Вивчення Біблії: Проповідь “Слово про хрест” (1-е до Коринтян 1:10-31)
Слово про хрест
1-е до Коринтян 1:10-31
Ключовий вірш 18 : “Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!”
Коли ми читаємо 1 послання до Коринтян, то бачимо велику любов Павла до цієї церкви. Хоча в церкві було багато проблем, але Павло допомагає їм вирішити кожну проблему, на основі принципів, що Бог дав в Своєму Слові і також, на основі любові Ісуса Христа. До кожної проблеми Павло підходить за принципом: що робити в цій ситуації, щоб у всьому була показана слава Божа? Що робити, щоб у всьому була братня любов? Хоча інколи Павло говорить дуже жорсткі слова, але в них не має осуду, лише бажання допомогти коринтянам. В сьогоднішньому слові Павло починає говорити о конкретних проблемах коринтської церкви, і перша проблема торкається розділень.
Подивіться на вірші 10-12: “Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.”
Тут Павло закликає віруючих говорити те саме, що він сам говорив перед тим, в віршах 4-9. Тобто, що вони покликані Господом Ісусом Христом до спільноти з усіма віруючими. Минулий раз ми говорили, про те, що Господь зі своєї милості викупив всіх віруючих і поєднав всіх нас в церкву Ісуса Христа. Зараз Павло закликає коринтян думати так і так говорити, тобто, всі свої стосунки між собою будувати, виходячи з принципу, що Господь покликав нас бути Його дітьми, а між собою — братами й сестрами.
Далі Павло говорить саме про проблему: в церкві виникли розділення і суперечки: один казав що він Павлів, інший — Аполосів, чи Кивин, чи Христів. Ми не знаємо, що конкретно значили ці слова, але очевидно, що причина розділення була не духовна, а людська. Інколи буває, що члени церкви, або навіть значна або й більша частина церкви впадає в гріх і не хоче розкаятися, не приймає жодних благань та настанов. Тоді розділення, відокремлення здорової частини від зіпсутої — остання міра і єдиний шлях. Його краще уникати, але, інколи, це необхідно. Павло навіть в цьому посланні говорить про це, коли відлучає від церкви перелюбника. Але розділення за принципом, хто є у мене пастир це явно не той випадок. Розділення в церкві, тим більше через людські суперечки, вкрай негативно впливає на церкву і на Божу роботу.
Як Павло реагує на це? Подивіться вірші 13-16. “Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились? Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє. Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я.” В 13 вірші Павло ставить три риторичні запитання: Чи поділився Христос? Чи Павло чи Аполос, чи Кифа був розіп’ятий за них? Чи вони хрестилися в ім’я Павла чи все ж таки в ім’я Ісуса Христа? Звісно, відповідь на всі запитання — ні. Але сама постановка саме цих питань говорить про дуже важливу річ: в якийсь час вони почали більше звертати увагу не на Ісуса Христа, а на людські речі. Цими питаннями Павло нагадує їм про те, хто такий Ісус Христос, що вони все отримали завдяки жертві Ісуса Христа.
Вірш 17 говорить: “Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа.”
Тут Павло говорить, яку місію дав Йому Господь. Господь послав його звіщати Євангеліє Ісуса Христа. В Діях багато говориться про хрещення. Але хрещення — це сповідь віри людини, що вже повірила. Спочатку йде віра, а потім вже хрещення. Але Господь послав Павла, щоб він звіщав про Ісуса Христа. Ми знаємо, що проповідь Павла була різною в різних місцях. Інколи він доказував з Писання, що Христос мав прийти й постраждати за народ, і що цей Христос — це саме той Ісус з Назарету, про якого він говорить. Це було в Солуні. Інколи він говорив досить складно, засновуючись на загальноприйнятих в той час принципах. Він говорив, що Бог зараз всіх закликає покаятися перед тим, як буде судити живих і мертвих через Свого Сина, і що Бог дав знак, воскресивши Його з мертвих. Так було в Атенах. А інколи його проповідь була дуже проста: “Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.” Так він сказав в’язничному сторожу у Филипах. Проповіді були різні, але Павло завжди ставив в центрі проповіді Ісуса Христа, і Його хрест. Особливо в Коринті. Про свою проповідь він каже: “і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа”. Хоча Павло мав високу освіту, але його проповідь в Коринті була дуже простою, щоб не зробити безсилим хрест Христа. Особливо цікаве слово: “щоб безсилим не став хрест Христа”. Виявляється, можна зробити щось, що закриє хрест Ісуса Христа, відсуне його на другий план, відверне від нього увагу. Наприклад, в Коринтській церкві такими речами стали внутрішні чвари, вони сперечалися між собою, так, що забували про хрест. Це робить хрест Христа безсилим.
Чому це так важливо? Подивіться вірш 18: “Бож слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось, Сила Божа!” Тому що Хрест Ісуса Христа — це сила Божа на спасіння. Для тих, хто відкидає спасіння, хрест Ісуса здається глупотою. Дійсно, як можна повірити, що Господь приймає грішника на тій підставі, що хтось колись 2000 років тому помер на хресті? Хіба не можна було зробити без цього? І добре, Господь показав, що дійсно любить грішників, хоча цей прояв любові виглядає як Ван-Гог, що відрізав собі вухо. Але, припустимо, що це так. То хіба грішника все одно не треба покарати? Хіба одного хреста нашого Господа достатньо? Таких заперечень і думок ми всі чули достатньо. Їх можна узагальнити одним словом: ті, хто не вірять, вважають слово про хрест дурістю. А як ми вважаємо хрест? Для нас він — сила Божа. Коли ми прийняли любов Бога? Коли повірили, що Господь помер за нас на хресті, щоб виправдати і примирити нас з Богом. Коли ми повірили в хрест, важкий камінь спав з нашої душі, ми зрозуміли, що тепер ми маємо мир з Богом, ми можемо почати життя з чистого листа. Це моє особисте свідчення, коли я повірив в хрест Ісуса Христа, то зрозумів, що треба прийняти Його жертву, тоді Бог забуде все, що було до того часу, і дозволить мені почати життя з нового аркушу. Прийняти було складно, треба було відкинути гордість, треба було відкинути сором, а головне, подивитися на Бога і не зважати, що скажуть люди. Але коли так зробив, то тягар впав з моїх плеч. Я можу свідчити, що хрест Христа — це дійсно сила Божа.
Куди ми приходимо, коли знову согрішаємо і відчуваємо, що потребуємо відновлення? До хреста Ісуса Христа. Ми самі багато разів пересвідчилися, що єдине, що може відновити нас — це хрест Ісуса Христа. Єдине, що може торкнутися серця грішника — це хрест Господа. І тому ми знаємо, що він — сила Божа. Для спасіння потрібен тільки хрест Ісуса Христа. І ми в цьому пересвідчилися і на власному досвіді, і на досвіді багатьох віруючих.
Подивіться далі: “Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину! Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту? Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді. Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість! Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!” Тут Павло говорить, що світ мудрістю не пізнав Бога. Ніякі філософські вчення, ні роздуми розумних людей, ні, навіть, дослідження закону законниками й книжниками не дозволило людям наблизитися до Бога. Чому? Тому що Бог настільки вищий від людської мудрості, що Його не можливо зрозуміти людським розумом. Більш того, мудрствування мудрих робили їх думки все далі й далі від Бога. Тому Бог Сам відкрив Себе. Як? Він показав Себе в Ісусі Христі. Ніхто ніколи не міг більш точно показати Бога, ніж Ісус. Його життя показує який Бог і як Він хоче прийняти людину. Його смерть показує нам серйозність гріха і як Бог полюбив цей світ. Його воскресіння показує силу Божу для перемоги над дияволом і над смертю. Юдеї шукають ознак. Без ознак не можуть прийняти Слово. Греки шукають мудрості. Для грека, якщо не розумно, не логічно, не можна довести, то це не сприймається як істина. Але Павло проповідував розіп’ятого Ісуса Христа, для Юдеїв — згіршення. Згіршення — тому, що їм здавалося, що це — не від Бога, спокуса, єресь. Для греків — безумство, тобто, не логічно, не звично, суперечить всьому, як має бути. Але для нас, хто спасається — це сила Божа і Божа мудрість. Для нас розіп’ятий Ісус — найбільша ознака, ознака, яку так шукали юдеї, і велика мудрість Бога, мудрість, яку шукали греки. Мудрість Бога є в тому, що Він на хресті Свого Сина поєднав і святість Бога, і Його любов, і перемогу над гріхом і смертю. Здавалося, все це виконати одночасно неможливо. Неможливо бути одночасно і Святим, і милостивим до грішників, стати і людиною, і ввійти на небо. Але на хресті Господь зробив це. Це велика мудрість Бога. На хресті Ісус приніс всю ціну людських гріхів і відкрив для нас шлях в Святе Святих. Якщо ми віримо, то все, що сталося — дуже логічно, дуже розумно, не має жодних протиріч з тим, що Бог казав раніше. Для нас це сила і мудрість Божа. І, насправді, лише це є сила до спасіння.
Подивіться ще раз на вірш 25: “Бо Боже й немудре розумніше воно від людей, а Боже немічне сильніше воно від людей!” В Приповістях є багато порівнянь мудрості з дурістю, і мудрість значно перевищує дурість. Але в сьогоднішньому слові Павло порівнює Божу дурість проповіді з людською мудрістю. І Божа дурість перемагає. Це тому, що навіть не розумне Боже перевищує наймудріше людське. А тим більше Боже мудре.
Подивіться далі, на вірші 26-29. “Дивіться бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.” Павло нагадує коринтянам, хто вони за тілом. Серед них не багато було мудрих за тілом, не багато хто закінчував якісь чи то грецькі, чи то юдейські школи, не багато хто вивчав філософію або теологію. Не було серед них і сильних, тих, хто займає визначне становище в світі. Не було й шляхетних. Ніхто не міг сказати, що походить з давнього Ахейського чи, навіть, Данайського роду. Серед них не було нащадків ні давніх царів, ні, навіть, нащадків генералів Олександра Македонського. Вони були звичайні люди, але Господь вибрав їх. Тут говориться, що це для того, щоб засоромити сильне, і щоб перед Богом не хвалилося жодне тіло. Що це значить? Те, що перед Богом в питанні спасіння ніхто не має жодної переваги. І високий і рівний однакові. Всі ми однаково покликані благодаттю Ісуса Христа. Перед Богом кожен з нас отримав все благодаттю Бога, нам нема чим гордитися, лише віддати славу Богу.
Подивіться на вірші 30,31: “А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!” Це про те саме. Ми отримали все, завдяки жертві Ісуса Христа, у нас нема нічого, чим ми могли б гордитися перед Богом. І єдине, чим ми можемо хвалитися — це хвалитися Господом.
Коли ми читаємо сьогоднішнє слово, то виникає питання: Павло почав говорити про розділення і суперечки в церкві, але головним чином говорив про хрест Христа і про те, що нам нема чим гордитися перед Богом. Чому, говорячи про розділення, Павло говорить про хрест. Нам знову треба вернутися до причин їхнього розділення. Вони ділилися, хто з їх пастирів крутіший. Але сама причина для розділення показує, що вони почали забувати, хто є Христос, що Він зробив для них і почали хвалитися чимось іншим, не Богом. Це — велика проблема. Якщо ми забуваємо, хто є Христос, що Він зробив для нас, то це приведе до багатьох проблем, не тільки до розділення. І навпаки, ми можемо примиритися з братом, якщо пригадаємо, хто є Ісус Христос. Слава Богу, в нашій церкві нема таких серйозних проблеми розділення. Але це теж не наша заслуга, але благодать Бога до нас. Але, щоб ми були єдині в Ісусі Христі, нам не треба забувати, хто є Христос і що Він зробив для нас. Наша сила — це Його хрест. Взагалі, дуже велика кількість наших духовних проблем вирішується біля хреста Ісуса Христа. Хрест Ісуса — це сила Божа. Пам’ятаймо про це.
І ще одне, трохи не за текстом слова. Зараз тривожний час. Зараз йде дуже потужна інформаційна атака і загострилася гібридна війна. Я не хочу сказати, що обставини прості, що нічого не відбудеться, і що кожен із нас має легковажити і жити “на расслабоні”. Але є один факт: диявол хоче, щоб в таких складних обставинах ми панікували. Цього самого хоче й Путін. Щоб не знали, що робити, за що хапатися. Але ми також можемо знайти спокій і мир перед хрестом Ісуса Христа. Він переміг диявола на хресті. Його перемога не тільки над гріхом, але й над смертю. І Він не залишає Свою церкву. Паніка робить нас дурними і слабкими. Але сьогоднішнє слово говорить про те, що хрест Ісуса Христа — це наша сила. Це наша перемога в будь-яких обставинах. Тому не панікуйте, краще приходьте до хреста Ісуса Христа і там знаходьте мир. Там знаходьте мудрість, що треба робити, і мужність, щоб робити це. Господь вже переміг диявола і Він переможе і його посіпак в цьому світі. Майте мир Божий.
(п. Авраам Влад)