Вивчення Біблії: Проповідь “Нема ні в кім іншім спасіння” (Дії 4:1-12)
“НЕМА НІ В КІМ ІНШІМ СПАСІННЯ”
Дії 4:1-12
Ключовий вірш 4:12 : “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”
Один священик (Judith Maltby) любив казати, що Ісус обіцяв Своїм учням три речі: перша, що вони будуть незвично радісними; друга – що вони переможуть страх; і третя – що у них будуть постійні проблеми. Це, власне, те, що ми сьогодні і бачимо. Лише незадовго до цих подій Ісус їх попереджав: “Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!” (Ів.16:33) Раніше Петро та Іван ніколи не стикалися з арештом та судом. Всі порушення, які вони чинили – це перевищення швидкості та неправильне паркування. Тепер же їх повели на суд, де могли засудити до смерті як і їх вчителя. І на суді ми чуємо третю проповідь Петра: “нема ні в кім іншім спасіння”.
Подивимося на вірші 1-3:
1 А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,
2 обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
3 І руки наклали на них, і до в’язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.
В попередньому розділі розповідається про те, як апостоли Петро та Іван вздоровили кривого чоловіка. Перше, що ми бачимо у цих віршах – це холодні та байдужі серця священиків та саддукеїв. Цьому чоловікові було близько 40 років, а кривим він був від народження. Можна лише уявити його страждання – 40 р. він страждав, не міг ходити, і був вимушений заробляти на життя просячи милостиню. І от, одного дня, він отримав уздоровлення – міг міг ходити, скакати і бігати! Він був щасливий. Апостоли були щасливі. Люди, які це бачили, були щасливі. Але не священики та садукеї. Вони були елітою суспільства, і мали піклуватися про людей. Однак їм було байдуже до цього чоловіка.
Друге, що ми тут бачимо, це їх обурення тим, що Апостоли навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих. Садукеї не вірили в воскресіння померлих. Тому їх обурювало, що Апостоли проповідують це вчення. І діяли вони досить прогнозовано, так, як і зазвичай діють люди при владі – вони арештували апостолів. Садукеї були радше політиками, ніж пастирями для свого народу. Вони відчували що втрачають потітичні рейтинги і загрозу своїй владі. Зазвичай, коли виникав якийсь небезпечний для них рух, то достатньо було вбити лідера цього руху, і його послідовники поступово розсіювалися. Але з християнством так не вийшло: вони очікувано вбили його Лідера, але Він воскрес із мертвих, і Його послідовники не лише не розсіялися, але почали зростати дуже швидко.
Подивимося 4-ий вірш: “І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п’ять”. Тут ми бачимо феноменальний ріст церкви. В 2:41 описано, як до церкви приєдналося три тисячі душ. Тут приєдналося 5 тисяч мужів – одних чоловіків, із жінками і дітьми це могло бути 20 тисяч. Вони приєдналися, коли слухали проповідь Петра. І, звичайно, це було продовженням роботи Святого Духу, Який зійшов на людей у день П’ятидесятниці. Як ми бачимо, були періоди в історії, коли церква росла дуже швидко. Від одної проповіді Петра в церкву приходили тисячі людей. В чому секрет такого феноменального росту? У апостолів не було срібної кулі – як навертати людей до Христа. Це була робота Святого Духу. Святий Дух зданет навернути до Христа навіть самих закоренілих скептиків.
Звернемося до віршів 5-7:
5 І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,
6 і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.
7 І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім’ям те робили?
Апостоли провели ніч у в’язниці. Один цей факт може налякати і зламати людину. Далі їх привели на суд. Судили їх ті самі люди, які засудили на смерть Ісуса. Головними з них були Анна та Кайяфа. Анна в минулому був первосвященником, і зберігав великий вплив. Кайяфа був чинним первосвящеником. Ці люди легко могли засудити Апостолів до смерті. В минулому ми бачили великий страх в усіх учнях, коли арештували, судили і страчували Ісуса. Петро відрікся від Ісуса перед служницею. Учні закрилися у кімнаті і тремтіли від страху. Але тут ми не бачимо страху. Як Ісус і обіцяв, учні подолали страх. Як це стало можливо? У 8-ому вірші говориться про те, що Петро був переповнений Духом Святим. Як Ісус і обіцяв, Святий Дух дав їм силу побороти страх (Мк.13:11).
Далі звернемося до того, що каже їм Петро. Людям, які вбили Христа. Які арештували їх, посадили у в’язницю і зараз судять. Петро проповідує їм Євангеліє. Як і в перших двох проповідях, він говорить їм про Ісуса:
10 нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп’яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!
Вони відкинули та розіп’яли Ісуса Христа. Але Бог втрутився у ситуацію і воскресив Його з мертвих. Відкинувши та розіп’явши Ісуса Христа, вони вчинили гріх перед Богом. І вони розіп’яли не просту людину. Вони розіп’яли Месію. Щоб показати їм це, Петро цитує дуже відомий вірш із Пс.118:22. Подивіться вірш 11:
11 Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!
Ісус – це наріжний камінь. Наріжний камінь – це будівельний термін. В той час будинки будували на наріжному камені. Такі будинки були міцними. Якщо будувати без наріжного каменя, з часом будинки руйнувалися. В них могли вкласти багато часу та зусиль, але врешті решт на великий сором будівельникам такий будинок руйнувався. Ми всі якоюсь мірою будівельники. Бог доручив нам перш за все наше життя, яке ми будуємо. І від того, як на чому ми будуємо його залежить яким воно буде. Священики та садукеї не вбачали в Ісусі ніякої цінності, гадали що легко справляться зі своїм життям і без нього. Вони відкинули Його як непотрібний камінь. Вони продовжували служити Богові в храмі, вчити напам’ять Закон і приносити жертви. Але без Христа це було надаремно, тому що Бог поставив саме Христа наріжним каменем! В Іс.28:16 Бог каже: “Оце поклав каменя Я на Сіоні, каменя випробуваного, наріжного, дорогого, міцно закладеного. Хто вірує в нього, не буде той засоромлений!” Бог, Який створив цей світ, прекрасний будівничий, Сам поклав цього Каменя. Тепер, якщо ми хочемо щось збудувати у своєму житті, нам потрібно звіряти, чи будуємо ми це на цьому Камені. Коли ми обираємо ціль свого життя, нам потрібно звіряти, чи робимо ми це на наріжному камені. Коли ми обираємо собі чоловіка чи дружину, це потрібно звіряти знову. Коли обираємо роботу, графік роботи і навіть місце нашого проживання – це потрібно звіряти. Люди так нервують, коли їм доводиться пів години простояти у заторі – їм цей час видається втраченим надаремно. Але як боляче і соромно, коли люди будуть своє життя не на наріжному камені Ісусі, і втрачають надаремно не пів години, а все своє життя!
Часто люди намагаються оздобити своє життя гарним будинком чи квартирою, автомобілем, подорожами. Проте без Ісуса, наріжного каменя, будинок їхнього життя все одно буде зруйнований. Щоб не сталося, тримайтеся Ісуса і ніколи не відкидайте Його!
Далі звернемося до вірша 12: “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. Коли люди усвідомлюють, що з їх життям щось не так, де та в кому вони шукають спасіння? І тут ми стикаємося із абсолютністю Ісуса Христа: спасіння є лише в Ньому. У нас, в Україні, свобода віросповідання. І є багато релігій. Перед законом усі вони є рівними. Ніхто силою чи законом не заставляє людей приймати ту чи іншу релігію. І люди часто думають. що не так важливо у що ти віриш, а головне, щоб ти вірив у це щиро. Або ж що всі ці релігії ведуть до Бога, якась більш прямо, якась більш криво, якась швидше, а якась довше. Однак те, що є багато релігій, і те, що вони рівні перед законом, не означає, що всі вони рівні і ведуть до Бога. Насправді “Нема ні в кім іншім спасіння” означає, що ні Мухамен, ні Конфуцій, ні Будда не можуть спасти людей. Це означає що ні нові технології, ні Google, ні Tesla також не можуть.
В Рим.3:20-23 написано:
20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
Бог відкрив Себе людям, але ті не прославили Його як Бога. Натомість вони придумали безліч релігій. Ці релігії – це спроба вкрасти славу у Бога і не прославляти Його як Бога. Ця підміна цінностей – це найвищий злочин людства проти Бога. І він викликає гнів Божий і маж жахливий вплив на людей, вони нікчемніють і в розумі, і в серці. Ці релігії – це спроба проміняти Божу славу на ідолів. Інший злочин людства – це ставити ім’я Ісуса Христа поруч із іменами Мухамеда, Будди і Конфуція, які є всього-на-всього ідолами, а не синами живого Бога. Людям недостатньо одного Спасителя, посланого Богом. Вони хочуть мати 30 спасителів і вибирати собі спасителями за своїм смаком. Люди сьогодні толерантно кажуть, що всі такі релігію мають право на існування. Іноді такі люди можуть видатися навіть скромними. “Ну хто я такий, щоб робити такі висновки, що спасіння є лише в Ісусі!” Та насправді не ми робимо такі висновки. Ці висновки, цю істину відкрив Сам Бог. “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали” Ісус сказав що Він є добрим пастирем, а всі інші так звані спасителі – злодії та розбійники!
Спасіння є лише одному Христі! Дійсно, лише один Христос вирішив проблему гріха, і лише один Бог може пробачити наші гріхи. Лише один Бог відкрив для нас двері в Небесне Царство!
Для багатьох не важко визнати, що вони вірять в Бога чи в існування якоїсь потойбічної сили. Але часто важко визнати те, що спасіння є лише в Ісусі. Тому нам потрібно навчатися вірі Петра: “нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. Звичайно, ми повинні бути толерантними та приймати самих різних людей. Звичайно, ми маємо любити всіх людей. Але коли мова заходить про спасіння, то істина має бути на першому місці, і ми не повинні бути толерантними в такому фундаментальному питанні, як істина. І ми маємо твердо знати і твердо проголошувати: “нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”.
Коли в 1993 р. я прийшов до Христа, залізна завіса лише недавно спала, християнської літератури майже не було. Але голос однієї людини все ж було чути – це був Біллі Грем. Я прочитав усі його книги, які знайшов. Що мене вразило в ньому так це його сміливість та впевненість, з якою він проголошував Євангеліє в усьому світі. В 2018 р. він помер. На його могилі є посилання на один вірш із Біблії – це Ів.14:6: “Промовляє до нього Ісус: “Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене””. Я думаю ця впевненість виходила з його віри в унікальність Євангелія. Що є лише один шлях до Бога, і цей шлях – це Ісус Христос. Для проголошення цієї новини він віддав усе своє життя. Цей вірш з Ів.14:6 став моїм дороговказом у житті, і допоміг не потонути у морі різних релігій і вчень.
Давайте на завершення прочитаємо 12-ий вірш: “І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали”. Якщо я християнин, то маю бути готовим померти за це твердження. Якщо я не готовий, то я просто бавлюся релігією і не маю ні Христа, ні спасіння.
(п. Яків)