Вивчення Біблії: Проповідь “Савле брате” (Дії 9:1-19)
САВЛЕ БРАТЕ
Дії 9:1-19
Ключовий вірш 17
Ми повертаємося до вивчення книги Дій і уривок, який нам потрібно розібрати сьогодні — дуже відомий. Це історія навернення Савла, молодого фарисея і ревного захисника батьківських традицій, який пізніше стане відомий світу, як апостол Павло . Ця історія дуже яскрава і сповнена драматизму. Зміни, які відбулися в житті Савла — очевидні і незаперечні. Благодать Божа, Його провидіння які виявилися в цьому епізоді — дивовижні. Нехай Господь помилує нас зараз і відкриє нам розум щоб ми розуміли Його слово і навчалися з нього.
Подивіться вірші 1-2: “А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму”.
Минулий розділ свого оповідання Лука присвятив Пилипу і тому, як Господь діяв через нього, коли Єрусалимська церква через гоніння розсіялася по всій Юдеї і Самарії. І тепер він зміщає свій фокус на іншого героя — Савла із Тарсат.
Ким був Савл? Лука вже згадував його раніше в оповіданні про Степана та про ті переслідування на християн, які почалися після смерті Степана. Савл був юнаком, який стеріг одяг тих, хто побивав Степана. Він похваляв його вбивство. Похваляв — це не прочитав в газеті і сказав: “так йому й треба”. Ні! Він справді палав злобою і скреготав зубами і рвався серцем. Він хотів вбити Степана. Напевне, змушений стояти біля плащів, він кричав: “ось, там більший камінь є!..”
Після смерті Степана, Савл якщо не очолив (бо був досить молодий), то прийняв саму активну участь в гонінні віруючих. У Дії 8:3 Лука оповідає: “А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в’язниці…” Він був як скажений НКВДшник в 30ті роки минулого століття: влаштовував облави, вривався в доми тих, кого підозрювали і усіх підряд тягнув до в’язниці не дивлячись ні на вік, ні на статус, ні на стать. А перелякані сусіди лише сиділи і в шпаринки дивилися, що робиться.
Чому Савл так чинив? В посланні до Галатів він сам пояснює це: “Ви чули про моє життя колись у юдействі, що я несамовито переслідував Божу Церкву та руйнував її; я досягнув у юдействі більших успіхів, ніж багато ровесників мого роду, будучи завзятим прихильником моїх батьківських передань” (НП: Гал.1:13,14)
В лиці Степана та інших віруючих Савл бачив пряму загрозу тому способу життя, яким він жив і який успадкував від батьків. Але Савлом керувало не просто бажання захистити свою культурну спадщину. Ні, він думав, що знищуючи церкву, він тим самим служить Богу. Завзяття, з яким діяв Савл можна порівняти хіба що з завзяттям Пінхаса, Ааронового онука, який бачивши, як ізраїльтянин чинить блуд з мідіянітянкою, запалився Божою горливістю, взяв списа і пробив того чоловіка разом із жінкою аж до землі. Різниця лиш в тому, що Пінхас своїм завзяттям справді догодив Богу, а Савл — лише думав, що догоджає Йому. Як бачимо, не завжди завзято означає правильно.
Тим не менш переконання його було досить глибоким і стійким. Коли він дізнався, що церква розсіялася і залишила Єрусалим, він вирішив йти далі і винищувати тих, хто тримається тієї дороги (так названі віруючі) стільки, скільки зможе. Для цього він випросив у первосвященика листи до синагог у Дамаску, щоб вони всіляко сприяли йому виявляти християн. Це не первосвященик послав Савла, це Савл випросив листи у первосвященика. Таким сильним було його рішення знищити послідовників Ісуса.
Чи здійснив Савл, що задумав? — ні, не здійснив. Дорогою до Дамаску його зустрів Господь Ісус. Подивіться вірші 3-6: “А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!”
Савл йшов собі, нікого не чіпав, мріяв як прийде до Дамаску і заарештує там усіх християн, аж раптом його нагло перервали. Він бачить яскраве світло із неба і чує голос. Це голос Господа, і Господь промовляє до нього.
Савл — молодий ревний юдей вихований на історіях СЗ. Він любить Бога, він усім серцем хоче служити Богу. Напевне, він багато разів мріяв почути голос Божий, як його чули пророки Ісая, Єзикіїль чи Даниїл. Побачити Його славу, як її бачив Мойсей. Так само, як нам іноді хочеться, щоб Господь проговорив до нас, явив нам Своє лице. Саме цього ми прагнемо, одного дня побачити Його, як Він є, чи не так? І ось Господь звертається до нього. Але що Савл чує замість слів похвали за свою таку горливість і ревність в служінні? Він чує гіркий докір: “Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?” “Хто Ти, Пане?”, запитує він і чує неможливу відповідь: “Я Ісус, що Його переслідуєш ти”.
Бог, якому із дитинства Савл прагнув служити і поклонятися явився йому в лиці Ісуса Христа. За одну хвилину життя Савла перевернулося з ніг на голову. Він думав, що він знає Бога і Його волю, а виявилося, що він був сліпий. Все життя був сліпий. Він думав, що своїм життям догоджає Богу, а виявилося, що він переслідує Божого Месію і Його народ. Він вважав себе непорочним, але коли зустрівся з справжнім Богом, не з тим, якого сам собі придумав, а з Богом Писання, Який являє Себе в Ісусі Христі, то зрозумів, що уся його праведність — як брудний одяг і йому нічого показати Господу. Все, що він може — це впасти на землю. Єдине питання, яке в нього залишилося: “Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?”
В мене є знайомий, колишній співробітник. Він ідентифікує себе, як атеїста і часом щось постить у фейсбуку на цю тематику. Не так давно він поділився цитатою відомого американського атеїста і коміка Джорджа Карліна. В цій цитаті Карлін роздумує про недосконалість світу, порівнює бога з офісним працівником і в кінці приходить до висновку, що з такими речами в резюме, як війни, голод, бідність і корупція, бог не знайшов би собі роботи у будь якому пристойному всесвіті.
Коли я побачив ті слова, то чесно кажучи, трохи засмутився. Не тому, що мені стало прикро за Бога. Він не потребує, щоб я Його виправдовував. І не тому, що мої почуття християнина якось було вражено. А тому, що люди, які так думають і так говорять, насправді, ніколи не зустрілися, ніколи не знали і не бачили Бога Біблії.
Люди придумують собі бога з яким їм зручно жити. Наприклад, бога, який не може нічого вимагати і, взагалі, мусить просити дозволу, щоб щось зробити. Або бога, з яким можна сперечатися. Чи бога, який ніколи не сварить і завжди все дозволяє. До цих ідолів (бо то справді є ідоли) вони прибігають, коли хочуть самоствердитися, або коли хочуть себе виправдати і втихомирити совість, або коли потрібна мішень, яка не відповість, щоб вилити свою жовч. Але коли ми справді зустрічаємося з Богом, то виявляємо, що Він зовсім не такий. Це Всемогутній Бог, який створив небо і землю. Це Бог, якому не потрібно просити дозволу, щоб щось зробити з нашими життями. Йому належить вся влада на небі і на землі. Він — святий і милостивий Господь, який явив Себе в Ісусі Христі. Амінь. Але ми ще дещо виявляємо в Божій присутності: ми виявляємо себе винними перед Ним. Чи не так? І нам нічим виправдовуватися. І єдине, що ми можемо сказати, це так само, як і Савл питати: “Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?”
Подивіться вірші 8, 9: “Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив… І за руку його повели й привели до Дамаску. І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив”.
Господь вразив Савла сліпотою. Він встав, але хоч мав відкриті очі, нічого не бачив. Він опинився в темряві, але, напевне, вперше в житті він так ясно бачив, хто є Бог і який є Бог. І вперше в житті так ясно бачив ким є він сам, Савл, найбільший грішник, який гнав церкву Божу. Йому нема чим виправдовуватися. Йому нема як захищатися. Він повністю упокорений.
Лука відмічає, що три дні поки Савл був невидющий, він нічого не їсть і не п’є. Швидше за все, не їсти і не пити — це його власне рішення. Савл був юдеєм. Юдеї постилися для того, щоб шукати Божої волі, а також на знак каяття. Думаю, піст Савла містив і перше і друге. Сидячи в темряві, сам один, очікуючи, коли Господь вирішить його долю, Савл мав час, щоб обдумати своє життя. Він нищив церкву. Він названий противником Божим. Як він міг бути таким сліпим? Чого йому чекати тепер від Святого Бога? Як йому жити далі, коли він заподіяв стільки шкоди Божим святим? І ось він сидить і молиться, і навіть думати не може про їжу чи пиття, аж доки його доля не буде вирішена.
Подивіться вірші 10-16: “А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий… Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в’язати усіх, хто кличе Ім’я Твоє. І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім’я Моє”.
Доки Савл сидів, очікуючи, що звелить йому Господь, Господь діяв. Він явився у видінні Ананію. Ким був Ананій? Якщо про Савла нам відомо досить багато, то про Ананія — ні. Судячи зі всього він не був кимось знаменитим, ані пастором, ні дияконом, ні апостолом. Звичайний рядовий член церкви, який любить Господа і любить молитися. І ось Господь направляє Ананія до Савла, на вулицю, що Простою зветься. І, звичайно, в Ананія виникають питання і побоювання.
Хоча в ті часи не існувало інтернету, тим не менше люди в Дамаску вже знали, хто такий Савл і навіщо він прибув. Швидше за все церква тут складалася частково і з тих людей, які через Савла були змушені залишити Єрусалим. Можливо, дехто з них зустрічався вже з Савлом раніше. Можливо, хтось із них вже постраждав через Савла сам, чи мав близьких людей, що постраждали. Савл — скажений звір, що ненавидить віруючих і Христа. Навіщо Господь посилає Ананія, щоб покласти на нього руки і повернути йому зір? Чи не справедливим буде покарати Савла за все його зло? Чи, коли його очі відкриються, він не обернеться, щоб арештувати самого Ананія?
Тоді Господь відкриває Ананію, Свій задум щодо Савла. Він — для Мене посудина вибрана, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Йому я дам привілей багато постраждати за Моє ім’я, каже Господь.
Коли ми читаємо історію навернення Савла, то можемо думати: “фарисей Савл став апостолом Павлом, тому, що Господь ось так йому явився. Якби Господь мені явився, як Савлу, моя віра була б не менше, ніж у Павла”. Але, насправді, те, що Господь зробив в житті Савла, Він тим чи іншим способом робить в житті кожного віруючого. Чи не так? Хіба це ми приходимо до Бога? — ні! Це Він приходить до нас. Не ми шукаємо Бога. Це Він знаходить нас і кличе нас дуже особисто Духом Святим. Працює в наших серцях, даючи віру. Наше навернення до Бога, перетворення наших життів, починається з того, і лише тоді, коли тим чи іншим способом ми зустрічаємося з живим, реальним Богом. Коли? — коли Він являє нам Себе в Ісусі Христі. Амінь. Наше навернення починається з того, що перед Його лицем ми усвідомлюємо свої гріхи і потребу в спасінні і в благодаті. Іноді ми дивимося на людей і вже собі в розумі вирішуємо: цей може стати учнем Ісуса, а цей — ні. Або дивимося на своє життя і сумніваємося, чи може з мене такого, щось вийти. Але ось що ми бачимо в історії Савла: наш Бог — це Господь, для якого нема занадто великого грішника. Це Господь, у Якого достатньо благодаті для мене. Це Господь, Який може спасти і зробити Своєю цінною, обраною посудиною навіть такого лютого звіра, як Савл і такого мізерного грішника, як я. Амінь!
Як Ананій відповів на Господнє веління? Подивіться вірші 17-19: “І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став… І, вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів”. І багато перекладів, в тому числі новий український, російський синодальний, чи NIV тут додають: “декілька днів він пробув з учнями, які перебували в Дамаску”.
Отже, за Господнім словом Ананій пішов і знайшов Савла. Савл сидів одинокий в цілковитій темряві, безсилий, зломлений, мучений власною совістю. Він не знає, чого йому чекати від Бога і не знає, чого йому чекати від церкви. Буде зовсім не дивно, коли вони відвернуться від нього, коли зневажатимуть його і проженуть його.
Те, що Савл зробив, неможливо відмінити, стерти з минулого. Так само, як неможливо стерти з минулого, або відмінити жоден наш гріх, жодне наше слово чи вчинок. Що зроблено, те зроблено. Що сказано, те сказано. Господь пробачає нам наші гріхи, не згадує їх, не зараховує їх і не ставить нам у провину, але вчинки залишаються вчинками. І, коли Павло пізніше приходив у зібрання віруючих в Дамаску чи в Єрусалимі, він зустрічав там людей, чиїх близьких він замучив, чиє життя він зламав. І коли в посланні до Коринтян, він називає себе найменшим з апостолів і якимось недородком — це не якась фальшива скромність чи намовляння на себе. Він справді вважав себе таким, але благодаттю Божою є те, що є, додає він і благодать Його в мені не була марною.
Савл не знає, як буде прийнятий. Але перше слово, яке він чує від Ананія. це слово “брат”: Савле брате, Господь Ісус послав мене, щоб ти прозрів і прийняв дар Духа Святого. Вчинки Савла свідчили проти нього. Він не вчинив ще нічого, що б показало, що він справді змінився. Але в Ананія ми не знаходимо жодної підозрілості, чи недовіри. Господнього слова для нього достатньо, щоб прийняти Савла братом, щоб розповісти йому Євангелію, покласти на нього руки і щиро молитися за нього, щоб благословити його і навіть нагодувати.
Савл був справді прийнятий. Прийнятий церквою і прийнятий Богом. Замість ненависті він отримав любов, замість засудження — прощення, замість підозрілості — довіру, замість озлобленості — відкритість і доброту. Чи це не диво?
Дивлячись на Ананія та церкву в Дамаску, нам потрібно перевірити себе, своє серце. Чи являю я любов, прийняття і прощення Христа? Чи можу переступати через упередженість і гордість? Нам потрібно перевіряти своє життя і служіння, як громади. Чи є наша громада, громадою в якій панує гостинність, довіра, відкритість і доброта? Чи являє наша спільнота світу Христа? Нехай Господь допоможе нам бути такою церквою. Амінь!
Часто ми думаємо про спасіння, як про щось, що має місце лише між мною і Богом. Але це не так, Господь спасає нас поміщаючи нас в церкву, з якою Він зв’язав Себе Духом Святим: “Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним” (1Кор.12:13).
Часто, говорячи про навернення Савла ми згадуємо лише першу частину, як Господь Ісус явився йому на дорозі, але зовсім опускаємо з виду другу, як Савл був прийнятий церквою. Але цікаво, що навіть почавши Свою роботу в серці Савла з такого яскравого, безпосереднього об’явлення, Господь Ісус не відправляє його до Аравії, щоб там продовжувати навчати. Це буде. Пізніше. Але спочатку, Він відправляє його до віруючих у Дамаск. І, насправді, навернення Савла не завершене, аж доки він не прийнятий церквою. Прийняття церквою і хрещення стають для Савла свідченням того, що він прийнятий і прощений також і Богом, щоб служити Йому і приносити Йому плід.
Те, що Господь зробив в житті Савла, Він продовжує робити в житті кожного з нас. В кожному окремому випадку, в кожній історії навернення грішника до істинного Бога. Це лише Його благодать, це лише Його милість і це завжди безпосередня робота і присутність Його Духа, що діє в нас і відроджує до віри. І це робота, яку Він звершує не без церкви, не без служіння інших віруючих в наших життях. І, так само, як і для Савла, наше покликання має мету. Нехай Господь звершує Свою роботу в нас і використовує, як Свої обрані посудини, через які Його ім’я буде прославлене. І нехай Господь навчить нас і допоможе проявляти щиру любов, відкритість і довіру до тих, кого Він посилає в наші життя. Амінь.
(п. Йонатан)