Вивчення Біблії: Проповідь “Чому гоніння в житті церкви неминучі?” (Дії 12:1-25)

ЧОМУ ГОНІННЯ В ЖИТТІ ЦЕРКВИ НЕМИНУЧІ?

Дії 12:1-25

Ключовий вірш 12:5 : “Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього”

Ми продовжуємо послідовно вивчати книгу Дій про часи, з яких бере свій початок Церква Божа до якої належимо і ми сьогодні. Цікаво, але одним з важливих фактів, що дозволили Церкві забезпечити своє існування до сьогодення, і поширення її серед народів була така річ, як гоніння. Парадокс, але саме бажання знищити, локалізувати, обмежити діяльність Церкви спричиняли її вибуховий ріст і розвиток. Чи то на початках, в часи апостолів, коли був вбитий перший мученик Степан в Юдеї, чи то в часи страшних знущань і нищення християн в Римі, чи в темні часи для Церкви комуністичного Китаю, і тощо, ця хронологія притаманна всім періодам і майже всім народам – гоніння були і є рушійною силою для розквіту Церкви. Саме під час таких подій віруючі активно долучалися до Божого зібрання. Під час гонінь Церква активно гуртувалася, молилася, покланялася Богові і сердечно ширила Євангеліє серед невіруючих. Я навіть не виключаю, що ми з вами стали віруючими, можливо непрямо, але точно в певній залежності, наприклад, завдяки гонінням в таких країнах, як Південна Корея, чи радянський союз. Проте, буде справедливо зазначити й той факт, що християни не є тими, хто шукає цих гонінь і утисків. Навпаки – наше вчення не про конфлікт і агресію, наше вчення – про любов і примирення. То ж звідки виникає гоніння проти нас? Що спричинює це? Та чому гоніння в житті Церкви неминучі? Відповіді на ці та пов’язані з ними питання ми, –  і спробуємо дізнатися через сьогоднішнє Слово. 

1. Звідки або чому виникають гоніння на християн? (Смерть Якова, ув’язнення Петра 1-4)

Погляньмо на вірші 1-4: «А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. І мечем він стяв Якова, брата Іванового. А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра. Були ж дні Опрісноків. І, схопивши його, посадив до в’язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці.»

Тут ми знаходимо царя Ірода, який почав утискати і гнобити Церкву. Ним було вбито апостола Якова, брата апостола Івана, а апостола Петра схоплено і запроваджено до в’язниці, щоб теж влаштувати над ним судилище перед юдеями опісля Пасхи. Цар, повне ім’я якого Ірод Агрипа І, був внуком Ірода Великого, що вчинив велике побиття малят в Віфлиємі, який, до речі, також вбив і батька Ірода Агрипи I – Аристовула. Мати, царя Ірода Агрипи І, Маріанна належала до династії Хасмонеїв, що мали пряме відношення до царського та первосвященицького роду. 

Ірод Агрипа І отримав освіту в Римі, проте був затятий виконавець закону і юдейських традицій. Юдеї його дуже любили, а він в свою чергу, для досягнення ще більшої популярності, почав гоніння на першоапостольську Церкву. У віршах 2,3а написано: «І мечем він стяв Якова, брата Іванового. А бачивши, що подобалося це юдеям, він задумав схопити й Петра.» Царь Ірод був політик. Він любив владу, і заради цього, був готовий йти навіть на вбивство чи осудження невинних. Слова … а бачивши, що подобалося це юдеям… чітко показують його прагнення до особистої вигоди і укріплення влади. Подібну річ ми знаходимо і в самих юдеїв яким Ірод намагався догодити. Саме по цій причині вони забили камінням Степана, а апостол Павло, на той момент Савл нищив Церкву… Цікаво Ісус сказав про лідерів юдеїв – книжників і фарисеїв,- що вони усілися на сидінні Мойсеєвім, тобто узурпували владу Божу для себе. Отже, ми бачимо, що до гонінь на Церкву може призводити жага до абсолютної влади.

Окрім цього, в книзі Дій, ми можемо знайти ще декілька причин чому виникали гоніння проти християн. Наприклад, згадаймо служіння апостола Павла та Варнави  в Пісідійській Антіохії, чи Павла та Сили в Солунях, де звіщаючи слово Боже багато з місцевих жителів, особливо з числа поган, приєдналося до Церкви Божої. Це призвело до неабияких заздрощів серед місцевих юдеїв, які створили заколот і атакували апостолів та тих хто навернувся від їх проповіді. Тут ми бачимо, що заздрість може призводити до гонінь на Церкву. В іншому місці книги Дій ми знаходимо ситуацію коли служіння Боже атакують самі погани. Наприклад відбувся серйозний заколот в Ефесі. Там місцеві ремісники повстали проти Церкви, тому що люди з проповіді апостолів все більше вірили в живого Бога, а не ходили до храму Артеміди Ефеської. А тому ніхто не купував сувеніри цього храму і ремісники залишилися без грошей. Отже, матеріальні втрати можуть призводити до гонінь на Церкву. Насправді, перелік причин, чому виникають гоніння супроти Церкви, досить великий. Але основа для них одна – це земні цінності, які короткострокові, тлінні й оманливі. 

Наркоторговець чи торговець алкоголем будуть ненавидіти християн, тому, що ті створюють реабілітаційні центри для наркоманів і алкоголіків та забирають в них клієнтів. Співробітники будуть посміюватися чи навіть глузувати над колегою-християнином, який не свариться матом. А інші будуть дивуватися – як то можна бути вірним в шлюбі все життя? А ще інші будуть злитися, бо їх колега не краде з виробництва, а вони крадуть. 

Не бажаючи того Церква вступає в конфлікт з цим світом. Тому, що цей світ про тимчасове, а Божа справа про вічне. Тимчасове піддається гріху, а вічне ні! Бо вічне – це Ісус Христос. Матвія 10: 22а: «… І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти.» Головна причина, чому завжди відбуватимуться гоніння на Церкву – це її голова – Христос. Нагорна проповідь Христа перевертає цей світ догори у відносинах людей між собою. Нова заповідь Христа: «Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» відкриває новий рівень любові абсолютно безкорисної і безумовної. Смерть на хресті і воскресіння Ісуса Христа відкривають дорогу до цінностей незрівнянно більшим ніж те, що є в цьому грішному світі. Цей світ ніколи не прийме цього, але в ньому багато тих, хто довіриться Христу саме завдяки гонінням, через які відкриється Слава Божа.

2. Яке значення мають гоніння в житті християн та Церкви?

Погляньмо на вірші 1-2: «А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити. І мечем він стяв Якова, брата Іванового.» Якщо до цього ми говорили звідки і чому виникають гоніння, то тут ми поговоримо про вплив гонінь на духовне зростання Церкви та християн. Для початку згадаємо хто такий апостол Яків. Це брат апостола Івана. І до того, як стати учнем Ісуса, ці брати, так, як і апостол Петро були рибалками. Якось, в часи коли брати були ще учнями, від їх імені прийшла до Ісуса їх мати і просила Його, щоб обидва сина сіли праворуч і ліворуч Ісуса в Царстві Божому. Той випадок був дещо зухвалий, бо говориться, що інші 10-ро дуже розгнівалися за це на братів. Але Ісус, знаючи майбутнє, пророкував долю братів, говорячи що той шлях страждань, по якому Він буде йти по ньому підуть і ці два служителі. Зараз Бог виконав цю обітницю. Яків, як і обіцяв Ісус прийняв шлях страждань та смерти за ім’я Ісуса і Бог забрав його в небесне царство. Давайте подумаємо, чому Бог дозволяє в житті християн страждання та гоніння навіть до смерті, тільки цього разу з внутрішньої сторони с позиції стосунків Церкви та її засновника Бога.  

Перш за все, ми повинні знати, що страждання і навіть мучеництво в Церкві за ім’я Ісуса Христа – це воля Бога. Багатьом християнам може здатися, що після того, як вони повірили в Ісуса Христа їхнє життя повинно стати щасливим і прекрасним. Але Ісус ніде не обіцяв цього, навпаки, Він обіцяв ненависть і гоніння проти віруючих. На останній вечері Ісус сказав до своїх учнів Івана 15:18-21: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене.»  Під час розмови про знищення храму, Ісус застерігав учнів що в ті часи також і прийдуть серйозні гоніння га учнів Луки 21:16,17: «І будуть вас видавати і батьки, і брати, і рідня, і друзі, а декому з вас заподіють і смерть. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти.»  Отже, ми бачимо, що Ісус обіцяв страждання, гоніння і навіть смерть Своїм послідовникам. Це означає, що такі гоніння – добра воля Бога. Хоча приймати це доволі непросто.

По-друге, Церква зростає через кров мучеників. Гоніння зміцнюють віруючих. Це відомий факт: Євангеліє поширюється там, де мають місце гоніння. Після смерті Степана, віруючі розсіялися по всій Юдеї і Самарії та стали проповідувати в інших місцях. Смерть Степана послужила до навернення Савла. Потім і сам Апостол Павло зазнав гонінь і ув’язнення. Він писав до Филип’ян 1:12-14: «Бажаю ж я, браття, щоб відали ви, що те, що сталось мені, вийшло більше на успіх Євангелії, бо в усій преторії та всім іншим стали відомі кайдани мої за Христа. А багато братів у Господі через кайдани мої посміліли та ще більше відважилися Слово Боже звіщати безстрашно». Гоніння на Церкву і ув’язнення Павла зміцнило віруючих. Ті, хто раніше знали цінність Євангелія, але боялися проповідувати, тепер, бачачи приклад Павла подолали свій страх і почали благовістити. Колись давно, коли я тільки був на першому курсі, в моєму селі з’явився один служитель з Криму. Приїхавши до нашого села він ходив від двору до двору намагаючись наладити контакти з людьми, щоб проповідувати їм Євангелію. Я не можу сказати, що це було гоніння, але майже всі відмовлялися з ним спілкуватися, дехто насміхався з нього, а дехто реагував досить вороже і агресивно. Впевнений – це не було для нього приємним чи комфортним. Але моя мама його прийняла. Його служіння моїм батькам було дуже щирим і сердечним. Це також зіграло свою роль в тому, що і я послідував за Христом, а мої рідні до цих пір з теплотою згадують його. 

По-третє, через гоніння віра християн в Церкві зростає. Коли все спокійно і звично, ми як і всі люди поступово звикаємо до комфорту. Ми починаємо мислити більше про життєві потреби, забезпечення, матеріальні блага. Хтось бажає кращий автомобіль, для когось важливим стає рішення проблеми з житлом, чи підвищення заробітної плати. В такий час нам хочеться менше молитися, читати біблію, займатися служінням. Наша віра присипляється, а увага переміщується на речі земні та малоцінні. Проте маємо пам’ятати і бути готовими до того, як жили наші отці віри, що за Ім’я Христове жертвували всім і навіть життям. Для них земні речі були сміттям, а служіння Богові надбанням. Коли Ісус звертався до Ангола Церкви в Смірні, Він сказав такі Слова Об’явлення 2:10: «Не бійся того, що маєш страждати! Ось диявол вкидатиме декого з вас до в’язниць, щоб вас випробувати. І будете мати біду десять день. Будь вірний до смерти, і Я тобі дам вінця життя!» Вінець життя – ось, чим ми маємо дорожити і, що бажати в своєму житті. Віра християнина в очах Бога дужа цінна і Він кличе нас піклуватися про неї навіть, якщо це коштуватиме нам нашого життя.

По-четверте, смерть християн це свідчення віри в воскресіння Ісуса Христа. Життя, яке має людина, це найдорожчий дар згори. На протязі багатьох років людство намагається знайти яким чином людина може прожити якомога довше. Величезні корпорації тратять шалені кошти, щоб віднайти ліки від раку, Сніду, на сьогоднішній день ковіду. Люди не бажають вмирати скоро, вони чіпляються всім чим можуть аби прожити ще один день. І в той самий час ми знаходимо в Писанні місця де Християни, цілком свідомо, йшли за свою віру в Ім’я Ісуса на смерть. Євреям 11:35б: «а інші бували скатовані, не прийнявши визволення, щоб отримати краще воскресіння;» Як можна віддати своє життя заради Ісуса Христа? Це можливо тільки, якщо ми дійсно віримо що Ісус воскрес і що ми воскреснемо разом з Ним. Тому, коли віруючий йде на смерть заради Ісуса Христа, то це – найкраще свідчення воскресіння Ісуса і Євангелії.

Оглядаючи тему гонінь сьогодні, в час коли ми можемо вільно свідчить про Ісуса, а християнство є офіційною релігією нашої країни, нам може здатися, що це десь далеко від нас і можливо ніколи не торкнеться нас. Але це хибна думка. Ми маємо щодня жити не наче під час гонінь тренуючи свою віри своїм відношенням до гріха. Вмирати для нього, та жити і щодня воскресати заради нашого Бога. Амінь!

3. Молитва, що відчиняє двері в’язниці

Погляньмо на вірш 5: «Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього.»  Церква ревно молилася за Петра Богу. Що таке “ревно”? Тобто сердечно й невідступно. Напевно, вони так само молилися і за Якова, але Якова стратили. Здавалося християни отримали поразку в молитві. Багато хто б в такій ситуації опустив руки. Але вони молилися ще старанніше. Також, як сказано в 12 вірші, віруючі збиралися разом і молилися. Це був час гонінь, тому збиратися великою групою було небезпечно. Правильна стратегія виживання – це розсіятися і стати непомітними. Але віруючі навпаки, збиралися  в купі, щоб пліч-о-пліч боротися в молитві. Поодинці тяжко протистояти страху і відчаю, а разом, укріплюючи один одного набагато легше дивитися на Всемогутнього Бога. Тут бачимо ще одну причину, чому Бог дозволяє гоніння і переслідування на Церкву – це молитва. Єднання в молитві робить Церкву непереможною і потужною силою. Сильна молитва віруючих творить чудеса. Я особисто переконався в цьому коли Господь після 10 ти років очікування дарував нам з дружиною прекрасну доню і навіть 2і. Потужна молитва віруючих відчинила двері в’язниці в якій спав Петро прикутий двома ланцюгами. Божий Ангол прийшов до нього і збудивши вивів його назовні.  Коли віруючі побачили Петра біля дверей будинку, в якому всі зібралися, то як написано «дивувалися». Дійсно, через молитву Бог дарує нам такі неймовірні відповіді і даяння, що ми дивуємося цьому і Слава Його за це! Тут ми бачимо ще одну причину, по якій Бог дозволяє гоніння: щоб дати Церкві велику радість і втіху. Після смерті Якова, Церква могла потрапити у відчай, але звільнення Петра допомогло їм вірити, що не люди, а Бог керує всім світом. Амінь.

4. Смерть Ірода

Вірші з 17 по 23 описують смерть Ірода. Вранці стало ясно, що Петра у в’язниці немає. Ірод, не знайшовши Петра наказав стратити варту. Потім відправився в Кесарію, і там залишався. У той же час в Ірода був затяжний конфлікт з жителями Тиру та Сидону. Нарешті тиряни і сидоняни вирішили просити про мир. Через вельможу царя, на ім’я Власт, їм вдалося примиритися з Іродом, адже їх продовольче забезпечення було з царської землі. У призначений день цар Ірод одягнувся в царський одяг і на підвищенні сів та промовляв до народу. А всі люди кричали: «це слова Бога, а не людини». Це були явнІ лестощі, і ніхто не сприймав ці слова серйозно, крім самого Ірода. Однак в цей момент Ангел Господній уразив Ірода за те, що він не віддав слави Богові. Він був з’їджений червою і помер. Це дійсно огидна смерть.

Для чого жив цар Ірод? Він жив, щоб отримати славу і визнання. Він стратив Якова і побачив, що це сподобалося юдеям. Щоб отримати більше популярності, він не просто хотів стратити Петра, а вирішив влаштувати з цього шоу. Він насолоджувався лестощами і таким чином крав славу від Бога. Але Бог не дозволить красти у Себе славу. Смерть Ірода показала гидоту його життя.

Навпаки, Апостол Яків жив для того, щоб отримати славу не від людей, але від Бога. Хоча здавалося, що його смерть була трагічною, але він помер самою славною смертю – смертю мученика заради Ісуса Христа. 

Що сталося в результаті гонінь? Подивіться на вірш 24. «Слово ж Боже росло і поширювалося». Бог дозволяє нам гоніння, щоб слово Бога росло і поширювалося. Для цього Він через гоніння зміцнює віруючих, очищує їх серця, ростить в вірі та в молитві, дарує мати радість і втіху та допомагає приймати волю Бога, як добру і найкращу, навіть якщо це вартуватиме нам життя! Амінь!

(п. Джентельмен)