Вивчення Біблії: Проповідь “Як Ісус став Царем” (Від Матвія 16:21-28)

Як Ісус став Царем

Від Матвія 16:21-28

Ключовий вірш 16:21 : «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня»

Християнство стоїть на трьох основах: на стражданні та смерті Ісуса за наші гріхи; на Його воскресінні та на Його другому приході. І у сьогоднішньому слові Ісус говорить про Свої страждання та смерть, про Своє воскресіння на другий прихід. Якщо так, то ми з Вами підібралися до самих засад християнства. Цей уривок – це саме серце християнства. І важливо відмітити, що в ньому Ісус розповідає про учнівство. Учнівство невіддільне від християнства. Кожен християнин покликаний бути учнем Ісуса Христа. Якщо ми хочемо зрозуміти християнство, то маємо зрозуміти значення смерті, воскресіння та другого приходу Ісуса. Якщо ми хочемо стати християнами, то до цього ми маємо ще й послідувати за Ісусом.

В минулий раз Ап. Матвій розповідав про те, ким є Ісус. Ісус пішов зі Своїми учнями в Кесарію Пилипову, і по дорозі запитав їх, за кого вони Його мають. Петро відповів: «Ти – Христос, Син Бога Живого». Петро був абсолютно правий, коли відповів на це питання. Слідуючи за Ісусом три роки, Петро вірно ідентифікував, Ким насправді був Ісус.

Із того, ким є Ісус, випливає, що Він має робити. Але в розумінні цього Петро повністю розходився із Христом. Учні слідували за Месією, проте покладали на Нього свої ілюзорні надії, надіялися що Ісус зробить те, що Він насправді ніколи не обіцяв. Зараз в Україні багато людей покладають на вибраного президента надії, про які він нічого не обіцяв, або навіть нічого і не знає, або навіть якби і знав чи обіцяв, то не зможе виконати. Ми маємо бути обережні в своїх сподіваннях, коли слідуємо за Ісусом, тому що також можемо надіятися на те, що Він ніколи не обіцяв. Хай Господь відкриє нам не лише правильну відповідь на те, Ким є Ісус, але й що належало зробити Ісусу.

Перше, Месія мусить постраждати та померти (21-23). Прочитаємо разом вірш 21: «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня». До цього дня учні були в захваті від того, що чинив Ісус. Ісус уздоровлював хворих – прекрасно! Ісус годував тисячі людей – чудово! Ісус виганяв демонів – дивовижно! Але те, що Ісус має постраждати і бути вбитим було для учнів повною несподіванкою.

Слідуючи за Христом, вони бачили Його владу та силу, вони слухали Його проповіді, і переконалися, що Він і є тим Месією, Який був обіцяний у Старому Заповіті. Але учні ще не знали, що у справи Христа також входили страждання та смерть.

До цього часу Його учні мріяли про інший розвиток подій. Вони надіялися, що Він вижене з їх країни ненависних Римлян та встановить Своє правління. Вони бачили, що у Христа є для цього достатньо влади, адже навіть буря та море покорялися Йому. Іноді уява учнів розпалювалася ще більше. Перед їх поглядами повставали палац, натовпи захоплених людей, розкішні килими під ногами, Ісус, і, біля Нього вони – учні. У них перехоплювало подих. Однак ці слова Ісуса стали як холодна вода на цю розігріту уяву учнів. У наш час хрест є символом християнства. Ми дещо звиклися з тим, що Ісус постраждав та помер на хресті. Але у той час для Його учнів ця звістка була повною несподіванкою. Ісус сказав, що має піти до Єрусалиму і там померти. У розумінні учнів Єрусалим мав стати центром правління Месії, там мав розміщуватися Його трон. Але Ісус каже, що Месія має там померти. Тут ми бачимо, що страждання та смерть Ісуса невіддільні від християнства. Якщо ми хочемо зрозуміти суть християнства, то маємо зрозуміти необхідність страждань та смерті Ісуса.

Ісус почав навчати Своїх учнів про Свої близькі страждання та смерть щоб вони розуміли, що ці страждання – не випадковість чи нещасний випадок. Вони – це ключовий момент у Божій викупній роботі, яку Він запланував задовго до цього. Стражданння та смерть Божого Сина – це був єдиний шлях спасти людей від їхніх гріхів, і Бог пішов на це. Не знаючи цього учні могли подумати, що Бог послав Месію щоб побудувати Своє Царство у цьому світі, але підступні фарисеї схватили Його і розіп’яли на хресті. Ні, Бог не посилав Ісуса будувати Царство у цьому світі. І Його смерть – не результат підступу фарисеїв, а Божий план спасіння людей.

Учням було також важливо зрозуміти, що Ісус прийшов не для того, щоб будувати Царство у цьому світі. У учнів було багато сподівань на Христа саме у відбудування Царства у цьому світі. Але Ісус побудує Небесне Царство, і стане Його царем через смерть на хресті.

І, звичайно, Ісус готував Своїх учнів до їх майбутньго служіння як Апостолів. Христос та Його смерть на хресті мали стати центром їх проповіді та служіння. Павло, який долучився до Апостолів пізніше, добре зрозумів це та сказав у 1 Кор.2:2: «бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і того розп’ятого». Хрест Христа – це є довершене вираження Божої любові. Бог не пожалів для нас Свого Єдиного Сина. Любов Бога та хрест невіддільні. Недавно у нас пройшла благословенна конференція в Одесі, де ми говорили про любов Божу. І у центрі цієї любові стояв хрест Ісуса.

Петро відмовлявся таке слухати. У нього також були інші плани на Ісуса. Він відвів Його в сторону та дорікав Йому: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (22) Петро любив Ісуса. Хто хоче бачити, як той, кого ми любимо, страждає? Ніхто. І Петро не хотів, щоб Ісус страждав та помер, тим більше, він бачив для Ісуса зовсім інші можливості.

Однак Ісус відповів Петру дуже жорстко. Подивимося на вірш 23: «А Він обернувся й промовив Петрові: Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» У словах Петра Ісус помітив пастку сатани. Фактично, слова Петра нічим не відрізнялися від спокус сатани у пустелі. Тоді сатана спокушав Ісуса так (Мт.4):

8 Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,

9 та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!

10 Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!

Тоді, у пустелі, диявол пропонував Ісуса стати царем без страждань та хреста. Зараз Петро фактично пропонував Ісусу те ж саме. Тому Ісус відповів швидко та жорстко. Те, що пропонував Петро, було мудро з точки зору цього світу. Однак там, де менає хреста, немає Євангелії, і немає  спасіння. Ісус навчає нас тут абсолютній необхідності хреста. Хрест Ісуса – це єдиний шлях до спасіння. Так, у цьому житті є багато інших шляхів, але усі вони ведуть до смерті.

Друге, «хто хоче йти вслід за Мною» (24-28). Ісус мав багато постраждати та померти на хресті. Ми, грішники, не можемо розділити з Ісусом цих страждань. Це була унікальна місія, яку міг виконати лише один Ісус, Який був святим Сином Бога. То яким же чином нам, християнам, жити зараз? Ми не можемо розділити з Ісусом Його страждань. І Ісус повністью виконав Божий план спасіння для нас, і спас нас лише по благодаті. То може нам тепер просто жити, насолоджуючить життям? У віршах 24-28 Ісус пов’язує Свої унікальні страждання як Месії із тим життям, яке Він очікує від Своїх учнів.

Прочитаємо вірш 24: «Промовив тоді Ісус учням Своїм: Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною». Перш за все ми бачимо тут, що зречення себе це є невід’ємна частина учнівства. Учні Ісуса не покликані до зручного та комфортного життя. Ми живемо у світі, який є полем битви між Богом та дияволом. Ми знаходимося у стані війни. Ми не можемо очікувати легкого життя. Петро надіявся на земне правління з Ісусом. Але Ісус сказав Йому зрікатися самого себе. Є речі, значно важливіші ніж бажання Петра. Ісус прийшов будувати Боже Царство. І заради цього Царства потрібно вчитися зрікатися своїх егоїстичних інтересів.

Ми також маємо взяти свій хрест. Нести хрест – це не є приємна справа. Для учнів Христа це означало готовність померти на хресті. Зустрічаючись із труднощами у житті, люди схильні скаржитись: «Чому це сталося зі мною?» Ми маємо знати, що нічого у нашому житті не трапляєтсья випадково. І через усілякі події в нашому житті наш Небесний Батько змінює нас в образ Свого Сина. Навіть Свого Єдиного Сина Бог зробив Царем через страждання. Чому Ви думаєте, що Бог поступить з Вами інакше? Зустрічаючить з хрестом, нам не потрібно скаржитися на життя. Нам потрібно нести свій хрест, визнаючи, що через це Бог працює в мені та змінює мене в образ Свого Сина.

Що означає слідувати за Христом? Це означає шукати Його волю та виконувати в першу чергу Його, а не свої бажання. Для багатьох людей Бог здається таким собі всемогутнім джином з пляшки, який має виконувати їх бажання. Але насправді це ми, які слідуємо за Христом, маємо виконувати Його бажання. Ми маємо поставити свої бажання на друге місце. Тобто зректися себе. Зречення себе знаходиться в самому центрі християнства.

Подивіться нав вірш 25: «Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її». Чому зректися себе краще, ніж єгоїстичне життя? Тому що живучи егоїстично людина ніколи не знайде задоволення в такому житті. Раніше чи пізніше, усі егоїсти погублять своє життя. Задоволення, які пропонує цей світ – ще називають суїцидними задоволеннями, тому що вони неминуче ведуть до смерті. Якщо людина шукає лише виконання своєї волі, цікавиться лише своїми інтересами, вигодою, вона втратить справжє життя, тому що справжнє життя не в цьому, а лише у стосунках з Христом. Один літній пастор сказав: «Мені 64 р., і кожен день я маю зрікатися себе. Людське сердце настільки зіпсоване, що постійно шукає задоволення день інакше, але не у Христі. І якби ми щоденно не зрікалися самих себе, то уже давно загубили б своє життя». Задоволення – це творіння Боже, а не диявола. Але ми маємо знати, де шукати справжні задоволення. Спражнє задоволення ми можемо знайти лише у Христі. Якось Клайв Льюїс сказав: «Проблема людей не в тому, що вони хочуть надто багато, навпаки, вони хочуть надто мало. Вони, як малі діти, які бавляться в калюжі, тоді як Бог хоче повезти нас на море».

Чому зречення самого себе краще? Ісус дає другу причину. Прочитаємо вірш 26: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» Ніякі тимчасові здобутки не варті душі. Навіть якщо у тебе є гроші, чи популярність, чи просто спокійне життя, що це все значить, якщо у тебе немає справжнього життя? Життя без Христа порожнє. Спражнє життя приходить лише від Христа. Справжє життя – це вічне життя. Христос наче каже: «Люди, які не зрікаються самих себе тимчасово, у цьому житті, насправді зрікаються самих себе для вічності». Якщо я дійсно розумію, що таке справжнє благословіння, і де шукати справжнє життя, це змінює моє ставлення до речей цього світу. Бог бажає дати нам ні більше, ні менше – Він бажає дати нам життя. І щоб отримати це життя від Бога, нам потрібно зрікатися себе.

Чому зречення самого себе краще? Ісус дає третю причину. Прочитаємо вірші 27-28: «Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його. Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм». Тому що Христос буде судити нас згідно того, наскільки ми зрікали себе заради Його Царства. Звичайно, спасіння ми отримуємо по благодаті. Тут Христос не говорить про спасіння. Він говорить про суд. І цей суд над нами буде відбуватися згідно наших справ, наскільки ми зрікались самих себе та слідували за Христом. Учні Ісуса хотіли нагороди. Вони думали, що їх краща нагорода – це коли Ісус піде в Єрусалим і стане там царем. Але Ісус приготував для них значно кращу нагороду. Це коли Він прийде вдруге і повністю відновить Своє Царство. Учням потрібно буде почекати довше, ніж вони планували, але це того варте.

На завершення: ніхто з нас природньо не хоче зрікатися себе та нести свій хрест. Ми прагнемо зручного, спокійного та забезпеченого життя. Якщо навіть перший учень Ісуса Петро не хотів слідувати за страждаючим Месією, то куди нам, які не хочуть зрікатися себе щоденно та нести свого хреста. Ніхто природньо не хоче зрікатися себе, навпаки, наші природні бажання – це спасати себе та догодити собі. Тому нам потрібен Спаситель, Месія Ісус, Який помер на хресті заради нашого спасіння і воскрес на третій день. Щоб жити таким неприроднім життям – як зрікатися самих себе та слідувати за Ісусом, нам потрібна надприродня сила. І тільки Христос може дати нам ці сили, коли ми знову і знову приходимо до Нього, розкаюємося у своєму егоїзмі і довіряємо Йому свої життєві плани, свої думки і контроль над своїм життям.

(п. Яків)