Вивчення Біблії: Проповідь “Благословення явлення Христового Царства” (Від Луки 4:14-21)
Благословення явлення Христового Царства
Від Луки 4:14-21
Ключовий вірш 21 : “І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!”
Як пройшов ваш тиждень? Для мене він був дуже довгим. В житті бувають моменти, коли важко чи коли доводиться терпіти біль. Ці моменти дуже важливі, бо ми тоді відчуваємо, що зі світом щось не так і хочемо покращення. Ми проповідуємо Добру новину. Але вона стає для людини цінною тільки тоді, коли людина розуміє серйозність поганої новини. Про погану новину ми думали в перший тиждень Адвенту, в другий тиждень ми згадували про обіцянку Бога послати Месію, яку Він виголосив через пророків. Сьогодні подумаємо про Месію, який вже прийшов, і що це значить для нас.
Прочитаємо вірші 14,15:
14 А Ісус у силі Духа вернувся до Галілеї, і чутка про Нього рознеслась по всій тій країні.
15 І Він їх навчав по їхніх синагогах, і всі Його славили.
Цей уривок звучить дуже позитивно і піднесено. Але ми повинні розуміти, в якому контексті це відбувалося. З першого по 13-й вірш говорилося про те, як Ісус переміг спокуси диявола в пустелі. Між 13 і 14 віршами проходить близько року, доки Ісус ходить по Юдеї і навчає слову Бога. Частково про це нам розповідає Євангелія від Івана. Але Лука пропускає цей час і створює для нас новий контекст, контекст перемоги над дияволом. Проповідь Ісуса викликала резонанс, і всі тільки про Нього й говорили. І тепер Він приходить до рідного села і в суботу заходить до синагоги, членом якої він був від юнацтва. Там йому запропонували стати одним із читачів Біблії, яких за традицією було семеро, і Він безумовно погодився. Треба вчитися у Ісуса готовності послужити своєму зібранню. Але важливо, що Ісус не просто почитав. Його мета була в тому, щоб продовжувати перемагати владу диявола, тільки тепер вже в самих людях, де вона укорінилася.
Прочитаємо вірші 17-20:
17 І подали Йому книгу пророка Ісаї. Розгорнувши ж Він книгу, знайшов місце, де було так написано:
18 На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
19 щоб проповідувати рік Господнього змилування.
20 І, книгу згорнувши, віддав службі й сів. А очі всіх у синагозі звернулись на Нього.
Тут Лука цитує початок 61-го розділу пророка Ісаї. Цитата не дослівна, але частково це пояснюється різницями перекладів, а частково тим, що хотів підкреслити сам Лука. Всі були згодні, що ці вірші з Ісаї говорять про Месію, бо слово “Месія”, що значить “Помазаний”, перегукується з фразою “бо Мене Він помазав”. Ізраїль чекав на свого Месію-визволителя більше, ніж чекає Україна на нормальну владу. І далі Ісус проголошує, що Він і є цим Месією:
21 І почав Він до них говорити: Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!
Бог показав Себе вірним: Він обіцяв послати Месію і Він це зробив. Це дуже важлива риса Бога: Він вірний. Політики перед виборами можуть наобіцяти багато, а потім не виконувати. Потім люди гніваються і не хочуть більше мати з ними справи. Але Бог завжди виконує те, що Він пообіцяв. Ми можемо довіряти такому Богу! Амінь!
Що ж має робити Месія? Звіщати Добру новину, проповідувати визволення і прозріння, відпустити на волю. Давайте подивимося на ці речі уважніше.
Кому Месія звіщає Добру новину? Лука каже “вбогим”, а Ісая – “сумирним”. Вбогі, які нічого не мають, чи сумирні, які не мають претензій, – люди, які точно знають погані новини. У нашій країні багато таких: обманутих, бідних, не здатних ні на що вплинути. Але Добра новина Ісуса підносить таких людей.
Як.2:5 Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?
Хто раніше постійно був в стані незадоволення, через Добру новину стає задоволеним і отримує сам здатність благословляти інших. Апостол Павло писав:
2Кор.6:10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.
Тому, якщо відчуваєте, що ні на що не здатні, то Добра новина Ісуса Христа – якраз для вас.
Визволення Месія проповідує полоненим. Полонений – той, кого захопили силою, наприклад, в битві. Весь Ізраїль на той час був захоплений Римською імперією. Частина нашої країни зараз теж захоплена. Але ще кожна людина також знаходиться в полоні. Якось у Ісуса був такий діалог з юдеями:
Iван.8:
33 Вони відказали Йому: Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: Ви станете вільні?
34 Відповів їм Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
Гріх захоплює в полон, так що вже й не хочеш, а робиш. Думаєш, що це твоя свобода, а насправді обдурений брехнею диявола, у якого одна мета: вкрасти, убити та знищити. Месія приніс визволення рабам гріха.
Незрячим Месія звіщає прозріння. Ісус давав сліпим зір в буквальному сенсі, як у 9 розділі Івана. Але в тому ж розділі з’являються духовно сліпі люди. Очі в них працюють чудово, але при цьому вони в упор не бачать правду, хоча вона в них перед носом.
Iван.9:41 Відказав їм Ісус: Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зостається при вас!
Ісус так охарактеризував лицемірів. Правда може бути не вигідною. У Вівторок наш Парламент голосуватиме за постанову 0931, згідно якої людину фактично можна буде карати за те, що висловила свою думку. Поправки, які внесла Рада церков, були відкинуті. Якщо цей закон приймуть, бути християнином стане важко. Наприклад, не можна буде відкрито висловлювати свою позицію щодо ЛГБТ чи абортів. Якщо комусь не подобається, що я заговорив про політику – то це, насправді, не про політику, а про етику. Якщо церква зробить вигляд, що все правильно і буде більше переживати про збереження свого існування, а не про правду, вона стане сліпою. А сліпа церква не тільки втрачає смисл, а сама стає фабрикою зла.
Месія прийшов, щоб вилікувати нас від лицемірства, навчити бачити правду і чинити згідно неї.
На волю відпускає помучених.
τεθραυσμένους – від слова “травма”. Ми бачимо це слово у Повторенні Закону, розділ 28. Цей розділ говорить людям про відповідальність за їхні вчинки. Як в інструкції з техніки безпеки: робіть так – і все буде добре, порушите – і буде вава. Тож там написано, що одним з наслідків порушення Божого закону буде наступне:
Повт.28:33 Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні.
І коли порушник техніки безпеки загнав себе в біду, приходить старший майстер і рятує його. Лікує травму, тикає носом в правила, учить, як робити краще. Ми немало помучились через те, що не хотіли слухатись Бога. Месія прийшов визволити нас.
В кінці узагальнення: “проповідувати рік Господнього змилування”. За Ізраїльським законом кожні 50 років всі борги обнулялися, земля поверталася попередньому власнику, а раби виходили на сободу. Це називалося Ювілейним роком. Ця система дозволяла почати життя з нового аркуша тим, хто все втратив. Ізраїль не слідував цьому закону, натомість вони придумали способи, як його обійти. Ісус Христос приніс справжній Ювілейний рік. Він списав всі наші борги, заплативши їх замість нас, коли помер на хресті. Завдяки Його жертві ми стали вільними і можемо почати наші стосунки з Богом і з іншими з нового аркуша.
Після цього Ісус згорнув книгу і сів. Читали слово стоячи, а пояснювали прочитане сидячи. І, мабуть, всі здивувалися, що Ісус трошки не дочитав наступну фразу з Ісаї: “та день помсти для нашого Бога”. Одного разу Христос повернеться, і буде день помсти, коли Він викорінить зло. А до того часу – сезон спасіння. З приходом Ісуса Боже Царство почало діяти в силі, щоб спасати таких убогих, як ми, таких полонених і сліпих, як ми, таких помучених, як ми. Воно дає нам нове життя.
Але я знову хочу повернутися до контексту. Після цього сталося наступне: Ісус навів декілька прикладів, як пророків не приймали в Ізраїлі, але приймали погани. І людей це нагадування розізлило, хоча вони самі читали в Писанні про вказані випадки. Вони розгнівались настільки, що хотіли навіть скинути Ісуса зі скелі. Чому вони зреагували так? Тому що вони звикли вважати себе вибраними, кращими за інших. Належність до Божого народу вони автоматично вважали праведністю. Благодать їх жахала, вони не хотіли по благодаті, вони хотіли думати про себе, як про гідних. Але Бог спасає саме по благодаті. Не за справи, навіть не за віру. Спасіння здійснюється виключно по благодаті, через віру і на справи.
Те, що я належу до церковної громади, – великий привілей, але це ще не святість. Якщо мені, коли я грішу, не болить серце, а коли хтось вказує на мою неправоту, то хочеться скинути його зі скелі, – тоді моє християнство – підробка. Якщо я величаюся над не такими, як я, і не готовий прийняти їх, як євреї не хотіли приймати язичників, то і Богу там не місце. Ісус прийшов, щоб явити в нас силу Свого царства. Силу, яка змінює нас самих, щоб ми були святими людьми. Силу, яка несе спасіння кожному, хто повірить. Хай Бог допоможе нам жити в цій силі і запрошувати інших до Ісуса.
(п. Ной)