Вивчення Біблії: Проповідь “Пришестя Святого Духу” (Дії 2:1-21)
Пришестя Святого Духу
Дії 2:1-21
Ключовий вірш 2:4 : “Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав”
Брати й сестри, чи ви полюбляєте Дні народження? Мабуть, дивлячись чиї: свої чи інших. І якщо свої, то, мабуть, в залежності від подарунків, які отримуєш. Буває очікуєш багато, а отримуєш зовсім не те, що хотів. А інколи навпаки.
Але є один День народження, який називається не “мій”, чи “ваш”, а називається “наш”. Мова сьогодні піде про те, що всіх нас об’єднує – про Церкву і про її День народження. А також про той чудовий подарунок, який ми всі отримали на цей День народження.
Треба визнати, що навколо цього Дня народження поламано багато списів. Віруючі багато сперечаються про те, що саме стало подарунком і чи можна його додавати у wish-list ще раз. Причиною цьому є складність події, на яку ми сьогодні подивимося. Річ в тім, що в ній одночасно поєдналися дві різні події. З одного боку, це з’єднання Духом Святим всіх віруючих в одне тіло – Церкву. З іншого боку – це велике сповнення Духом Святим окремих віруючих. Перша подія – абсолютно унікальна. Друга подія – на той момент була дуже рідкісним явищем, але при цьому вже траплялася інколи раніше. Це як два прозорі листи з візерунком. На одному візерунок унікальний, на іншому – не унікальний, але дуже складний. Якщо ці два листи накласти одне на одне – вийде щось зовсім незвичайне і унікальне. Саме так і сталося дві тисячі років в день П’ятдесятниці. Сьогодні ми спробуємо окремо подивитися на кожен з цих листів і спробуємо розібратися з їх візерунком. Але спершу давайте помолимося.
ЧАСТИНА 1. СХОДЖЕННЯ ДУХА СВЯТОГО НА ЗЕМЛЮ
Подивіться на вірш 1:
Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі (Дiї.2:1)
Мова тут йде про учнів, які слухняно знаходилися в Єрусалимі згідно з наказом Ісуса. Сам Ісус вознісся на Небеса, заповівши таке:
Іван бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! (Дiї.1:5)
Учні однодушно знаходилися вкупі, бо вони очікували хрищення Духом Святим.
Що ж це було за свято день П’ятдесятниці? Зараз це свято ми часто називаємо Трійця і воно відбувається на 50-й день після Пасхи. Власне, звідси і назва – день П’ятдесятниці. В Ізраїлі це класично було свято першого врожаю. Окрім цього, в єврейській традиції саме цей день вважався днем, коли Бог дав Ізраїлю Свого Закона. Це було важливе свято і кожен єврей, який жив в радіусі 30 км від Єрусалима, мав обов’язково приходити на це свято раз на рік. Втім, вірш 5-й говорить, що в той рік в Єрусалимі зібралося набагато більше людей, ніж було звичайно. Тут були і юдеї з діаспори, і дуже багато прозелітів з інших народів:
Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом (Дiї.2:5)
Причина такого напливу людей полягала в тому, що саме в цей момент, згідно з обрахунками юдейських книжників, закінчився час, відведений пророком Даниїлом для приходу Месії. Весь юдейський світ перебував в напруженому очікуванні. “І який момент буде кращим для приходу Месії, ніж річниця дарування Богом Закону?” – думали вони. Це і справді був дуже слушний час. Але для іншої події, бо як ми знаємо, Месія вже прийшов в Єрусалим трьома роками раніше. Це свято максимально гарно підходило для того, щоб гучно і до краю землі заявити про сходження Духа Святого на землю і про народження Церкви. Подивіться на вірш 2-й:
І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони (Дiї.2:2)
Спершу всі почули гучний шум, ніби почалася буря. Хоча на небі не було й хмаринки. Шум прийшов з неба – це Сам Дух Святий прийшов від Бога-Отця з небес, як то було обіцяно. Але надалі цей шум локалізувався в тому будинку, де збиралися учні. Весь дім став, свого роду, резонатором, так що відоголос від нього рознісся по всьому Єрусалиму. Звичайно, це привернуло до себе увагу всіх, хто там був:
А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу… (Дiї.2:6а)
Поки натовп ще тільки починав збиратися, ті хто були всередині будинку побачили язики поділені, немов би огненні, що на кожному з них по одному осів. Після цього всі учні сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав
Це мало дуже сильний ефект:
7 Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
8 Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? (Дiї.2:7,8)
Учні раптом заговорили десятками іноземних мов, причому говорили чисто і зрозуміло для кожного носія відповідної мови. Вони не просто говорили про якісь буденні речі, вони звіщали про великі Божі діла!
Зазвичай, в таких ситуаціях люди схильні шукати пояснення незрозумілим фактам в теорії змов. Наприклад, можна було б припустити, що учні, перебуваючи три роки з Ісусом, таємно вчили іноземні мови. Але такого припущення ніхто навіть не зробив. Бо євреї були відомі своїм презирством по відношенню до інших народів. В їх розумінні, всі поганські народи мали піти в пекло в якості дров для палючого пекельного вогню. При такому розумінні втрачало всякий сенс вчити мови будь-якого іншого народу. Окрім того, це були галілеяни, майже завжди люди малоосвічені. Склавши ці пазли до купи, свідки цієї події зрозуміли, що відбувається щось надзвичайне. Але що саме – незрозуміло.
Серед іноземців, які тут були зібрані, були представники народів з усіх сторін світу: з півдня та півночі, сходу та заходу. Це стало виконанням давнього пророцтва Ісаї:
…і прийду, щоб зібрати всі народи й язики, і прийдуть вони й Мою славу побачать! (Iс.66:18)
А наступний вірш в Ісаї гарно пояснює кінцеву мету того, що сталося:
І знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, і звістять мою славу вони між народами! (Iс.66:19)
Подія, яка сталася в день П’ятдесятниці, і знак інших мов на учнях, служили для швидкої і ефективної проповіді Благої Звістки до краю землі. Ніщо не вразило людей, зібраних в Єрусалимі з різних країн більше, ніж почуті слова на їх рідній мові! Слова про великі чудні Божі діла!
Тут ми можемо бачити дуже важливий принцип ефективної проповіді – говорити на зрозумілій людям мові. Таке розуміння привело в 14 столітті Джона Вікліфа до необхідності перекладу Біблії з мертвої латини на розмовну англійську. І Біблії, які ми зараз маємо, з’явилися саме через цей принцип – проповідувати на зрозумілій мові, читати Біблії на тій мові, яку розумієш.
Взагалі, питання перекладів – це цікаве питання. Мусульмани вважають, що повністю розуміти Коран ти зможеш тільки тоді, коли будеш читати його в оригіналі. На їх думку, переклад – це, мабуть, половина того, що є в оригіналі. Власне, схожих думок притримуються ортодоксальні юдеї, а також окремі християнські богослови. Але! В день П’ятдесятниці всі захожани в Єрусалимі чули проповідь Євангелії саме на своїй мові. І ця проповідь не була пошкодженою через неможливість передати якісь відтінки чи поняття з арамейської на іншу мову. Це була повноцінна проповідь, яка досягала сердець людей. Бог не примушував людей для отримання спасіння обов’язково вчити іврит чи арамейську! Він Той, хто розділив єдину мову часів Вавилонської вежі, і Він той, хто може зробити Євангелію однаково ефективною на будь-якій мові світу!
У більш широкому смислі, принцип говорити на зрозумілій мові означає бути зрозумілим для інших, розмовляти з ними, враховуючи їхній контекст. Не варто придумувати питання, яких не виникає в тих, кому ви проповідуєте, а потім захоплено відповідати на них. Повертаючись до подій в день П’ятдесятниці, ми чуємо одне єдине питання в його свідків – вірш 12-й:
І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має? (Дiї.2:12)
І Петро далі не вигадує якихось цікавих особисто йому питань. Він починає відповідати на те питання, яке мали люди, і при цьому починає проповідувати.
Треба сказати, що не весь натовп із захопленням слухав учнів, які говорили іншими мовами. Частина людей казала:
Вони повпивались вином молодим! (Дiї.2:13)
Скоріш за все, це казали місцеві жителі, які не знали інших мов, і яким здавалося, що учні настільки напилися, що несуть повну белиберду, яка не має смислу. І це також було виконання пророцтва з книги Ісаї:
Тому незрозумілими устами й іншою мовою буде казати народові цьому (Iс.28:11)
Петро не вигадував якихось сильних аргументів, і не хотів витрачати час на сперечання. Він просто пояснив, що ніхто зранку не упивається вином. І крапка. “Якщо вас не задовільняє таке пояснення – ваші проблеми. Але цього достатньо”. Така позиція – дуже мудра. Тому що інколи ми занадто багато сил витрачаємо на сперечання про другорядне.
Давайте тепер уважно подивимося на те, що говорив Петро в своїй промові. Одразу звертає на себе увагу фраза “і буде останніми днями” у 17-му вірші. Ця фраза завжди використовується в Писанні в месіанському контексті. Тобто у вірші 17-му Петро, по факту, каже, “месіанські часи вже настали, бо Дух Святий вже вилився – і ви свідки цьому”. День Господень настає! І хоча подій, описаних у віршах з 19-го по 20-й ще й близько немає, це вже незабаром станеться. Бо початок цьому вже покладено сьогодні.
Подивіться на вірші 17-18:
17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! (Дiї.2:17,18)
Якщо трактувати їх “в лоб”, то можна подумати, що Павло з Петром у віці під п’ятдесят, були ще юнаками, раз вони бачили видіння. Втім ці вірші не розказують, хто буде що конкретно бачити. Ці вірші кажуть нам про те, що всі віруючі від юнаків та дівчат і аж до похилих старців будуть бачити видіння і сни, і будуть пророкувати. Власне, все описане вище в часи Старого Заповіту було доступне виключно окремим пророкам. І за рідкісним виключенням – чоловікам. Тепер же ці дари Духа стануть доступні для всіх без винятку віруючих!!!
Промова Петра свідчить про те, що настав той день, коли Дух Святий буде з’являтися не час від часу, щоб зійти на якогось пророка, а потім піти; а назавжди аж до Другого Приходу Сина Божого! Це і є наш найбільший подарунок! Не інші мови, не видіння, не пророцтва, не шум з неба. Третя особистість Трійці завжди тепер з нами! Це те, про що навіть мріяти не могла половина пророків Старого Заповіту, а інша половина – тільки мріяла. Тепер це реальність! Це той завдаток Духа, про який пише Павло в 2-му посланні до Коринтян.
І саме ця подія – прихід Святого Духа на землю – стала моментом народження Церкви. Саме про це хрищення Духом казав Ісус, а до Нього і Іван Христитель. Павло пише про це так:
“Бо ми всі одним Духом охрищені в тіло одне, чи то юдеї, чи геллени, чи раби, чи то вільні, і всі ми напоєні Духом одним.” (1Коринф.12:13)
Одне тіло, одна Церква, Один Дух, в Якому ми охрищені!
І можливо, на цій радісній ноті можна було б і закінчувати, якби не один момент. На початку я казав, що візерунок подій дня П’ятдесятниці складається з двох різних шарів. Один шар, унікальний, ми тільки що розглянули. Але залишився другий, який також дуже важливий. Важливий, бо він також стосується нас з вами.
ЧАСТИНА 2. СПОВНЕННЯ СВЯТИМ ДУХОМ
Частина з того, що сталося в День П’ятдесятниці, треба розуміти як вплив унікальної події – сходження Духа на землю. Але окрім того тут ми можемо бачити, як змінюється людина і суспільство під дією Святого Духа.
Щоб краще це зрозуміти, давайте зафіксуємо початкові умови на момент безпосередньо перед днем П’ятдесятниці, а потім порівняємо з тим, що вийшло в кінці. Посередині цього буде злиття Святого Духа. І так ми зможем краще зрозуміти різницю між людиною, сповненою Духом, і людиною без наповнення Святим Духом; між просто зібранням учнів і Церквою.
Отже, що ми бачимо на початку? Ми бачимо купку учнів, в кількості десь 120 людей, які зібрані однодушно і які перебувають на молитві.
Коли ж почався день П’ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі (Дiї.2:1)
По-перше, треба відмітити, що всі вони, або переважна їх більшість, були народжені згори. Власне, це було моє найбільше питання – чи це було так. Але фундаментальні праці з систематичної теології переконали мене, що це так і було. Власне, сама поведінка учнів не дає можливості думати в іншому ключі.
По-друге, ми бачимо в цих учнях дуже гарний вишкіл. Так, вони часто збивалися з правильного шляху до цього. Але тепер, після сорокаденного інтенсиву з Ісусом, вони чітко знали, що треба робити і як раніше в таких ситуаціях зробив би Сам Ісус.
По-третє, ми бачимо, що учні навіть не намагаються проповідувати. Я не думаю, що в них забракло для цього бажання. Знаючи Петра, можна думати, що таке бажання було. Зараз їх віра мала чіткі і окреслені контури. Принаймні, їх духовний стан був не гірший, ніж коли Ісус посилав їх проповідувати по двоє. Втім, вони не намагаються щось робити своїми силами.
По-четверте, учні мали правильні мотиви в тому, що робили. Вже не було сперечань про головування. Петро абсолютно правильно в незрозумілих ситуаціях звертається до Писання. Але! Є один нюанс. “Мати правильні мотиви” не означає “діяти правильно” чи “діяти максимально ефективно”. Насправді, по призначенню 12-го апостола і досі точаться суперечки. Бо багато хто вважає, що Бог Сам відділив Собі для служіння особливого служителя, якого ми знаємо зараз як апостола Павла. І що учням не варто було намагатися своїми силами виконати те, що мав виконати Сам Бог. Якби там не було, рішення викликає суперечки. Але їх зовсім немає при схожому виборі в антіохійській церкві, де ініціатором рішення був безпосередньо Дух Святий:
Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх! (Дiї.13:2)
Така диспозиція була на початок дня П’ятдесятниці. Власне, не скажеш, що погано було. Якби всі церкви перебували б в такій одностайності, молитві і правильних прагненнях! Але цього все ж таки недостатньо!
Тепер давайте подивимося, що сталося після сходження Духа Святого. Що ми маємо?
По-перше, ми маємо зовсім іншого Петра. Зараз він проповідує перед багатотисячним натовпом і робить це так, що після цієї проповіді покаялося три тисячі людей!!! Я не думаю, що такі успішні проповіді були навіть в Ісуса. Петро став дуже сміливий і дуже мудрий. І в цьому ми зможемо пересвідчитися на наступних проповідях. Кожен раз, коли від Петра треба було якесь рішення, написано: “переповнений Духом Святим”, “повний Духа Святого”. І це не було тільки лиш в день П’ятдесятниці.
По-друге, в Петра повністю зникли сумніви що і як треба робити в складних ситуаціях. Бо часто Сам Дух промовляв йому:
…Дух промовив до нього: Онде три чоловіки шукають тебе. Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав! (Дiї.10:19,20)
По-третє, учні заговорили іншими мовами. Ці мови – це один з дарів Духа Святого. Але не єдиний. І якщо в цій ситуації потрібні були саме вони, Дух дав їх. В інших ситуаціях проявлялися інші дари, все так, як вважає за потрібне Дух Святий.
Одним словом, з наповненістю Духом в Петрі та учнях, окрім правильної мотивації і частково – знань, з’явилася сила та мудрість від Бога. Сповнення Духом змінює людину. Те що Дух відкриває в людині чи через людину, сприяє проповіді Євангелії чи зміцненню Церкви. Коли треба – це інші мови; коли треба – це видіння; коли треба – це сни; коли треба – це Слово Знання; коли треба – це розрізнення духів; і так далі. Власне, про це цитата з Йоіля. Дух Святий дає силу, хоча Він і не є просто силою.
Готуючись до цієї проповіді, я наткнувся на проповідь 2007 року з нашої церкви. Один уривок мені дуже сподобався, оскільки він дуже гарно підкреслює різницю між віруючим з силою і віруючим без сили. Процитую без купюр:
“Если верующие в церкви похожи на сонных куриц, значит там нет ветра Святого Духа. Такой полумёртвый верующий не может радоваться, не может славить Бога всем сердцем. Он может тихо сказать “аминь”, словно теряя при этом последний воздух, а на слово “аллилуйя” у него не хватит дыхания”.
Мені важко тут щось додати, бо це дуже влучно написано. То я і не буду.
ВИСНОВКИ
Події дня П’ятдесятниці в більшій мірі – абсолютно унікальні. Дух Святий більше не прийде на цю землю, бо Він вже тут і так буде до кінця віку. Скоріше за все, ми не отримаємо здатності говорити іншими мовами для швидкої проповіді Євангелії, бо в цьому немає жодної потреби зараз. Але ми можемо і маємо просити Духа Святого наповняти нас і переповняти, давати Свої дари. Звичайно, цього не може статися на порожньому місці. Як кажуть: “Щоб зійшов вогонь, треба жертва”. Тут треба молитва і посвята, як це було в учнів. А з іншого боку – треба застосування тих дарів, які дає Святий Дух, коли наповнює людину: І кожному дається виявлення Духа на користь (1Кор.12:7)
Я можу розказати про власний приклад першого сповнення Духом. Власне, у моєму випадку це співпало з моментом народження згори, бо прояв Духа був даний на засвідчення мені і на користь саме мені. Десь близько двох місяців я ходив в церкву і не вірив в Бога. Я вірив в історичну особистість Ісуса, але не більше того. Я вірив, що крики “Алілуя” здатні творити чудеса через психологічну розрядку організму. Але одного разу вийшло так, що пастор церкві молився надо мною з покладанням рук. І в цей саме момент я відчув як по моєму тілі від маківки голови розтікаються мурашки. Я намагався опиратися цьому, бо вірив у повну власну здатність контролювати власне тіло. Але не міг, і не хотів. Дивно, хоча учні отримали дар інших мов, в мене мову забрало. Я не міг сказати правильно і двох слів, я картавив та шепелявив. Це було настільки незвично, що в мене не виникало жодних сумнівів – це Бог і Він є!! Тут не було проповіді, тут було потужне, а мабуть єдине дієве свідчення для такого закоренілого скептика, як я. З наступного дня я почав весь хворіти. Ось саме так. Мене вжалила якась мошка, розпухла рука, з’явився жорстокий ячмінь на пів-обличчя і так далі. Кожен з цих проявів за день до цього міг би запросто увігнати мене в депресію! А зараз я лежав собі на диванчику і з радістю читав книгу Об’явлення, аніскільки не хвилюючись за своє здоров’я. Це було так не схоже на мене самого! Я був спокійний, бо мир від Духа Святого був більший всіх хвилювань, які намагався мені нав’язати цей світ.
До сходження Духа учні були народжені згори, в них була чудова однодушність, в них було чітке розуміння Solo Scriptura… Але в них зовсім не було сили. Чому я так категорично кажу? Тому що Ісус сказав: “Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас…” (Дiї.1:8) Навіщо приймати силу, якщо вона вже є? Можливо, учні могли б не погодитися з таким твердженням і сказати, що в них є сильне бажання, а це вже непогано. Але цього було недостатньо для ефективної проповіді Євангелії. Наша церква, інколи, здається, опиняється в схожій ситуації: є виняткова однодушність, є чітка робота зі Словом, є молитва. Є навіть бажання. Але, здається, немає ніякої сили.
Ми багато молимся по темах молитви, про країну, про проповідь Євангелії. Але інколи варто бути духовним егоїстом і молитися за себе. В попередньому вивченні було гарне питання: “Про що молилися учні?”. Дуже складне питання. І можна лише тільки здогадатися, що вони молилися саме про те, що обіцяв Ісус – про сповнення Духом. Можливо нам, в нашій традиції, це може здаватися дещо недуховним – молитися за себе. Але нам треба починати саме з цього.
Нам треба зміцнювати особисті стосунки з Духом Святим. Молитися, щоб Дух Святий наповняв і переповняв нас. Щоб ми не підшукували слова при проповіді Євангелії, а щоб вони давалися прямо від Духа, з надприроднім знанням конкретних обставин конкретної людини. Щоб ми не вичавлювали з себе прощення давніх образ, а отримували надприроднє зцілення від непрощення за допомогою Духа Святого! Щоб коли ми бачимо хворого, ми підходили і пропонували помолитися над ним. І щоб коли ми молимось над хворими, вони отримували зцілення. Це все робота Духа Святого! Ця сміливість, ця чіткість, ця мудрість і сила – це ознака дарів Духа і Його дії в служінні.
Лише так, наповнившись Духом Святим самі, ми можемо щось дати цьому світу. Амінь!
(п. Ярослав)