ОБК 2015: Проповідь “Дорога життя” (Псалом15:11а)

ДОРОГА ЖИТТЯ

Псалом 15:11а: «Дорогу життя Ти покажеш мені»

На початку минулого століття недалеко звідси – у Рівненській (на той час Волинській) області, народився один хлопчина. Він написав такі слова: “Самое дорогое у человека – это жизнь. Она дается ему один раз, и прожить ее надо так, чтобы не было мучительно стыдно за бесцельно прожитые годы, чтобы не жег позор за подленькое и мелочное прошлое и чтобы, умирая, мог сказать: вся жизнь и все силы отданы самому главному в мире: борьбе за освобождение человечества. И надо спешить жить. Ведь нелепая болезнь или какая-либо трагическая случайность могут прервать ее”. Сам він захворів на смертельну хворобу і помер у 32 р. Він був невіруючим, атеїстом, комуністом. Але і він хотів жити повним життям. Кожна людина, ким би вона не була, хоче жити змістовним, цінним, корисним життям, життям подостатком.

Один філософ, лауреат нобелівської премії, глибоко розмірковував над сенсом життя і прийшов до такого висновку: “Безглуздо те, що ми народжуємося, безглуздо те, що ми помираємо” (Жан-Поль Сартр). Однак люди відмовляються у це вірити, навіть якщо це сказав лауреат Нобелівської премії. Люди відмовляються жити як рослини, які лише вдихають кисень і виділяють вуглекислий газ. Люди відмовляються жити як тварини, які лише їдять, сплять і розмножуються. Люди не може жити як механізми – просто їсти, спати й ходити на роботу. Цим пояснюється те велике напруження, в якому живе сучасне суспільство. Хоча людина звідусіль чує про те, що її життя не має сенсу, вона відмовляється у це вірити й жити пустим і беззмістовним життям. І вона шукає те, що дало б їй сенс. Інтернет переповнений відчайдушними криками: “Мені 22 роки, моє життя не має сенсу! Що мені робити?” “Мені 35 років, може життя не має сенсу!” “Мені вже 45 років, моє життя не має сенсу!”

Автор сьогоднішнього Псалма каже: “Дорогу життя…”. Він також шукає дорогу до справжнього життя. І сучасні люди також шукають справжнього життя. Вони вливають у себе літри пива, знову і знову затягуються цигарками, до болі в очах вдивляються в Інтернет, але це все не може наповнити їх життя сенсом. Коли я закінчував школу, то мав довге волосся, а з-під мого одягу випирали великі м’язи. Однак всередині мене була пустота, яка мучила мене. І я шукав справжнього життя. Якось я прочитав популярну на той час книгу (Грін Олександр. Сто верст по річці). Я думав, може там знайду відповідь. Але відповіді не було, лише в кінці книги було написано: “Вони жили довго і померли в один день”. Я був розчарований: “І оце все? Невже щастя життя в тому, щоб довго жити і померти в один день?”

Цитату, яку я навів на початку, сказав комуніст. Він щиро вірив, що комунізм звільнить людей від рабства і забезпечить їм щасливе життя, і віддав заради цього своє життя. Однак його просто підманули. Комунізм не зробив і не міг зробити нічого такого. Пізніше, через кілька десятків років, коли комунізм показав своє справжнє обличчя, люди повністю розчарувалися в ньому. Комунізм не звільняє людину, він її просто губить. Тому зараз уже ніхто не вірить у нього.

Однак у що ж вірять сучасні люди, що, на їх думку, може забезпечити їм справжнє життя? Сучасні люди вірять у постмодернізм. Можливо, ви не дуже добре знаєте таке слово, але більшість людей, які живуть у нашому суспільстві – постмодерністи, вони живуть постмодеднізмом і дихають постмодернізмом. У що вони вірять? Ці люди вірять, що речі принесуть людям щастя. Тому вони накопичують речі – речі, речі, речі – море речей. Чим більше речей ти накопичив, чим більш вони дорогі й функціональні, тим більше ти щасливий, тим більш повним життям ти живеш. Також вони також вірять, що егоїзм принесе їм щастя. Вони хочуть жити так, як вони хочуть, і чинити так, як самі вирішили. Вони хочуть самі бути власниками свого життя і самі усе вирішувати.

Був час, коли люди серйозно вірили, що наркотики можуть дати справжнє життя. Створився цілий рух молодих людей – хіпі, які шукали повноту життя в наркотиках. Пройшло кілька десятків років, і люди повністю розчарувалися в наркотиках. Уявімо собі картину, що наш товариш став наркоманом. Ми б йому сказали: “Що ти робиш? Ти з’їхав з глузду! Ти губиш своє життя!” Пройде ще кілька десятків років, і люди розчаруються у постмодернізмі, так само, як вони розчарувалися у наркотиках. Тоді будуть казати: “Речі та егоїзм? Що ти робиш? Ти губиш своє життя!” Можливо автор цього Псалма також довго блукав у пошуках справжнього життя. Він ходив туди і сюди, і скрізь бачив лише одну підробку. Усі обіцяли йому справжнє життя, але ніщо не витримало перевірки, усе виявилося підробкою. Воно не приносило життя, а лише губило його. Нарешті автор цього тексту прийняв одне рішення.

Подивимося ще раз на цей вірш: «Дорогу життя Ти покажеш мені». У своїх пошуках він прийшов до Бога і попросив Його показати йому дорогу життя. Бог – це Творець цього світу і нас з вами, і Він знає цю дорогу. Ми прийшли сюди бо також шукаємо цю дорогу. І буде правильно, якщо ми запитаємо про неї у Бога. Якось Ісус сказав: “Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!” Так, дорога до життя існує! Якби її не існувало, то нам би не було сенсу тут збиратися. Вона існує, просто вона вузька і її непросто знайти. Тому давайте шукати її!

Раніше я також багато шукав те, що може дати мені повноту життя. Я думав що фізика, тому став фізиком. Але пізніше я зрозумів, що навіть самі фізики не знають, у чому повнота життя. Я прочитав біографію Альберта Ейнштейна, і побачив, що він був нещасною одинокою людиною. Я шукав повноту життя у спорті й займався карате. Я думав, що якщо надаю по голові багатьом поганим людям, то заживу повним життям. Пізніше я зрозумів, що зло не можна перемогти, якщо просто бити поганих людей. Більше того, я сам був поганою людиною і мені так же могли надавати по голові. Я шукав повноту у музиці й навчився грати на гітарі. Потім я побачив, що і музиканти не живуть повним життям, і співають: “Ми – ніхто, і прийшли нізвідки”. Я заплутався – людина, яка є “ніхто” і яка прийшла “нізвідки” не може жити повним життям. І взагалі, чи живе вона? Якось місіонери запросили мене на вивчення Біблії де я познайомився з Ісусом. В Біблії я прочитав про Нього: “Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ” (Ів.1:8). Я повірив Ісусу, Який назвався світлом правдивим, і Він просвітив моє життя. Він дарував мені здобути гарну освіту, сім’ю і роботу. Але не тільки це: Він дарував мені жити у світі, де уже немає пустоти, бо в ному є Божа любов, надія, радість і мир, яких я не знайшов у світі без Бога.

Коли ми їхати сюди, то на дорозі бачили знаки, які попереджали нас: “Увага! Небезпечна ділянка дороги!” Мені також хочеться сказати: “Увага! На цій конференції ми будемо говорити не про що небудь, а про саме життя!” Бог хоче показати нам дорогу до життя. Бог хоче дати нам життя з подостатком. Бог уже приготував його для нас. Давайте з впевненістю сповідаємо: “Дорогу життя Ти покажеш мені”.

(п. Яків)