Вивчення Біблії: Проповідь “Не бійся, але говори й не мовчи” (Дії 18:1-22)

“НЕ БІЙСЯ, АЛЕ ГОВОРИ Й НЕ МОВЧИ”

Дії 18:1-22

Ключові вірші 18:9-10 : “Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей”

В минулий раз ми вивчали, як ап. Павло відвідав Афіни – інтелектуальну столицю грецького світу. Сьогодні ап. Павло відвідує місто Коринт. В якомусь сенсі це місто було повною протилежністю Афінам. Коринт був свого роду аморальною столицею грецького світу, таким собі місцем, де люди мали нескінченну вечірку. З однієї сторони Коринт процвітав. Це було досить велике по тим міркам містом, в ньому мешкало більше 500 тисяч людей. Він непогано зберігся до нашого часу, кажуть, на його руїнах до цього часу можна розпізнати синагогу та будинок Юста, де мешкав Павло. Коли будете в Греції, обов’язково відвідайте руїни стародавнього Коринту. Там був порт, Коринтяни, як зараз кажуть, сиділи на потоках. Вони були багатими. Однак, як часто буває, в цьому багатстві та процвітанні була і темна сторона. В цьому місці знаходився храм Афродіти – богині любові, і Коринтяни були сексуально розбещені. Коли римляни хотіли сказати про людину, яка стала непотрібною через її аморальність, то казали коротко: “коринтянин”. В цьому місті Павло зіткнувся з двома проблемами. По-перше, він був дуже самотнім, так як Сила та Тимофій лишилися в Македонії (5). Він був там один, і йому було важко знаходитися у такому розбещеному місці. По-друге, у Павла закінчилися гроші. Ми часто думаємо, що ап. Павло був такою собі супермашиною з проповіді Євангелії. Ні, він був людиною, залежав від інших людей і потребував грошей щоб жити. І Бог, його добрий Пастир, потурбувався про нього. Подивимося як у віршах 2-3:

2 І знайшов він одного юдея, на ймення Акилу, родом із Понту, що недавно прибув із Італії, та Прискиллу, його дружину, бо Клавдій звелів усім юдеям, щоб покинули Рим. І до них він прийшов,

3 а що був він того ж ремесла, то в них позостався та працював; ремесло ж їхнє було виробляти намети.

Бог послав Павлу гарних співробітників. Це була сім’я Акили та Прискили, Юдеїв, які вимушені були переселитися з Риму. Скоріш за все, на той час вони вже були християнами, і Павло просто допоміг їм більш глибоко вкорінитися у їх вірі. Це була дивовижна пара. Цікаво відмітити, що ніде в Біблії їх імена не зустрічаються окремо, вони йдуть завжди разом. Акила та Прискила завжди працювали разом. В наш час багато говорять про те, що трапляється між чоловіком та дружиною, але в випадку Акили та Присклили Біблія говорить про те. що Бог робив через них. Вони стали першою домашньою церквою церквою в цьому місці. Як ми побачимо пізніше, вони не витрачали часу надаремно, а згодом і сами міцно стали на ноги і почали допомагати іншим зростати у Христі. Одним з таких, кому вони допомогли, став Аполос. Також Павло не став тягарем для цих людей, а почав працювати разом з ними, так як вони мали однакове ремесло – виготовлення наметів. Пізніше Павло сказав в Фил.4:6: “Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою й проханням з подякою”. Павло прошов це на власному прикладі, коли він був самотнім та без грошей, і Бог потурбувався про його потреби. Також тут ми бачимо приклад місіонера на самозабезпеченні. Павло місіонер, він проповідує, засновує церкви, з іншої сторони він сам себе забезпечує фінансово, працюючи. Павло став прикладом для багатьох місіонерів, в тому числі і місіонерів UBF, які їхали в інші країни проповідувати Євангелію, і в той же час працювали, забезпечуючи свої потреби.

У той час як у віршах 2-3 показано, як Павло забезпечував себе фінансово, у віршах 4-5 Лука розповідає нам як Павло виконував своє служіння:

4 І він щосуботи розмову точив у синагозі, переконуючи юдеїв та гелленів.

5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.

Коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, написано що Павло “слову віддався”. Це той випадок, коли не так легко розтлумачити, що це означає, але, можливо, що з цього часу Павло повністю присвятив себе проповіді слова. Коли він був один, йому потрібні були гроші, він працював, і не міг присвятити себе служінню в режимі non-stop. Коли прибули Сила та Тимофій, вони могли звільнити його від роботи, і він міг на 100% віддатися проповіді слова.

Тут ми бачимо звичну тактику Павла – він йде в синагогу (в Кориті була синагога), де розмовляє з юдеями. Що ж він їм говорить? Він свідчить їм про те, що Ісус – то Христос. Тобто скоріше це була не проповідь, а особисте свідчення Павла. До свого наверення Павло був юдеєм. Він присвятив себе вивченню та виконанню закону. Він жив законом і був готовий помирати з законом. Порушників закону карали, іноді навіть смертю, виконавці закону отримували честь. Погани були грішниками, яких мав судити Бог. У той час картина світу Павла була чорно-біла. Однак коли в його життя прийшов Христос, то все змінилося. Христос приніс в життя Павла Свою любов і Свою милість. Він пробачив його гріхи. Христос приніс Себе Самого в жертву за гріхи Павла, який думав, що виконує закон, коли насправді злісно порушував його, тому що кінець закону – це Христос. Спочатку Павло противився Христу та християнству, та кінець кінцем любов Христа перемогла. Очі Павла відкрилися, і він побачив в Ісусі Христі того самого Месію, Який був обіцяний Богом, багато разів, у Старому Заповіті. От про це він і свідчів в синагозі – що Ісус – то Христос. Павло знав, що це небезпечно звіщати Юдеям до Ісус – то Христос. Однак що їм рухало? Їм рухала Божа благодать, явлена в його житті. Бог врятував його із лап пекла і привів у Царство своєї любові та милості. Ми можемо зрозуміти Павла. Колись ми жили в гріху, ми грішили не лише самі, а часто змушували грішити інших. І нікому не було діла до того, де та як ми закінчимо. Але одній людині було діло – і ця людина – це Ісус Христос. Він віддав Своє життя за нас, простив наші провини, і прийняв нас як Своїх братів та сестер. Свідчити про це – це велика честь для нас. І Павло робив це по мірі можливостей – не повний день, коли працював, і на повний робочий день, коли “слову віддався”.

Подивіться на 6-ий вірш: “Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган”. Євреї добре знали Писання, тому мали розуміти аргументи Павла та прийняти Ісуса як Месію. Та вони спротивилися та богозневажали. Павло був розчавлений. Він так любив юдеїв, свій народ, як батько своїх дітей, він сам був юдеєм, але нічого не міг вдіяти – його народ противився його свідченню та богозневажав. Павлу довелося прийняти цю сувору реальність – прийде час, коли його народ прийме Месію – але це станеться не через нього. Це було так боляче усвідомлювати ап. Павлу. Це як батькам усвідомити той факт, що щоб вони зараз не зробили, їх діти не послухать їх та не приймуть Ісуса, що лише з часом прийдуть незнайомці і через них діти повірять.

“Ваша кров на голову вашу!” – це досить зловісне твердження. Коли знову і знову лунає проповідь про життя, коли людей люблять, заохочують, попереджають, однак у відповідь зустрічають лише ненависть, то існує серйозна небезпека, що там, не Боже слово не пускає коренів, лишається лише одна кров та смерть. Павло сказав їм, все що міг, зробив все, що міг. Вони прийняли таке рішення. Якщо так, то їх чекає лише кров та смерть.

“Відтепер я піду до поган” – сказав Павло. Сказано – зроблено. Подивіться на вірші 7-8:

7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім’я Тита Юста, що був богобійний, його ж дім межував із синагогою.

8 А Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з коринтян, почувши, увірували й охристились.

Насправді Павло пішов не так далеко – у сусідній з синагогою будинок. Звичайно, в домі Криспа сталася велика Божа робота – адже до Христа навернувся старший синагоги. Скоріше за все в цьому будинку зародилася і збиралася християнська церква в Коринті. Ми можемо лише уявити, у якій напрузі доводилося служити Павлу – адже лише в сусідньому будинку, в синагозі, його ненавиділи юдеї. Кожен раз, коли Павло приходив в церкву, він зустрічав юдеїв, які його ненавиділи. Хто прйшов через травлю, чи булінг, може уявити, як це важко.

Подивіться на вірші 9-10:

9 Сказав же Павлові Господь у видінні вночі: Не бійся, але говори й не мовчи,

10 бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей.

На перший погляд незрозуміло, навіщо Бог це зробив. Адже до цього ап. Павло бував ще у більших халепах, і Бог не вмішувався таким драматичним чином. Здається зараз в Коринті все було не так небезпечно, як раніше. Насправді ми, люди, не можемо відповісти на це питання, тому що ми не знаємо всього, і не можемо зазирнути у серце ап. Павла і побачити, що там коїлося. Іноді нам здається, що Павло був дуже мужньою людиною і ніколи не боявся. В Лістрі його мало не до смерті забили камінням, в він встав і пішов, і потім туди повернувся! (14:20,21) Після того, як його побили в Филипах та кинули до буцигарні, він співав там гімни (16:25). В 2 Кор.11:21-29 Павло перераховує труднощі, з якими він стикався в служінні. Читаючи цей список, нам здається що він не людина, а машина, якій невідомі такі речі як страх. Однак це нам лише так здається. Однак Бог, на відміну від нас, бачить серця. І він прийшов до Павла вночі та сказав: “Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей”. Ці Божі слова проливають світло на стан ап. Павла. І ми розуміємо, що він був такою ж людиною, як і ми з вами, із крові та плоті. Так, нам важко уявити, що ап. Павло міг боятися. Але Бог побачив цей страх і прийшов до нього вчорі щоб зміцнити. Хто знає, звідки цей страх міг взятися. Можливо, Павло на кінець другої місіонерської подорожі втомився від постійних небезпек та ненависті зі сторони юдеїв. Можливо він хворів, чи давалися в знаки наслідки недавної хвороби. Можливо, його мучили погані передчуття. Ми іноді боїмося, коли старий гріх повертається в наше життя. І в такий час Бог, його добрий Пастир, прийшов до нього зі словами втіхи та підбадьорення: “Не бійся”. Це точно ті самі слова, які казав Своїм учням Ісус, коли вони боялися. Бог не хоче, щоб ми жили в страху, і Він прийшов, щоб уздоровити Павла.

Бог також сказав йому: “але говори й не мовчи”. Коли, здається, ніхто не хоче слухати, чи не слухається, то хочеться помовчати. Але Бог наказав Павлу не мовчати, а продовжити проповідь Євангелії.

“бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей”. Звичайно, Павло очікував різних нападок на нього. Сатана не спить коли Євангеліє вкорінюється в серцях людей і Боже Царство росте. Павло добре розумів цю реальність духовної боротьби, тому й знав про можливі напади. Можливо, це також хвилювало його, йому ввижалися сповнені ненависті на презирства юдеї, які плюють йому в обличчя та сиплють прокльонами. Таких людей було повно у сусідньому будинку. Але Бог глибоко втішив Павла, завіривши, що Він з ним, і на нього ніхто не накинеться. Звичайно, добре, коли ніхто не накинется. Але ще краще знати, що Бог зі мною. Це приносить мир в серце та духовну силу.

Подивіться на вірші 12-13:

12 А коли Галліон був в Ахаї проконсулом, то проти Павла однодушно повстали юдеї, і на суд привели його,

13 кажучи: Цей людей намовляє, щоб Богові честь віддавали незгідно з Законом!

Прихід нового проконсула юдеї розцінили як шанс поквитатися з Павлом і потягли його на суд. Вони привели фальшиві звинувачення, що Павло начебто порушує закони Риму. Однак Галліон був людиною кмітливою і про все здогадався. Він їм відповів:

14 … О юдеї, якби сталася кривда яка, або злий учинок, то я б справедливо вас вислухав.

15 Та коли спір іде про слово та ймення й Закон ваш, то самі доглядайте, я суддею цього бути не хочу.

У відчаї юдеї схопили Состена, начальника синагоги, та били його. Состен тут був ні до чого – звинувачували Павла. Але він став людиною, яка перша попалася під руку розлюченим юдеям. Тут видно, що вони не шукали справедливості, вони шукали об’єкт, на який можна вилити свою ненависть та злість. Пізніше, Состен навернувся до Христа. Коли ап. Павло писав 1 Кор. в 1:1 він написав: “Павло, волею Божою покликаний за апостола Ісуса Христа, і брат Состен”.

Сьогодні ми закінчили вивчати другу місіонерську подорож ап. Павла. Чим вона важлива? Перш за все тим, що на ній Бог відкрив двері Євангелії у Європу. Ап.Павло відвідав Македонію та Грецію, де посіяв Євангелію. Ми побачили як Євангеліє зіткнулося з грецькою культурою, і перемогло. Євангеліє перемагає культурні розбіжності.

(п. Яків)