити їх».

Третє, реформація праці (3:22-4:1). У мене в квартирі кухню робив один чоловік, про якого сказали, що він християнин. На початку він вів себе досить чемно. Уже після того, як робота була зроблена, і гроші заплачені, виявились деякі недоліки, які він обіцяв усунути. Однак він всіляко затягував час, і в кінці кінців він зовсім перестав відповідати на телефонні дзвінки. І, чесно кажучи, таке християнство викликає багато запитань. Як оцінювати таке християнство? У наш час можна почути, що на роботу часто хочуть взяти невіруючих, тому що вони часто краще працюють, ніж християни. Чи має християнство впливати на нашу роботу, чи ці поняття ідуть окремо: Біблія – Біблією, а бізнес – бізнесом. Безперечно має. І тому питання, яке ми маємо собі задавати, це: «Чи змінило Євангелія ваш погляд на працю і наше відношення до праці? Чи має робота ще якесь значення крім того, щоб заробляти гроші?»

Давайте подивимося вірш 22: «Раби, слухайтеся в усьому тілесних панів, і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога!» Звичайно, у наш час немає рабства. Але ці стосунки ми можемо застосувати до трудових відносин сьогодення. І ми бачимо, що Євангеліє реформує не лише наше серце і сім’ю. Воно реформує і нашу працю. І коли ми йдемо на роботу, це наче ми стаємо за церковну кафедру і своїми вчинками проповідуємо Євангеліє.

Робітники проповідують своєю покорою. В основі ставлення робітника до роботи лежить покора роботодавцю. Але ця покора не залежить від роботодавця – добрий він, чи поганий. Ця покора – це наше рішення коритися заради Христа. Таким чином джерело нашої покори лежить не в керівникові, воно лежить у Христі.

Робітники проповідують якістю своєї роботи. Написано: «… і не працюйте тільки про людське око, немов підлещуючись, але в простоті серця, боячися Бога! І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям!» Тобто робітники мають так робити свою роботу якісно, так, щоб її не було соромно показати Господу. Християнин і халтурна робота – це несумісні поняття. Більше того, на роботі ми насправді працюємо не для компанії чи керівника, а для Бога. Написано: «Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину, бо служите ви Господеві Христові». Якщо ми на роботі працюємо, як для Бога, то приймемо від Нього нагороду. Можливо десь з нами, як з робітниками, поступили несправедливо. Але якщо я працюю як для Бога, то я готовий понести затрати.

25 А хто кривдить, той одержить за свою кривду. Бо не дивиться Бог на особу!

Ці слова Бог каже віруючим. Хто кривдить, той одержить за свою кривду. Коли Ізраїльтяни завойовували Ханаанську землю, вони винищували під корінь місцеві народи по наказу Господа. Але був один народ – Гів’онітяни. Вони обманним шляхом уклали з Ізраїльтянами мир. Ізраїльтяни зробили це, тому що не запитали Господа. А через три дні виявилося, що вони місцеві мешканці Ханаану, призначені Богом на винищення. Але оскільки Ізраїльтяни обіцяли їм мир, вони не винищили їх, а зробили своїми рабами, які носили воду і дрова (Іс.Н.9). Але через багато років, коли до влади прийшов Саул, у нього проснулися націоналістичні почуття, і він порушив обіцянку, дану Гів’онітянам, і повбивав багатьох з них. І знову, через багато років, уже за царювання царя Давида, зненацька довго немає дощу. Коли Давид спитав Господа, Бог відповів: «Це через Саула і Гів’онітян. Я це пам’ятаю. Я це просто так не залишу». Давид прийшов до них і питає, що йому зробити, щоб добитися їх благословіння. Вони кажуть: «повісь семеро синів Саула». І Давид вішає семеро чоловік з царського роду, п’ятеро з яких були синами його дружини Мелхоли.  І через це Божий гнів притих. Коли ми приймаємо Христа, то відвертаємо від себе Божий гнів. Але якщо ми зловживаємо цим, і навмисне кривдимо – тобто халтурно робимо свою роботу, чи підманюємо, можливо крадемо, то це зло повернеться до нас бумерангом. Тому питання, які працівники повинні задавати собі: «Чи являюсь я покірним працівником? Чи поважаю я свого керівника? Як я справляюся з несправедливим ставленням до мене: вірою і надією чи образою?»

І на кінець кілька слів про роботодавців.

4:1 Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь!

Як правило люди, які надають роботу для інших, не бідні.  Але саме це становить велику небезпеку у їх житті – вони починають дивитись на інших згори, вважати їх невдахами, а себе – людиною можливостей, успішним бізнесменом, який чогось досягнув у житті. А коли у людини на першому місці успіх і гроші, вона починає бути несправедливою до підлеглих. Завдання роботодавця насправді таке ж саме, як і робітників – являти через себе Христа. І в першу чергу це проявляється в тому, що ви гарно ставитесь до своїх робітників, і платите їм те, що обіцяли. Ап. Яків попереджав роботодавців так (Як.5):

1 А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати:

2 ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла!

3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні!

4 Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!

Невиплачена заплата голосить до Господа і Бог це добре чує. Причина банкротств багатьох успішних бізнесменів – це просто невиплачена зарплата підлеглим чи несправедливе ставлення до них.

Євангеліє, яке почалося в нашому серці, поступово захоплює усе наше життя: сімейні стосунки, виховання дітей та роботу. Хай Господь благословить нас являти Христа в усіх цих сферах нашого життя!

(п. Яків)