Вивчення Біблії: Проповідь “Послухайте слова того” (Амос 1:1-4:13)
«Послухайте слова того»
Амос 1:1-4:13
Ключовий вірш 3:1а: «Послухайте слова того…»
У сьогоднішньому слові ми бачимо хронічну хворобу Ізраїльського народу: хворе суспільство та духовні хвороби самих людей. Нам навіть не віриться і ми запитуємо: «Це дійсно написано про Божий народ?» Також ми бачимо Бога, Який прийшов вилікувати хвороби суспільства. Нехай Господь сьогодні вилікує всі наші хвороби та відновить правильні стосунки з Ним.
Перше, оголошений суд восьми народам. Подивимось 1-ий вірш: «Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої, які він бачив на Ізраїля за днів Уззійї, Юдиного царя, та за днів Єровоама, Йоашового сина, Ізраїлевого царя, за два роки перед землетрусом». Амос був родом з Юдеї, міста Текоя, яке знаходилось недалеко від Єрусалиму. Але він служив в північному царстві Ізраїля. Він не був священиком чи пророком – він був простим вівчарем. Але він любив Бога, любив не тільки своє коліно, але весь Божий вибраний народ, і Бог вибрав його, щоб донести Своє слово і Своє серце до десяти колін Північного Царства.
Служіння Амоса співпало з правлінням царя Уззійї в Юдеї та царя Єровоама в Їзраїлі. Обидва правління цих царів были успішними як у зовнішній політиці, так і всередині країни. Цар Уззія збільшив чисельність своєї армії до 300 тис. чоловік, переміг филистимлян та аммонітян і змусив їх платити йому данину. Єровоам переміг у війні з Сирією, моавітянами та аммонітянами, та відновив кордони свого царства до Ефрату та Мертвого моря (2 Цар. 14:23-29). Він повернув Ізраїлю історичне і гарне місто Дамаск. Территориальні завоювання запаморочили голову народу і сп’янили його, люди кричали: «Дасмаск наш! Єровоам – наш цар!» Всередині країни ситуація была спокійною, Ізраїльтяни успішно торгували з Єгиптом та країнами Месопотамії і Вавилонії, і добре заробляли на товарних потоках. З’явилось багато заможних людей, які купували собі дачі, облаштовували свої будинки слоновою кісткою (3:15) і жили в розкошах (4:1).
Та зовнішній добробут був оманливим. Народи були серйозно хворі через свої гріхи. Якщо їх не вилікувати, то вони усі загинуть. У вірші 2 написано: «І він проказав: Загримить із Сіону Господь, і з Єрусалиму Свій голос подасть, і впадуть пасовища пастуші в жалобу та всохне вершина Кармелу!» Тут слово «загримить» в оригіналі означає рев лева. Іноді Бог шепоче, як тихий вітер, іноді говорить спокійно. Але тут Він реве, як лев, тому що хвороба цих народів дуже серйозна. Коли лев реве, всі звері прокидаються і слухають голос царя звірів. Подібнім чином, всі народи землі мають прокинутися і слухати голос Бога.
Далі Бог через пророка оголошує суд восьми народам по одній тій самій формулі: «за три переступи … й за чотири цього не прощу…» Ця формула вказує на те, що переступи примножуються, і їх стає так багато, що неможливо порахувати. Спочатку Бог судить 6 поганських народів, які оточували Ізраїль: Сирійців (3-5), Филистимлян (6-8), Фінікійців (9-10), Едомитян (11-12), Аммонитян (13-15) та Моавитян (2:1-3).
Сирійці здійснювали спустошливі набіги на племена Ізраїля, які розташовувались за Йорданом – ця місцевість називалась Гілеад. Написано, що вони «молотили Ґілеада ціпами залізними». В часи Азаіла и Венадада вони робили це з особливою жорстокістю. Оскільки вони поводились жорстоко – з ними також вчинять особливо жорстоко. Дамаск, столиця Сирії, быв прекрасним містом. Араби казали: «Якщо на землі існує рай – то це Дамаск». Але коли Бог буде судить це місто, то вогонь пожере їх селища, частина народа будет знищена, друга піде в полон (3-5).
Филистимляни перешкоджали поверненню з полона жителів Іудеї (2 Хр.28:17). Вони скористались їх слабкістю та захватили частину їх міст. За це Бог буде судить иїх (6-8).
Тир, столиця Фінікії, знаходився на березі Середземного моря. Фінікійці займалися работоргівлею. Це був дуже прибутковий бізнес і, в той же час, страшний гріх – у Старому Заповіті работоргівля каралася смертю. В часи царя Давида між Ізраїлем та фінікійцями було укладено братський заповіт. Але вони не пам’ятали братського заповіту і продавали Ізраїльтян в рабство. За це Бог буде судить їх (9-10).
Едомитяни були у родинних стосунках з Ізраїлем – вони були нащадками Ісава. Але Едом «… мечем … гнав брата свого, і знищив своє милосердя, свій гнів завжди стеріг, а лютість свою пильнував повсякчасно» (11). За це його буде знищено вогнем (11-12).
В віршах 1:13-2:3 оголошено суд ще над двома народами: Аммонитянами та Моавитянами. Історія виникнення цих народів дужа сумна – вони виникли в результаті кровозмішання Лота зі своїми дочками. Аммонітяни нападали на Ізраильский народ і були дуже жорстокі – вони розсікали вагітних жінок (1:13). Вони вбивали не тільки жінок – вони вбивали ще не народжених дітей.
Моаву ставиться в провину інший гріх: «за те, що спалив на вапно кості едомського царя!» (2:1). Моавитяни дістали вже померлого Едомського царя із труни і спалили його кістки, доки вони не побілили. Таким чином, Аммонітяни вбивали ще не народжених, Моавитяне ж поглумилися над вже померлою людиною. В кожному випадку ці народи показали повну зневагу до цінності людського життя. Бог суворо судив ці народи і повністю знищив їх.
Далі Бог проголошує суд над Своїми вибраними народами – Юдою (2:4-5) та Ізраїлем (2:6-16). Він судить їх по тій самій формулі, що й язичницькі народи, які оточували їх: «за три переступи … й за чотири цього не прощу…» Хоча ці народи були Божими обраними, їх гріхи також сильно примножились. Юді Бог ставить в провину ідолопоклонство, вони «…повідкидали Господній Закон, і постанов Його не стерегли, і що на манівці їх звели їхні лжебоги, за якими пішли їхні батьки».
Ізраїля Бог звинувачує в безлічі гріхів. Несправедливий суд: «…за срібло вони продають справедливого, а за чоботи вбогого!» (2:6). Якщо судді не отримували хабаря, то невинного оголошували винним і продавали за срібло в сплату боргу. Бідного, який не міг за себе заплатить, вони продавали навіть за пару чобіт. Скільки коштує людське життя? В той час воно коштувало дуже дешево – лише одну пару взуття.
Пригнічення бідних і розбещеність: «Вони топчуть у земному поросі голову бідних, а дорогу сумирних викривлюють. А син й його батько вчащають до однієї блудниці, щоб святе Моє Ймення зневажити» (2:7). В тому суспільстві життя бідняків – старих, сиріт, інвалідів – було нестерпним. Амос звертає увагу на розпусту, люди навіть не намагалися приховати її, чи надати їй хоч якусь форму пристойності – батько і син ходили до одної жінки.
Порушення закону та нахабне богохульство: в вірші 8 написано: «І вони стелять одіж заставлену, щоб півлежати при кожному жертівнику, і п’ють в домі Бога свого вино від покараних». Закон наказував, одяг, який був взятий в заставу, повернути до заходу сонця. Вони не тількі порушували цей закон, вони використовували цей одяг, щоб стелити собі, коли півлежали при жертівниках. Вони порушували Божий закон, а потім ще ці речі використовували, щоб поклонятися ідолам. Це дуже збочений гріх. Його не знайдеш серед поганів. Але він був серед Божого народу.
В вірші 10 написано: «А вас Я був вивів із краю єгипетського, і сорок років провадив пустинею вас, щоб ви Край аморейський успадкували». Бог згадує: вони були рабами в Єгипті і були приречені на животіння та вимирання. Але Він полюбив їх, звільнив із рабства. Він хотів зробити їх царством священиків і народом святим. Він дав їм Закон і Своє слово. Під час мандрування пустелею Він охороняв їх як зеницю ока і ростив духовно. Він привів їх в землю, де текли молоко та мед. Він сподівався, що вони стануть вчителями Біблії для людей всього світу. Як же могло статися, що тепер вони стали жити гірше, ніж поганські народи? Чому такий великий контраст між тим, що Бог планував для них, і що трапилось насправді? В вірші 3:9 написано: «Розголосіть над палацами в Ашдоді, і над палатами в краї єгипетському, та й скажіть: Позбирайтеся на горах Самарії, і побачте велике збентеження в ній, та утиск у ній!». Ашдод – це филистимське місто. Филистимляни та Єгиптяни були поганами. Ці народи робили багато гидот перед Богом, та навіть вони ніколи не бачили таких ганебних речей, які творились в Самарії!
Ми також живем в суспільстві, хворому гріхами. В Україні повно корупції, пригнічення бідних та розбещеності. Судді та олігархи побудували собі величезні маєтки, які багатіям Самарії навіть не снилися. Ми – частина цього суспільства, і несемо за нього відповідальність. Подібно до Ізраїльтян, Бог спас нас від рабства гріха і покликав до Себе в надії зробити Царством священиків та народом святим. Він довірив нам Своє слово. Він покликав нас місіонерами, піонерами та пастирями, щоб ми навчили інших Божому слову. Це найбільше благословіння. Але як нам мати вплив на хворе гріхом суспільство? Як нам самим не брати участі в його гріхах? Можливо ми самі не будемо так грішить, але є небезпека, що наші діти, або внуки будуть. Тому потрібно знайти причину, чому нащадки Авраама, Мойсея і Давида, людей, з якими говорив Бог, і які бачили славу Бога, стали жит гірше, ніж погани.
Друге, наслідки духовних хвороб. Духовні хвороби Ізраїльтян призведуть до трагедії маштабу нації та загибелі більшості людей. В кінці другого розділу глави хмари Божого гніву згущаються. У вірші 2:13 написано: «Отож Я потисну на вас, як тисне снопами наповнений віз». До початку Божого суду люди поводились дуже нахабно та самовпевнено, ніби вони самі вирішували все. Але коли почнеться суд, моторний намагатиметься втекти, але у нього забракне сили. Потужний попробує чинити опір, але ослабне. Прудкий не втече, не втече навіть вершник на коні. В кінці наповнений снопами віз давить цей грішний народ і чується, як ламаються кістки: «Хрусь!»
В віршах 3:11,15 написано: «Тому так Господь Бог промовляє: Ворог обляже навколо цієї землі, і скине із тебе він силу твою, і пограбовані будуть палати твої. І Я розіб’ю дім зимовий разом з домом літнім, і загинуть доми із слонової кости, і не стане багато домів, говорить Господь». Асирія вже міцніла и підіймалась. Прийде час, коли вона захопить і повністю спустошить 10 колін Північного Ізраїля. Вона зруйнує будинки і дачі, пограбує прикраси зі слонової кістки.
В вірші 4:1 написано: «Послухайте слова оцього, корови башанські, які на горі самарійській, що тиснете бідних, торощите вбогих, що своїм хазяям ви говорите: Принеси, і ми будемо пити!» Місцевість Башан знаходилась в межах Північного Ізраїля і славилась соковитими пасовиськами. Худоба, яка там паслася, була гарною та відгодованою. Але Амос говорить тут не про корів. Він говорить про жінок. Це ті самі жінки, які розкошують за рахунок бідних людей. Вони кажуть своїм чоловікам: «Я хочу цю коштовну річ! і цю коштовну річ! Якщо заради цього потрібно гнобити бідних, я не проти, тільки дістань мені цю річ!» Уявіть собі картину: ці жінки живуть в дорогих будинках з каменю, прикрашених всередині слоновою кісткою та дорогоцінними каміннями, у них є слуги, готові виконати любу їх примху. Але, щоб мати це все, вони утискають бідних. Тому далі Бог говорить в віршах 2,3: «Присягав Господь Бог Своєю святістю, що ось дні настають на вас, і будуть тягти вас гаками, а ваших нащадків гачками для ловлення риби! І ви повиходите виломами, кожна окремо собі, і кинетеся до Хермону, говорить Господь». Коли рибалка закидає вудку, риба клює і заковтує гачок, її підсікають і витягують на берег. Асирійці використовували цей самий принцип з полоненими: вони в буквальному сенсі чіпляли їх гачками за ніс, або за вухо і тягнули за собою в полон. Яка тут разюча картина: люди, що жили в розкошах, потурали всім своїм примхам, ні в чому собі не відмовляли, будуть підчеплені гаками за живу плоть і відведені в полон! Бог говорить їм: «Ваша хвороба призведе до того, що ваша земля буде завойована і розграбована, а ви всі підете в полон». Як же Ізраїльтяни можуть спастися і запобігти цьому лиху?
Третє, «послухайте слова того». В вірші 3:1 написано: «Послухайте слова того, що Господь говорив проти вас, синове Ізраїлеві…» Слухати Боже слово – це шлях до зцілення. Весь той час Бог не мовчав, Він приходив і говорив до Свого народу.
В віршах 2:11-12 написано: «І пророків Я збуджував з ваших синів, а з ваших юнців назореїв. Хіба ж то не так, синове Ізраїлеві? говорить Господь. А ви назореїв поїли вином, а пророкам наказували й говорили: Не пророкуйте!» З синів Ізраїля Бог вибирав пророків і назореїв. До тих пір, поки в суспільстві є такі люди, там чути голос Бога і є надія. Ці люди приймали особливу обітницю перед Богом, наприклад, не пити вино. Але Ізраїльтяни дуже зухвало обходились з ними – вони споювали їх. Вони говорили пророкам «не пророкуйте». Те, що вони нехтували Божими слугами означало те, що вони нехтували Самим Богом.
Бог говорив до них на мові голоду. В вірші 4:6 написано: «І тому Я вам дав чистоту зубів по всіх ваших містах, і брак хліба по всіх ваших місцях, та ви не вернулись до Мене, говорить Господь…» Бог говорив до них на мові посухи: «І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами…» (4:7). Відсутність дощу за 3 місяця до жнив, тобто коли рослинам потрібно інтенсивно рости, означало неврожай, і, як наслідок, голод. Бог говорив до них на мові хвороб рослин, хвороб людей і воєн (9-11). І 5 разів повторюються слова: «ви не вернулись до Мене».
В 1 Сам.2:30 Бог сказав священику Ілію, в часи якого був духовний занепад в країні: «…Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені!» Прославить Бога – це шанувати Його та шанувати Його слово як слово Бога. Якщо священики не хочуть і не вміють слухати Боже слово, не підкоряються Йому і не вчать інших Божому слову – то саме звідси починається духовний занепад суспільства. Те, що люди втратили милосердя, ненажерлеві в збагаченні, ходять до жінок, п’ють вино в храмах ідолів – це симптоми. Це просто свідчить про те, що люди відійшли далеко від Бога. Врешті-решт, вони відійшли дуже далеко, але навіть не помітили як! Коли ж починається це віддалення від Бога? Воно починається, коли люди не бережуть Боже слово, не бережуть Божу надію на них та не цінують життя з Богом найбільше всього іншого. Духовне падіння починається, коли розваги цього світу здаються цікавішими, ніж Боже слово, а дім, прикрашений слоновою кісткою, цінується більше, ніж життя Божого слуги. Такі Божі слуги не славлять, а безчестять Боже ім’я, і в нагороду за це отримують зневагу. Світ сміється над ними. В наш час є багато людей, які називають себе пасторами, або священиками, над якими сміється світ через їх жадібність і хтивість.
Новий Рік не є якесь велике свято, як то Різдво чи Пасха. Але це гарна можливість обернутися назад на прожитий рік для подяки Господу, і подивитися вперед щоб скласти плани на майбутній. Я вдячний Господу за минулий рік. Але я бачу і тривожні симптоми: часто насправді я не цінував Боже слово найбільше за все, я трудився на роботі більше, ніж над Божим словом, а часто через проблеми на роботі чи з автомобілем переживав більше, ніж щоб передати Боже слово іншим. Часто новини здавалися цікавішими, ніж вивчення Біблії, а відпочинок більш бажаним, ніж зібрання. І це тривожні симптоми, тому що так я зневажав Боже слово, а, значить, і зневажав Бога. Я прошу Господа щоб допоміг шанувати Його і Його слово.
У сьогоднішньому слові Бог приходить до Свого народу і кричить ім у вуха: «Послухайте слова того!» Боже слово оживляє сплячі і мертві душі. Нехай Господь допоможе нам почути Його слово!
(п. Яків)