Вивчення Біблії: Проповідь “Муж досконалий, спроможний приборкати усе тіло” (Якова 3:1-12)

МУЖ ДОСКОНАЛИЙ, СПРОМОЖНИЙ ПРИБОРКАТИ УСЕ ТІЛО

Якова 3:1-12

Ключовий вірш 3:2б : “Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло”

Минулий раз ми говорили про зв’язок віри та справ. Ап. Яків навчав нас тому, що те, що живе, має рухатися. Жива віра обов’язково проявиться у справах, а мертва віра ніяк себе не проявляє. Сьогодні ап. Яків приводить ще один важливий приклад того, як має проявлятися віра: жива віра обов’язково проявиться у мові людини. Коли в дитинстві я відвідував лікаря, то раніше чи пізніше наставав час коли лікар говорив: «Ну а тепер, синку, відкрий рота і покажи мені свого язика». У сьогоднішньому слові ап. Яків каже нам, віруючим, те ж саме: «А зараз відкрийте рота та покажіть мені свого язика». Ніщо так не показує серця людини, як її слова. І, схоже, ап. Якова надзвичайно сильно турбує питання того, що говорять віруючі. Він згадує про їх язик у кожному розділі свого послання: 1:19,26; 2:12; 3:1-12; 4:11; 5:12. В Пс.64:4 написано: «які нагострили свого язика, як меча, натягнули стрілу свою словом гірким». Язик – це потужна зброя. Він може ранити зблизька, як меч, а може ранити на відстані, як стріла. Ми всі носимо на нашому язиці надпотужну приховану зброю, і варто нам відкрити свого рота, як ми звільняємо її. Хай наш Господь, у Якого ми повірили, допоможе нам змінити наше серце та слова, які ми промовляємо.

Подивимося на 1-ий вірш: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо». Зазвичай у нашій церкві ми кажемо, що усі ми маємо стати гарними вчителями Біблії. Насправді у інших церквах так само кажуть і так само навчають. Чому ж тоді Яків каже, щоб вчителями ставали не багато хто? Звичайно, тут не йдеться про те, що вчителі не важливі, чи не потрібні, і ними не потрібно ставати. Саме тому – і Яків це далі показує, що вчителі надзвичайно важливі, і те, чому вони навчають надзвичайно важливо, вчителі мають з великою обережністю та відповідальністю ставитися до свого покликання. Відвідавши Своїх учнів, воскреслий Ісус Христос сказав їм: «Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!» Ісус Христос довірив Своїм учням не багато не мало – прощення гріхів. Звичайно, лише один Бог може пробачити гріхи. Але багато залежить від того, чому та як навчають вчителі. Тому не можна ставати вчителем легковажно. У 1-му вірші Яків каже, що вчителі приймуть «більший осуд». Це означає, що Бог буде більш серйозно судити їх, через те, що їм було ввірено більше. Бути вчителем Біблії – це небезпечна справа, і тому нам потрібно з великою серйозністю ставитися до неї. У ті часи були так звані мандрівні вчителі, які не були прив’язані ні до якої церкви, а ходили від церкви до церкви та навчали. Їм подобалися популярність, яку вони мали, вплив, який здійснювали. Але вчителі не мають шукати популярності та впливу. Вони не мають навчати своїм теоріям та ідеям. Вчитель наділений Богом владою навчати. Однак це не означає, що він може навчати чому забажає. Єдине, чому має навчати вчитель – це Божому слову. Він не повинен догоджати слухачам та лоскотати їхні вуха, а повинен догоджати Богові та проповідувати Його слово та Його волю.

Яків продовжує у 2-му вірші: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло». Кажучи «ми», Яків включив до цього переліку і самого себе. Колись він бажав отримати визнання та славу як брат Ісуса (Ів.7:1-13). І він визнає це – що у своєму житті помилявся і багато інших разів, про які ми навіть не знаємо. Не потрібно думати, що якщо я стану вчителем, то перестану помилятися. Хоча у слухачів часто є спокуса так думати – якщо хтось навчає, то значить він не помиляється. Ні, вчителі також помиляються. Ба більше, помилки вчителя зазвичай більш болючі, тому що впливають на багатьох. Вчитель має працювати з одним із самих ненадійних, примхливих та важкоприборкуваних органів нашого тіла – язиком. Язиком дуже легко згрішити. Для деяких гріхів потрібні гроші, для інших – великі гроші, яких у людей немає. Тому вони не грішать, бо у них немає грошей! Але щоб згрішити язиком не потрібно ніяких грошей, згрішити язиком дуже легко! Язик дуже примхливий. Ви думаєте так легко співпрацювати з язиком? Хто з Вас може правильно вимовити хоча б одне речення англійською мовою? Але що ж – ми не можемо усе життя мовчати. Тому ми співпрацюємо зі своїми язиками та навчаємося через помилки. Яків каже, що «Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло». Є лише один Чоловік, Який не помилявся в слові – це Ісус Христос. Ап. Петро сказав про Ісуса Христа так: «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу!» (1 Пет.2:22). В устах Ісуса не знайшлося ніякого підступу! Усі інші, включаючи нас, помиляються. І якщо ми не знаємо, наскільки важливий язик, яку потужну та руйнівну силу він має, і якщо ми не навчимося контролювати його – то наше життя може дуже погано закінчитися. Навпаки, якщо ми навчимося приборкувати свій язик, то зможемо приборкати й усе інше. Яків каже: «…коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло». Оскільки згрішити язиком найлегше, його надзвичайно важко контролювати. Тому якщо людина навчиться контролювати свого язика, то зможе приборкати усі інші хіті, тому що контролювати язика найскладніше (2). У книзі «Володар Перснів» розповідається про 19 перснів, які були роздані ельфам, гномам та людям. Але був ще один – 20-ий, так званий «головний перстень», який мав владу над усіма іншими. Язик – це такий перстень: приборкаєш його, приборкаєш усе інше.

У віршах 3-5 Яків говорить про важливість язика. Звичайно, коли Яків каже язик, він не має на увазі язик як орган тіла. Язик як орган тіла – досить гарний, рожевий та приємний. Він каже про слова, які ним вимовляються (див. вірш 2 – «в слові», порівняйте з віршем 5 – «й язик»). Люди часто недооцінюють важливість слова. В наш час слова знецінені. Люди легко дають обіцянки, і так же легко відмовляються від них. Вони бездумно говорять, не думаючи про наслідки своїх слів. Прочитаємо вірші 3,4:

3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.

4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.

У той час, коли не було автомобілів чи танків, кінь виглядав потужним транспортом та могутньою силою на війні. Але виявляється, що управляється він невеликою уздечкою. В рот коня вставляється спеціальний металічний пристрій, який називається вудила, і через які тиснуть на м’які тканини в роті коня, в тому числі і на язик коня щоб керувати їм. Тому у випадку коня це пряма ілюстрація щоб приборкати коня, потрібно приборкати його язик. Чи бачили Ви коней, які добровільно хочуть тягати вантажі, чи возити вершників? Ні, таких коней немає. Для цього їх потрібно приборкати, і щоб зробити це, потрібно приборкати їхні язики. Кораблі бувають величезними та потужними. У наш час круїзні лайнери – це цілі міста на воді. Однак вони керуються невеликим стерном. Лише вдумайтеся – невеличке стерно скеровує цілі міста. Правильно керовані кінь чи корабель можуть зробити багато добрих справ. Однак якщо їх скеровувати невірно, то вони можуть наробити багато біди. Якщо ви здатні контролювати невеликий язик, то здатні контролювати і все інше.

Далі Яків каже у вірші 5: «Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!» Одна іскра може призвести до того, що згорить великий ліс. Схожим чином, слова мають надзвичайно велику силу. Вони можуть робити великі справи – як то скеровувати коня чи навіть корабель, а можуть мати надпотужну руйнівну силу як огонь у сухому лісі. Яків каже: «Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми!» Так, язик надзвичайно потужна зброя. Вона може повністю зруйнувати стосунки, шлюб, а може зміцнити. Вона може призвести до вбивства, а може дати життя та мир. На теренах Інтернету ходить 3,5 хв. ролик, який називається «Сила слова». У ньому розповідається реальна історія із життя американського вченого Томаса Едісона. Якось хлопчик приніс своїй матері зі школи листа, у якому було написано: «Ваш син – розумово відсталий. Він не може навчатися в нашій школі поряд з іншими дітьми. Саме тому ми рекомендуємо Вам навчати його вдома самостійно». Однак матір, перемагаючи свої емоції, прочитала хлопчикові цього листа дещо інакше: «Ваш син – геній. Наша школа занадто мала для нього, і у нас немає достатньо кваліфікованих вчителів щоб навчити його. Будь ласка, навчайте його вдома самі». Через 23 р. цей хлопчик, вже відомий вчений, випадково знайшов цього листа та прочитав, що там було написано насправді. Томас Едісон у дитинстві був розумово відсталою дитиною, але завдяки своїй героїчній матері став одним із найвизначніших геніїв свого часу. Саме тому в Біблії написано: «Смерть та життя – у владі язика» (Пр.18:21а).

Подивіться на 6-ий вірш: «І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни». Неправильно використані слова – це вогонь у сухому лісі. Слова можуть бути дуже і дуже небезпечними та руйнівними. Язик може осквернити усе тіло і запалити круг життя – іншими словами повністю зіпсувати Ваше життя. Язик може зіпсувати сім’ю, спільноту, церкву. Чому? Тому що він запалюється від геєнни, тобто із самого пекла, від диявола. Настільки язик може бути небезпечним!

Звернемося до віршів 7-8:

7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,

8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

Бог дав людині владу над тваринами. Тому люди приборкують навіть таких страшних тварин, як леви чи отруйні змії. Звичайно, не всі тварини стали свійськими, як коні чи коти, але люди можуть приборкати усіх тварин. Однак язика, каже ап. Яків, ніхто з людей не може вгамувати. Те, що неможливо людям, можливо Бога. Так, ми не можемо вгамувати свого язика своїми людськими силами. Але Бог може це зробити. Коли Бог дає нам віру в Ісуса Христа, Він посилає нам Святого Духа, Який живе та діє в нас. І коли ми покладаємося на дію Святого Духу, то перемагаємо непокірного язика.

Тут важлива ще одна річ. Зазвичай, Біблія каже, що слова показують наше серце, і це дійсно так. Однак справедливо і те, що слова мають вплив на наше серце. Слова діють і в іншому напрямку. Слова змінюють серце. Тому ми не маємо говорити негативних слів чи слів невір’я. Навіть якщо хочеться скаржитися на життя та на людей, потрібно проголошувати Боже слове, потрібно дякувати, говорити слова надії, і боротися з негативом.

Подивіться вірші 9-12а:

9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.

10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!

11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?

12а Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи?

Тут ми бачимо, яким підступним може бути язик: ним ми можемо благословляти Бога, і ним же проклинати людей, які створені за Божою подобою. Так не може бути. Природа влаштована інакше: з одного отвору не може виходити солодка й гірка вода. І фігове дерево не може родити оливки, а виноград фіги. Вірш 12б – це не питання, а закінчення думки: «Солодка вода не тече з солонця». Тут немає запитання. Фактично Яків робить висновок: якщо Ваше життя змінилося, це буде видно по Вашим словам. Якщо Ваше життя не змінилося, це також буде видно по Вашим словам. Критика виходить з незадоволеного серця. А вдячність виходить із вдячного серця. Інакше бути не може.

І, останнє. Я знаю, що серед нас багато інтровертів, які мало говорять. Тому можна подумати, раз мова така небезпечна, краще весь час мовчати. Це, звичайно, не так. Звичайно, бувають випадки, коли краще промовчати. Ісус нічого не відповідав Пилату на суді, нічого не відповідав людям, які знущалися з Нього на хресті. Але ми не можемо мовчати весь час. Навіть інтроверти час від часу розмовляють. І є випадки, коли ми маємо говорити. Ми не можемо мовчки засвідчити про Христа, час від часу ми маємо говорити своїй дружині чи дітям як ми їх любимо. Ми розмовляємо на роботі чи у справах. Бог дав нам дар мови. Тому коли ми не користуємося нею, то відставляємо в сторону коня чи корабель, і від них немає ніякої користі. Нам потрібно навчатися говорити. І Святих Дух, Якого дав нам Господь, робить у нас ці зміни.

Хай Господь дасть нам таку віру, яка здатна змінити нашу мову. Щоб ми завжди говорили з благодаттю, щоб наша мова була приправлена сіллю, щоб вона була на збудування, а не руйнувала.

(п. Яків)